Рівні педагогічної культури батьків. Напрями її підвищення

С.А. Бадмаєвим педагогічна культура інтерпретується як рівень педагогічної підготовки батьків, який дає їм змогу перетворити сімейне виховання на цілеспрямований, успішний процес, що повноцінно вирішує завдання розвитку і виховання дитини в єдності зі школою.

Тобто, педагогічна культура батьків, з одного боку, віддзеркалює рівень оволодіння ними наявним у суспільстві соціально-педагогічним досвідом виховання, а з іншого — передбачає реалізацію цього досвіду у повсякденній життєдіяльності своєї сім’ї.

Процес формування педагогічної культури батьків розкривається через опис трьох рівнів.

• Адаптивний (низький) рівень: характерне несприйняття дитини. Батьки не вірять в успіх дитини, низько оцінюють її індивідуальні можливості. Відсутні знання, що унеможливлює їх ефективну практичну спрямованість.

• Педагогічної грамотності (середній): відповідає прагненню задовольнити всі потреби дитини, відгородити її від труднощів і життєвих перепон. Батьки постійно відчувають тривогу за дитину. Рівень психолого-педагогічних знань недостатній, проблеми сімейного виховання не вирішуються на практиці. Це рівень грамотності.

• Компетентності (високий). Для даного рівня характерне наступне: батьки сприймають дитину такою, якою вона є, поважають їїіндивідуальність. Вони володіють комплексом психолого-педагогічних знань в області сімейного виховання і застосовують їх у вирішенні проблем виховання своєї дитини.

Успішна виховна діяльність батьків і матерів залежить як від рівня їх теоретичних знань, так і від педагогічних умінь і здібностей, рівень яких у свою чергу в чималому ступені залежить від педагогічної культури батьків, особливо від характеру їх діяльності як вихователів. Нерозуміння батьками процесу розвитку дитини, невміння розпізнавати його характер, неадекватне реагування на його поведінку призводять до серйозних помилок і невдач у сімейному вихованні та розвитку особистості. Педагогічна культура батьків є основою збагачення виховного потенціалу сім'ї, найважливішим ресурсом розвитку особистості дитини.

Вважаємо, що підвищення педагогічної культури батьків слід організовувати за такими напрямами:

1. Психолого-педагогічна просвіта батьків. Це надання батькам наукових психолого-педагогічних, фізіолого-гігієнічних і правових знань про сутність виховного процесу, розвиток і формування особистості дитини на різних вікових етапах, особливості родинного виховання, вплив сім’ї і внутрісімейних стосунків на виховання дітей.

2. Діяльнісний. Цей напрям роботи передбачає формування вмінь і навичок з виховання дітей і здійснюється шляхом залучення батьків до практики виховання дітей через участь у виховних заходах разом з дітьми, у практикумах, обміні досвідом родинного виховання під час бесід за круглим столом, соціально-педагогічних тренінгах тощо

3. Звернення до скарбниці народної педагогіки з питань виховання підростаючого покоління, вивчення народно-педагогічних поглядів на сім’ю, родинне виховання та їх використання у сучасній практиці виховання дітей.

4. Консультування. Процес консультування умовно поділяють на 5 фаз: встановлення контакту, окреслення проблеми, робоча фаза, фаза розв’язання і фаза зворотного зв’язку.

5. Формування у батьків культури причетності до освітньо-виховного простору навчально-виховного закладу. Значну увагу слід приділити традиціям проведення уроків і позакласних заходів, ознайомити батьків учнів зі змістом і методикою організації освітньо-виховного процесу в учнівському колективі: батьки мають не лише право, але й обов'язок знати вчителя своєї дитини, традиції, систему контролю за виконанням завдань, критерії оцінювання діяльності учня на уроці.