3.1 Проблеми фінансової безпеки України на сучасному етапі
3.1.1 Внутрішні загрози
Для поліпшення стану фінансової безпеки держави, перш за все, необхідно виявити існуючі проблеми. Їх слід поділити на внутрішні та зовнішні, а кожні з них розглядати не лише зі сторони фінансової безпеки, але й зі сторони економічної з метою отримання повної інформації щодо них.
Так, внутрішніми загрозами у сфері економічної безпеки є:
1) розширення межі майнового розшарування суспільства;
2) криміналізація економіки і суспільства;
3) зниження науково - технічного потенціалу країни;
4) зниження інвестиційної привабливості;
5) ослаблення інвестиційно - інноваційного іміджу;
6) бездіяльність органів місцевого самоврядування;
7) слабкість інноваційного початку розвитку підприємницької діяльності;
8) низька конкурентоспроможність і тотальне згортання виробництва;
9) різка відмінність у рівні соціально - економічного розвитку регіонів, що руйнує існуючі зв'язки між ними і перешкоджає міжрегіональної інтеграції;
10) посилення міжнаціональної напруженості, що створює реальні умови для виникнення внутрішніх конфліктів на національному грунті;
11) загальне порушення єдиного правового простору, що ведуть до правового скептицизму і недотримання законодавства;
12) звуження межі середньої тривалості життя, що знижує людський потенціал, тим самим роблячи неможливим економічне зростання і розвиток промисловості;
13) слабка нормативно - правова база;
14) корупція в усіх ешелонах влади.
Внутрішні загрози пов’язані з недолугою фінансово-економічною політикою, прорахунками, зловживаннями та іншими відхиленнями зі сторони органів влади в управлінні фінансовою системою держави. Ними у сфері фінансової безпеки є:
1) неадекватна фінансово - економічна політика держави;
2) помилки, зловживання і інші відхилення (безгосподарність, різноманітні економічні злочини, тощо) в управлінні фінансової системи держави;
3) скорочення використовуваної ресурсної основи у фінансово-кредитній сфері діяльності для виходу з економічної кризи та успішного проведення подальших реформ;
4) розвал фінансово-кредитної системи і послаблення її стабілізуючих функцій у сфері виконання та формування бюджету;
5) низький рівень соціальної орієнтованості економіки;
6) падіння платоспроможності населення;
7) скорочення ролі внутрішніх соціально-економічних стимуляторів економічного зростання;
8) зростання економічної злочинності, корупції;
9) зростання фінансових втрат в результаті збільшення масштабів і поглиблення соціальної напруженості в сфері економічних відносин;
10) недосконалість механізмів формування економічної політики держави [3, с. 33].
Внутрішні проблеми можуть бути ефективно вирішені лише внаслідок розв’язання зовнішніх загроз.
3.1.2 Зовнішні загрози
Зовнішніми загрозами в сфері економічної безпеки є:
1) відтік умів за кордон;
2) нелегальний вивіз капіталу за кордон;
3) наростання імпортної залежності з продовольства і споживчих товарів;
4) недобросовісна конкуренція;
5) відсутність законів, що дозволяють в повному обсязі протидіяти недобросовісної конкуренції;
6) знецінення національної валюти;
7) зниження зовнішньої інвестиційної привабливості;
8) відсутність економічного і політичного впливу на процеси які відбуваються у світовій економіці;
9) ослаблення процесів інтеграції та налагодження економічних зв'язків України з країнами СНД;
10) слабка інформаційна база;
11) зниження військового та оборонного потенціалу країни, що не дозволяє їй при необхідності відобразити військовий напад;
12) зростання зовнішнього боргу.
Сутність зовнішніх загроз полягає у тому, що вони виникають за межами нашої держави, тобто внаслідок дій іноземних держав та процесів, що відбуваються між ними. Такими загрозами фінансової безпеки є:
1) інтернаціоналізація та глобалізація світового господарства;
2) порушення національних пріоритетів України в області фінансів через просування іноземними партнерами вигідних їм економічних проектів і фінансових програм;
3) формування іноземними партнерами такої структури зовнішньоекономічних зв'язків з Україною, коли остання поступово перетворюється на їх сировинний придаток;
4) зростання зовнішньої фінансової заборгованості України, посилення її залежності від іноземних кредитів;
5) нерозвиненість ринків капіталу та їх інфраструктури;
6) криза грошової і фінансово - кредитної систем;
7) нестабільність економіки [3, с. 33].
