Етапи бюджетного планування
Бюджетне планування на загальнодержавному рівні здійснюється в два етапи – зведене й адресне.
Рис. 2.1. Етапи бюджетного планування на загальнодержавному рівні
На першому етапі, який називається зведеним бюджетним плануванням, визначаються основні напрями організації роботи та засоби мобілізації бюджетних ресурсів, здійснюється взаємоузгодження основних макроекономічних показників.
На цьому етапі здійснюються комплексні економічні розрахунки за показниками валового внутрішнього продукту, національного доходу, визначається рівень бюджетних надходжень, мінімальний рівень соціальних потреб тощо.
На другому етапі проводиться адресне бюджетне планування, яке має на меті встановити конкретні зв’язки з іншими фінансовими планами держави.
Мінімально необхідні видатки обчислюються за єдиними або груповими мінімальними соціальними й фінансовими нормами та нормативами, установленими вищими нормами виконавчої влади на основі чинних законодавчих актів, з урахуванням індексу інфляції в межах фінансових можливостей держави та відповідних адміністративно-територіальних одиниць.
Для повного врахування всіх фінансових ресурсів, а також визначення середньої фінансової забезпеченості Автономної Республіки Крим, адміністративно-територіальних одиниць відповідний виконавчий орган влади складає територіальний зведений баланс фінансових ресурсів, дані якого можуть бути враховані при визначенні розмірів міжбюджетних трансфертів.
Кабінет Міністрів України організовує доведення до відома виконавчих органів влади Автономної Республіки Крим, областей, міст Києва і Севастополя таких показників:
- проектних нормативів (відсотків) відрахувань від регулюючих доходів та сум контингентів цих доходів;
- розмірів дотацій та субвенцій, які передбачається надати з Державного бюджету України, та їх цільового призначення;
- переліку видатків, які передбачається передати з Державного бюджету України на фінансування з бюджетів Автономної Республіки Крим, областей, міст Києва і Севастополя.
Аналогічні показники доводять виконавчі органи влади вищого рівня безпосередньо до рад народних депутатів та їх виконавчих органів влади нижчого рівня у строки, які б забезпечували затвердження бюджетів до початку бюджетного року.
Бюджетне прогнозування і бюджетне регулювання
Бюджетне прогнозування – це визначення основних показників бюджету на перспективу. У процесі цієї роботи визначається концепція, основна мета, основні напрями розвитку й основні цілі, які мають бути досягнуті.
Періоди, методи й етапи прогнозування наведені на рис. 2.
Рис. 2.2. Складові бюджетного прогнозування
Бюджетне регулювання – це складова бюджетного планування, яка регламентує міжбюджетні потоки. Ці потоки можуть рухатися у двох напрямах – як від бюджетів нижчого рівня до вищих, так і навпаки. В економічній літературі вживається значна кількість термінів, які пояснюють ці процеси – трансферти (дотації, субвенції), субсидії.
Міжбюджетні трансферти – кошти, які безоплатно і безповоротно передаються з одного бюджету до іншого.
Дотація вирівнювання – міжбюджетний трансферт на вирівнювання дохідної спроможності бюджету, який його отримує.
Субвенції – міжбюджетні трансферти для використання на певну мету в порядку, визначеному органом, який прийняв рішення про надання субвенції.
Субсидія – це грошова допомога, що надається державою за рахунок коштів бюджету, а також спеціальних фондів юридичним особам, місцевим державним органам, іншим державам.
