ДОКУМЕНТАМИ
Таблиця 3.1
| № | Документ | Зміст господарської операції |
| Видатковий касовий ордер № 7 | 2 листопада 200_р. працівникові Кліменку 0. В. за паспортом СК 470013, виданим Бабушкінським РУ ГУ МВС України в м. Дніпропетровську 17.03.1997 р., видано підзвітну суму (45 грн.) на придбання виробничих запасів. Документ підписано директором Корнієнко Л. В., головним бухгалтером Чалим П. Ю., касиром Несміян Р. В. | |
| Авансовий звіт № 4 Товарний чек № 73 | 6 листопада 200_р. Кліменком О. В. складено авансовий звіт про витрачання виданих підзвіт грошей. На підтвердження понесених витрат до авансового звіту додано касовий чек і товарний чек № 73 магазину «Мережка» на придбання 8 котушок ниток по 5,40 грн. за котушку, у т. ч. 0,90 грн. ПДВ. | |
| Прибутковий ордер №17 | 06 листопада оприбутковано на склад придбані Кліменком О. В. 8 котушок ниток (номенклатурний номер 20200110, ціна - 4,50 грн.). Нитки здав Кліменко О. В., прийняв завідувач складу Мірошник С. І. | |
| Лімітно-забірна картка | Пошивному цеху на листопад 200_ р. встановлено ліміт відпускання шкіри - 2100 дм2 (номенклатурний номер 20100105, ціна - 10,00 грн. за дм). Відпускання шкіри здійснювалося: 07.11 —1300 дм2; 09.11. - 700 дм2. Лімітно-забірну картку підписали: начальник відділу матеріального постачання Скибка А. П., начальник цеху Кушнір Г. М., завідувач складу Мірошник С. 1. | |
| Чек КЖ 4965857 | 15 листопада 200 р. касир Несміян Р. В. (паспорт СВ 073235, виданий Мінським РУ ГУ МВС України в м. Києві 17.01.1996 р.) передала до банку (рахунок № 262074774, код ЄДРПОУ 27437643) чек на суму 7000 грн. для одержання коштів на виплату зарплати працівникам ТОВ «Фонд». Чек підписано директором Корнієнко Л. В. та головним бухгалтером Чалим П. Ю. | |
| Прибутковий касовий ордер № 8 | 15 листопада касиром Несміян Р. В. за чеком № КЖ 4965857 оприбутковано в касу з поточного рахунка 7000 грн. для виплати зарплати працівникам товариства. Документ підписано касиром Несміян Р. В. та головним бухгалтером Чалим П. Ю. | |
| Рахунок-фактура №7 | 17 листопада 200_р. магазину «Чоботар» для здійснення попередньої оплати виписано рахунок-фактуру на 20 пар черевиків за ціною 187,20 грн. за пару, у т. ч. 31,20 грн. ПДВ, та 10 пар чобіт за ціною 244,80 грн. за пару, у т. ч. 40,80 ПДВ. Реквізити покупця: вул. Східна, 17; код ЄДРПОУ 30117443; рахунок 26007134317244 в АППБ «Аваль»; МФО 300335. | |
| Накладна-вимога на відпускання (внутрішнє переміщення) матеріалів № 11 | 22 листопада 200 р. відпущено зі складу паливо (бензин А-95) для заправлення, автомобілів ТОВ «Фонд» — 55 л, за ціною 2,50 грн. за літр (номенклатурний номер 20300113) (віднести на адміністративні витрати). Паливо відпустив зав. складу Мірошник С, 1., одержав водій Черненко К. У. | |
| Накладна на відпускання товарно-матеріальних цінностей №21 | 27 листопада 200_р. магазину «Чоботар», м. Київ, вул. Східна, 17, відвантажено готову продукцію, зазначену в рахунку-фактурі № 34 від 17 листопада 200_р. Продукцію одержав експедитор магазину «Чоботар» Марченко 1. В. за дорученням № 33 від 26.11.200_р. Підстава - договір № 11 від 06.02.200 р. Відпускання дозволив начальник відділу збуту Потебня Л. Д., відпустив зав. складу Мірошник С. 1. | |
| Довіреність ЯЗМ 80776 | 25 листопада 200_р. на ім'я експедитора Томенка В. М. (паспорт СЯ 021317, виданий Дніпровським РУ ГУ МВС України в м. Києві 17.09.1995 р.) видано довіреність на одержання від ТОВ «Чинбар» 1500 дм шкіри за рахунком-фактурою № 77 від 19.11,200_р. Довіреність підписана директором Корнієнко Л. В. та головним бухгалтером Чалим П. Ю. | |
| Бухгалтерська довідка № 4 | 30 листопада 200_р. списано на витрати (на рахунок 23 «Виробництво») 138 л бензину А-95 на суму 345,00 грн. Довідку склав бухгалтер Дем'янюк К. С. |
Примітка. Для набуття практичних навичок роботи з документами навчальне завдання має виконуватися на бланках типових форм відповідних первинних документів.