Усі ці проблеми потребують термінового вирішення шляхом запровадження високоефективних реформ.
3.2 Заходи щодо зміцнення фінансової безпеки України
Виявивши існуючі проблеми у сфері забезпечення фінансової безпеки, слід обрати пріоритетні напрями її зміцнення.
До таких напрямів слід віднести, перш за все, реформування бюджетної системи шляхом проведення бюджетних реформ на базі наукового обґрунтування та координації дій (розробки узгоджених концепцій), стратегії та тактики бюджетування, підвищення якості прогнозів макроекономічних показників, що використовуються в бюджетному плануванні. У даному напрямі пропонується здійснити наступні зміни:
1) застосувати комплексний підхід до реформування бюджетного процесу на державному, місцевому рівнях та рівні міжбюджетних відносин;
2) підвищити результативність бюджетних витрат за рахунок застосування програмно-цільових засад діяльності, орієнтувати бюджетну систему на досягнення конкретних результатів (за відповідними програмами розвитку);
3) зменшити зовнішній борг України, шляхом прямого зменшення чистих зовнішніх залучень уряду та погашення довгострокових залучень реального сектору економіки;
4) удосконалити систему бюджетної статистики та діагностики у системному аналізі з індикаторами грошово-кредитної, боргової та валютної безпеки;
5) розробити поетапну стратегію скорочення бюджетного дефіциту за рахунок нарощення власного доходного потенціалу, підвищення рівня управління державним боргом шляхом реалізації сучасної стратегії залучення позичкового капіталу, інвентаризації та класифікації всіх боргів, трансформації структури боргу, недопущення практики прийняття виключних рішень, не підпорядкованих єдиній борговій політиці, ліквідація прихованого дефіциту.
Ще одним напрямом зміцнення фінансової безпеки слід вважати удосконалення монетарної політики, а саме через забезпечення потреб економічного зростання країни шляхом лібералізації характеру грошово-кредитної політики, а не її спрямування переважно на мінімізацію інфляції, що веде до скорочення попиту, зростання безробіття. Даний напрям потребує реформування шляхом:
1) врегулювання (помірне зниження) рівня монетизації економіки;
2) подолання дефіциту платіжних засобів;
3) зменшення частки готівки у загальному обсязі грошової маси, що автоматично погіршить умови функціонування тіньової економіки;
4) подальше збалансування грошового і товарного ринків, тобто зниження рівня інфляційної динаміки;
5) припинення відтоку капіталу за кордон за допомогою створення сприятливих умов для репатріації вивезеного капіталу.
Не менш важливим є удосконалення валютної політики за допомогою зменшення рівня доларизації економіки країни засобами проведення політики цілеспрямованої підтримки національної грошової одиниці, стимулювання здійснення операцій із її використанням. Слід здійснити:
1) оптимізацію структури золотовалютних резервів шляхом нарощення в них частки золота;
2) розробку концептуальних засад валютної політики, що передбачатиме виділення короткострокових та довгострокових цілей її формування та реалізації.
Регулювання фондового ринку також потребує уваги, адже необхідне:
1) підвищення капіталізації та ліквідності організованого ринку цінних паперів;
2) створення універсальної національної біржі, яка діятиме на принципах регульованих ринків ЄС та інтегруватиметься у світовий фінансовий простір;
3) забезпечення поетапного створення єдиного центрального депозитарію України з урахуванням світового досвіду інтеграції обліково-фінансової інфраструктури;
4) удосконалення інституційної структури ринків капіталу з метою диверсифікації ресурсної бази та залучення збережень населення.
Необхідним є й врегулювання корпоративних відносин за допомогою узгодження вітчизняного законодавства з міжнародними стандартами і сучасними вимогами розвитку фінансових відносин. Також пропонується здійснити наступні зміни:
1) підвищити вимоги до корпоративного управління;
2) чітко визначити права і обов'язки емітентів та інвесторів шляхом розробки ефективної системи державного регулювання ринків капіталу, посилення контролю за дотриманням вимог законодавства, запобігання шахрайству.
