Що таке маніпулювання свідомістю людини і в чому – їх небезпека, масштаби якої ми не до оцінюємо? Оксфордський словник англійської мови визначає, що: “ Маніпулювання – це акт впливу на людей або управління ними зі спритністю або зневажливим підтекстом”. Це визначення, на нашу думку, передає руйнівну й соціально небезпечну сутність будь-якого маніпулювання.
Існує два головні способи і суб’єкти впливу на людину – регулятор і маніпулятор. Якщо регулятор впливає на людину, дотримуючись її прав, свобод та поважаючи її честь і гідність, то маніпулятор, навпаки, зневажає і не визнає свободу кожної людини. Саме в цьому – глобальна загроза маніпулювань для становлення демократії, що базується на народовладді й вільному виборі. Маніпулювання навіть більш небезпечні від політичної диктатури й силового примусу, бо вони – приховані, важковловимі та спекулюють психологією людини, її підсвідомими імпульсами і переживаннями. З маніпулюваннями боротися важче ніж з політичними режимами, бо вони, як небезпечний вірус, – невидимі, здатні до розмноження і розвитку, проникають у психологічну структуру особи і руйнують її зсередини, перетворюючи людей на “біологічних машин” для голосування або споживання.
Існує десятки заборонених прийомів психологічного впливу на людину – від так званого “25-го кадру” до популярного на сьогодні нейролінгвістичного програмування. В сучасному світі, який проголошує демократію й свободу людини, поряд із численними видами озброєння й масового знищення створено те, проти чого боротися значно важче, – страхітливий арсенал маніпулювань свідомістю людини, який легко приводиться в дію сучасними телекомунікаційними й інформаційними технологіями.
Головна суспільна небезпека – в тому, що під час маніпулювань фактично руйнується сам статус живої людської особи, притаманний їй у повсякденного суспільному житті: людина, якою маніпулюють, - це вже не друг, не партнер, не суперник, не ворог, а – звичайна матеріальна й утилітарна річ-маріонетка, яку можна переміщувати з місця на місце та керувати її волею й діями.
Якщо ми піддаємося на маніпулювання, ми фактично погоджуємося бути матеріальною річчю, наші бажання й дії втрачають свободу вибору, бо вони стають заздалегідь запрограмованими й визначеними.
Руйнівна сила й небезпека маніпулювань свідомістю людини містить глобальні загрози для суспільства. Але парадокс у тому, що це проблемне питання обговорюється переважно в колах фахівців. Держава не займається розв’язанням цієї серйозної проблеми. Окремої галузі державної гуманітарної політики захисту громадян від маніпулювань їх свідомістю просто існує. В цьому питанні держава, як головний інструмент захисту прав людини, не здатна відповідати на виклики і загрози сучасності.
Особливо актуальною ця проблема, це технологічне лихо ХХІ століття стає під час виборчих процесів, коли маніпулювання набувають критичної маси. Маніпулятори й “брудні” політтехнологи, здійснюючи своє цинічне ремесло, не вбачають у людині живу особу, якій від природи дарована свобода дій і мислення. Людина для них – матеріальна річ, неодухотворений і безвольний об’єкт, пасивний споживач політичних гасел, обіцянок і популістичних ідей, загорнених, як товар, у привабливу упаковку.
Тому суспільство повинно знати, що маніпулятивні технологи й політичні сили, які користуються їх послугами, – це психологічні кілери, які – що небезпечно! - діють не лише проти окремої особи, а проти цілих соціальних груп, здійснюючи агресію у свідомість кожної конкретної людини і “вбиваючи” її свободу вибору.
Політики й політичні партії, які небайдужі до морально-психологічного й духовного здоров’я суспільства, повинні відмовитися від послуг горе-професіоналів – маніпуляторів і “брудних” технологів, що проводять шарлатанські операції в громадській свідомості. Очевидно, що такий приклад ведення чистої й добропорядної політики насамперед повинні подавати всі раніше обрані партії і блоки, представники яких перебувають у законодавчій і виконавчій владі та склали присягу на служіння суспільним інтересам.
За оцінками експертів, на сьогоднішній день створено вже близько 150 видів “ брудних” виборчих технологій і їхня кількість буде зростати доти, поки існуватиме попит на протизаконні й недозволені методи ведення політичної боротьби. Політики і політичні партії повинні зрозуміти, що “брудні” виборчі технології не лише мають мінімальний ефект, а й містять для них стратегічні загрози. Адже застосовуючи “брудні” технології проти когось ми, таким чином, надаємо право іншому застосувати “брудну” технологію проти нас. І в результаті загальний ефект дорівнює “ 0” і в середньо- й довгостроковій перспективі програють вс і, бо така закономірність будь-якої брудної боротьби – у політиці, в спорті, у бізнесі і т.д.
“ Брудні” виборчі технології підривають суспільну культуру і мораль, адже вони перетворюють людину на річ, на звичайний об’єкт маніпулювань. Для блокування використання “брудних” технологій і обмеження маніпулювань, у тому числі інформаційних, недостатньо лише одних законодавчих норм, дія яких обов’язково має доповнюватися іншими, можливо, навіть більш дієвими – громадськими і професійними регуляторами. Здорові сили в суспільстві мають створити цілу систему дій і заходів, спрямованих на витіснення і блокування практики використання “брудних” технологій, стимулювання самоорганізації суб’єктів виборів, зростання правової культури і взаємодії трьох головних учасників виборчого процесу: політичних партій, політтехнологів та ЗМІ.