Тема 4. Рахунки і подвійний запис.
Вивчення цієї теми доцільно здійснювати за таким планом
1. Поняття про бухгалтерські рахунки.
2. Класифікація рахунків.
3. Сутність подвійного запису.
4. Взаємозв'язок рахунків та балансу.
1. Поняття про бухгалтерські рахунки.
Спосіб балансового узагальнення не зовсім повно задовольняє інформаційні потреби управління. За даними балансу можна одержати відомості про стан і рух активів, капітал) зобов'язань підприємства за звітний період, але він відображує все це на певний момент (як фото), а для ефективного управління підприємством треба знати, яким чином формувалась ця інформація, які зміни мали місце в засобах, джерелах і процесах протягом звітного періоду, а не лише на початок його і кінець. Адже може бути й так: на кінець звітного періоду розмір певних статей був таким же, як і на початок, але це не означає, що протягом цього періоду не було руху засобів і джерел. Із високим ступенем вірогідності можна стверджувати, що протягом звітного періоду були зміни у складі засобів і джерел, причому значні, такі, що могли суттєво вплинути на економіку підприємства, а на кінець звітного періоду (в результаті господарських операцій, що відбулись) розмір конкретних статей знову став таким же, як був на початок. Зрештою, баланс відображає стан засобів лише у вартісному виразі, а для нормального ведення господарської діяльності потрібно мати дані про засоби також у натуральному вимірі.
Отже, облік повинен надавати інформацію про кожну господарську операцію в розгорну-тому вигляді. Одержання таких даних забезпечує система бухгалтерських рахунків.
За допомогою бухгалтерських рахунків здійснюється поточний облік господарських операцій і, одночасно, контроль за їх доцільністю, економічною та юридичною обґрунтованістю, своєчасністю. Сама система бухгалтерських рахунків організована так, що передбачає групування і систематизацію господарських операцій за їх змістом в економічно однорідні групи. І за цими групами на рахунках відображається наявність і рух засобів та джерел їх утворення, стан господарських процесів та розрахунків.
Порядок групування об'єктів обліку на рахунках продумано так, щоб можна було дістати і деталізовану інформацію по цих об'єктах, і узагальнену, причому по кожній господарській дільниці (структурному підрозділу) та підприємству в цілому.
Крім того, порядок групування облікової інформації на бухгалтерських рахунках узгоджується з порядком її групування в балансі та звітності — щоб без додаткових вибірок можна було заповнювати їх форми.
Бухгалтерські рахунки являють собою двосторонні таблиці, в яких здійснюються облікові записи господарських операцій.
Записи на рахунках ведуть у грошовому (вартісному) виразі (обов'язково!), а також у натуральному чи трудовому вимірниках - залежно від характеру об'єкта обліку.
Рахунки відкривають окремо для кожного виду засобів та їх джерел, процесів, розрахунків, тобто для кожного об'єкта бухгалтерського обліку. Наприклад, «Основні засоби», «Виробничі запаси», «Каса», «Статутний капітал», «Виробництво», «Розрахунки з оплати праці» і т. ін.
Рух господарських засобів та їх джерел відображається в обліку у вигляді збільшення чи зменшення відповідного об'єкта обліку.
Наприклад: рух готівки у касі:
надходження з банку - це збільшення (+),
видача зарплати - це зменшення (-);
рух товарно-матеріальних цінностей:
надходження на склад - збільшення (+),
видаток на потреби виробництва - зменшення (-). Збільшення і зменшення засобів та їх джерел відображаються на рахунках роздільно (нарізно): якщо збільшення даного об'єкта відображається на одній стороні рахунка, то зменшення цього об'єкта - на протилежній стороні. Тому рахунки мають двосторонню форму, тобто розділені на дві частини: ліва сторона рахунка називається дебет, права — кредит.
Господарські операції на рахунках записують у певному порядку та послідовності. Підсумки записаних сум операцій у кожній частині рахунка називають оборотами. Отже, оборот - це сума змін, що мали місце у дебеті та кредиті рахунка за обліковий період (місяць, квартал, рік). Тому розрізняють дебетовий та кредитовий бороти.
