Фізіотерапевтичні методи дії при порушеннях зору

Місцева баротерапія
З метою поліпшення периферичного кровообігу, прискорення потоку крові, розвитку колатерального кровообігу, зменшення спазму судин, поліпшення трофіки тканин застосовується ряд апаратів, що використовують повітряні хвилі як засіб масажної дії. Цей вид масажу отримав назву пневмомасажу або вакуумного масажу і рядом дослідників була відмічена його висока терапевтична ефективність при лікуванні різних захворювань.

Вживані апарати анізобаричної дії побудовані на принципі чергування пониження і підвищення тиску повітря.

Вперше в офтальмологічній практиці місцева баротерапія була застосована Веллером І.А. (1971). Конструкція розробленого ним приладу дозволяла безпечно для хворого створювати дозований локальний негативний і локальний надмірний тиск (компресія повітрям або киснем) у області ока.

Подальший розвиток пневмомасаж ока отримав у роботах Тер-Андріасова Е.Л. (1980), Горбачова Д.С. (1982), Єгорова А.Н. (1992), у яких запропоновано синхронізувати метод анізобаричних дій на очне яблуко з фазами серцевої діяльності: в період систоли створювати в області очної ямки негативний по відношенню до атмосферного тиск, а в період діастоли – позитивний. При такому розподілі анізобаричної дії на око, припускається, відбувається наступне: у фазі розслаблення, діастоли серцевого м'яза, природний відтік крові від ока посилюється за рахунок гіпербаричної дії на нього навколишнього середовища, що сприяє повнішому спорожненню судин очного яблука. Створення ж в області ока короткочасних гіпобаричних умов ослаблює здавлення судин навколишніми тканинами і тим самим створює умови для кращого наповнення їх кров'ю у фазі серцевої систоли. Це приводить до поліпшення гемодинаміки, мікроциркуляції і трофіки ока.

В ході полярографічних досліджень, що відображають напруження кисню в камерній волозі очного яблука при анізобаричному методі були визначені оптимальніпоказники локального барометричного тиску по відношенню до атмосферного:
1. для локального негативного тиску – 30 мм. рт. ст.;
2. для локального надмірного + 40 мм. рт. ст.

Подальші зміни локального барометричного тиску не приводять до наростання позитивних зрушень (за показниками оксигенації, гемодинаміки та ін.).

Впродовж останніх десятиліть розроблено велику кількість методик масажу очей шляхом компресії і вакуумування, проте ці методи не знайшли досить широкого застосування в офтальмології внаслідок їх недосконалості або відсутності надійних апаратів для виконання пневмомасажу.

Методика лікування. Як уже згадувалося, загальна схема устрою апаратів вакуумного масажу і методика лікування приблизно однотипні. Пацієнту проводять ретельну підгонку мінібарокамер (пластмасових окулярів) і за допомогою блоку управління подають імпульси розрідження на очне яблуко і тканини орбіти. В апараті "АВМО" вакуумування подається з шпаруватістю 0,5, амплітудою 0,03-0,1 кг/см² (2 кПа) і частотою 4 Гц. Час дії складає 8-10 хвилин. Курс лікування складається з 10 сеансів. Якщо ефект недостатній, слід провести ще 5 процедур. При подальшому збільшенні часу сеансу у деяких хворих з'являється відчуття дискомфорту, а збільшення числа сеансів у одному курсі більше 10, практично вже не веде до подальшого поліпшення функцій ока. При недостатньому ефекті через 3-4 місяці курс лікування можна повторити. Кількість курсів призначають індивідуально залежно від захворювання і стану організму.

