ЗМІСТ
ВСТУП …………………………………………………………………………...…..5
РОЗДІЛ 1 ТЕОРЕТИКО - ПРАВОВА ХАРАКТЕРИСТИКА ФІНАНСОВОЇ БЕЗПЕКИ УКРАЇНИ
1.1 Поняття та значення фінансової безпеки України…………………………….8
1.2 Історія змін рівня фінансової безпеки України………………………………10
1.3 Правове регулювання фінансової безпеки України……………………….....13
1.4 Місце фінансової безпеки в системі економічної безпеки держави………...14
РОЗДІЛ 2 ЗМІСТ І ТЕНДЕНЦІЇ РОЗВИТКУ ФІНАНСОВОЇ БЕЗПЕКИ УКРАЇНИ НА СУЧАСНОМУ ЕТАПІ
2.1 Основні складові фінансової безпеки України………………………….…....19
2.2 Фактори впливу на стан фінансової безпеки України……………………….22
2.3 Вплив існуючої практики застосування норм права на стан фінансової безпеки України…………………………………………………………………….23
2.4 Особливості сучасного стану фінансової безпеки України………………....25
РОЗДІЛ 3 ФІНАНСОВА БЕЗПЕКА УКРАЇНИ НА СУЧАСНОМУ ЕТАПІ: ПРОБЛЕМИ ТА ШЛЯХИ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ
3.1 Проблеми фінансової безпеки України на сучасному етапі
3.1.1 Внутрішні загрози……………………………………………………………28
3.1.2 Зовнішні загрози………………………………………………………..…….30
3.2 Заходи щодо зміцнення фінансової безпеки України……………………….31
3.3 Досвід зарубіжних країн з питань забезпечення фінансової безпеки держави……………………………………………………………………….……..34
ВИСНОВКИ …………………………………………………………..……………38
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ
ВСТУП
Важливість дослідження такого питання як фінансова безпека України на сучасному етапі не викликає жодних сумнівів. Підтвердженням цього може бути світова фінансова криза 2008-2009 років, що стала яскравим прикладом того, як занепад фінансових ринків тягне за собою невідворотні кризові явища в реальному секторі економіки. Саме тому слід ретельно вивчити дане питання та знайти існуючі проблеми і шляхи їх вирішення.
Актуальність теми. Дослідження фінансової безпеки нашої держави на сучасному етапі потребує особливої уваги. Важливість розгляду даного питання можна пояснити виходячи з наступного. Відповідно до ст. 3 Конституції України людина, її життя і здоров’я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю, проте проаналізувавши структуру статей Особливої частини Кримінального кодексу України, можна побачити що злочини проти життя та здоров’я особи містяться у другому розділі, у свою чергу, перший розділ містить злочини проти основ національної безпеки України. Національна безпека охоплює такі види безпеки: політична, економічна, державна, соціальна, інформаційна, економічна, гуманітарна, військова тощо. Окремі вчені, у свою чергу, визначають фінансову безпеку як складову економічної безпеки країни. У результаті цього виходить, що поняття «національна безпека» охоплює й фінансову безпеку також, це свідчить про важливість її дослідження на сучасному етапі з метою запобігання злочинів у сфері національної безпеки, а також нормального та ефективного функціонування економічної системи.
Ступінь вивчення проблеми в юридичній літературі. Вивчення проблем фінансової безпеки в Україні фактично розпочалося наприкінці 90-х років ХХ ст.. З того часу з’явилося чимало статей, наукових робіт, що присвячені вивченню даного питання. Окремі з яких щодо тієї чи іншої ланки фінансово-кредитної сфери висвітлено в роботах О. Барановського, І. Бінька, Є. Бухвальда, О. Василика, Т. Вахненко, Є. Ведути, А. Гальчинського, В. Гейця, С. Глазьєва, Н. Гловацької, А. Городецького, М. Єрмошенка, Б. Кваснюка, Л. Кистерського, В. Кравченка, Г. Логвиної, І. Лукінова, Ю. Любимцева, В. Мандибури, В. Мартинюка, А. Мороза, В. Мунтіяна, А. Наговіцина, Г. Пастернака - Таранушенко, О. Плотнікова, Г. П’ятаченка, І. Радіонової, А. Ревенка, М. Савлука, К. Самсонова, В. Сенчагова, В. Симоненка, В. Сікори, В. Степаненка, А. Чухна, В. Шлемка та ін. Проте дане питання не є остаточно вивченим і потребує подальшого вдосконалення та дослідження.
