ПИТАННЯ ДО ІСПИТУ
На іспит виносяться: два питання з наведеного переліку теоретичних питань та стилістичний аналіз запропонованого викладачем тексту.
ТЕОРЕТИЧНІ ПИТАННЯ
1. «Практична стилістика» як навчальна дисципліна.
2. Поняття літературної мови. Співвідношення понять: загальнонародна мова, літературна мова, діалектна мова. Діалектна основа сучасної української літературної мови.
3. Поняття мовного стилю. Класифікація стилів мови.
4. Офіційно-діловий стиль як різновид літературної мови.
5. Науковий стиль.
6. Публіцистичний стиль.
7. Художній стиль та його основні ознаки.
8. Розмовний стиль.
9. Епістолярний стиль.
10. Конфесійний стиль.
11. Мова реклами.
12. Мовна норма і стиль. Типи мовних норм.
13. Експресивні можливості звуків української мови: звукова епіфора, анафора. Алітерація і асонанс.
14. Розмовно-просторічна лексика. Жаргонізми.
15. Емоційно забарвлена та експресивна лексика.
16. Запозичена лексика зі стилістичного погляду.
17. Номінативні і стилістичні функції неологізмів.
18. Архаїчна та історична лексика. Старослов’янізми.
19. Мовні та контекстуальні стилістичні синоніми.
20. Евфемізми. Перифрази. Контекстуальні синоніми.
21. Стилістичні функції паронімів і антонімів.
22. Омоніми як матеріал для каламбурів.
23. Стилістична класифікація фразеологізмів. Синонімічні фразеологізми.
24. Стилістичне використання якісних, відносних, присвійних прикметників, повних і коротких форм. Прикметник – епітет.
25. Стилістичні можливості категорій роду, числа і відмінка іменників. Стилістичні опозиції варіантних форм відмінків.
26. Стилістичні функції займенників.
27. Стилістичні функції числівників.
28. Стилістичні функції службових слів. Синоніміка прийменників, сполучників.
29. Стилістичні можливості порядку слів.
30. Тропи і фігури. Їх стилістичні функції. Класифікація.
31. Стилістичні фігури заміни (метафора, метонімія, синекдоха).
32. Стилістичні фігури кількості (гіпербола, літота, мейози).
33. Епітет – загальновідомий словесний засіб.
34. Порівняння – загальновідомий словесний засіб.
35. Стилістично-риторичні фігури: оксюморон, антитеза.
36. Стилістично-риторичні фігури: персоніфікація, алегорія.
37. Стилістичні фігури: анафора, епіфора, епіфора.
38. Стилістичні прийоми комічного: гумор, іронія, пародія.
ПРАКТИЧНЕ ЗАВДАННЯ: стилістичний аналіз тексту
Схема стилістичного аналізу тексту
1. Виразне читання тексту.
2. Стиль і підстиль, сфера вживання.
3. Назвати тип мовлення за характером мовленнєвої діяльності співрозмовників (розповідь, опис, міркування).
4. Загальний лінгвістичний коментар (ознаки стилю, типові мовні засоби, словникове тлумачення незрозумілих та іншомовних слів, спеціальних висловів тощо).
5. Характеристика лексики з погляду сфери вживання, активності / пасивності, визначення ролі лексичних засобів у тексті.
6. Стилістичні функції та прийоми введення у текст синонімів, антонімів, омонімів, паронімів; особливості функціонування багатозначних слів.
7. Загальні зауваження про граматичні особливості тексту (аналіз специфічних граматичних форм і синтаксичних конструкцій, їх стилістична функція.
8. Образно-тропеїчна структура тексту: характеристика стилістичних засобів (для текстів емоційних стилів).
9. Значення мовних засобів для вираження теми та ідеї тексту.
ЗРАЗОК
Що означає бути вихованим?
Вихована людина... Якщо про вас так скажуть, вважайте це за похвалу. Вихованість – це не тільки гарні манери. Це щось більш глибоке в людині. Бути вихованим – значить бути уважним до іншого, делікатним, тактовним, скромним.
Мені видається, що таким був артист Художнього театру Василь Іванович Качалов. Він неодмінно запам'ятовував усі імена та по батькові тих, з ким зустрічався. Він поважав людей і завжди цікавився ними. При ньому кожна жінка відчувала себе привабливою, гідної турботи. У його присутності всі почувалися розумними і дуже потрібними.
Одного разу пізно ввечері Василь Іванович побачив дві дивні жіночі постаті. Ними виявилися сліпі, які заблукали. Актор негайно запропонував їм свої послуги, провів до трамваю, допоміг піднятися у вагон.
Корені цього вчинку не просто в знанні ґречності, а в щирості та доброті до людей. Відтак усе починається з думки. А знання норм поведінки тільки допомагає виявити внутрішнє добро і людяність.
(За С. Гіацинтовою)
2. Цей текст публицистичного стилю, підстиль – власне публіцистичний, жанр – есе. Есе присвячене суспільно-актуальній тематиці.
3. Текст-роздум. На це вказує заголовок у формі питання. Теза – Вихованість – це не тільки гарні манери. Це щось більш глибоке в людині. Другий та третій абзаци – аргументи: приклад вихованої людини, риси її характеру, один із учинків. Останній абзац – висновок: витоки вихованості – в доброті та повазі до людей.
4. Поєднання емоційності викладу (генетичне речення (Вихована людина...), що провокує, збуджує думку, з точними найменуваннями (Художній театр, Василь Іванович Качалов), безпосереднє звертання до співрозмовника (Якщо про вас скажуть...).
Делікатний - ввічливий, люб'язний, завжди готовий виявити увагу, зробити послугу. Наприклад, Делікатний, лагідний, скромний, добрий – він суворішав тільки біля домни.
Тактовний (від такт) – який володіє чуттям міри, вмінням поводитися, як годиться вихованій людині. Тактовне пояснення, тактовний керівник.
Ґречний – шанобливо ввічливий у поводженні з людьми; чемний; який виражає шанобливість, увічливість. Наприклад, Він був шляхетний, надзвичайно ґречний, ніби людина з минулого сторіччя.
5. Більшість слів – загальновживані, нейтральні. Лексика з абстрактним значенням переважає (похвала, вихованість, присутність, щирість, доброта, добро, людяність).
6. Синонімами у тексті виступають: вихований, ґречний, делікатний тактовний, вони є засобом пояснення, тлумачення поняття «вихований».
7. Виправданий повтор слів і синтаксичний паралелізм конструкцій (другий абзац).
ЛІТЕРАТУРА
Основна:
1. Мацько Л.І. Стилістика української мови: Підручник/ Л.І.Мацько, О.М.Сидоренко, О.М.Мацько.- К.: Вища школа, 2003.- 462с.
2. Пономарів О.Д. Стилістика сучасної української мови: Підручник.- Тернопіль: Навчальна книга- Богдан, 2000.- 248с.
Додаткова:
1. Коваль А.П. Практична стилістика. –К.: наукова думка, 1993. – 287с.
2. Капелюшний А. О. Практична стилістика української мови / А. О. Капелюшний. – Львів: ПАІС, 2007. – 400 с.
