Технічне обслуговування рульового керування автомобіля

Мета роботи -Засвоїти методи і навчитися перевіряти технічний стан рульового керування

Зміст роботи 1 Перевірити стан підшипників маточини передніх коліс

2 Перевірити стан наконечників рульових тяг

3 Перевірити люфт рульового колеса

4 Перевірити роботу гідропідсилювача

Обладнання: 1 Автомобіль Opel Astra F

2 Люфтомір

3 Підіймач електромеханічний АП – 3

4 Домкрат підкатний

Загальні положення: Для рульового керування характерні такі несправності: спрацьовуються робочі пари, опори рульового вала і вала рульової сошки; ослаблюється кріплен­ня картера рульової колонки: згинається поперечна рульова тяга; заїдають деталі; спадає тиск і порушується герметичність гідропідсилювача. Вузли тертя ковзання рульового приводу працюють у важких умовах. Навантаження в шарнірах рульових тяг має знакозмінний характер, питомі навантажен­ня сягають 20 МПа і більше, тоді як мастильний матеріал у шарнірах розпо­діляється нерівномірно по поверхнях тертя. Шарніри погано захищені від пилу, бруду і вологи. Усе це призводить до швидкого спрацьовування шарнірів і ослаблення кріплення деталей рульового приводу. Внаслідок старіння мас­ла в системі гідравлічного підсилювача руля можливе засмічення клапанів і фільтрів смолистими відкладеннями. В результаті усіх цих змін утруднюєть­ся керування автомобілем, збільшуються зусилля, потрібні для повороту ке­рованих коліс.

При збільшенні зазорів у з'єднаннях рульового керування порушується правильне співвідношення між кутами керованих коліс і збільшується час повороту коліс. Збільшені зазори можуть бути причиною вібрації передньої частини автомобіля і втрати ним стійкості.

Основне завдання ТО рульового керування — забезпечення мінімального спрацьовування деталей, підтримання легкості і зручності керування автомо­білем із метою створення безпеки його руху.

До контрольно-діагностичних робіт ТО рульового керування належать: його огляд, перевірка вільного ходу рульового колеса, зазорів у шарнірах тяг, осьового люфту рульового вала, зазору в зачепленні рульової передачі і гра­ничних кутів повороту керованих коліс; регулювання шарнірів тяг, підшип­ників черв'яка рульової передачі і зазору в зчепленні робочої пари рульової передачі. Коли в рульовому керуванні є підсилювач, до обслуговування додат­ково входить перевірка кріплення агрегатів, рівня масла в бачку системи і робочого тиску насоса.

Огляд рульового керування роблять при всіх видах ТО. При цьому пере­віряють кріплення деталей та шплінтування їх. Усі кріпильні деталі (пробки і гайки кульових пальців, шарнірів поздовжньої і поперечної рульових тяг) мають бути добре затягнуті, а кріплення рульових важелів — надійно зашплінтовані.

Загальне діагностування технічного стану рульового керування може бути здійснене за вільним ходом (люфтом) рульового колеса. На вільний хід рульо­вого колеса впливають зазори в робочій парі передачі, підшипниках рульово­го вала, у шарнірах рульового приводу та інших елементах рульового керу­вання. Вільний хід рульового колеса збільшується також із ослабленням кріплень картера рульової передачі, рульової сошки, рульових важелів та інших деталей рульового керування. Якщо вільний хід рульового колеса пе­ревищує встановлені граничні значення, то істотно знижується зручність керу­вання автомобілем. Для повороту керованих коліс на невеликий кут водій змушений повертати рульове колесо на значний кут. Під час руху з підвище­ною швидкістю внаслідок великого вільного ходу рульового колеса запізнюватиметься поворот керованих коліс і погіршуватиметься керованість авто­мобіля. Збільшений вільний хід рульового колеса свідчить про можливість виникнення навантажень ударного характеру між деталями рульового керу­вання і про ослаблення кріплення цих деталей. В результаті цього змен­шується безпека руху автомобіля. Люфт рульового колеса визначається як сумарний кут, на який повертається рульове колесо автомобіля під дією по черзі прикладених до нього і протилежно направлених регламентованих зусиль при нерухомих керованих колесах.

Випробування проводять на нерухомому автомобілі без його розбирання, від'єднання дета­лей або вивішування коліс. На­вантаження автомобіля не рег­ламентується. Рульове керу­вання перевіряють після того, як визначають, що стан керо­ваних коліс відповідає вимогам стандарту. Шини мають бути чистими й сухими. Випробу­вання автомобілів, обладнаних підсилювачем рульового при­воду, проводять при працюючо­му двигуні. При визначенні су­марного люфту керовані коле­са мають бути встановлені на сухій асфальто або цементобе­тонній поверхні.

В автомобілях з гідропідсилювачем рульового приводу вільний хід рульо­вого колеса треба перевіряти при працюючому двигуні, оскільки при непра­цюючому вільний хід буде більшим унаслідок переміщень золотника кла­панного пристрою, який слідкує за дією рульового приводу. Після цього пере­віряють роботу рульового керування під час руху автомобіля. Керовані і ру­льові колеса повинні повертатися з одного крайнього положення в інше без заїдання й великого опору.