При проведенні місцевої баротерапії рекомендується періодично контролювати герметичність мінібарокамер. Не бажано поєднувати її з тривалим медикаментозним мідриазом. Процедури проводять в амбулаторних умовах у положенні хворого лежачи або сидячи. Лікування переноситься добре, яких-небудь побічних явищ не спостерігається, що особливо важливо в педіатричній практиці, де пневмомасаж знаходить все більше
Показання для місцевої баротерапії:
1. Порушення акомодації;
2. Прогресуюча короткозорість;
3. Астенопічні стани й порушення зорової працездатності;
4. Короткозорість слабкого і середнього ступеня;
5. Кератити;
6. Гостра непрохідність ретинальних артерій;
7. Дегенерації сітківки і атрофії зорового нерва;
8. Відкритокутна глаукома;
9. Гострий напад глаукоми;
10. Контузіонні внутрішньоочні крововиливи (гіфема, гемофтальм);
11. Амбліопія.

Протипоказання до застосування місцевої баротерапії:

1. Декомпенсації органів і систем з вираженими клінічними проявами (серцево-судинна, дихальна недостатність та ін.);
2. Дерматити повік;
3. Дакріоцистит;
4. Кератоконус;
5. Рясні гнійні виділення з кон'юнктиви;
6. Відшарування сітківки;
7. Проникаючі поранення очного яблука;
8. Незміцнілі Рубці рогівки і склери після операцій (проникаючих поранень);
9. Фістули, перфоративні виразки рогівки або передперфоративні стани;
10. Внутрішньоочні крововиливи з терміном виникнення до 1 доби;
11. Злоякісні пухлини ока, повік і орбіти.

Квантова терапія

Квантова офтальмотерапія – якісно новий напрямок в офтальмології і медицині, заснована на біоритмічній дії на орган зору квантів світла енергією низької інтенсивності, відповідної різним довжинам хвиль.

Терапевтичний ефект квантової терапії зумовлений регуляцією підкірково-кортикальних біоелектричних процесів, обміну нейромедіаторів ендорфінної і імунної систем, гормональної діяльності ендокринних залоз, а також поліпшення нейро- і гемодинаміки, що зумовлює універсальний характер дії і робить можливим його застосування для лікування очних хвороб (Тетеріна Т.П., Волкова Л.П, 1991).

Методика лікування. Лікувальне застосування вказаного методу реалізується за допомогою апаратів спектральних офтальмологічних (АСО), що здійснюють колірно-імпульсну дію частотами з ряду гомологічних регістрів: від найнижчих, направлених до кіркових відділів півкуль, до високих – до органів і систем. Терапія проводиться неконтактним способом через оптико-, таламо- і гіпоталамо-гіпофізарну систему. Апарат складається з електронного блоку, адаптера і "окулярів" з глухою задньою стінкою, на якій розташовані лампи розжарювання з поміщеними між ними й оком пацієнта світлофільтрами (червоний, зелений, синій і т.п.). Після включення апарату в мережу, на електронному табло встановлюється тривалість світлових імпульсів (від 2 до 6 с) залежно від віку, темпераменту і статі пацієнта. Надівши "окуляри", пацієнт повинен дивитися через світлові фільтри на поперемінно спалахуючі в правому і лівому окулярі лампочки. Тривалість процедури 8,5 хв. Щодня проводиться по 3 сеанси з різними фільтрами: вранці (9-11 год.) – червоні або оранжеві, вдень (11‑13 год.) – зелені, увечері (17-19 год.) – сині. Курс лікування включає проведення 24 сеансів по 2-3 рази на день. З метою збереження і підвищення досягнутого ефекту курси лікування слід повторювати через 3-6 місяців. [6].

Показанням для проведення квантової офтальмотерапії є:
– акомодаційні порушення;
– прогресуюча короткозорість;
– астенопія.
Застосування вказаної терапії протипоказане при гострих гнійних процесах у кон'юнктиві й рогівці ока.

