Значення культури установленнісуспільно-філософської думиКиївськоїРусі.

>Зародження йформуванняфілософської думи на територї Сучасної Українивідбулося вспецифічнихісторичних,природних йсоціальнихумовах.Географічноцятериторіязнаходиться наперехрестіконтинентів йкліматичнихпоясів, 3 одного боці, наній зародилисянайдавнішіцивілізації й народ, щоїїнаселяє,спадкоємець,зокрема,прадавньоїТрипільської культури, а ви тут не здобулоналежногорозвитку рабство,довше, ніж віншихрегіонахЄвропи,існувалобагатобожжя йязичництво,пізноприйшлаписемність, а чи не було бфілософськихтрадицій вповномурозумінні цоготерміна.Своєрідністьприроди, способу життя,зміст й характергосподарювання йміжособистіснихстосунківсприялиформуванню вдавніх слав'янособливогосвітогляду,світосприймання,світовідчуття, вякомупоєднувалосьлюдське йприродне,земне йпотойбічне,предметно-речове йдуховно-чуттєве тощо,тобтоміфології.Їїосновою булиперенесеннітодішніми людьми своїуявлення про собі йсвоєсуспільне життя наприродніявища: небо,зірки,сонце,місяць,вітер,грім,блискавки,землетруси, дерева,тварин.Найдавнішіміфипраслов'ян булигомоморфічні йзооморфічні, асвітогляд можнаохарактеризувати яккосмо-центризм,анімізм йпантеїзм -одухотворення йобожненнявсьогооточуючогоматеріальногосередовища,явищприроди. У характерним у тому годинибагатобожжівідбивсящеміцнийзв'язоктодішньоїлюдини ізприродою йповна залежність віднеї, а потім ужедоситьчіткадиференціясуспільства. Тому зацимиознаками давалася характеристика богам йбудуваласьїхняієрархія: Перун — бог грому йблискавки;Волос — богтварин;Похвіст — богповітря, постривай,негоди; Ладо — богвеселощів йблагополуччя тощо.Всіці ііншіуявлення оформлялися увідповіднутермінологію, входилискладовимелементом врозмовнумову, вперекази йлегенди, вритуали йзвичаї, пісня йобряди. Утодішніхміфахвідбилось не лишеставленнялюдини доприроди, але й іставленнялюдини долюдини, йцісюжетипоступововиходять наперший план.Найулюбленішіперсонажіміфологіїдавніх слав'ян: батько — господар, голова сім'ї,хлібороб,багатий,дужий йдобрий, матір -господиня, дочка - панна, сін ->панич.Характерноюрисоюцієїміфології, зависловомІ.Нечуя-Левицького,є тобі й маєшпротивагунімецькій йвеликоросійській,уникаєнегарного,потворного, страшного.МіфологіячасівКиївськоїРусі повідношенню довідображеного-зображеногодотримується ">естетичноїдистанції" йутверджуєнасамперед добро й красу,гуманність ймилосердя.Мабуть, у цьому один зкоренівхарактерної для українськоїфілософії ">сердечності",згодом розвиненої йутверджуваноїСковородою,Шевченком,Юркевичем таіншими. [4]

Зформуванням йутвердженням держави, Якаотрималаназву ">Київська Русь",відбуваютьсясуттєвізміни всоціально-економічному й духовно-культурномужитті людей.Особливорішучізміни вжиттісуспільства йкультурі,світогляді тамисленнівідбулися ізприйняттямхристиянства в 988році.Завдяки цьомуКиївська Русьотрималаможливістьприлучитися додосягненьсвітової культури.Інтенсивніконтакти ізВізантією,Болгарієюдаютьможливістьвикористовувати якджерелофілософської думиздобуткиантичної івізантійськоїфілософії.Творивізантійської таболгарськоїлітературипереважали взагальномуфондіпам'ятоксвітової культури того години, котрізасвоювалися впроцесістановлення йрозвиткуфілософської думиКиївськоїРусі. Однак смердоті невичерпуютьвсього фонду,який допевноїміривключав йкультурніздобуткинародівЗахідноїЄвропи таСходу.Мабуть,безпосередньо ізсирійськоїмовиздійснюється перекладповісті проАкіраПремудрого. Здавньоєврейськоїперекладаєтьсябіблійна книга ">Есфірь", ">Йосипон" таін.Здогадко ізгрузинськоїперекладено наРусі ">Сказання проіверськуцарицюДинару".Буливідомі іокреміцерковні твори,княжіжитія,створеніпредставникамичеської культури, в яківикладалися іпевніфілософські ідеї.

>Проте рольхристиянства необмежуєтьсяфункцією простого ретранслятора навітчизнянийґрунтздобутківсвітової культури.Аджерізницяпотенціаліввітчизняного, щоздійснював Першікроки на шляхустановленняфілософської думи, таіноземного,засвоюваного,якийспирався намайжетисячолітнійдосвідрозвиткуфілософської культури, могла забезпечититворчийздобутоклише занаявності вкиєво-руськійдуховностіпевнихмогутніхстимулів, щоспонукали б донапруженоїінтелектуальної роботи ізосмислення складноготеоретичногоматеріалу. Устворенні такихстимулівзначна рольналежитьхристиянству, якувиступаєсвоєріднимкаталізаторомпроцесу, щосупроводжувавзасвоєннясвітовихідейнихнадбань укультуріКиївськоїРусі.