Мета і завдання курсової роботи. Встановлення мети є невід’ємною частиною ґрунтовного дослідження будь-якого питання. Адже, це те, заради чого воно проводиться. Мета даної роботи полягає в узагальнені знань про стан фінансової безпеки України на сучасному етапі, а також в можливості застосування цих знань на практиці. Для досягнення цієї мети мають бути поставлені завдання, які мають бути чіткими. У цьому випадку завданнями є:
1) надання теоретико-правової характеристики фінансової безпеки України;
2) дослідження тенденцій розвитку та особливостей сучасного стану фінансової безпеки України;
3) аналіз ступеня досконалості нормативно-правових засобів регламентації та практики їх впливу на фінансову безпеку;
4) вивчення проблем, що пов’язані з фінансовою безпекою;
5) встановлення напрямів вдосконалення проблемних питань фінансової безпеки;
6) дослідження досвіду зарубіжних країн з питань забезпечення фінансової безпеки держави.
Вирішення поставлених завдань дасть змогу використовувати теоретико-правову базу для подальших досліджень, а також для вдосконалення нормативно-правових засобів регламентації даного питання і практики застосування норм, що його регулюють. Суттєвим є з’ясування змісту та тенденцій розвитку фінансової безпеки України з метою виявлення і закріплення позитивних рис та розв’язання негативних. Сфера фінансової безпеки, як і будь-яка інша, потребує постійного вдосконалення. Для цього мають бути встановлені проблемні питання та можливі шляхи їх подолання. Усі ці завдання мають бути вирішені для того, аби громадянам нашої держави була забезпечена повноцінна фінансова безпека.
Об’єкт і предмет курсової роботи. Важливим для написання даної роботи є визначення її об’єкта та предмета, їх співвідношення. Об’єктом, у даному випадку, є суспільні відносини, що склалися у сфері фінансової безпеки. Об’єкт і предмет співвідносяться між собою як загальне і окреме. Предмет міститься в межах об’єкта. Предметом цієї роботи є фінансова безпека України на сучасному етапі.
Літературні та інші джерела. Все дослідження ґрунтується на опрацюванні статей Конституції України, Законів України та підзаконних правових актів, зокрема, Указів Президента, постанов та розпоряджень КМУ, наказів, інструкцій, що приймаються міністерствами та відомствами. Також важливими джерелами інформації є підручники та статті закордонних і вітчизняних вчених, наукові публікації та монографічні видання.
Дослідження теми буде проводитися в курсовій роботі поетапно. Вирішення завдань, що постали перед початком дослідження, зумовили й структуру роботи. У Розділі 1 буде надана теоретико-правова характеристика фінансової безпеки України. У Розділі 2 зазначено її зміст та тенденції розвитку. У Розділі 3 вивчено проблеми, напрями їх вдосконалення та досвід зарубіжних країн з питань забезпечення фінансової безпеки держави.
Ретельне дослідження даного питання є необхідним, адже високий рівень фінансової безпеки має забезпечити стабільне життя громадян України.
РОЗДІЛ 1
ТЕОРЕТИКО - ПРАВОВА ХАРАКТЕРИСТИКА ФІНАНСОВОЇ БЕЗПЕКИ УКРАЇНИ
1.1 Поняття та значення фінансової безпеки України
Перш за все, слід з’ясувати що ж таке фінансова безпека. Для цього потрібно проаналізувати погляди різних вчених щодо даного поняття.
