Класична кількісна теорія грошей.

План

1. Класична кількісна теорія грошей

Література

1. А.І.Щетинін Гроші та кредит: Підручник: 2006 – 432 с.

2. Савлук М.І. Гроші та кредит: Підручник. - К.: кнеу, 2002. - 598 с.

Класична кількісна теорія грошей.

Розуміння внутрішньої природи грошей і їх генезису, без­сумнівно, важливе для формування наукового уявлення про цей феномен. Актуальною стає проблема взаємозв'язку кількості грошей із цінами товарів. Теоретичні погляди на цю проблему знайшли своє відображення перш за все в кількісній теорії.

Перші ідеї щодо залежності цін від кількості грошей з'яв­ляються в XVIст. Вважається, що першим сказав про це францу­зький філософ Ж. Боден (1530-1596 рр.), який у праці «Відпо­відь на парадокси де Мальструа» констатував, що збільшення цін є наслідком збільшення кількості золота і срібла. Але засновни­ками кількісної теорії грошей стали француз Ш.Монтеск'є (1689-1755рр.), англійці Дж. Локк (1671-1729 рр.) і Д. Юм (1711-1776рр.). Особливо вагомий внесок у розробку кількісної теорії на початковому етапі її розвитку зробив Д. Юм. У своїй науковій праці «Про гроші» він стверджував, що збільшення кі­лькості грошей за незмінності загальної товарної маси призво­дить до зростання цін. За його уявленням, товари входять в обіг без ціни, а золото і срібло без вартості. Гроші тільки в процесі обміну набувають фіктивної вартості і вона визначається як спів­відношення між тією товарною масою, що знаходиться в обігу, і кількістю грошей, яка обслуговує їх рух.

Появі кількісної теорії грошей сприяли два суттєвих явища, що відбулися в XVI ст. По-перше, це великий потік золота і сріб­ла в Європу, що стало наслідком відкриття Америки і масового пограбування європейськими колонізаторами місцевого населен­ня. Саме в цей період у Європі відбувається суттєве зростання цін на товари. Протягом століть ціни в середньому зросли в 3-5 разів. Поєднання цих двох явищ у свідомості науковців підштов­хнуло їх до висновку, що саме значне збільшення кількості гро­шей призвело до зростання цін. І хоча з позиції трудової теорії вартості це неправильно, бо зростання цін було викликано змен­шенням вартості золота і срібла, зовні такий зв'язок між кількіс­тю грошей і цінами, безперечно, існував.

По-друге, саме в цей період посилюється процес становлення номіналістичної теорії, згідно з якою гроші - це тільки умовний знак, що не має своєї внутрішньої вартості.

Поява тієї чи іншої економічної теорії, як правило, пов'язана з реальною зміною обставин у суспільному виробництві та з вини­кненням нових суперечностей, для вирішення яких і застосову­ються нові теорії. Саме в XVII - на початку XVIII ст. мерканти­лізм (а відтак, і металістична теорія) як економічне вчення, що відображало період первісного нагромадження і слугувало інте­ресам торгової буржуазії, себе вичерпав і став певною перепоною на шляху подальшого розвитку промисловості. Суть гальмівного характеру металістичної системи як складової меркантилізму по­лягала в тому, що нагромадження золота у вигляді скарбу не да­вало змоги швидко розвивати промисловість, яка стала основним джерелом збагачення буржуазії та держави в цілому. Поряд із цим формувався потужний внутрішній ринок і зовнішня торгівля відходила на другий план. Новий етап у розвитку товарно-грошових відносин вимагав і посилення еластичності грошової системи, а металеві системи були маломобільними. На противагу цьому кількісна теорія грошей ставала ідеологічним підґрунтям для розв'язання цієї суперечності та об'єктивно сприяла подаль­шому розвиткові товарного виробництва. Це добре відчував Дж. Локк, який виступив проти меркантилізму. Він доводив, що нагромадження золота і срібла призводить до зростання цін і не сприяє розвитку промисловості та збільшенню багатства нації.

Засновники кількісної теорії грошей сконцентрували основну увагу саме на залежності цін від кількості грошей, але розглядали її трохи спрощено. Вони виходили з таких постулатів:

ü купівельна сила грошей, тобто їх функція як засобу визна­чення ціни, установлюється на ринку. Отже, представники цього напрямку кількісної теорії грошей зводили зміну товарних цін тільки до одного чинника - кількості грошей;

ü сама зміна цін характеризується як явище, котре стосується всіх без винятку товарів;

ü зміна цін відбувається пропорційно до зміни грошової маси.
Представники класичного напрямку кількісної теорії грошей вважали, що всі гроші знаходяться у сфері обігу. По суті, вони не враховували функцію грошей як засіб нагромадження й ігнору­вали той факт, що на кількість грошей в обігу впливають такі чинники, як швидкість руху грошей, наявність безготівкових платежів і кредиту.

Особливу позицію в тлумаченні кількісної теорії грошей за­йняв Д. Рікардо. Він зробив спробу пов'язати цю теорію з теорією трудової вартості, доводячи, що гроші – це товар і вони ма­ють свою внутрішню вартість. При цьому він висунув ідею автоматичного регулювання кількості золота, а відтак, і її впливу на ціни. За уявленнями Д. Рікардо, при збільшенні кількості зо­лота в країні вартість грошей падає, що створює умови для його вивозу з країни. Цей відтік золота призводить до автоматичного падіння цін на товари і, відповідно, зростання ціни золота.

Ідеї Д. Рікардо цікаві й відбивають реальні явища та залежно­сті, хоча говорити про автоматичне регулювання цін шляхом вво­зу або вивозу золота можна тільки з певними застереженнями. Справа в тому, що в реальній ситуації рух золота, який впливає па ціни, не обмежується його ввозом чи вивозом за межі країни. Частина золота в певних межах його кількісного надлишку над товарною масою переходить у стан скарбу, тобто тезаврується, що пояснюється дією закону грошового обігу.

Отже, класична кількісна теорія грошей приблизно в кінці XIX ст. вичерпала себе. її головні вади були пов'язані з певним догматизмом у тлумаченні взаємозв'язку між грішми і цінами та в ігноруванні впливу на ціни багатьох інших чинників. Подаль­ший розвиток цієї теорії полягав у подоланні вказаних недоліків і в більш повному пристосуванні кількісної теорії до реалій по­стійного ускладнення товарного виробництва й усіх пов'язаних з ним явищ.