Лазерна терапія

Механізм стимулюючої дії низькоенергетичного лазерного випромінювання, за даними ряду дослідників може бути представлений таким чином: енергія кванта червоного когерентного світла (1,96 ЕВ) дуже мала для руйнування енергетичних зв'язків молекули (більше 40 ЕВ), одночасно достатня для збудження електрона. При поглинанні світла клітинною фоторецепторною молекулою виникає фотодинамічний ефект, який реалізується активацією ядерного апарату і посиленням активності ДНК – РНК рибосом. Важливу роль грає активація каталази, супероксидисмутази і цитохромоксидази, а також трансформація кисню в одну з активних форм – синглетний стан. Указані зміни в клітині забезпечують посилення регенерації пошкодженої органели, сприяють утворенню фаголізосом, переварюванню патогенних агентів і підвищують рівень енергетичних процесів у мітохондріях. У експерименті також було виявлено, що найбільший стимулюючий ефект лазерного випромінювання на клітини організму спостерігається в інтервалах 313-460, 600-660, 720-840 нм з піком максимальної активності в 400, 620 і 760 нм. [6]

Поліпшення мікроциркуляції – одна з найважливіших властивостей опромінювання низькоенергетичними лазерами. Причому, характер васкулярної реакції ока на лазерну стимуляцію визначається початковим станом тонусу судин очного яблука: при колапсі – тонус їх підвищується, при спазмі – виникає дилятація, що зрештою приводить до поліпшення гемодинаміки ока. Не менш важливою стороною низькоенергетичного лазерного випромінювання є стимуляція лімфообігу за рахунок формування в оці нових хоріоретинальних шляхів мікроциркуляції, що приводить до підвищення обміну речовин в сітківці. Зменшення проникності судинної стінки, збільшення кількості функціонуючих капілярів і поліпшення реологічних властивостей крові також сприяє оптимізації трофічних процесів у очному яблуці.

Для офтальмологічної практики вельми важливий і гіпотензивний ефект лазерного випромінювання внаслідок підвищення функціональних можливостей ендотеліальних клітин трабекул шлемового каналу і активізації дифузії рідини між сітківкою і хориоідеєю.

Ультразвукова терапія

Механізм дії ультразвуку в даний час вивчений достатньо повно. Умовно в ньому розрізняють дію механічного, теплового і фізико-хімічного чинників, які визначають первинні ефекти, що виникають у тканинах. Стимулюючу дію його на тканини відмічено для випромінювання малих інтенсивностей – до 0,5 Вт/см², що виявляється поліпшенням гемодинаміки, утворенням судинних колатералей у пошкоджених тканинах і прискоренні окислювально-відновних процесів у синаптичних утвореннях. Слід згадати його вплив на мітохондрії, а отже, й на енергозабезпечення клітини.

При локальній його дії на очне яблуко виявлено підвищення проникності гематоофтальмічного бар'єру і сорбційних властивостей тканин ока. Відмічено також, що після курсового опромінювання ока терапевтичними дозами ультразвуку (0,3-0,4 Вт/см²) в рогівці помітно збільшується вміст рибонуклеїнових кислот, особливо в клітинах базального шару, що грають важливу роль у процесах регенерації рогівки і мікроелементів (міді, цинку, заліза і кобальту) і беруть активну участь у процесах тканинного дихання. Встановлено також сприятливий вплив ультразвуку на процеси гліколізу в сітківці і поліпшення електричної активності зорового нерва.

При проведенні ультразвукової терапії слід враховувати наступні чинники:
1. вид озвучування;
2. режим озвучування;
3. вид контакту з опромінюваною поверхнею;
4. метод озвучування;
5. частоту ультразвукових коливань;
6. інтенсивність і час озвучування;
7. тривалість курсу лікування.

Процедури проводять щодня або через день. Курс лікування складається з 12-20 сеансів. Через 1,5-2 місяці, за наявності показань, терапію можна повторити.

Останніми роками отримав визнання новий метод УЗ терапії – ультразвуковий фонофорез – метод уведення лікарських препаратів у тканини організму за допомогою ультразвуку. При цьому поєднується дія ультразвукових коливань і ліків на патологічний осередок. Залежно від локалізації процесу в очній клініці застосовується ванночковий фонофорез (при лікуванні захворювань очного яблука), або фонофорез при прямому контакті головки випромінювача з опромінюваною поверхнею (при лікуванні захворювань повік і додаткових органів ока). Лікарська речовина одночасно служить і контактним середовищем.

