Методи та методика наукового пізнання

Предметом вивчення методології є методи науки, тобто способи дослідження явищ, які визначають підхід щодо їх вивчення, планомірний шлях їх пізнання та встановлення істини, а також сфера їх застосування.

Англійський історик соціолог Генрі Букль (1862 р.) пи­сав, що в усіх вищих галузях знань найбільшою складністю є не відкриття фактів, а відкриття правильного методу, за допомогою якого можуть бути встановлені закони і факти.

Важливу роль методів дослідження в пізнавальній діяльності підкреслювало багато вітчизняних вчених. Зокре­ма відомий фізіолог І.Павлов зазначав, що "метод - найго­ловніша річ. Від методу, способів дії залежить весь успіх дослідника. Вся справа в хорошому методі. При хорошо­му методі і не дуже талановита людина зможе зробити багато. А при поганому методі і геніальна людина буде працювати попусту і не отримає цінних точних даних".

Виходячи з цього, сформуємо поняття "метод" і "методика".

Метод (від грецької теіпосіоз - спосіб пізнання) – означає шлях до чогось або засіб дослідження явищ природи та сус­пільного життя. Іншими словами, метод – це спосіб дослі­дження, шлях пізнання і практичного перетворення реальної дійсності, система прийомів і принципів, що регулюють практичну і пізнавальну діяльність людей. Отже, головною функцією методу є внутрішня організація та регулювання процесу пізнання або практичне перетворення того чиіншого об'єкта. Тому метод є сукупністю певних правил, прийомів, засобів, норм пізнання та дій. Це відповідна система за­ходів, принципів, вимог, яка орієнтує суб'єкт пізнання на вирішення конкретного науково-практичного завдання, на досягнення бажаного результату в тій чи тій галузі людсь­кої діяльності. Якщо метод правильний, він дисциплінує пошук істини, дозволяє рухатись до мети коротким шляхом, заощаджуючи сили і час. Тобто, метод є своєрідним компа­сом, по якому суб'єкт пізнання і дій про-кладає свій шлях, уникаючи при цьому можливих помилок.

У процесі наукового дослідження необхідно правильно використовувати таке поняття, як "методика наукового піз­нання", яка передбачає певну послідовність вирішення кон­кретного наукового і практичного завдання, а також сукупність і порядок застосування відповідних методів. При цьому потрібно враховувати, що застосування методів може бути спонтанним у залежності від умов і особливостей дослі­дження, а може бути заздалегідь спланованим. Свідоме застосування науково обґрунтованих методів слід розгля­дати як найістотнішу умову здобуття нових знань. Дослідник, який добре знає методи дослідження і можливості їх застосування, докладає менше зусиль і працює успішніше, ніж той, хто спирається лише на інтуїцію або діє за принципом проб і помилок. Слід пам'ятати, що за будь-яких умов бажано завчасно визначати методи дослідження, які ґрунтуються на розумінні процесу, роблять діяльність суб'єктів пізнання більш раціональною та продуктивною.

Ефективність того чи того методу обумовлена перш за все змістом, глибиною та фундаментальністю теорії, яка буцімто "стискається в метод". У свою чергу "метод розши­рюється в систему", тобто використовується для подаль­шого розвитку науки, поглиблення теоретичного знання як системи, а також його матеріалізації та об'єктивізації в практиці.

Необхідно зазначити, що кожний метод не може зали­шатись незмінним, у процесі взаємодії з об'єктом він може змінюватись, пристосовуватись до того об'єкта, який дослі­джується. Це означає, що дослідник при виборі методу має передбачити специфіку визначеного об'єкта. Звичайно, жодні методи не зможуть замінити творчої думки дослідника, його здатності аналізувати й помічати, робити висновки і передбачення.

Науковий метод - це внутрішня закономірність мислен­ня людини, прийнятого як суб'єктивне відображення об'єктивного світу, або, що одне й теж, як "переведена в сві­домість людини об'єктивна закономірність, що використо­вується свідомо і планомірно, як засіб пояснення і зміни світу".

Можна стверджувати, що метод формується, існує і розвивається в складній діалектиці суб'єктивного і об'єктив­ного при визначальній ролі останнього. Метод об'єктивний за змістом і суб'єктивний за формою, бо його носієм є су­б'єкт пізнання або дії, дляяких він і призначений. За афоризмом Л.Фейєрбаха про те, що "людина є центром всієї методології", будь-який метод - це один із багатьох факторів творчої, креативної діяльності людини.

Оскільки наукове пізнання є процесом постійного по­новлення системи знань, то воно передбачає два основні рівні наукового дослідження - теоретичний і емпіричний, які взаємопов'язані в єдиний процес наукового пізнання. Але, водночас, вони відносно самостійні і мають певну специфіку в методології та методах.

Правильний вибір методів дослідження потребує знання їх класифікації. Із погляду філософії методи пізнання за ступенем їх спільності поділяють на три категорії: уза­гальнені, загальні і часткові (спеціальні).