Науковці В. Шлемко та І. Бінько визначають фінансову безпеку як такий стан фінансової, грошово-кредитної, валютної, банківської, бюджетної, податкової систем, який характеризується збалансованістю, стійкістю до внутрішніх і зовнішніх негативних впливів, здатністю забезпечити ефективне функціонування національної економічної системи та економічне зростання
М. Арсентєв, у свою чергу, зазначає, що фінансова безпека це складова економічної безпеки країни, яка ґрунтується на незалежності, ефективності та конкурентоспроможності фінансово-кредитної сфери. Її можна виразити через систему індикаторів, що характеризують збалансованість фінансів, ліквідність активів і наявність необхідних грошових, валютних, золотих та інших резервів.
На думку І. Барановського категорію «фінансова безпека» слід розуміти як ступінь захищеності фінансових інтересів; рівень забезпеченості суб’єктів усіх рівнів управління фінансовими ресурсами; стан складових фінансового ринку; якість фінансових інструментів і послуг; стан фінансових потоків в економіці, що дає змогу вважати її одним з найважливіших системоутворюючих елементів економічної безпеки держави.
Г. Оперенко вважає, що фінансова безпека — багатопланове поняття, що визначається конкретними показниками її функціонування, головними з яких є розмір внутрішнього та зовнішнього боргів, рівень інфляції, стійкість національної валюти, сальдо платіжного балансу, рівень бюджетних надходжень та ін.
Виходячи з поглядів М. Єрмошенко, можна дійти висновку, що він дотримується думки, за якою безпечним слід вважати такий стан фінансово-кредитної сфери, який має характеризуватися збалансованістю, стійкістю до внутрішніх і зовнішніх негативних впливів, здатністю цієї сфери забезпечувати ефективне функціонування національної економічної системи та економічне зростання.
А. Сухоруков та О. Ладюк визначають фінансову безпеку держави як захищеність інтересів держави у фінансовій сфері або такий стан бюджетної, податкової та грошово-кредитної систем, що гарантує здатність держави ефективно формувати, зберігати від надмірного знецінення та раціонально використовувати фінансові ресурси країни для забезпечення її соціально-економічного розвитку і обслуговування фінансових зобов’язань.
Ю. Трунцевський вважає, що фінансова безпека це умови існування та розвитку об’єкта відносин, а також процесу його створення та підтримки, здатність фінансової сфери гарантовано задовольняти відповідні потреби, безперервно розвиватися та функціонувати з мінімальним ризиком можливих порушень [2, с. 111-112].
Проаналізувавши різні погляди науковців, можна дійти висновку, що визначення фінансової безпеки як стану бюджетної, грошово-кредитної, банківської, валютної систем та фінансових ринків, який характеризується збалансованістю, стійкістю до внутрішніх і зовнішніх негативних загроз, здатністю забезпечити ефективне функціонування національної економічної системи та економічне зростання, є таким, що об’єднує різні поняття в єдине ціле. Саме його і пропонується використовувати при визначенні фінансової безпеки.
Значення фінансової безпеки для нормального функціонування держави важко переоцінити, адже вона є найважливішою складовою економічної безпеки в умовах ринкової економіки. Це пояснюється тим, що фінансова безпека це такий стан фінансів і фінансових інститутів, при якому забезпечується гарантований захист національних економічних інтересів. Вона забезпечує гармонійний і соціально спрямований розвиток національної економіки, фінансової системи і всієї сукупності фінансових відносин і процесів у державі, а також готовність і здатність фінансових інститутів створювати механізми реалізації та захисту інтересів розвитку національних фінансів. Вона сприяє підтримці соціально-політичної стабільності суспільства, а також формуванню необхідного економічного потенціалу і фінансових умов для збереження цілісності та єдності фінансової системи навіть при найбільш несприятливих варіантах розвитку внутрішніх і зовнішніх процесів і успішного протистояння внутрішнім і зовнішнім загрозам фінансової безпеки [3, с. 31].
Для більш повного з’ясування значення фінансової безпеки необхідно дослідити історію змін її рівня, який прямо впливає на рівень життя громадян.
1.2 Історія змін рівня фінансової безпеки України
З початку 90-х років на території України спостерігається тривалість та галопуючий характер інфляції.