На останок необхідно реформувати регулювання страхового ринку через сприяння розвитку страхового ринку та удосконалення порядку ліцензування діяльності страховиків, дотримання вимог до джерел формування статутного капіталу та фінансового становища засновників. Також слід:
1) створити фонд гарантування страхових виплат за договорами страхування;
2) ввести міжнародні норми корпоративного управління для страховиків та розробити державну цільову програму науково-дослідних робіт у сфері страхування та підготовки фахівців для страхового ринку;
3) удосконалити систему оподаткування страховиків та операцій перестрахування у перестраховиків-нерезидентів
Реалізація запропонованого комплексу заходів, що охоплює більшість складових фінансової безпеки, актуальних для України, дозволить значно підвищити її рівень за умови забезпечення підтримки на законодавчому, виконавчому, владному рівнях [16, с.4-5].
Однак, слід не лише закріпити на папері дані заходи, але й забезпечити ефективне їх виконання шляхом контролю з боку державних органів. Проте для найбільш повного реформування забезпечення фінансової безпеки необхідно провести дослідження досвіду зарубіжних країн з даного питання.
3.3 Досвід зарубіжних країн з питань забезпечення фінансової безпеки держави
Дане питання особливе своєю важливістю, адже не має сенсу витрачати час на здобуття знань, які ми можемо отримати виходячи з міжнародного досвіду.
Вивчаючи погляди різних науковців, можна зрозуміти, що міжнародний досвід у даній сфері слід досліджувати вибравши такі напрями:
1) роль фіскальних органів у розслідуванні податкових злочинів;
2) забезпечення валютної безпеки держави;
3) інноваційна спрямованість іноземних інвестицій як фактор підвищення рівня фінансової безпеки держави.
Перший напрям дасть змогу з’ясувати чи є такі органи ефективними і якщо є, то які саме.
У світі існують різні моделі функціонування правоохоронних органів, на яких покладено обов’язок боротьби з податковою злочинністю, що негативно відображається на фінансовій безпеці держави. Так, ефективність створення у складі податкових органів спеціалізованого підрозділу боротьби з економічною злочинністю підтверджує німецький досвід. Ця спеціалізована правоохоронна структура – служба податкового розшуку «Штойфа», належить до Міністерства фінансів. В Іспанії на базі Міністерства економіки та фінансів утворено Податкове агентство, основним завданням якого є планування діяльності податкових органів, проведення загальнодержавних заходів по контролю за законодавством в сфері оподаткування тощо. В його структурі утворені підрозділи по боротьбі з податковим шахрайством серед яких найчастіше пов’язані з податком на додану вартість. У Сполучених Штатах Америки контроль за податковою злочинністю здійснює Служба внутрішніх доходів, що знаходиться у структурі Міністерства фінансів. У складі внутрішніх доходів діє слідчий департамент, до компетенції якого відносяться розслідування податкових правопорушень та злочинів, а також усіх порушень закону про банківську таємницю. В Італії розкриттям і розслідуванням злочинів у галузі оподаткування поряд з поліцією та Корпусом карабінерів займається Фінансова гвардія, що структурно знаходиться у Міністерстві фінансів. Фінансова гвардія виконує одночасно функції податкової інспекції, податкової міліції, митних та прикордонних органів.
Отже, можна побачити, що в основному у структурі Міністерства фінансів створюється відповідний підрозділ, на який і покладається дана функція. В Україні діють податкові інспекції у складі Державної фіскальної служби України, проте на разі проводиться реформування їх діяльності. А отже, зарано говорити про ефективність їхньої діяльності, проте слід мати на увазі досвід зарубіжних країн з цього питання.
Вивчення питання забезпечення валютної безпеки держави є не менш важливим.
У сучасних умовах інтеграції України до світового фінансового простору одним із пріоритетних завдань є забезпечення фінансової, та, зокрема, валютної безпеки держави, адже від стану забезпечення останньої залежить економічний розвиток країни. Для цього потрібно досягти стабільності і оборотності гривні, спираючись на валютне законодавство, нормально функціонуючий валютний ринок, валютну систему та обґрунтовану валютну політику.