Для того, щоб мати повне уявлення про обліковуваний об'єкт, при відкритті рахунка на ньому вказують, перш за все, початковий стан засобів, джерел, процесів чи розрахунків, тобто залишок на початок облікового періоду або початкове сальдо. У процесі обліку на рахунках відображають господарські операції, причому збільшення даного об'єкта записують в одній частині рахунка, а зменшення — в іншій (протилежній), тобто відображають обороти по дебету і кредиту рахунка.
Потім на базі даних про початковий залишок та зміни протягом звітного періоду (дебетовий і кредитовий обороти) підраховують залишок на кінець періоду (визначають кінцеве сальдо). Для визначення кінцевого сальдо (С к) до суми початкового сальдо (Сп) додають оборот, що означає збільшення по даному рахунку (0зб) і віднімають оборот, що означає зменшення по цьому рахунку (0ЗМ):
Ск = Сп + О3б — Озм
Якщо в результаті цих обчислень одержимо «нуль», тобто залишок на кінець відсутній, то рахунок називається закритим, або вважається, що він має нульове сальдо.
З 01.01.2000 року введено в дію «План рахунків бухгалтерського обліку активів, капіталу, зобов'язань і господарських операцій підприємств і організацій». За новим «Планом рахунків...» всі рахунки бухгалтерського обліку поділяються на 10 класів. До класів 1—6 входять балансові рахунки, призначені для обліку активів, капіталу та зобов'язань, і за даними яких складають баланс: актив — за рахунками класів 1-3; та пасив - за рахунками класів 4-6.
КЛАСИ РАХУНКІВ ЗА НОВИМ «ПЛАНОМ РАХУНКІВ.»
| Код класу | Назва класу | Характеристика рахунків | |
| за будовою | стосовно балансу | ||
| Необоротні активи | активні | балансові | |
| Запаси | активні | балансові | |
| Кошти, розрахунки та інші активи | активні | балансові | |
| Власний капітал та забезпечення зобов'язань | пасивні | балансові | |
| Довгострокові зобов'язання | пасивні | балансові | |
| Поточні зобов'язання | пасивні | балансові | |
| Доходи і результати діяльності | пасивні | балансові | |
| Витрати за елементами | активні | балансові | |
| Витрати діяльності | активні | балансові | |
| Позабалансові рахунки | активні пасивні | позабалансові |
До класів 7—9 входять номінальні рахунки, призначені для обліку господарських операцій, пов'язаних з операційною, інвестиційною та фінансовою діяльністю підприємств. За допомогою цих рахунків обліковують витрати, доходи і фінансові результати (за вказаними видами діяльності), а за підсумковими даними складають фінансову звітність. До класу 0 (нульового) відносяться позабалансові рахунки.
2. Класифікація рахунків.
Велика кількість рахунків, необхідних для обслуговування потреб управління ринковою економікою країни, різноманітність об'єктів, які обліковуються на них, відмінності у будові рахунків, у змісті записів по дебету і кредиту рахунків, у характері сальдо, і т. ін. об'єктивно обґрунтовують потребу класифікації рахунків, тобто групування їх за певними ознаками в однорідні групи. Напрямки класифікації в сучасному обліку не зазнали змін, і, як і раніше, всі рахунки бухгалтерського обліку класифікуються у кількох напрямках:
• за відношенням до балансу;
• за ступенем узагальнення в них облікової інформації;
• за економічним змістом;
• за призначенням і структурою. За відношенням до балансу рахунки поділяються на активні та пасивні. За формою будова всіх рахунків однакова: у кожного з них ліва сторона — це дебет, а права — кредит. Проте залежно від економічного змісту об'єктів обліку (тобто, що обліковують на даному рахунку — засоби чи джерела), бухгалтерські рахунки поділяються на активні та пасивні.
Рахунки, на яких обліковують активи (засоби та процеси), називають активними. Залишки (сальдо) та збільшення активів на них показують у дебеті, зменшення активів — у кредиті. Залишок (сальдо) активного рахунка може бути лише дебетовим або нульовим. Ці рахунки знаходять відображення в активі балансу (у відповідних статтях).
Рахунки, на яких обліковують пасиви (джерела формування засобів), називають пасивними. Залишки (сальдо), та збільшення на пасивних рахунках показують у кредиті, а зменшення — у дебеті. Залишок (сальдо) пасивного рахунка може бути лише кредитовим або нульовим. У балансі ці рахунки відображаються у відповідних статтях пасиву.
Поділ рахунків на активні й пасивні лежить в основі побудови всіх без винятку рахунків бухгалтерського обліку. Відповідно до цього поділу здійснюються записи і визначається сальдо по рахунках.
