попередня оплата перевізнику.

Якщо першою подією є надання послуг по перевезенню вантажу, перевізник зобов’язаний представити транспортний засіб для його завантаження і забезпечити своєчасну доставку до місця призначення згідно із договором та в майбутньому отримати дохід від надання таких послуг. При цьому, витрати, що стосуються представлення перевізником транспортного засобу, включаються до собівартості такого перевезення.

По відношенню до власника товару, який замовляє його перевезення виникає зобов’язання здійснити оплату наданих послуг. Вартість таких послуг в обліку замовника буде відображатися у складі витрат на збут (дебетується рахунок 93 “Витрати на збут”).

Так, як оплата за поставку товарів здійснюється після їх оприбуткування, то така заборгованість є монетарною, оскільки буде погашена грошовими коштами. Відповідно, по ній в кінці звітного періоду та на дату погашення необхідно визначити курсову різницю. Якщо, курс іноземної валюти буде зростати, то виникає негативна курсова різниця, яка буде відображатися по дебету субрахунку 945 ”Втрати від операційної курсової різниці”. У випадку зменшення курсу іноземної валюти така різниця є позитивною та відображається по кредиту рахунку 714 ”Дохід від операційної курсової різниці”.

Відповідно до Закону України “Про податок на додану вартість” для оподаткування послуг з міжнародних перевезень вантажів застосовуються ставки:

· 0% при надані перевізником транспортних послуг у вигляді перевезення вантажів за межами митного кордону України. Особливою умовою при застосуванні даної ставки є наявність документів, які підтверджують здійснення ним міжнародних перевезень.

Базою оподаткування ПДВ є договірна вартість послуг з перевезення вантажу відповідно до укладеного договору.

Відобразимо в обліку операції по наданню послуг з перевезень вантажу за допомогою кореспонденції рахунків за наведеним прикладом.

Книжка МДП оформляється на кожен транспортний засіб чи контейнер. Вона є дійсною для виконання одного перевезення. Складається з1 жовтого і6,14 (при перетині більше двох кордонів) чи20 (при перетині більше6 кордонів) парних, що мають парні і непарні номери, білих відривних листів.

Кожен відривний лист теж складається з 2-х частин: першої — вантажного маніфесту, де описується вантаж, що перевозиться, та другої — свідоцтва-сертифіката, де вказуються умови й маршрут перевезення, накладені пломби чи розпізнавальні знаки. Транспортні засоби пломбують на митниці, тому вони не підлягають митному догляду на транзитних митницях. У разі тимчасового ввезення транспортного засобу з застосуванням Книжки МДП та з позначенням "TIR" не вимагається декларування на митниці цього транспортного засобу як ввезеного майна.

Щодо міжнародних автомобільних перевезень в Україні використовуються:

— Європейська угода, що доповнює Віденську конвенцію про шляховий рух1968 p., схвалена Україною16 грудня 1974 p., чинна з7 червня1979 p.;

— Європейська угода, що доповнює Віденську конвенцію про дорожні знаки і сигнали1968 p., схвалена Україною 16 грудня1974 p., чинна з3 серпня1979 p.;

— Європейська угода про міжнародні автомагістралі від15 листопада1975 p., схвалена Україною9 листопада1982 p., чинна для неї з29 березня1983 p.;

— Протокол про розмітку доріг від1 березня1973 р. до Європейської угоди, що доповнює Конвенцію про дорожні знаки і сигнали1968 p., схвалений Україною15 березня 1984 p., чинний з9 травня1985 p.

У двосторонніх угодах про міжнародні автомобільні перевезення за участю України, як правило, визначено поняття: "перевізник", "транспортний засіб", "перевезення за зачиненими дверима" ("туристичні перевезення"), "регулярність" та "нерегулярність" перевезень, "дозвіл" (документ на проїзд), "транзитні перевезення" тощо. В угодах застережено сферу їх застосування (перевезення пасажирів, вантажів, їх транзит тощо); порядок здійснення регулярних перевезень (за визначеними маршрутами, згідно з розкладом руху, на підставі узгоджених тарифів) та нерегулярних перевезень; обов'язкове страхування транспортних засобів; завчасне обов'язкове страхування цивільної відповідальності кожного автотранспортного засобу, який виконує міжнародні перевезення; заборону певних видів перевезень, наприклад, здійснюваних перевізником однієї з договірних держав між двома пунктами у другій договірній державі чи деяких предметів, матеріалів, речовин.

Регулярні перевезення здійснюються на підставі дозволу-документа на проїзд, що дозволяє в'їзд/виїзд автотранспортного засобу однієї договірної держави на/з територію(ї) іншої держави або надає право на проїзд транзитом через територію іноземної договірної держави. Дозволи видаються на підставі встановлених квот. Для нерегулярних перевезень дозвіл не є обов'язковим. У міжнародних договорах можуть передбачатися випадки перевезень, на виконання яких дозвіл не потрібен. Наприклад, рухомого майна при переселенні; матеріалів і предметів, творів мистецтва, призначених для ярмарок, виставок, видовищ неторгового характеру; обладнання, предметів, тварин, призначених для театральних, музичних, спортивних, циркових та кіно- заходів і ярмарок; обладнання для радіо, кіно-, фото- й телезйомок; покійних чи праху; пошти; пошкоджених транспортних засобів; медичного обладнання та медикаментів для надання допомоги при стихійних лихах та ін. Для виконання таких перевезень достатньо перевізного документа країни, де зареєстровано транспортний засіб.