На сьогодні курс гривні прив’язується до долара США, що робить валютний ринок України залежним від валютного ринку Сполучених штатів. Тому доцільно було б упровадити більш гнучкий режим курсоутворення – інфляційне таргетування. Воно складається з трьох елементів, а саме з законодавчого закріплення цінової стабільності як прямої мети монетарної політики в довгостроковій перспективі, офіційного оголошення центральним банком кількісних цільових показників інфляції на визначений період та відповідальності за їх дотримання, роз’яснення дій органів монетарної влади громадськості.
Закордонний досвід свідчить про існування двох методів дедоларизації економіки: м’яка та примусова. М’яка дедоларизація, яку успішно провели економіки Ізраїль, Польща, Чилі та Єгипет. У цих країнах сформували ринок облігацій, деномінованих у місцевій грошовій одиниці, запровадили диференційовані норми резервування для банків залежно від валюти кредиту. Примусова дедоларизація була застосована у Пакистані, Мексиці, Болівії та Перу. Виходячи з сьогоднішнього розвитку цих країн, можна дійти висновку, що вона не є ефективною.
Отже, ситуація, яка склалася на валютному ринку України, не є ідеальною і потребує змін. Насамперед потрібно розробити і закріпити на законодавчому рівні дієву державну політику забезпечення валютної безпеки, враховуючи міжнародний досвід.
Третім напрямом є інноваційна спрямованість іноземних інвестицій як фактор підвищення рівня фінансової безпеки держави. Для формування конкурентоспроможності економіки та фінансової безпеки держави її інноваційна система повинна органічно вписуватися у створену розвинутими країнами глобальну інноваційну сферу. Успіху досягають ті країни, які спроможні розвинути внутрішній потенціал інноваційно-технологічної модернізації економіки.
Доцільно запозичити досвід іноземного інвестування «нових індустріальних країн» (НІК), які ефективно використовували зовнішні джерела фінансування для інноваційного економічного зростання з промислово розвинутих країн. Це сприятиме індустріалізації національної економіки, формуванню потужної виробничої бази та зростанню конкурентоспроможності експорту і одночасно гарантуватиме фінансову безпеку [17, с.179-184].
Таким чином, були встановлені проблеми фінансової безпеки на сучасному етапі, на основі яких побудовано заходи щодо їх подолання. Дані проблеми були поділені на внутрішні та зовнішні, а також розглядалися зі сторони не лише фінансової безпеки, але й економічної. Був також опрацьований досвід зарубіжних країн з трьох напрямів, а саме діяльності фіскальних органів у розслідуванні податкових злочинів, забезпечення валютної безпеки держави, а також інноваційної спрямованості іноземних інвестицій як фактору підвищення рівня фінансової безпеки держави. Дане дослідження є важливим зі сторони майбутнього реформування даної сфери.
ВИСНОВКИ
Досліджено питання фінансової безпеки України на сучасному етапі. Доведено, що належний стан фінансової безпеки забезпечує гарантований захист національних економічних інтересів. Вона забезпечує гармонійний і соціально спрямований розвиток національної економіки, фінансової системи і всієї сукупності фінансових відносин і процесів у державі, а також готовність і здатність фінансових інститутів створювати механізми реалізації та захисту інтересів розвитку національних фінансів.
В процесі виконання роботи було надано теоретико-правову характеристику фінансової безпеки України. Зокрема, визначено її поняття виходячи з різних поглядів науковців, а саме зазначено, що фінансова безпека держави це такий стан бюджетної, грошово-кредитної, банківської, валютної систем та фінансових ринків, який характеризується збалансованістю, стійкістю до внутрішніх і зовнішніх негативних загроз, здатністю забезпечити ефективне функціонування національної економічної системи та економічне зростання. Простежено історію змін рівня фінансової безпеки України, зокрема вплив світових фінансових криз та інших процесів. Виявлено проблеми правового регулювання, а саме його недостатність, тобто відсутність відповідної доктрини та концепції фінансової безпеки. А також було зазначено її місце в системі економічної безпеки держави та важливість її впливу на національну безпеку зокрема.