Але рахунки, на яких відображаються розрахунки та фінансові результати, поєднують у собі ознаки як активних, так і пасивних рахунків. Тобто, вони можуть почергово змінювати характер сальдо: на початок облікового періоду воно може бути дебетовим, а на кінець — кредитовим. Це легко можна прослідкувати, аналізуючи розрахунки підприємства з покупцями, постачальниками, підзвітними особами тощо. У теорії бухгалтерського обліку склалося таке судження: якщо рахунок поєднує в собі ознаки активного й пасивного рахунків, його називають активно-пасивним. Сальдо, визначене на рівні окремих аналітичних рахунків, відображається нарізно: дебетове-в статтях активу, кредитове - в статтях пасиву балансу, оскільки воно відображає стан розрахунків даного підприємства з конкретними контрагентами на певну дату.
За ступенем узагальнення облікової інформації існує класифікація рахунків на синтетичні й аналітичні рахунки та субрахунки. Залежно від кількості видів матеріальних цінностей, процесів, розрахунків, зобов'язань та інших активів і пасивів, які обліковуються на рахунку, всі бухгалтерські рахунки (активні й пасивні) поділяються на аналітичні (розкладання, розчленування) і синтетичні (з'єднання, складання). Аналітичними називають такі рахунки, які призначені для обліку окремих видів засобів чи джерел (матеріальних цінностей певного виду, сорту чи інших якісних ознак; витрат на виробництво окремих видів продукції; розрахунків з конкретним підприємством чи особою; зобов'язань перед конкретним кредитором тощо).
Синтетичними називають рахунки, які об'єднують у собі групу аналітичних рахунків, тобто узагальнюють інформацію про групу економічно однорідних видів засобів, джерел, процесів, розрахунків тощо.
Отже, синтетичні й аналітичні рахунки відрізняються між собою ступенем деталізації в них інформації про об’єкти обліку. Аналітичний облік, на відміну від синтетичного, здійснюється не лише у вартісних, але йу натуральних вимірниках, а, крім того, може містити й довідкові відомості про об'єкти обліку.
Але наявність синтетичних і аналітичних рахунків не повністю задовольняє потреби обліку. Групи об'єктів, які відображаються на синтетичних рахунках, іноді настільки різноманітні, що виникає потреба групування аналітичних рахунків у підгрупи. Для цього використовують субрахунки — субконто (їх ще називають рахунками другого порядку). Субрахункине ведуться на спеціальних формах, а являють собою проміжну ланку між: синтетичними й аналітичними рахунками, що вказує, у якому порядку слід групувати аналітичні рахунки всередині синтетичного рахунка.
За допомогою економічної класифікації визначають:
1) перелік рахунків, які слід використовувати на підприємствах даної галузі;
2) який саме об'єкт може обліковуватись на даному рахунку;
3) які рахунки слід застосовувати для всебічної характеристики конкретного об'єкта.
Характерною ознакою економічної класифікації є визначення переліку рахунків, які слід застосовувати на підприємствах конкретної галузі. Але ж такий перелік - це план рахунків. Отже, економічна класифікація покладена в основу побудови плану рахунків.
Планом рахунків бухгалтерського обліку називається систематизований перелік рахунків, що визначає побудову всієї системи бухгалтерського обліку на підприємствах, в організаціях, установах країни.
Усім рахункам бухгалтерського обліку присвоюють номери — коди, які замінюють їх назву. Це значно полегшує роботу з ними, дозволяє скоротити записи і сприяє їх формалізації.
В Інструкції про застосування «Плану рахунків...» наведено таке визначення Плану рахунків: «План рахунків бухгалтерського обліку є переліком рахунків і схем реєстрації та групування на них фактів фінансово-господарської діяльності (кореспонденція рахунків) у бухгалтерському обліку. У ньому за десятковою системою наведені коди (номери) й найменування синтетичних рахунків (рахунків першого порядку) й субрахунків (рахунків другого порядку). Першою цифрою коду визначено клас рахунків, другою - номер синтетичного рахунка, третьою — номер субрахунка.
За допомогою структурної класифікації визначають:
1) для одержання яких показників призначений кожен рахунок;
2) як вони будуються — зміст записів на дебеті й кредиті рахунка, характер сальдо;
3)особливості рахунків, якісні ознаки, притаманні їм.
3 Сутність подвійного запису.
Всі господарські операції відображаються на рахунках способом подвійного запису. Кожна операція викликає два економічних явища і обов'язково торкається не менш як двох статей балансу. Подвійний запис — це спосіб подвійного (бо торкається не менше, як двох рахунків) та двостороннього (бо торкається двох сторін рахунків — одного — дебету, іншого — кредиту) відображення господарських операцій, за допомогою якого обидва явища, спричинені операцією, відображаються у взаємозв'язку на двох рахунках в однаковій сумі - на одному - у дебеті, на іншому - у кредиті.