На підставі проведених досліджень у даний час сформувалися основні показання до застосування ультразвуку в офтальмології з лікувальною метою:

1. Для прискорення обміну речовин і процесів розсмоктування при інфільтрації рогівки різної етіології; – при сповільненому розсмоктуванні ексудату, кришталикових мас і крові з передньої камери; – при ексудаті, інтенсивному помутнінні і крововиливі в склоподібному тілі.

2. Для прискорення і полегшення проникнення лікарських речовин у тканини ока при гнійних і специфічних запальних процесах в очному яблуці.

3. Для розширення судин і поліпшення кровопостачання тканин при дистрофічних процесах у судинній і сітчастій оболонках, а також зоровому нерві, що протікає на тлі гіпотрофії і пониженої оксигенації.

4. Для перешкоди грубому рубцюванню при загоєнні ран рогової оболонки, – при формуванні більм рогівки, після запальних процесів, опіків і оптичних операцій: – при тенденціях до швартоутворення в передньому відрізку ока і в склоподібному тілі, – при деформуючому рубцюванні повік після пластичних операцій, травм, опіків або запального процесу.

Протипоказання загальні. Проведення УЗ терапії протипоказане при важких ендокринних дисфункціях, психоневрозах і органічних захворюваннях нервової системи, гіпертонічній хворобі III стадії, серцево-судинних захворюваннях у періоді загострення; важких формах загального атеросклерозу, що супроводжуються нездужанням, запамороченням, головним болем; у другій половині вагітності; при гострих інфекціях; туберкульозі легенів і злоякісних новоутвореннях.

Протипоказання місцеві. Місцевими протипоказаннями до УЗ терапії в офтальмології більшість дослідників вважають афакію, рецидивні внутрішньоочні крововиливи, прогресуючу ускладнену міопію, шварти в склоподібному тілі, гіпотонію ока, відшарування сітківки, внутрішньоочні чужорідні тіла, злоякісні новоутворення.
Магнітотерапія

Лікування проводять постійними магнітними полями (ПМП), змінними (ПЕМП) і рідше імпульсними (ІММП).

Дослідження, проведені в різних областях медицини і біології, показали, що МП володіють вираженими протизапальною, анальгезуючою і протинабряклою дією. Було доведено також, що магнітотерапія сприяє поліпшенню трофіки, прискоренню процесів регенерації тканин, епітелізації виразкових поверхонь, швидшому загоєнню ран.

У фазах гідратації виразно спостерігається зменшення набряку, плазморагії і лейкоцитарної інфільтрації, як у рані, так і в прилеглих до неї тканинах. У проліферативній фазі збільшується клітинна проліферація, швидше формується рубець і прискорюється епітелізація.

Виходячи з особливостей механізму дії МП, магнітотерапію слід призначати для купірування запалення і зняття набряку, розсмоктування інфильтратів, ексудатів і крові, прискорення обмінних процесів, поліпшення кровообігу (особливо мікроциркуляції), пожвавлення трофіки і кращого загоєння рогівкових ран.

Показаннями до застосування ПЕМП в офтальмології є: захворювання країв повік (блефарити, ячмені), кератити різної етіології і їх наслідки, гострий кератоконус, стан після офтальмологічних операцій і післяопераційні ускладнення, іридоцикліти та увеїты різної етіології, тапеторетинальна та інші види дегенерації сітківки, міопія і акомодаційні порушення, часткова атрофія зорового нерва, захворювання судин сітківки, крововиливи в оболонки й середовище ока, набряклий екзофтальм.

До протипоказань відносяться: наявність чужорідних тіл усередині ока (особливо магнітних), схильність до рецидивних крововиливів, геморагічні васкуліти, некомпенсована глаукома, судорожна активність.

Мікрохвильова терапія

Лікування проводять за допомогою апарату "Луч-58" при потужності 20 Вт, при цьому використовується випромінювач N 1 з діаметром головки 9 см. Відстань до ока складає 9-10 см, тривалість дії – 10-15 хвилин. На курс лікування проводять до 20 процедур, які при захворюванні одного ока відпускаються щодня. Якщо проводиться лікування обох очей, то на кожне око їх проводять через день, при цьому загальна кількість не повинна перевищувати 20 сеансів.