Нелишесвященнітексти, а і світло вціломусприймався як книга, щоміститьзаповідану Богомістину,котру людинамаєзбагнути. У такомурозумінні культура, щорозвивається подвпливомхристиянства,неминученабуває "книжкового" характеру,спонукає доосягненнясмислу ">прихованого" вслові,стимулює дороздумів над словом,пошукуметафізичного,символічного йогозначення.Останнє,власне, істимулюєнапруженуінтелектуальну діяльність,спрямовану паосягненняглибиннихфілософськихідей,закладених з текстів, що разом ізхристиянствомприйшли на Русь. [13]

На думкудеякихдослідників,наприкінці X ст. був написана й включена у склад ">Повістіминулихліт" ">Промовафілософа", делаконічновідтворюється,відповідно дохристиянськоговіровчення,історіястворення світу. Усередині XI ст.створюється "Слово про закон й благодать"Іларіона,Ізборники Святослава 1073 та 1076 рр. та низькаіншихпам'яток,насиченихглибиннимфілософськимзмістом, щоґрунтувалися наідеяхдавньогрецькихмислителів,суттєвопереосмисленихвізантійськоюхристиянськоюфілософією, а із іншого —вітчизняної культури, Яказберегласуттєвевідображенняміфологічнихуявленьсхідних слав'ян,склаласяориґінальнатрадиція українськоїфілософської думи, Яка,починаючи із XI ст.,впродовжвіківвизначаєспецифікуфілософськогомисленняукраїнського народу.

Умежахкиєворуської культурисклавсяпритаманнийукраїнськійдуховнійтрадиції типмислення — несхильний до абстрактного,відірваного від життяфілософськоготеоретизування.Якщо узахідноєвропейськійкультуріздебільшогореалізується ">платонівсько-аристотелівська"лініяфілософії, Якавідповідно доканонівнауковогомисленняпрагне до істини,незалежної відлюдини йлюдства, токиєво-руськійкультуріпереважає ">александрійсько-біблійна", Якаорієнтується негаразд наздобуттябезсторонньої істини, якправди, щобудується як драмалюдського життя. [9]Усвідомленнянедостатності,неповнотиабстрактно-спекулятивного,замкненого насобіфілософськогоумозріння —доситьтипова рису українськоїментальності.Саме тому вісторії української культурилогіко-технологічнафілософськаосвіченість,вишуканий "гностицизм",категоріальнасистемотворчість непускаютьглибокогокоріння. Тутвиробляєтьсясвоєрідний типфілософствування, щовирізняється необ'єктом (нимзавждиєвсезагальне), асуб'єктомпізнання. ">Любомудр" -філософвиступає якціліснийсуб'єкт.Вінмислить собі як факт всерединібуття. Необмежуючисьосмисленнямвсезагального, якоб'єктивнобезособовоїдійсності,вінпереживає його яквласну частку. Дофілософських з висновкамивін приходити черезпошукособистогосенсу життя.

>Саме тому вукраїнськійкультурісклаласяфілософія,домінуючутенденціюякоїутворюєекзистенціально-антропологічнаредукціяфілософськогознання, щорозвиваласянавколообговорення проблемлюдини талюдськоїісторії.

>Відповідно до цого вкиєворуськійкультурівиробляєтьсярозумінняфілософії йфілософа.Філософомвважався тієї,хто,спираючись накнижнізнання, непростоздобувістину просенслюдськогоіснування, аперетворивотримануістину накерівництво увласномужитті,філософіямислилась не лише яктеоретизування, а і як практична мораль.

Такомурозуміннюфілософіївідповідають і тихвизначення, щофункціонують укультуріКиївськоїРусі.Середнайпоширенішихє перше вслов'янськійлітературівизначенняфілософії,вміщене в популярному наРусі ">ПространномужитіїКостянтина —КирилаФілософа",складеномуболгарськиммислителем КлиментомОхридським.Згідно із нимфілософіявизначалася як "Знаннябожиїх талюдських промов, щонавчає, як людинаможенаблизитись до Бога, якділамисвоїмиуподібнитисьтворцевісвому" [>10,c.50].Наведеневизначеннявиявляєгенетичнублизькість ізще однимтлумаченнямфілософії, якуналежитьІоаннуДамаскину йвміщене вперекладі його ">Діалектики": "Філософіяєпізнаннясутнього,оскільки воно тасутнє,тобтопізнішеприродисутнього. Іще:філософіяєпізнання промовБожиїх талюдських,тобтовидимих йневидимих.Далі,філософіяєроздум про смерть, яксамовільну, то йприродну...>Далі,філософіяєуподібненняБогові... Філософіяємистецтво мистецтв й наука наук,бофілософіяє вухобудь-якогомистецтва...Далі,філософіяєлюбов домудрості:істинна жмудрістьє Бог. До Богаєістиннафілософія" [1,c.352].