Схематичне зображення подвійного запису.
| Господарські операції | Одержано матеріали від постачальника | З’явилась (збільшилась) заборгованість перед постачальником |
| Збільшилась кількість матеріалів на складі | ||
| Одержано й оприбутковано в касу готівку з поточного рахунка в банку | Зменшилась кількість грошей на рахунку в банку | |
| Збільшилась кількість готівки в касі |
Із сказаного можна зробити висновок, що подвійний запис господарських операцій призводить до виникнення взаємозв'язку між рахунками. Цей зв'язок називається кореспонденцією рахунків, а взаємопов'язані рахунки - кореспондуючими.
Отже, кореспонденція рахунків — це взаємозв’язок між рахунками, який виникає в результаті відображення господарських операцій на цих рахунках способом подвійного запису.
Зазначення рахунків, один з яких дебетується, а інший - кредитується для відображення господарської операції, називається контировкою (від італ. сопіо - рахунок).
Запис (відображення) господарської операції на певну суму у зазначених рахунках називається бухгалтерським записом, або бухгалтерською проводкою (останнім часом дехто з авторів навчальних посібників називає її «проведенням»).
Запис на обліковій формі (бланку) кореспондуючих рахунків з указаною сумою операції називається рахунковою формулою. Бухгалтерські записи (проводки) бувають простими і складними. Попередньо розглянута операція (Д-т «Каса» - К-т «Рахунки в банку») є прикладом простої проводки. Тобто, бухгалтерський запис, що торкається лише двох рахунків (одного по дебету, іншого - по кредиту), називається простим. Якщо ж бухгалтерський запис торкається трьох і більше рахунків (взаємопов'язуючи дебет одного рахунка з кредитом двох і більше рахунків, або дебет двох і більше рахунків з кредитом одного рахунка), він називається складним. Спосіб подвійного запису поряд з бухгалтерським балансом і системою рахунків є найсуттєвішою ознакою методу бухгалтерського обліку. Він не тільки забезпечує відображення господарських операцій на взаємопов'язаних рахунках, втілюючи в собі зміни, які сталися у стані засобів (активів), їх джерел (пасивів) та процесів, але й дозволяє здійснювати контроль за збереженням власності підприємства. Суть контрольної функції подвійного запису полягає у рівності підсумків записів у дебеті всіх рахунків та підсумків записів у кредиті всіх рахунків. Ця рівність випливає з самої природи принципу подвійного і двостороннього запису: якщо кожна операція відображається у дебеті одного рахунка і в кредиті іншого на одну й ту ж суму, то й підсумки цих записів повинні бути рівними. Відсутність же такої рівності є, безумовно, сигналом до пошуку помилки допущеної в записах.
4. Взаємозв'язок рахунків та балансу
Всі бухгалтерські рахунки по відношенню до балансу поділяються на балансові та позабалансові.
На балансових рахунках обліковують засоби, які належать підприємству, тобто є його власністю, джерела їх формування та господарські процеси. Залишки за цими рахунками відображаються в балансі (звідси їх назва). Засоби, які не належать підприємству, але перебувають у його користуванні (оренді тощо) або знаходяться у нього на відповідальному зберіганні, в балансі цього підприємства не відображаються з метою запобігання подвійному підрахунку, бо вони відображаються у балансі тих підприємств, власністю яких вони є. Але облік цих засобів також здійснюється — для цього існують інші, відмінні від балансових — позабалансові рахунки. Вони відрізняються від балансових не лише юридичним статусом об'єктів обліку, але й своєю будовою і способом записів. На позабалансових рахунках обліковують:
- орендовані необоротні активи (рах. 01);
- активи на відповідальному зберіганні (рах. 02):
- устаткування, обладнання та інші товарно-матеріальні цінності, прийняті підрядною організацією від змовника для монтажу (021);
- матеріали, прийняті для переробки (022);
- матеріальні цінності на відповідальному зберіганні (023);
- товари, прийняті на комісію (024);
- майно в довірчому управлінні (025);
- контрактні зобов'язання (рах. 03);
- непередбачені активи й зобов'язання (рах. 04);
- гарантії та забезпечення надані (рах. 05) й отримані (рах. 06);
- списані активи (рах. 07);
- а також бланки суворого обліку та суворої звітності (рах. 08).
На відміну від балансових при веденні позабалансових рахунків
не користуються способом подвійного запису, а здійснюють облік за простою системою, використовуючи односторонній запис.
Тобто, при надходженні (збільшенні) об'єкта цей факт відображають на одній стороні рахунка, а при його вибутті (зменшенні) — на протилежній.