Так, наприклад, за 2005-2009 роки значну загрозу фінансовій безпеці становив високий рівень інфляції, проте у 2009 році почала відбуватися поступова стабілізація інфляційних процесів. Тривалість (з початку 90-х років) та швидкий характер інфляції (1998-1999, 2007-2008 рр.), cвідчать, що монетарні засоби боротьби з цією проблемою негативно впливають на економічне зростання.
За дослідженням авторів основними причинами інфляції є немонетарні фактори, такі як рух значної кількості грошей поза сферою виробництва, а саме в сфері торгівлі і споживання, вихід грошей на ринок без ув’язки з товарним забезпеченням, невідповідність обсягу виробництва товарів грошовим доходам населення. Це означає, що лише уряд політикою обмеженої грошової пропозиції і витрачання бюджетних коштів та взаємоузгодженими діями з Національним банком України (НБУ) спроможний вирішити цю проблему. Б.М. Данилишин у своєї праці наголошує на необхідності цілеспрямованої співпраці між НБУ та Кабінетом Міністрів України (КМУ), оскільки відсутність скоординованих дій призводить до небезпечних наслідків. Наприклад, у 2009 році НБУ не були передані до уряду «Основні засади грошово-кредитної політики» на наступний 2010 рік, через що не вчасно прийнятий Державний бюджет чим порушено вимоги статті 3 Бюджетного кодексу України. Згідно з цією статтею Бюджетний період для всіх бюджетів, що складають бюджетну систему, становить один календарний рік, який починається 1 січня кожного року і закінчується 31 грудня того ж року. Оскільки «… стан забезпечення платоспроможності держави з урахуванням балансу доходів і видатків державного й місцевих бюджетів та ефективності використання бюджетних коштів» складають законодавчо визначене поняття бюджетної безпеки, невчасне прийняття Державного бюджету є загрозою бюджетній та в цілому фінансовій безпеці України. Серед прямих наслідків несвоєчасного прийняття Державного бюджету, за відомими дослідженнями, найбільш загрозливими є: дезорганізація у соціально-економічній сфері, зниження інвестиційної активності, посилення інфляційних процесів, дестабілізація національної валюти, знецінення грошових доходів громадян. Державний бюджет України за 2005-2009 рр. можна охарактеризувати як дефіцитний. Згідно з офіційними даними у 2009 р. стан фінансової безпеки досяг загрозливого рівня, на якому держава вже неспроможна за рахунок доходів забезпечувати фінансування витрат, що сприяє зростанню державного боргу, перешкоджає ефективній взаємодії країни з міжнародними фінансовими організаціями, негативно відображається на економічному зростанні.
Важливою складовою фінансової безпеки держави є боргова безпека. Стан боргової безпеки в Україні у 2009 р. можна охарактеризувати як ризикований. Це означає, що наслідки такої ситуації можуть бути кризовими: зростання податків, інфляційні процеси в економіці, падіння обмінного курсу національної валюти. Девальвація гривні ускладнює обслуговування зовнішніх боргів, оскільки погашення іноземних кредитів напряму залежить від валютних коливань. Ще у 2005-2007 рр. у банківській системі України спостерігалося підвищення фінансової стабільності, що знайшло своє відображення у покращенні якості активів та зростанні депозитів, орієнтації на реальний сектор економіки та виконанні посередницьких функцій. Проте починаючи з 2007-2008 р. ситуація почала змінюватися. Першою загрозою ефективному функціонуванню банківської системи було збільшення обсягів депозитів в іноземній валюті до загальних обсягів депозитів. Підвищення курсу долара під впливом світової фінансової кризи призвело до зростання кількості неповернень за валютними кредитами та боргових зобов’язань, а нестача внутрішніх джерел капіталізації – до залежності банків від іноземних інвесторів. Розвиток вітчизняного банківського сектору у цей період досліджували вчені, які виявили, що головними проблемами для України стали дефіцит фінансових ресурсів, дисбаланс ліквідності, нестача внутрішніх джерел капіталізації, валютні ризики тощо. На їх думку для підтримки стійкості банківської системи потрібно: активізація політики рефінансування, розгляд можливості зменшення норм обов’язкового резервування, збільшення лімітів і послаблення вимог до застави при одержанні банками кредитів від НБУ; надання субординованих кредитів для підтримки вітчизняних банків; посилення контролю за спекулятивними угодами на міжбанківському валютному і ресурсному ринках; розширення спектра цінних паперів для роздрібного продажу та розвитку фінансової інфраструктури (зокрема страхової мережі); розроблення механізмів заміщення зовнішніх ресурсів у вигляді облігаційних позик та ін. [5, с. 57-59].
