Організація процесу формування педагогічної культури батьків у сучасній школі

У процесі формування педагогічної культури батьків головними завданнями є:

- Розширення і поглиблення психолого-педагогічних знань батьків;

- Розвиток індивідуально-особистісних якостей батьків;

-Оволодіння батьками комплексом знань, умінь і навичок щодо методів та прийомів виховання сучасних дітей;

-Формування позитивних орієнтацій на конструктивне спілкування в сім'ї.

Відповідно до визначених цілей і завдань слід визначити зміст процесу формування педагогічної культури батьків. Андрагогічна модель передбачає можливість створення нестандартного, індивідуального навчання, з урахуванням життєвого досвіду, рівня колишньої підготовки, соціально-психологічних особливостей батьків і їх соціального замовлення.

Головна наша мета навчання батьків - допомогти їм оволодіти такими вміннями та навичками, які сприяли б вирішенню певних сімейних проблем. Ми поділяємо навчання на певні, міждисциплінарні та проблемні блоки. У зв'язку з цим кожну проблемну тему ми пропонуємо розглядати з позицій різних дисциплін. Наприклад, якщо вивчається тема «Сімейні конфлікти», то вона розглядається через різні аспекти: психологічний, соціальний, юридичний, медичний і т.д., що дозволить батькам побачити основну причину конфлікту і виходу з нього.

Головні складності у навчанні у дорослої людини носять психологічний характер.

На етапі психологічної діагностики виступають наступні завдання: визначення освітніх потреб батьків; визначення обсягу та характеру їх життєвого досвіду; з'ясування фізіологічних і психологічних особливостей; визначення когнітивного та навчального стилів батьків.

Визначення освітніх потреб батьків є визначенням соціального замовлення учасників процесу формування педагогічної культури батьків. Освітніми називаються потреби батька в оволодінні знаннями, вміннями, навичками і якостями, необхідними йому для вирішення сімейно-життєвих проблем.

Наступною операцією є визначення стратегії навчання, що передбачає чергування теоретичного, практичного, експериментального етапів. Якщо на заняттях вивчається тема «Спілкування в сім’ї», то після теоретичного осмислення проблеми (інформаційний матеріал, питання-відповіді, експрес-діагностика), батькам пропонується розіграти (в групі зі своїми колегами по навчанню) ситуації, з якими вони стикаються у своїх сім'ях. Після теоретичного осмислення та практичного застосування отриманих знань по темі, батькам пропонується завдання (експеримент) ситуативної перевірки вже в реальних умовах (у своїй родині). По завершенні відпрацювання даної теми проводиться аналіз (обговорення) експерименту і виділяляються позитивні та негативні моменти, з якими зіткнулися батьки за час вивчення даної проблемної теми.

Важливим у плануванні роботи з батьками є вибір певних видів, джерел, засобів, форм і методів навчання, які необхідно використовувати при оволодінні тим або іншим змістовним блоком.

Для організації процесу формування педагогічної культури батьків необхідно залучити:

По-перше, це люди: професіонали у своїй галузі знань - психолог, соціальний педагог, соціолог, юрист, лікар, священнослужитель, педагог, методист, викладач вищого навчального закладу та інші.

По-друге, джерелами навчання є друковані матеріали: підручники, психолого-педагогічні розробки (в тому числі, діагностичні тести, анкети, сценарії ділових і рольових ігор, ситуативні завдання, розробки тренінгових занять та ін.), спеціальна література з психології та педагогіки, науково-популярні видання, періодичні видання, журнали і т.д.

По-третє, ще одним джерелом є спеціальні навчальні та науково-популярні теле- і відеопрограми.

У свою чергу зазначені джерела зумовлюють використання тих чи інших засобів навчання: друкованої продукції, фоно- і відеозаписів і відповідної відтворювальної апаратури, телевізійних приймачів, відеомагнітофонів і т.д.

Серйозного підходу вимагає і вибір ефективних методів навчання. На сучасному етапі, науковцями і практиками розроблені десятки методичних підходів до навчання та їх класифікації. Існують різні класифікації методів. Але всі вони націлені на те, щоб стимулювати функціональність пасивних занять, перетворення їх на активні; сприяти усвідомленню і застосуванню нових знань на практиці.

До початку процесу навчання, слід визначити основні етапи контролю за оволодінням батьками програмою навчання. Як правило, різні види контролю намічаються після оволодіння тим чи іншим проблемним блоком, модулем компетентності.