Позабалансові рахунки не кореспондують між собою (а тим паче — з балансовими рахунками), тобто вони не мають усіх ознак бухгалтерських рахунків, і через це їх можна віднести до статистичного або оперативно-технічного обліку. Хоча це не зовсім узгоджується з нормативними документами — адже нульовий клас є одним із десяти класів Плану рахунків бухгалтерського обліку, затвердженого в установленому порядку.
Між балансовими бухгалтерськими рахунками і балансом існує тісний зв'язок. Стан об'єктів обліку на кінець звітного періоду, який виражається залишками на рахунках, знаходить своє подальше відображення у балансі. При цьому дебетові залишки по рахунках формують статті активу балансу, а кредитові — статті пасиву. Тобто, у балансі відображається стан засобів і джерел на початок і кінець звітного періоду. Це ще одне підтвердження безперервності бухгалтерського обліку.
Відкриття рахунків на новий обліковий період (наприклад, станом на 1 січня), якщо підприємство функціонувало до цього, здійснюється у відповідності з даними балансу, в якому зафіксовано стан засобів і джерел на кінець попереднього періоду, а значить, — на початок наступного, тобто поточного. І цей взаємозв'язок безперервний: з року в рік, з кварталу й квартал (з місяця в місяць — якщо баланс складається помісячно) на початку періоду баланс розкладається на рахунки, а в кінці — узагальнені дані рахунків заносять до балансу.
Контрольні запитання:
1.Визначення бухгалтерських рахунків, їх призначення та форма.
2.Які рахунки є активними, їхня будова. Порядок визначення кінцевого сальдо.
3.Які рахунки є пасивними? Їхня будова. Порядок визначення кінцевого сальдо.
4.Суть подвійного запису, його значення.
5.Визначення бухгалтерського проведення (запису). Які бухгалтерські проведення називають простими, які складними?
6.Призначення й суть хронологічного та систематичного запису (обліку).
7.Визначення синтетичних рахунків та їх особливі риси.
8.Визначення аналітичних рахунків та їх особливі риси.
9.Поясніть взаємозв’язок між синтетичними та аналітичними рахунками.
10.Як класифікуються рахунки стосовно балансу?
11.На які групи поділяються рахунки за економічним змістом?
12.На які групи поділяються рахунки за призначенням і будовою?
13.Призначення й структура Плану рахунків бухгалтерського обліку.
Завдання для самостійної роботи:
Визначення сутності, побудова, загальне призначення бухгалтерських рахунків. Призначення та побудова (порядок записів і виведення сальдо) активних рахунків. Призначення та побудова (порядок записів і виведення сальдо) пасивних рахунків. Призначення та побудова (порядок записів і виведення сальдо) активно-пасивних рахунків. Взаємозв’язок між бухгалтерськими рахунками та балансом. Сутність подвійного запису, його обґрунтування та значення. Сутність кореспонденції рахунків і бухгалтерського проведення (запису); прості й складні бухгалтерські проведення. Сутність, призначення, особливості синтетичних рахунків. Сутність, призначення, особливості аналітичних рахунків. Сутність, призначення, особливості субрахунків. Взаємозв’язок між синтетичними та аналітичними рахунками. Класифікація рахунків за економічним змістом, її призначення. Класифікація рахунків за призначенням і будовою, її призначення. Призначення та особливості забалансо-вих рахунків. Сутність, призначення, структура Плану рахунків.
Тести
1.Подвійний запис-це:
а)фіксування господарських операцій;
б)запис господарських операцій на однакову суму за дебетом одного та кредитом іншого рахунка;
в)запис господарських операцій в однаковій сумі або в активі, або в пасиві балансу.
2.Кореспонденція рахунків - це:
а)запис господарських операцій на бухгалтерських рахунках;
б)взаємозв’язок між рахунками при подвійному записі;
в)спосіб подвійного запису.
3.Бухгалтерське проведення (запис) -це:
а)зазначення активного та пасивного рахунків, які змінюються внаслідок господарської операції;
б)зазначення дебету та кредиту рахунка та суми господарської операції;
в)зазначення дебетового рахунка, кредитового рахунка та суми господарської операції.
4.Активні рахунки – це:
а)призначенні для обліку змін у майні підприємства;
б)призначенні для обліку змін у запасах, прибутках та основних засобах підприємства;
в)призначені для обліку змін у засобах і капіталі підприємства.
5.Пасивні рахунки – це рахунки:
а)призначені для обліку змін у коштах і капіталі підприємства;
б)призначені для обліку змін у зобов’язаннях і майні підприємства;
в)призначені для обліку змін у джерелах майна підприємства.