Аналіз рівня фінансової безпеки в Україні засвідчив, що необхідні зміни, які можуть забезпечити належний її рівень на сучасному етапі. Адже маючи таку історію змін фінансової безпеки, державі необхідні рішучі та кардинальні кроки, що сприятимуть встановленню високого її рівня. Однією з таких змін є забезпечення належного рівня правового регулювання фінансової безпеки України.
1.3 Правове регулювання фінансової безпеки України
Високий рівень правового регулювання фінансової безпеки є необхідною передумовою для її забезпечення.
Перш за все, найважливішим нормативним документом у сфері правового регулювання фінансової безпеки України є Конституція України від 28.06.1996 року. Адже, саме в ній запроваджено до нормативної лексики поняття “економічна безпека”, а також визначено, що забезпечення економічної безпеки (поряд із захистом суверенітету і територіальної цілісності України) є найважливішою функцією держави і справою всього українського народу. Як зазначалося вище, вважається, що фінансова безпека є складовою економічної безпеки.
Суттєве значення для правового регулювання фінансової безпеки України має й Закон України “Про Раду національної безпеки і оборони України”, у якому визначено правові засади організації та діяльності Ради національної безпеки і оборони України, її склад, структуру, компетенцію і функції, а також Закон України «Про основи національної безпеки України», що визначає основні засади державної політики, спрямованої на захист національних інтересів і гарантування в Україні безпеки особи, суспільства і держави від зовнішніх і внутрішніх загроз у всіх сферах життєдіяльності. Подано визначення термінів “національна безпека”, “національні інтереси”, “загрози національній безпеці”; визначено правову основу національної безпеки, об’єкти національної безпеки, суб’єкти, їх функції та принципи забезпечення національної безпеки; окреслено пріоритетні національні інтереси та загрози національним інтересам і національній безпеці України; визначено основні напрями державної політики з питань національної безпеки. Ці закони регулюють дане питання, адже було вже досліджено, що національна безпека, у свою чергу, охоплює й фінансову безпеку.
У Стратегії національної безпеки України зазначено, що подальший розвиток і захист найвагоміших здобутків України потребує чіткої визначеності держави у стратегічних пріоритетах і цілях, які мають відповідати викликам і загрозам XXI ст., її взаємодії з сучасними системами міжнародної і регіональної безпеки. Визначено принципи, пріоритетні цілі, завдання та механізми забезпечення життєво важливих інтересів особи, суспільства і держави від зовнішніх і внутрішніх загроз; конкретизовано засади політики держави у сфері національної безпеки, в тому числі щодо забезпечення прийнятого рівня економічної безпеки [6].
Закон України «Про Державний бюджет України на 2016 рік» є яскравим відображенням рівня фінансового розвитку та, зокрема, фінансової безпеки України і відіграє важливе значення у забезпеченні високого її рівня.
Аналізуючи рівень правового регулювання даного питання, можна виокремити певні нормативно-правові вимоги до системи забезпечення фінансової безпеки.
Такими вимогами є наявність доктрини та концепції забезпечення фінансової безпеки України. На даний момент у нашій державі така доктрина відсутня, а концепція існує лише у вигляді проекту. Необхідною нормативно-правовою вимогою до системи забезпечення фінансової безпеки також є законність її функціонування, а наразі існує лише Закон України «Про основи національної безпеки України». Важливим є й визначення стратегії і тактики забезпечення фінансової безпеки (не національної, а саме фінансової), але вони також відсутні.