Згодом, було з’ясовано зміст і тенденції розвитку фінансової безпеки України на сучасному етапі. А саме, охарактеризовані її складові та фактори впливу. До таких складових віднесено бюджетну, валютну, грошово-кредитну, боргову безпеку та безпеку фондового ринку. Фактори впливу, у свою чергу, поділені на позитивні та негативні. До позитивних віднесено: збільшення обсягів кредитування реального сектору економіки; підвищення гнучкості валютного курсу; активізація на ринку страхових послуг; виваженість боргової політики. А до негативних - збереження високої інфляційної динаміки в країні; збільшення обсягу готівки поза банками у співвідношенні до ВВП; уповільнення темпів нарощування обсягів міжнародних резервів; посилення ризиків ліквідності банківської системи; зміну валютної структури депозитів. Згодом, було встановлено вплив існуючої практики застосування норм права на стан фінансової безпеки України, що свідчить про неефективність застосування чинного законодавства і необхідність термінового його реформування шляхом розроблення спеціальних програм та реформ. Адже якщо немає позитивних результатів, це означає що законодавство є неефективним або ж неефективно застосовується. У випадку з Україною, то законодавство не містить глобальних реформ та змін, що могли б суттєво покращити рівень фінансової безпеки. Саме тому слід терміново його реформувати та пам’ятати, що повільне удосконалення правової та нормативної бази, невідповідність значної кількості законодавчих актів світовим вимогам і стандартам є однією із загроз національній безпеці держави в економічній сфері. Саме тому цей процес має бути якнайшвидше розвинений. Також було вивчено особливості сучасного стану фінансової безпеки України, що сформувалися під впливом воєнних дій на сході держави та спричинили погіршення її стану.
На останок була проведена робота щодо виявлення проблем, які існують в даній сфері та які були поділені на внутрішні і зовнішні. Внутрішніми є ті загрози, що пов’язані з недолугою фінансово-економічною політикою, прорахунками, зловживаннями та іншими відхиленнями зі сторони органів влади в управлінні фінансовою системою держави. До них відносяться, наприклад, неадекватна фінансово - економічна політика держави, розвал фінансово-кредитної системи і послаблення її стабілізуючих функцій у сфері виконання та формування бюджету, низький рівень соціальної орієнтованості економіки, падіння платоспроможності населення, скорочення використовуваної ресурсної основи у фінансово-кредитній сфері діяльності для виходу з економічної кризи та успішного проведення подальших реформ. Сутність зовнішніх загроз полягає у тому, що вони виникають за межами нашої держави, тобто внаслідок дій іноземних держав та процесів, що відбуваються між ними. Такими загрозами фінансової безпеки є інтернаціоналізація та глобалізація світового господарства, порушення національних пріоритетів України в області фінансів через просування іноземними партнерами вигідних їм економічних проектів і фінансових програм, зростання зовнішньої фінансової заборгованості України, посилення її залежності від іноземних кредитів, нерозвиненість ринків капіталу та їх інфраструктури, криза грошової і фінансово - кредитної систем та ін. На основі цих проблем були вироблені заходи щодо їх подолання. Дані заходи поділені по відповідним напрямам, а саме бюджетна система, монетарна політика, валютна політика, фондовий ринок, врегулювання корпоративних відносин, страховий ринок. Не менш важливим для ефективного вирішення існуючих проблем є дослідження міжнародного досвіду, яке має відбуватися у трьох напрямах: роль фіскальних органів у розслідуванні податкових злочинів, забезпечення валютної безпеки держави, інноваційна спрямованість іноземних інвестицій як фактор підвищення рівня фінансової безпеки держави.
Дана робота проводилась з метою узагальнення знань про фінансову безпеку України на сучасному етапі. Отримані знання слід застосовувати з метою її покращення та реформування в майбутньому. Слід розуміти, що вдосконалення даної сфери має слугувати для поліпшення економічної безпеки загалом, а як результат й національної. Проте важливість полягає не лише в теоретичному дослідженні даного питання, але й в практичному застосуванні цих знань, зокрема, в можливості забезпечення державними органами їх виконання. Однак, одна проблема породжує іншу. Чи спроможні органи державної влади сумлінно застосовувати ці знання та реформувати й забезпечити фінансову безпеку України на сучасному етапі. У будь-якому випадку відповіддю на це питання є необхідність реформування не лише цієї сфери, але й всього державного апарату, якому вистачить зусиль вирішити всі поставлені проблеми сьогодення.
