Процес пізнання включає в себе накопичення фактів. Без систематизації, без логічного осмислення їх не може існувати наука. Хоча факти ще не наука. Факти стають складовою частиною наукових знань, якщо вони виступають в узагальненому систематизованому вигляді, як елементи логічної структури конкретної системи наукового знання.
Наукові факти, наукова проблема, гіпотеза і теорія є основними формами становлення нового знання.
Наукове дослідження є логічним процесом формування системи знань на основі двох рівнів дослідження: емпіричному і теоретичному. На емпіричному рівні переважає живе споглядання (чуттєве пізнання), збір фактів, первинне їх описування, узагальнення, систематизація.
Відрізняють факти дійсності і наукові факти. Факти дійсності – це події, явища, які проходять реально, їх різні властивості та взаємовідношення.
Наукові факти – це відображення в свідомості людини перевірених, продуманих реальних фактів та зафіксованих мовою науки у вигляді емпіричних суджень. Емпіричний рівень наукового дослідження проходить дві стадії:
Перша – процес добування, отримання фактів. Джерелом їх є реальна дійсність: історичні події, діяльність народу, окремих осіб, подій у різних сферах суспільства, а також різні природні явища і процеси.
Але не завжди дослідник може мати справу з першоджерелом фактів (наприклад, історик віддалений від подій десятиліттями і більше). Тому тут застосовують вторинні, третинні джерела фактів: свідки подій, документи, мемуари, наукові праці інших дослідників. Використовуючи різні шляхи та прийоми, дослідник накопичує факти - емпіричну основу своєї майбутньої роботи. Відомий вчений В.Вернадський у зв'язку з цим зазначав: Точно науково встановлений факт по суті завжди дає більше, ніж створена на його ж основі теорія. Він достовірний і для майбутньої теорії, і в історичній зміні теорій він залишається незмінним.
Д руга стадія емпіричного рівня дослідження передбачає первинне опрацювання та оцінку фактів у їхньому взаємозв'язку.
Дослідник на цьому етапі емпіричного дослідження з'ясовує, що ж дійсно є фактом, а що домислом, думкою визначає зміст фактів, взаємовідношення між ними, проводить групування їх за характером, важливістю, актуальністю, спираючись на теоретичні положення науки, її закони та категорії.
На другій стадії емпіричного рівня наукового дослідження здійснюється:
• критична оцінка та перевірка кожного факту, звільнення від несуттєвого та другорядного, випадкового;
• описування кожного факту мовою науки;
• відбір найбільш типових та характерних повторень, відповідно до тенденції розвитку;
• проведення класифікації за характерними ознаками і виявлення найбільш очевидних зв'язків між ними.
Отже, вже на емпіричному рівні можливе виявлення певних закономірностей розвитку досліджуваного явища і щільно підводиться база до більш високого рівня теоретичного дослідження, в результаті якого формуються наукові проблеми, гіпотези, теорії.
Теоретичний рівень наукового дослідження пов'язаний з аналізом наукових фактів, з пізнанням і формулюванням законів науки, тобто з поясненням предметів і процесів реальної дійсності.
Формування теоретичного знання - це процес сходження від конкретного до абстрактного, з тим, щоб на основі сформульованих наукових абстракцій знову повернутись до вивчення конкретного, але на більш високому рівні. Результатом теоретичного дослідження є формулювання законів, теорій, наукових гіпотез та інших форм "розумових операцій". Живе споглядання при цьому є підпорядкованим аспектом пізнавального процесу. Теоретичне пізнання відображає «вища і процеси зі сторони їх внутрішніх зв'язків та законо-мрпостей, які виявляються в процесі опрацювання даних емпіричного знання.
Втім саме одне лише описування і класифікація фактів, що робить науку наукою. Вона стає такою лише тоді, коли на підставі аналізу фактів, прогнозує їх появу та спрямовує практичну діяльність людей.
У листі до молодих дослідників І.Павлов пропонував: "Вивчайте, зіставляйте, накопичуйте факти... Але, вивчаючи, експериментуючи, спостерігаючи, намагайтесь не залишатись на поверхні фактів. Не перетворюйтесь на архіваріусів фактів... Наполегливо шукайте закони, які ними управляють" [4, С. 35]. Тільки в тому випадку, коли факти будуть розглядатись у цілісній системі, у взаємозв'язку, вони стануть "впертою річчю", "повітрям вченого", "хлібом науки". При цьому не потрібно мати величезну кількість фактів, а, отримавши їх певну кількість, включити до концептуальної системи, надати певного змісту та значення, визначити відповідність їх меті дослідження.