Таким чином, дане питання потребує подальшого дослідження та вдосконалення з метою забезпечення належного рівня фінансової безпеки в державі.
1.4 Місце фінансової безпеки в системі економічної безпеки держави
Для того щоб визначити місце фінансової безпеки в структурі національної та економічної безпеки, доцільно попередньо розібратися з деякими поняттями, а саме, «небезпека», «безпека», «загроза», «національна безпека». Під небезпекою в загальному плані розуміють об'єктивно існуючу можливість негативного впливу на якесь явище, систему, механізм, соціальний організм, завдяки чому йому може бути заподіяно шкоду, занепад, попадання в кризовий стан тощо. Безпека – стан захищеності від негативного впливу якихось чинників. Загроза – конкретна і безпосередня форма небезпеки або сукупність негативних чинників чи умов. Поняття «національна безпека» досить міцно увійшло до лексикону і в суспільне життя сучасної України та багатьох інших країн світу. М. Павловський надав дуже широке тлумачення поняття «національна безпека»: «це такий стан та рівень розвитку всіх сфер економічної системи суспільства (власного виробництва, грошово-фінансової системи, сфери управління, соціальної сфери та екологічної), за яких держава спроможна залучити свої ресурси та свій інтелектуальний потенціал на досягнення економічної, науково-технічної, технологічної і духовної могутності, забезпечити злагоду в суспільстві, достатній рівень економічної та політичної незалежності, виробничої самодостатності, спираючись на власні сили, на стратегію технологічного лідерства або, принаймні, технологічної незалежності, на патріотизм своїх громадян, незалежність у мисленні і прийнятті рішень лідерами держави, що дає змогу досягти політичної, військово-стратегічної і соціальної мети заради створення умов для гідного життя широких верств населення, їх матеріального добробуту, духовної і моральної єдності, розвитку і величі України». В Законі України «Про основи національної безпеки України» наводиться наступне визначення терміну «національна безпека»: «національна безпека – захищеність життєво важливих інтересів людини і громадянина, суспільства і держави, за якої забезпечуються сталий розвиток суспільства, своєчасне виявлення, запобігання і нейтралізація реальних та потенційних загроз національним інтересам». І хоча в науковій літературі можна зустріти ще й інші поняття терміну «національна безпека», все ж бажано зупинитися на наступному, яке є більш простим і зручним для використання: це стан захищеності життєво важливих інтересів громадян, суспільства і національних інтересів держави від негативного впливу широкої гамми чинників (загроз). Поняття «безпека» включає два рівні: міжнародний (глобальний і регіональний) і національний (держави, регіону, приватний). У свою чергу, приватна безпека поділяється на безпеку фірми і безпеку особи. В Законі України «Про основи національної безпеки України», як офіційній системі поглядів на національні інтереси країни, принципи, засоби і способи їх реалізації і захисту від внутрішніх і зовнішніх загроз, визначено дев'ять основних складових національної безпеки: зовнішньополітична, економічна, державної безпеки, внутрішньополітична, соціальна і гуманітарна, воєнна, екологічна, науково-технологічна, інформаційна. Крім цих складових національної безпеки у науковій літературі називають ще декілька, а саме, культурну, правову, демографічну, генетичну, кримінологічну, психологічну. В. Храмов до складових національної безпеки відносить такі: економічну, гуманітарну, політичну, інформаційну, воєнну, технологічну і екологічну.
Загально визнаним є розуміння того, що базисом національної безпеки виступає економічна безпека. Для умов нашої країни це розуміння посилюється тим, що Україна проходить етап небаченого руйнування раніше створених виробничих сил і виробничих відносин, системного формування нових, ринкових відносин і ринкової інфраструктури. Саме ці об'єктивні чинники серед проблем забезпечення національної безпеки висувають на перший план економічну і тісно пов'язану із нею соціальну складові. Крім цього слід під- креслити, що економічний аспект присутній в усіх інших складових національної безпеки, виступаючи економічним підґрунтям їх забезпечення. Більше того, економічні відносини пронизують всі складові національної безпеки: політичну, соціальну, воєнну, екологічну, науково-технологічну, інформаційну.