Під впливом мікрохвиль у тканинах ока відбувається посилення окислювально-відновних процесів, поліпшення трофічних і обмінних процесів, розширення артеріальних судин, прискорення кровотоку. Дані каліброметрії і реоофтальмографії підтверджують, що мікрохвилі покращують кровообіг у судинах судинної і сітчастої оболонок. Енергія мікрохвиль найактивніше поглинається водою і тому цей вид терапії ефективний при набряклих станах. Відбувається також скорочення термінів епітелізації еродованих поверхонь, прискорюється процес рубцювання, швидше вирішуються явища запалення.

Виходячи з механізму дії мікрохвиль були вироблені показання до їх застосування в офтальмології. До них відносяться:
1. запальні процеси, що локалізуються в склері;
2. кератити, виразкові процеси в рогівці;
3. увеїти;
4. дистрофічні процеси в сітчастій оболонці;
5. набряки і крововиливи (не свіжі) на очному дні;
6. порушення кровообігу в системі зорового нерва і центральних судинах сітківки.

Протипоказаннями є:
1. свіжі крововиливи в оболонки і середовища ока
2. некомпенсована глаукома
3. наявність внутрішньоочних чужорідних тіл (особливо металевих)
4. злоякісні новоутворення.

УВЧ-терапія

В очній практиці застосовують оліготермічні і атермічні дози УВЧ-терапії. Використовують портативні апарати УВЧ-62, УВЧ-30, УВЧ-5-1 і переносні апарати УВЧ – 66 і УВЧ-4 з потужністю 40 Вт.

Поверхня шкіри повинна бути сухою для уникнення опіку. Застосовується двоелектродна методика. При дії на око електроди N 1 (3,8 см) розташовують тангенціально один на відстані 1 см від ока, другий – на відстані 4-5 см від однойменного вуха (попереду вушної раковини). Зазори до 2 см, дози нетеплова або слаботеплова. Тривалість дії 6-8 хвилин. Тривалість курсу лікування від 3-5 до 10-12 процедур. При дії на обидва ока одночасно електроди розташовуються на рівні очей, поперечно біля бічних поверхонь.

При запаленні слізного мішка (дакріоциститі) активний електрод встановлюють на область слізного мішка на відстані 1-1,5 см від поверхні шкіри, індиферентний – на протилежній стороні носа на відстані 3-4 см від носогубної складки. Зазори 1-2 см, доза нетеплова або слаботеплова. Тривалість дії 6-8 хв. Процедури проводять щодня. Курс лікування складається з 10-15 процедур.

Наявність у області верхньої щелепи металевих зубів, коронок і протезів не є протипоказанням для УВЧ терапії.

Показання до УВЧ терапії: дакриоцистити, флегмони слізного мішка, ячмені, кератити, увеїти.

Протипоказання:
1. посилене виділення сліз і гною;
2. халязіон на пізніх стадіях (при ущільненні капсули);
3. свіжі або рецидивні крововиливи;
4. виражені склеротичні зміни судин ока;
5. наявність внутрішньоочних, особливо металевих чужорідних тіл;
6. некомпенсована глаукома;
7. пухлинні процеси.

Електрорефлексотерапія

Останнім часом зростає інтерес до дій з лікувально-профілактичною метою різними фізичними чинниками на обмежені (точкові) ділянки людського тіла – точки акупунктури. У лікувальну практику запроваджені електропунктура, фонопунктура, лазеропунктура, магнітопунктура, вакуум-електропунктура та ін.

Сукупність цих методів, об'єднаних спільністю місця і принципу дії, отримала назву пунктурної фізіотерапії. Витоками пунктурна фізіотерапія йде в глибину століть, і бере свій початок у класичній голкорефлексотерапії, яка й дотепер не втратила свого значення.
Електрофорез

Значний інтерес до електрофорезу зумовлений можливістю отримати тривалішу фармакологічну дію при малій дозі і значно меншій концентрації лікарської речовини, ніж при прийомі всередину або інших способах його введення.

