Лекція № 11
Тема: Економічний механізм раціонального природокористування.
План
1. Наукові категорії природокористування
2. Економічна оцінка природних ресурсів
3. Збитки від забруднення навколишнього природного середовища
4. Платежі за забруднення навколишнього середовища
5. Напрями природоохоронної діяльності
Література
1. Заверуха Н.М.,Серебряков В.В.,Скиба Ю.А. Основи екології. Навчальний посібник.-К.: Каравела, 2006, С. 215-233
Хід лекції
Наукові категорії природокористування
Виходячи з вищесказаного, виникла нагальна потреба в
формуванні наукової дисципліни, яка б займалась економіч-
ними аспектами взаємодії суспільства і природи. Спочатку її
називали «біоекономіка», «еконологія», «економічна екологія»,
«екологічна економіка» тощо. Сьогодні цю дисципліну ми нази-
ваємо «економіка природокористування».
Економіка природокористування — це розділ екології, в
якому вивчаються питання економічної оцінки природних
ресурсів; шкода від забруднення навколишнього середовища
та завдані збитки в грошовому виразі; негативні явища, що
виникають від забруднення навколишнього середовища; проб-
леми ефективного використання природних ресурсів.
Природокористування може бути раціональним і нераціо-
нальним.
Економіка риродокористування висвітлює дві групи пов'язаних між собою питань:
- як економніше та ефективніше використовувати природні ресурси;
- які методи запобігання забрудненню довкілля або зменшення його є економнішими та ефективнішими.
Економічні методи управління процесом природокористування
| Методи | Приклади |
| Регулятивні | - платежі за ресурси; - податки за забруднення навколишнього середовища |
| Заохочувальні | - інвестиції на охорону природи; - надання пільг в оподаткуванні підприємств; - - надання на пільгових умовах позичок для реалізації проектів щодо забезпечення раціонального природокористування; - - звільнення від оподаткування фондів охорони довкілля; - передача частини коштів позабюджетних фондів охорони довкілля на договірних умовах підприємствам для вживання заходів щодо гарантованого зниження викидів і скидів забруднювачів, на розвиток екологічно безпечних технологій та виробництв |
| Каральні | - штрафні платежі за забруднення; - штрафні платежі за понаднормове використання сировини, палива, енергії тощо |
Економічна оцінка природних ресурсів
Важливим напрямом у поліпшенні охорони природи і вико-
ристання природних ресурсів є визначення адекватної ціни,
або економічної оцінки природних ресурсів і природних
послуг.
Навколишнє середовище виконує три функції:
- забезпечення природними ресурсами;
- асиміляція відходів і забруднень;
- забезпечення людей природними послугами, такими як
рекреація, естетичне задоволення та ін.
Ці функції можуть бути також представлені як компоненти
однієї основної функції навколишнього середовища — функції
життєзабезпечення.
Реальні ціни природних ресурсів можуть стати ефектив-
ними важелями в ринковому механізмі. їхнє неврахування при
нераціональному природокористуванні на підприємствах приз-
веде до погіршення виробничих показників, що відіб'ється на
фінансових результатах.
Урахування ціни ресурсів дасть змогу більш обґрунтовано
визначити економічну ефективність альтернатив розвитку.
Так, зараз широко розповсюджена думка про електричну енер-
гію, яка виробляється на ГЕС, як про найдешевший вид енергії
порівняно з тепловими та атомними електростанціями. Однак
при будівництві та експлуатації ГЕС ніколи не враховувалась
ціна багатьох тисяч гектарів затоплених земель. До того ж, це
цінні родючі угіддя. Економічна оцінка затоплених земель ста-
новить значну частину суми витрат на самі станції.
Неадекватна оцінка природних ресурсів призводить до заниження ефектів від екологізації економіки, переходу до сталого ресурсозберігаючого розвитку.
Системою оцінки природних ресурсів є система централізовано встановлених народногосподарських нормативів еколого-економічної ефективності експлуатації природних обєктів.
Серед наявних підходів до визначення економічної цінності природних ресурсів і природних послуг, які дають змогу отримати конкретну оцінку, можна виділити ті, що базуються на:
- ринковій оцінці;
- ренті;
- витратному підході;
- альтернативній вартості;
- загальній економічній цінності (вартості).
Загалом розрізняють такі види платежів за ресурси:
- платежі за право користуватися природними ресурсами;
- плата за відтворення та охорону природних ресурсів;
- рентні платежі за експлуатацію кращих природних ресурсів чи за якістю, чи за місцем їхнього розташування стосовно ринку;
- штрафні платежі за понаднормове використання природних ресурсів;
- компенсаційні платежі за вибуття природних ресурсів і цільового використання або погіршення їхньої якості, спричинене діяльністю цих підприємств;
- плата підприємств за використання середовища для розміщення відходів виробництва.