Необхідно також вибрати найбільш адекватні критерії форми, методи і процедури оцінювання досягнення батьків в оволодінні пропонованим матеріалом. Тут важливо підкреслити реальні набуті вміння, навички, знання і якості. Справедливо вважає Ноулз М. Ш.: «Ніщо не змушує дорослого відчути себе в стані дитини в такій мірі, як сам факт його оцінки іншим дорослою людиною. Це крайня ступінь вираження його залежності і неповаги до нього»[Knowles 1980: 240].

Тому андрагогічна модель навчання рекомендує при оцінюванні досягнень батьків виявити реальний рівень і обсяг оволодіння новими знаннями.

Кожен з батьків володіє певним життєвим досвідом, який повинен стати серйозним фундаментом для навчання. При діагностиці життєвого досвіду батьків, варто враховували «триєдність» побутового (сімейного, повсякденного), професійного (професія, досвід трудової діяльності) та соціального (спілкування в певному соціальному середовищі)досвіду.

Саме спираючись на індивідуальні особливості та запити батьків має вибудовуватися програмування діяльності процесу формування педагогічної культури батьків.

На кожному конкретному занятті педагог проводить функціональну психофізіологічну, соціально-психологічну та когнітивну діагностику батьків з метою виявлення їх готовності до включення в процес навчання. Як відомо, це дуже важливий момент у реалізації навчання. Ні для кого не секрет, що на заняття батьки приходять з різним настроєм, різною мірою фізичного здоров'я і душевної рівноваги, з різним ступенем втоми, часто обтяжені побутовими, професійними, соціальними проблемами. З віком вплив цих факторів збільшується, і їх необхідно враховувати при проведенні занять з батьками. На початку кожного конкретного заняття необхідно проводити діагностичні зрізи, опитування, коротку співбесіду з батьками, спостерігати за їхньою реакцією, поведінкою, щоб визначити їх готовність до заняття.

Для досягнення визначених цілей можна використовувати такі форми організації занять:

1 - лекція, дискусія, діалог, інтерв'ю, конференції, соціально-психологічні консультації, диспут;

2 - програвання ситуацій, дискусія, обговорення конкретних ситуацій, рольові ігри, психологічні ігри, «круглий стіл»;

3 - рольові ігри, розбір конкретних ситуацій, соціально-психологічні тренінги, психологічні ігри, вечори запитань і відповідей, семінари, практикуми;

4 - обмін досвідом, рольові ігри, обговорення в групі, критичний аналіз, арт-терапевтичний тренінг;

5 - рольові ігри, обмін досвідом, критичний аналіз;

6 - відеофільми, діапозитиви, інсценівки, концертні програми, виставки, екскурсії, обмін досвідом, сімейна вітальня, посиденьки, сімейні конкурсні програми.

Одержані вміння, навички і якості виявляються в процесі спільної діяльності: обговорення, тематичні вечори питань і відповідей, конференції, «майданчик сімейного досвіду» (проводиться традиційно в кінці навчального року).

Для визначення рівня оволодіння знаннями, вміннями, навичками і якостями можливе використання і навчальних ситуацій. Для оцінки глибини розуміння матеріалу можна застосовувати такі форми як соціально-педагогічний тренінг, ділові та рольові ігри, «мозковий» штурм, розбір сімейних проблемних ситуацій.

Важливо відзначити, що процес формування педагогічної культури батьків являє собою самостійний і досить тривалий, а головне - творчий етап навчальної діяльності. На цьому етапі важливо усвідомити, що організатор є експертом в області технології навчання дорослих; наставником, консультантом і натхненником батьків до зміцнення мотивації до навчання.

Завершальним етапом процесу навчання є аналіз і оцінювання досягнутих батьками досягнень та якості організації процесу формування їх педагогічної культури.

Головними цілями етапу оцінювання є: визначення реального рівня освоєння навчального матеріалу, встановлення ефективності процесу навчання, стимулювання освітніх потреб.

Важливість і особливість моменту оцінювання полягає в тому, що операції здійснюються спільно організатором і учасниками.

В організацію процесу формування педагогічної культури батьків необхідно постійно вносити певні корективи на основі проведеного оцінювання та аналізу. На етапі корекції, операції передбачають внесення змін у зміст, джерела, засоби, форми і методи навчання та оцінювання його результатів. Навчається виробляє рекомендації щодо корекції процесу навчання і в міру своїх можливостей бере участь у процесі внесення змін в програму навчання.

Залученість батьків у реальну діяльність з планування, реалізації, оцінювання та корекції процесу навчання, облік їх конкретних життєвих обставин і життєвого досвіду, проблем і цілей, певна свобода вибору ними всіх параметрів навчання, спільна з організатором і іншими фахівцями діяльність сприятиме найбільш ефективному освітньому процесу з формування педагогічних умінь, знань, навичок і особистісних якостей батьків.

Семінарське заняття