Зміст і тенденції розвитку фінансової безпеки України на сучасному етапі

 

2.1 Основні складові фінансової безпеки України

 

Проаналізувавши різні погляди науковців можна виділити наступні складові фінансової безпеки України.

Однією з них є бюджетна складова, тобто бюджетна безпека. Це стан бюджетної системи який дозволить забезпечити стабільне та безперервне функціонування держави, а також забезпечить платоспроможність та ефективне використання коштів. Також до них відноситься й валютна безпека держави. Це рівень забезпечення держави валютними коштами; стан курсоутворення які спрямовані створити оптимальні умови для дотримання позитивного платіжного балансу, виконання міжнародних зобов’язань і в майбутньому привести до приливу іноземних інвестицій та розвитку вітчизняного експорту. Ще однією складовою фінансової безпеки є грошово-кредитна безпека. Її характеризують як стан грошово-кредитної системи, при якому грошова одиниця є стабільною, кредитні ресурси є доступними а інфляція залишається на рівні який сприяє економічному зростанню та підвищенню доходів населення. Інфляція – це підвищення рівня цін зумовлене порушенням рівноваги економічної системи. Можливо також що інфляція не проявляється як збільшення цін, а проявляється як заборгованість держави перед громадянами (заробітна плата, соціальні виплати). Боргова безпека розглядається поряд з іншими складовими і являє собою оптимальне співвідношення зовнішньої та внутрішньої державної заборгованості з тим на скільки ефективно використовуються ці кошти для вирішення першочергових соціально-економічних потреб, тобто стан коли держава спроможна виплачувати боргові зобов’язання без затримок, і залишається платоспроможною. Також однією із складових слід вважати безпеку фондового ринку. Це такий рівень капіталізації фондового ринку, який забезпечить стійкий фінансовий стан його учасників (емітентів, покупців,власників і т. д) і держави в цілому. Якщо ж оцінювати безпеку фондового ринку загалом потрібно оцінювати також його сегменти (ринки акцій, облігацій, ощадних сертифікатів, державних цінних паперів, векселів, біржового та позабіржового ринків).

Враховуючи багаторівневість фінансової безпеки до неї також можна включити: фінансову безпеку людини, як окремого індивіда; фінансову безпеку фірми; фінансову безпеку регіону.

Взаємопов’язаними складовими економічної безпеки, які тісно співзалежні з фінансовою безпекою вважаються наступні:

1) зовнішньоекономічна безпека - характеризується тим на скільки зовнішньо економічна діяльність відповідає економічним інтересам держави, це забезпечує зведення до мінімуму збитків держави отриманих при впливі на неї негативних економічних чинників, та створення таких умов розвитку економіки які посприяють активній участі держави в світовому розподілі праці;

2) інвестиційна безпека - оптимальний рівень співвідношення національних та іноземних інвестицій, який приналежному фінансуванні науково-технічної сфери та створенні інноваційної інфраструктури забезпечить ріст економіки;

3) безпека страхового ринку - рівень забезпеченості страхових компаній ресурсами які дозволять при необхідності розрахуватись по договорах страхування з клієнтами при цьому забезпечити ефективне функціонування;

4) науково-технологічна безпека - визначається виробничим та науково-технічним потенціалом держави, який дає можливість вітчизняній продукції конкурувати на ринку з її зарубіжними аналогами, і цим самим гарантувати державі незалежність за рахунок власних ресурсів;

5) енергетична безпека - стан електроенергетики, при якому країна може самостійно забезпечити потреби споживачів в електроенергії, а також дбати про навколишнє середовище; енергогенеруючі компанії – на ринку України це компанії що виробляють і продають електроенергію;

6) соціальна демографічна безпека - одна з складових економічної безпеки що визначає стан захищеності держави від демографічних загроз, її основна мета враховуючи конституційні права громадян забезпечити оптимальний рівень населення необхідний для забезпечення інтересів держави;

7) продовольча безпека - полягає у забезпеченні державою громадян безперешкодного економічного доступу до продуктів харчування необхідних людині для підтримання життєдіяльності;

8) виробнича безпека - рівень розвитку промисловості країни, який може забезпечити зростання економіки та розширене її відтворення;

Враховуючи те що надходження коштів в державний бюджет напряму залежить від сплати податків підприємств та учасників господарських відносин, стає очевидним те що і фінансова безпека держави залежить від того на скільки добре забезпечена фінансова безпека населення і підприємств як платників податків.

