Зв'язок риторики з іншими науками

Четверте питання нашої лекції доцільно розпочати зі з'ясуван­ня специфіки риторичної науки.

Своєрідність її нам вбачається у такому.

Риторика — комплексна наука, тобто її місце на стику, пе^ ресіченні ряду наук: філософії, логіки, психології, лінгвістики, етики, сценічної майстерності. Інакше кажучи, риторика начебто вбирає в себе з інших наук такі змістові компоненти, які в системі визначають риторику як науку і мистецтво переконуючої комуні­кації.

Далі розглянемо більш детально зв'язки риторики з усіма названими вище науками.

Риторика і філософія. З огляду на розуміння риторики як філо­софсько-дидактичної науки, то риторика в такому випадку є скла­довою частиною філософії; філософія — наука, яка вивчає загальні закони розвитку природи, суспільства, людини, а риторика стано­вить собою науку про закони ефективної мисленнєво-мовленнєвої діяльності, знання яких дозволяє розвинути системність мислення, мовлення й поведінки, що, в свою чергу, є основою цілісного бачен­ня людиною оточуючого світу.

Риторика і логіка. Ці науки, на наш погляд, знаходяться у відношенні пересічення і, володіючи спільним аспектом дослідження, у той самий час кожна з них є відповідно само­стійною й незалежною галуззю науки. Зокрема, якщо предметом логіки є мислення в цілому (різні його види, форми), закони мис­лення, то предмет риторики — вербальне мислення і ті закони, що забезпечують ефективність цього виду мислення. Крім того, якщо в центрі уваги логіки — теорія доведення, то риторику цікавить процес аргументації (не у теоретичному, а в прагматичному ас­пекті) і перш за все функція цього процесу як переконання.

Риторика і психологія. Нам уявляється, що ці науки знахо­дяться у відношенні пересічення: психологія вивчає чуттєво-емоційну сферу життєдіяльності людини, сферу підсвідомого та закони, які нею управляють; риторика виявляє інтерес лише до тієї чуттєво-емоційної сторони, яка активно впливає на сферу вер­бального мислення і від управління якою значною мірою залежить ефективність мисленнєво-мовленнєвої діяльності.

Риторика і етика. Інтереси цих наук дуже тісно переплітають­ся у самому об'єкті дослідження — мораль (моральні закони). Проте для риторики на відміну від етики не всі закони становлять однакову цінність: головним для неї є закон «не нашкодь іншому». Що стосується предмета дослідження, то для етики таким є поведінка суб'єкта, у якій знаходять своє вираження ті чи інші мо­ральні установки, а риторика виявляє найбільший інтерес до такої галузі поведінки, як мовленнєва поведінка.

Риторика і лінгвістика. На сьогодні відношення до риторики з боку вчених-лінгвістів далеко не однозначне: одні вважають рито­рику складовою стилістики, інші — культури мовлення, треті — прагматики, четверті — лінгвістики тексту.

Вважаємо, що спільне для всіх перерахованих наук полягає як в об'єкті (мовленнєва діяльність), так і в предметі дослідження (текстові).

Однак своєрідність риторики виявляється, по-перше, у тому, що в центрі уваги цієї науки знаходиться не лише мисленнєво-мовленнєва діяльність, але й; мисленнєво-мовленнєвий аспект, тобто риторику цікавлять одночасно дві сторони мисленнєво-мовленнєвої діяльності. По-друге, риторика вивчає текст не на одно­му, а на різних етапах його існування (породження тексту, текст як процес, текст як продукт).

Зауважимо, що для риторики особливий інтерес становить та­кий вид тексту, як публічне мовлення, яке за своїми характеристи­ками повинне бути правильним, ясним, точним, стислим, доцільним, виразним. Оскільки названі мовленнєві якості є пред­метом дослідження різних лінгвістичних наук, настільки взаємозв'язок риторики, культури мовлення, стилістики не викли­кає ніяких сумнівів, навіть більше того, ці науки здатні, на наш погляд, бути джерелом одна одної (доповнювати, збагачувати).

Риторика і сценічна майстерність. Публічне мовлення, що про­ходить стадію підготовки, виходить на наступний етап виконання, що є своєрідним спектаклем. Тому риторика використовує ті ком­поненти сценічної майстерності, що забезпечують якість подання публічного мовлення і значною мірою його успіх: робота над вимо­вою (дикцією), голосом (тембром), мовленнєвим диханням; ком­позиційне оформлення мовлення, управління мімікою, жестами, позою, ходою; техніка входження в образ [8].

Отже, риторика, на наш погляд, є цілком самостійною наукою, що передбачає свою систему законів і предмет дослідження, а також чітку функціональну спрямованість.

Література до теми

Абрамович С. Д., Чікарькова М. Ю. Мовленнєва комунікація: Підруч­ник. — К.: Центр навчальної літератури, 2004. — С. 144-148.

Абрамович С. Д., Чікарькова М. Ю. Риторика: Навч. посіб. — Л.: Світ, 2001.-С. 5.

Аннушкин В. И. Первая русская «Риторика». — М., 1989. — С. 98.

Аристотель. Риторика // Античнме риторики. — М., 1978. — С. 19.

Мацько Л. І, Мацько О. М. Риторика. Навч. посіб. — К.: Вища школа, 2003. - С. 6-20.

Сагач Г. М. Золотослів. — К.: Райдуга, 1993. — С. 48.

Словник української мови. — К.: Наукова думка, 1977. — Т. 8. — С. 544.

Спанатій Л. С. Ораторське мистецтво. Методичні рекомендації. — Миколаїв: Видавництво «Тетра», 1999. — С.10-12.