Міжнародні договори можуть містити застереження про заборону перевезення між державами, що домовляються, або транзит їх територіями окремих вантажів, наприклад, зброї, боєприпасів, військового спорядження, вибухових матеріалів та інших небезпечних чи шкідливих речовин.

Норми міжнародних договорів про автомобільні перевезення доповнюють міжнародні угоди, які регулюють питання прикордонного, митного та санітарного контролю. Для вирішення питань, не урегульованих цими договорами, застосовується національне законодавство.

З метою виконання двосторонніх угод про міжнародні автотранспортні перевезення договірні держави можуть приймати Виконавчі Протоколи, створювати Спільні Комісії чи відкривати представництва на території іноземної держави. Так, поруч з підписанням зазначеної міжурядової Угоди за участю Казахстану та України було підписано Виконавчий Протокол про застосування Угоди між Урядом Республіки Казахстан і Урядом України про міжнародне автомобільне сполучення від 22 лютого1993 р. У ньому вказано, зокрема, центральні виконавчі органи (відповідні міністерства), тлумачення термінів, використаних у міжнародній угоді, способи та умови надання дозволів, строки їх дії.

З метою більш повного задоволення потреб населення у перевезеннях, обмеження монополізму на ринку пасажирських автотранспортних послуг, розвитку конкуренції між перевізниками усіх форм власності постановою Кабінету Міністрів2 листопада1996 p. було затверджено "Порядок проведення конкурсу на перевезення пасажирів автомобільним транспортом".

Як зазначалося, на регулювання питань, пов'язаних з міжнародними перевезеннями, спрямовані й норми Статуту автомобільного транспорту України 1969р. У ньому визначено, що до міжнародних належать перевезення за кордон або з-за кордону. Статут встановлює основні умови перевезень автомобільним транспортом вантажів, пасажирів, багажу і пошти, а також взаємовідносини автотранспортних підприємств і організацій в Україні з підприємствами і організаціями, що здійснюють перевезення іншими видами транспорту, в частині їх здійснення (п.2,5).

Національне законодавство України регулює питання отримання спеціального дозволу на ввезення в Україну окремих видів речовин, матеріалів. Наприклад, Порядок надання дозволу на ввезення пестицидів і агрохімікатів іноземного виробництва, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 4березня1996 p. встановлює умови, за яких надається дозвіл, а також перелік документів, необхідних для вирішення питання про його отримання.

Міжнародні автомобільні перевезення пасажирів територією України здійснюють відповідно до Правил надання послуг пасажирського автомобільного транспорту, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 18лютого1997 р. У цьому акті встановлено, зокрема, необхідність дотримання:

• правил дорожнього руху; визначеного порядку організації перевезень;
• особливих умов і правил, зазначених в ліцензії; прав та обов'язків перевізника й пасажирів;
• порядку страхування та проведення прикордонного і митного контролю, організації праці й відпочинку водіїв.

Законодавство України регулює питання спрощеного перетину митних кордонів кількох держав міжнародним автотранспортом. Це, зокрема, Положення про порядок допущення дорожніх транспортних засобів до перевезень вантажів під митними печатками і пломбами із застосуванням книжки МДП та Інструкція про порядок митного оформлення книжки МДП на товари й інші предмети, котрі перевозяться між митницями з дотриманням процедури МДП, що затверджені наказами Державного митного комітету України від6 березня 1995 p. Зазначені документи розроблені відповідно до норм Митної конвенції про міжнародне перевезення вантажів із застосуванням книжки МДП1975 p.

Серед значної кількості національних актів, які регулюють митне проходження вантажів, можна зазначити такі. З1 лютого1997 р. в Україні почала діяти Інструкція про порядок застосування механізму фінансових гарантій при транзитних перевезеннях підакцизних товарів, затверджена наказом Держмиткому, Укрстрахнагляду, Мінтрансу і Мінфіну від 25липня 1996р. за№ 342/82/244/154-Б. Інструкція визначає, зокрема, перелік документів, які власник вантажу або уповноважена ним особа надають митниці на митному кордоні; порядок внесення грошової застави— готівкової та безготівкової для резидентів та нерезидентів України; умови та термін дії фінансових гарантій; встановлюється режим транзиту вантажу при оформленні фінансових гарантій.

Норми постанов Кабінету Міністрів України, якими встановлюються митні збори, а також Положення про надання митним органам України фінансових гарантій щодо обов'язкової доставки товарів до митниць призначення, затверджене постановою Кабінету Міністрів України від 29червня1996 p. сприяють, зокрема, дотриманню перевізниками умов транзиту, встановлених українським законодавством.