Фінансова безпека підприємства – це стан підприємства за якого корпоративні ресурси використовуються максимально ефективно, що дає змогу уникати загроз в сьогоденні, а в майбутньому забезпечити ефективне функціонування підприємства; також на безпеку підприємства впливають такі фактори як умови збереження комерційних таємниць, інтелектуальної власності та інформації загалом; захищеність підприємства від негативного впливу зовнішнього середовища характеризується спроможністю підприємства протистояти цьому впливу, а також здатністю фірми максимально швидко і ефективно реагувати на різноманітні загрози.

Також фінансова безпека підприємства залежить від того, наскільки ефективно використовується капітал і наскільки є якісним фінансовий менеджмент і корпоративне управління. В сучасному світі важливим елементом у забезпеченні функціонування підприємства стали: швидкість оновлення технологій, інформаційної бази,швидкість адаптації до змін ринку.

В загальному слід також зазначити не завжди те, що для регіону, підприємства, людини є вигідним на даний момент часу буде таким для держави. Основна мета фінансової безпеки полягає в гарантуванні стабільного та максимально ефективного функціонування держави, підприємства, та можливості досягати високих результатів у майбутньому [12].

Для ретельного вивчення дослідження фінансової безпеки слід приділяти увагу не лише основним її складовим, але й факторам впливу на її стан.

 

2.2 Фактори впливу на стан фінансової безпеки України

 

На фінансову безпеку будь-якої країни безпосередньо впливають як внутрішні, так і зовнішні фактори економічного середовища, до яких можна віднести динаміку іноземних (прямих та портфельних) інвестицій, стан платіжного балансу, параметри валютного курсу, розвиток міжнародного кредиту, рівень монетизації ВВП, динаміку державного боргу тощо. Вони по-різному впливають на підтримку рівня фінансової безпеки на макро–, мезо– та мікрорівнях, а також виступають основними індикаторами стану фінансової стабільності (незалежності) національної економіки держави. Так, до факторів впливу внутрішнього середовища відносяться інфляція, державний бюджет, монетизація ВВП, доларизація, фондовий ринок тощо. До факторів зовнішнього середовища, у свою чергу, відносяться іноземні інвестиції, міжнародні фінансові організації, міжнародні запозичення, зовнішній державний борг, а також торгівельна політика.

Фактори, що впливають на фінансову безпеку держави можна поділити на такі, що мають прямий і опосередкований влив. В свою чергу, фактори прямого впливу поділяються на негативні та позитивні. Негативними факторами є:

1) збереження високої інфляційної динаміки в країні;

2) збільшення обсягу готівки поза банками у співвідношенні до ВВП;

3) уповільнення темпів нарощування обсягів міжнародних резервів;

4) посилення ризиків ліквідності банківської системи;

5) зміна валютної структури депозитів.

До позитивних факторів впливу на стан фінансової безпеки України відноситься:

1) збільшення обсягів кредитування реального сектору економіки;

2) підвищення гнучкості валютного курсу;

3) активізація на ринку страхових послуг;

4) виваженість боргової політики.

Фактори опосередкованого впливу здебільшого є негативними та включають нерівномірність фінансування видатків; зростання обсягів кредиторської заборгованості між підприємствами; залежність фондового ринку від іноземного капіталу; низьку активність інвесторів на ринку державних цінних паперів [13, с.465-466].

Слід намагатися аби саме позитивні фактори впливу переважали над негативними і формували сприятливу тенденцію побудови фінансової безпеки країни.

 

2.3 Вплив існуючої практики застосування норм права на стан фінансової безпеки України

 

Практика застосування норм права відіграє важливу роль в процесі реформування будь-якої сфери, зокрема, забезпечення фінансової безпеки України.

Виходячи із результатів практики застосування норм законодавства за останні роки, можна побачити, що потрібні термінові зміни з метою його реформування. Адже починаючи з першої половини 2014 року фінансова система України зазнала особливого погіршення, що своїм наслідком мала зниження значення загального показника рівня фінансової безпеки. За даними Міністерства економічного розвитку і торгівлі цей показник зменшився на 8% за ІІ квартали 2014 року до 42% від оптимального значення у порівнянні з аналогічним показником 2013 року, що являє собою максимальне зменшення, починаючи з 2008 року, коли значення загального показника фінансової безпеки було на рівні 49%, або на 15% нижче, ніж у 2007 році [14].

Такі зміни були спричинені системним погіршенням всіх складових фінансової безпеки, починаючи з 2013 року. У загрозливому стані знаходяться: банківська безпека (42% від оптимального значення), валютна безпека (49%), грошово-кредитна безпека (45%), безпека небанківського фінансового ринку (51%). Окремо слід виділити значення показника боргової безпеки, що знаходиться на рівні 22% і є в небезпечному для фінансової системи України стані. Негативна динаміка спостерігається відносно всіх складових фінансової безпеки, окрім безпеки небанківського фінансового ринку.