В офтальмології електрофорез цінніший, ніж у інших областях медицини, що пов'язано з фізіологічними особливостями ока. Рогівка є ідеальною напівпроникною мембраною, через яку іони проникають всередину ока, під впливом же гальванічного струму проникність гематоофтальмічного бар'єру підвищується в тому числі й для медикаментів, що складаються зі складних комплексів і сумішей (Черікчи Л.Е., 1972). Підвищення проникності гематофтальмічного бар'єру приводить до проникнення в тканині ока більшої кількості лікарських речовин. Цьому ж сприяє і безпосередній контакт медикаментозного засобу з патологічно зміненим органом. Доцільно підібрані суміші медикаментів, об'єднані спільністю фармакодинамічного синергізму, надають значно більшу терапевтичну дію в клініці важких захворювань.

В офтальмологічній практиці найчастіше застосовують три методики лікарського електрофорезу: на закриті повіки (за Бургіньйоном), через електрод – ванну на розплющене око і ендоназальну.

Основними показаннями до призначення електрофорезу в практиці клінічної офтальмології є: запальні, адгезивні, дегенеративно-дистрофічні процеси, а також крововиливи в середовища очного яблука.

Протипоказання до призначення електрофорезу: мацерація шкіри повік і її пошкодження в області накладення електродів, дерматити, рясне слизисто-гнійне відокремлюване, ерозії рогівки, виражені явища роздратування ока, підвищення внутрішньоочного тиску, грубі склеротичні зміни судин, злоякісні новоутворення та індивідуальна нестерпність.

Загальні протипоказання: ішемічна хвороба серця в стадії загострення, перші 2-3 тижні після порушення мозкового кровообігу, кровоточивість або схильність до неї.

Висновки

Фізичні вправи підвищують тонус організму, розвивають точність і чіткість рухів, силу і спритність, виховують волю, сприяють кращій орієнтації в просторі. Все це важливо для людей з послабленим зором. Крім того, фізичні вправи можуть запобігати короткозорості й затримувати прогресування її, благотворно впливати на зниження стомлюваності та підвищення працездатності школярів, на гостроту зору, стійкість ясного бачення та швидкість зорово-моторних реакцій. Є.І. Удінцов вважає, що заняття фізичною працею та фізичними вправами сприяють попередженню розвитку короткозорості.

Фізичні вправи потрібні й корисні короткозорим за будь-якого стану органа зору. Треба лише вирішити, як та які вправи виконувати, щоб не завдати шкоди зору.

Різке зниження з тої чи іншої причини гостроти зору або повна втрата зору одного ока при збереженні нормальних функцій іншого призводить до втрати чи послаблення глибинного зору.

Питання про заняття фізичними вправами після втрати зору одного ока розв'язується залежно від стану другого ока.

Велике значення для контролю за станом здоров'я має самоспостереження, самоконтроль.

Одним з важливих показників такого контролю є суб'єктивні відчуття. Якщо ви з задоволенням виконуєте вправи, відчуваючи при цьому, за словами Г.П. Павлова, "м'язову радість", бадьорість і приплив енергії, якщо у вас зберігається хороший апетит, особливо вранці, і сон у вас глибокий і міцний, значить фізичні вправи впливають на вас благотворно.

З метою поліпшення периферичного кровообігу, прискорення потоку крові, розвитку колатерального кровообігу, зменшення спазму судин, поліпшення трофіки тканин застосовується ряд апаратів, що використовують повітряні хвилі як засіб масажної дії. Цей вид масажу отримав назву пневмомасажу або вакуумного масажу і рядом дослідників була відмічена його висока терапевтична ефективність при лікуванні різних захворювань.

В результаті численних досліджень було виявлено, що струм, який модулюється короткими періодами, надає анальгезуючу дію, сприяє зменшенню набряку і розсмоктуванню крововиливів, інфільтратів і помутнінь склоподібного тіла.