В літературі з питань дослідження економічної безпеки до цієї категорії включають такі складові: сировинно-ресурсна, енергетична, фінансова, безпека фінансово-кредитної сфери, воєнно-економічна, технологічна, продовольча, аграрна, демографічна, екологічна, промислово-технологічна, соціальна, продовольча, приватизаційна, зовнішньоекономічна. На думку Г. Пастернака-Таранушенка економічна безпека поділяється на демографічну, екологічну, харчову, військову, ресурсну, питноводну, енергетичну, цінову, фінансово-грошову, політичну, соціальну, кримінальну, медичну безпеку. А. Городецький включає до складу економічної безпеки наступні: виробничо-технологічну, фінансову, інфляційну, валютну, митну, керованість в економіці. Інші дослідники відносять до економічної безпеки такі складові: загальноекономічну, фінансову, зовнішньоекономічну, технологічну, енергетичну, сировинну, продовольчу, працересурсну, водогосподарську, протистихійну. В. Мунтіян до «внутрішніх складових економічної безпеки» відносить сировинно-ресурсну, енергетичну, фінансову, воєнно-економічну, інформаційну, технологічну, продовольчу, соціальну, демографічну, екологічну, і чомусь, тіньову економіку. З наведеного складу наочно видно, що до економічної безпеки включено майже всі складові національної безпеки. До цього потрібно зробити деякі зауваження. По-перше, в усіх наведених структурах економічної безпеки автори використовують різнопланові критерії їх розподілу на складові. По-друге, всі ці наведені структури є дуже широким трактуванням складу економічної безпеки. Проте, до економічної безпеки слід відносити тільки ті її складові, які містять лише економічні відносини або базуються на них, що й буде єдиним критерієм класифікації складових економічної безпеки. З такої точки зору до категорії «економічна безпека держави» доцільно відносити лише фінансову, макроекономічну, внутрішньоекономічну або виробничу, зовнішньоекономічну і соціально-економічну складові. В такому разі економічна безпека має безпосередньо включати як ґрунтовну складову фінансову безпеку або безпеку фінансово-кредитної сфери. На фінансах базується економіка будь-якої країни, фінанси – «кров» економічної системи держави, без якої економіка будь-якої країни в сучасних умовах не може функціонувати. Тим більше, що фінанси виступають як сукупність економічних відносин, які виникають в процесі обороту грошових коштів. Тому фінансова безпека має входити окремою підсистемою до системи економічної безпеки. В зв'язку з цим проблема належної підтримки фінансової безпеки держави є найактуальнішою, тому що зачіпає усі галузі національного господарства, приватних підприємців, усі прошарки населення, усе суспільство і державу в цілому, а її забезпечення в умовах кризи – найважливішим завданням. У свою чергу фінансова безпека умовно включає такі сім секторів: бюджетний, грошово-кредитний, інвестиційний, валютний, банківський, фондовий і страховий. Враховуючи таку структуру фінансової безпеки держави необхідно встановити основні характеристики і порогові значення індикаторів безпечного стану фінансово-кредитної сфери країни. Визначення її основних критеріїв (характеристик), за яких фінансова безпека підтримується на належному рівні, має важливе методологічне і практичне значення для її забезпечення [11, с. 39-47].
Таким чином, фінансова безпека це стан бюджетної, грошово-кредитної, банківської, валютної систем та фінансових ринків, який характеризується збалансованістю, стійкістю до внутрішніх і зовнішніх негативних загроз, здатністю забезпечити ефективне функціонування національної економічної системи та економічне зростання. Дослідивши історію змін рівня фінансової безпеки України та її правове регулювання, можна дійти висновку, що вона посідає невід’ємне місце в системі економічної безпеки та має надзвичайно важливе значення для нормального функціонування держави.
РОЗДІЛ 2