Можна зробити висновок, що найбільша зміна у 2013-2014рр. відбулась за значенням показника валютної безпеки, а саме зменшення на 22%. Рівень боргової безпеки зменшився на 9%, рівень бюджетної безпеки – на 9%, а рівень банківської безпеки – на 5%. Дана тенденція зменшення опосередковано знаходиться під впливом зростання значення показника небанківського фінансового ринку – на 1%. Отже, можна побачити, що з 2008 року значення агрегованого показника рівня фінансової безпеки України знаходиться в незадовільному стані.

За період 2013-2015 рр. у фінансовій системі України спостерігаються високі темпи девальвації гривні в умовах функціонування системи негативних чинників таких як підтримка курсу національної валюти на заниженому рівні, від’ємне сальдо платіжного балансу, падіння рівня міжнародних валютних резервів Національного банку України тощо. У поєднанні із чинниками спекулятивного та соціального характеру все це призвело до скорочення значення показника рівня валютної безпеки України у 2014 році на 22% до 49% від прийнятного значення, у порівнянні із аналогічним показником 2013 року. Таке значення є найнижчим, починаючи з 2008 року.

Усі ці показники свідчать про неефективність застосування чинного законодавства і необхідність термінового його реформування шляхом розроблення спеціальних програм та реформ. Адже якщо немає позитивних результатів, це означає що законодавство є неефективним або ж неефективно застосовується. У випадку з Україною, то законодавство не містить глобальних реформ та змін, що могли б суттєво покращити рівень фінансової безпеки. Саме тому слід терміново його реформувати та пам’ятати, що повільне удосконалення правової та нормативної бази, невідповідність значної кількості законодавчих актів світовим вимогам і стандартам є однією із загроз національній безпеці держави в економічній сфері. Саме тому цей процес має бути якнайшвидше розвинений.

Отже, аналіз практики застосування норм права має стати поштовхом для стрімкого розвитку забезпечення фінансової безпеки України.

 

2.4 Особливості сучасного стану фінансової безпеки України

 

Особливості сучасного стану фінансової безпеки України спричинені, насамперед, військовими діями на сході країни, а також впливом світової фінансової кризи 2008-2009 років. Найбільший вплив все ж таки здійснили саме військові дії.

Детальний розгляд основних факторів впливу демонструє, що 2014 рік увійшов в історію незалежної України як рік найскладніших випробувань. Україна зазнала територіальних втрат, постала перед загрозою економічного колапсу і втрати державності внаслідок агресії з боку ядерної держави – Росії.

Упродовж 2014 р. економіка України функціонувала в украй несприятливих умовах. Російська агресія завдала Україні безпрецедентних гуманітарних і соціальних втрат і спричинила серйозні деструктивні процеси, в т.ч. руйнацію інфраструктури на території бойових дій, дезорганізацію усталених виробничих зв’язків і критично важливих постачань ресурсів, часткову втрату зовнішніх ринків та експортного потенціалу. Водночас, абсолютно необхідне для країни кардинальне реформування внутрішніх економічних механізмів залишилося невиразним, а окремі зміни запроваджувалися дуже повільно.

Саме на реальному секторі економіки відобразився нищівний удар від збройного протистояння – розташовані у східних регіонах виробництва вугільної, металургійної, машинобудівної, хімічної промисловості, що забезпечували значну частину внутрішнього промислового виробництва та експорту, зазнали величезних втрат, знищено низку транспортно-логістичних об’єктів. У 2014 р. відбулося значне прискорення темпів падіння промислового виробництва. Негативну динаміку продемонстрували всі основні агреговані види промислової діяльності: скорочення обсягів виробництва у добувній промисловості і розробленні кар’єрів, переробній промисловості, постачанні електроенергії, газу, пари і кондиційованого повітря. Такий тренд багато в чому був зумовлений падінням виробництва у Донецькій та Луганській областях.

Відтак, ВВП у 2014 році скоротився на 6.8%. На думку голови нацбанку В. Гонтаревої: «2014 рік став для України та його народу переломним». І справді, деструктивні наслідки від гібридної війни та відчуження промислової артерії України виявилися вкрай критичними.

Крім того, поглиблення економічної кризи, викликаної збройними заворушеннями, призводить до довготривалої нестабільності, що відіграє вирішальну роль у зриві потоку інвестицій в українську економіку [15].

Такий стан економіки визначив рівень фінансової безпеки, а саме як критичний. Саме тому необхідно виявити конкретні існуючі проблеми та їх причини, а також шляхи, за допомогою яких вони можуть бути вирішені.