6.Активно-пасивні – це рахунки:
а)призначені для обліку змін у зобов’язаннях і оборотних активах;
б) призначені для обліку змін у капіталі, зобов’язаннях і майні підприємства;
в) призначені для обліку змін у капіталі та активах підприємства.
7.Інформацію про доходи підприємства надає:
а)клас 3 Плану рахунків;
б) клас 7 Плану рахунків;
в) клас 8 Плану рахунків.
8.Для складання активу балансу використовується інформація:
а)класів 1-3 Плану рахунків;
б) класів 4-6 Плану рахунків;
в) класів 7-9 Плану рахунків.
9. Для складання пасиву балансу використовується інформація:
а)класів 1-3 Плану рахунків;
б) класів 4-6 Плану рахунків;
в) класів 7-9 Плану рахунків
10.Інформацію про витрати та доходи підприємства надають:
а) 6-8 класи Плану рахунків;
б) 5-7 класи Плану рахунків;
в) 7-9 класи Плану рахунків.
11.Економічний зміст рахунка зумовлюється:
а)економічним призначенням рахунка;
б)об’єктами обліку, що відображаються на рахунку;
в)економічним змістом дебетового або кредитового сальдо.
12.Класифікація рахунків за призначенням і структурою визначає:
а)структуру активів, капіталу, зобов’язань підприємства;
б)мету обліку господарських засобів та їхніх джерел;
в)порядок записів на рахунках, зміст оборотів і залишків з рахунка.
Практичні завдання
Мета завдання
1. Засвоїти класифікацію бухгалтерських рахунків і їх використання.
2. Здобути навички по застосуванню подвійного запису.
Методичні вказівки
За наведеними господарськими операціями скласти бухгалтерські проведення та вказати тип господарської операції (суми в грн.):
1. Списано на виробництво продукції матеріалів - 20 000.
2. Утримано з нарахованої заробітної плати прибутковий податок - 15000.
3. З поточного рахунка перераховано податки до бюджету - 4500.
4. Оприбутковано на склад матеріали, придбані підзвітною особою, - 1500.
5. На поточний рахунок надійшла короткострокова позика банку - 90 000.
6. Оприбутковано матеріали, що надійшли від постачальника, - 80 000.
7. Нараховано заробітну плату робітникам, що виготовляють певний вид продукції, - 50000.
8. З поточного рахунка перераховано заборгованість постачальникам за одержані від них матеріали - 75 000.
9. Видано з каси заробітну плату робітникам, що виготовляють певний вид продукції, -12000.
10. Повернуто на поточний рахунок у банку невиплачену за робітну плату - 900.
11.3 поточного рахунка в банку одержано кошти в касу для виплати заробітної плати - 25000.
12. Утримано з заробітної плати внески до соціальних фондів - 7000.
13. Оприбутковано на склад випущену з виробництва готову продукцію - 25 000.
14. Видано з каси підзвітній особі на придбання канцтоварів - 600.
15. З поточного рахунка перераховано до соціальних фондів утримані з заробітної плати працівників соціальні внески - 13 000.
16. Нараховано й віднесено на виробництво амортизацію основних засобів виробничого призначення - 11 000.
Тема 5. Облікові регістри і форми бухгалтерського обліку.
Вивчення цієї теми доцільно здійснювати за таким планом:
1. Облікові регістри, їх призначення та класифікація.
2. Способи виявлення і виправлення помилок у бухгалтерському обліку.
3. Поняття про форми бухгалтерського обліку.
4. Сучасні форми бухгалтерського обліку в Україні.
1.Облікові регістри, їх призначення та класифікація.
Оскільки об'єкти обліку (засоби, джерела, процеси, розрахунки, господарські операції) надзвичайно різноманітні, то й первинні документи для відображення їх стану та руху також різноманітні. До того ж вони досить багаточисельні, тобто однотипні документи часто повторюються. Тому бухгалтерська інформація, відображена у первинних документах як свідчення про здійснення господарської операції (чи про факт господарювання - процес або про стан засобів та джерел), підлягає подальшій обробці. В обліковому процесі відбувається групування ("сортування") первинної інформації за допомогою регістрів бухгалтерського обліку.
Облікові регістри — це спеціальні таблиці визначеної форми і змісту для реєстрації, групування і накопичення інформації про об'єкти бухгалтерського обліку. Саме тут слово «форма» вживається у значенні - певна система засобів вираження конкретного змісту.
Процес групування інформації відбувається у кілька етапів, і для кожного з цих етапів застосовують регістри різного змісту і форми. Форма обліку — це система взаємопов'язаних облікових регістрів, яка забезпечує здійснення комплексу облікових дій і характеризується конкретним способом реєстрації, обробки, технічного виготовлення й надання інформації.
Облікові форми - це уніфіковані таблиці, призначені для здійснення облікових дій конкретного змісту:
форми первинних документів — для первинного відображення інформації в момент здійснення господарської операції (або зразу після її завершення чи безпосередньо перед її здійсненням — як дозвіл на певну дію);
форми облікових регістрів — для нагромадження, групування і накопичення інформації певного виду і змісту;
форми звітності — для узагальнення та подання інформації певного змісту різним користувачам за встановленим зразком.
І ще слово «форма» вживається в узагальненому (збірному) значенні, коли мова йде про бланки. Саме в цьому значенні поняття «форма» іноді плутають з поняттям «документ», підміняючи їх одне одним. Тому слід пам'ятати, що будь-яка форма (у значенні — бланк) стає документом, реєстром чи звітом лише після того, як вона заповнена інформацією певного змісту й підписана відповідними посадовими особами, тобто оформлена належним чином. А незаповнена форма — це лише бланк. Слід відзначити, що цінність первинних документів полягає в тому, що вони є першоджерелом інформації, до їх складання й затвердження причетні безпосередні виконавці господарських операцій та відповідальні особи, а це певною мірою є запорукою достовірності записів у них. Крім того, при здійсненні певних господарських процесів є необхідність в оформленні різних за економічним змістом дій (наприклад, при будь-якому технологічному процесі належить документально оформляти витрачання різних матеріальних цінностей, нарахування зарплати тощо). І можливість оформлення всіх цих операцій окремими первинними документами {первинний облік) сприяє економічно обгрунтованому групуванню цих даних у подальшому процесі обліку. А цінність і важливість регістрів бухгалтерського обліку як носіїв вторинної інформації полягає в тому, що вони не лише придатні, а й досить зручні для збору, групування, реєстрації та накопичення інформації, однотипної за змістом, але розпорошеної по багатьох первинних та допоміжних групувально-нагромаджувальних документах, й упорядкування цієї інформації у потрібних масштабах за ознакою часу і простору.
Отже, облікові регістри різняться між собою, а це викликає необхідність їхньої класифікації.
Наукові теоретичні розробки та досвід практичної роботи, узагальнені в підручниках і посібниках з бухгалтерського обліку, у переважній більшості зводяться до класифікації облікових регістрів за такими ознаками:
• за формою і зовнішнім виглядом;
• за принципом побудови;
• за характером записів та призначенням;
• за обсягом інформації (ступенем її деталізації);
• за способом збору інформації:
Особливу увагу варто звернути на поділ регістрів за обсягом і ступенем деталізації інформації на аналітичні, синтетичні й комбіновані.
Для відображення на аналітичних і синтетичних рахунках стану і руху різноманітних об'єктів, в т. ч. й господарських операцій, застосовують різні облікові регістри (бланки відповідної форми та змісту). Вони бувають уніфіковані (типові), тобто призначені для обліку в усіх галузях, та спеціалізовані — призначені для конкретної галузі (промисловості, сільського господарства, торгівлі, будівництва тощо). Регістри синтетичного обліку в більшості своїй — уніфіковані, а регістри аналітичного обліку можуть мати суттєві відмінності, оскільки конкретні об'єкти аналітичного обліку надзвичайно різноманітні навіть у межах однієї галузі, а самих галузей - теж багато. Але є й ряд ділянок обліку, які можна здійснювати в однакових (уніфікованих) аналітичних регістрах у різних галузях, наприклад, облік товарно-матеріальних цінностей (ТМЦ), розрахунків з працівниками, касових, банківських (розрахункових) операцій тощо).
Регістри називаються аналітичними або синтетичними залежно від того, для відображення якої інформації вони призначені - якщо для деталізованої по кожному конкретному об'єкту - аналітичними, якщо для узагальнення інформації по групі об'єктів - синтетичними.
2.Способи виявлення і виправлення помилок у бухгалтерському обліку.
Помилки можуть бути допущені при складанні первинних документів, або при оформленні зведених документів чи регістрів бухгалтерського обліку самим бухгалтером.
Іноді помилки поділяють на локальні, що торкаються лише того документа чи регістру, в якому вони були допущені, та транзитні, що зачіпають весь обліковий процес.
Причини виникнення помилок в обліку та шляхи їх усунення можна певним чином згрупувати (табл.).
Оскільки помилки виникають з різних причин і на різних етапах бухгалтерської роботи, то й характер їх різний. Найчастіше помилки виникають:
• при перенесенні даних з одного документа в інший (при складанні групувальних та інших зведених документів);
• при рознесенні даних в регістри синтетичного й аналітичного обліку;
• при оформлені первинних документів.
