Стаття 1174. Відшкодування шкоди, завданої посадовою або службовою особою органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування
1. Шкода, завдана фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю посадової або службової особи органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування при здійсненні нею своїх повноважень, відшкодовується державою, Автономною Республікою Крим або органом місцевого самоврядування незалежно від вини цієї особи.
1. На відміну від ст. 1173, стаття, що коментується, підлягає застосуванню у випадках, коли є відомою конкретна посадова або службова особа органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю якої завдано шкоди фізичній або юридичній особі.
Суб'єктом завдання шкоди відповідно до ст. 1174 ЦК є не будь-який працівник органу державної влади, органу влади АР Крим та органу місцевого самоврядування, а тільки їх посадова або службова особа. Визначення посадової особи наводиться у ст. 2 Закону України «Про державну службу», відповідне до якої посадовими особами вважаються керівники та заступники керівників державних органів та їх апарату, інші державні службовці, на яких законами або іншими нормативними актами покладено здійснення організаційно-розпорядчих та консультативно-дорадчих функцій. Посадовою особою за Законом України «Про органи місцевого самоврядування» (ст. 1) є особа, яка працює в органах місцевого самоврядування, має відповідні посадові повноваження у здійсненні організаційно-розпорядчих та консультативно-дорадчих функцій і отримує заробітну плату за рахунок місцевого бюджету.
Поняття «службова особа» міститься у Примітці 1 до ст. 364 КК України. Отже,службовими особами є особи, які постійно чи тимчасово здійснюють функції представників влади, а також обіймають постійно чи тимчасово на підприємствам, в установах чи організаціях незалежно від форми власності посади, пов'язані з виконанням організаційно-розпорядчих чи адміністративно-господарських обов'язків, або виконують такі обов'язки за спеціальним повноваженням.
2. Обов'язковою умовою застосування коментованої статті є завдання шкоди посадовою або службовою особою органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування при здійсненні нею своїх повноважень. Якщо посадова або службова особа вчинила самоуправство, тобто здійснила дії, що виходять за межі наданих їй повноважень, ст. 1174 ЦК застосуванню не підлягає.
3. Суб'єктом відповідальності за шкоду, завдану посадовою або службовою особою органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, є держава, Автономна Республіка Крим або орган місцевого самоврядування. Відшкодування шкоди здійснюється за рахунок державного бюджету, бюджету Автономної Республіки Крим та відповідних місцевих бюджетів.
Відшкодування шкоди здійснюється незалежно від вини посадової або службової особи.
Держава Україна, Автономна Республіка Крим, орган місцевого самоврядування мають право зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування, якщо інший розмір не встановлений законом (див. коментар до ст. 1191 ЦК).
Задача 1
До міської ради у 2004 році звернувся громадянин В. Він вказував, що придбав облігацію міської позики вартістю 50 грн. За умовами випуску позики через рік йому повинні були виплатити вартість облігації та 50% по них. У зазначений термін в місцевій газеті був опублікований графік погашення облігацій, власниками яких є фізичні особи. В. не пред’явив облігацію до погашення. У 2004 році він вимагав, щоб йому повернули 658 грн. з розрахунком індексу інфляції з 1997 по 2004 роки та відшкодуванням моральної шкоди, завданої несвоєчасним погашенням облігації.
Вирішить справу.
Задача 2
Позивач звернувшись до суду із вимогами до відповідача просив
стягнути з останнього 39 481 гр. 04 коп., що складається з вартості виконаних ним робіт за договором з відповідачем, індексу інфляції та 3 % річних за період прострочення, а також судові витрати понесені ним при подачі позов до суду у вигляді державного мита, посилаючись на те, що відповідач не сплатив кошти за виконану ним роботу своєчасно, і відповідно до діючого законодавства зобов`язаний сплатити суму боргу в зазначеному вище розмірі.
Представник відповідача Г. в судовому засіданні заперечуючи проти
заявлених позивачем вимог, посилався на те, що відповідач фінансується з держбюджету і кошти на оплату винагороди позивачу надійшли лише два тижні тому, однак до цього часу кошти не сплачені, оскільки питання про їх виплату знаходиться на вирішенні в суді.
Вирішить спір. В якій частині підлягають задоволенню вимоги позивача?
Задача 3
В січні 2005 р. С. пред’явила позов до В. про відшкодування 18 000 грн. матеріальної шкоди. Позивачка зазначила, що їй на праві приватної власності належить 1/3 частина будинку № 6 по вул. М. в м. Н. В квітні 2004 р. вона видала своїй сестрі – відповідачки у справі - довіреність на продаж цієї частини будинку, яка 20 травня 2004 р. була продана гр. Б. за 5 000 грн. Після цього, на наступний день громадянин Б. продав частину будинку за 18 000 грн. сім’ї П.
Посилаючись на те, що відповідачка через злочинну домовленість з покупцем продала будинок за заниженою ціною, а також ухиляється від передачі отриманої суми позичка просила стягнути реальну вартість, якої вона вважає ціну продажу сім’ї П. З відповідачки. Додатково позивачка вказувала на те, що їй стало відомо, що за свої послуги відповідачка отримала 1000 дол. США, на які остання придбала домашній кінотеатр, що може підтвердити свідки-сусіди, які бачили випадково факт передачі грошей від Б. до відповідачки.
Проаналізуйте ситуацію, підготовте перелік вимог, які має право заявити позивачка, а також визначити коло відповідачів. Вирішить спір.
Задача 4
У лютому 2004 р. Н. звернувся в суд із позовом до АТ "Н" про відшкодування матеріальної та моральної шкоди. Позивач зазначав, що 20.02.1996 року він уклав із відповідачем договір комісії, за умовами якого передав для реалізації автомобіль ВАЗ-21093, 1996 р. випуску, що належав йому на праві власності, а відповідач зобов'язався продати автомобіль за 20 тис. 000 грн., з яких мав виплатити йому 19 тис. 500 грн. Проте 22.12.1996 року його автомобіль був викрадений з охоронюваної стоянки названого АТ в результаті розбійного нападу. Зловмисники зламали ворота підприємства, застосували насильство до працівників охорони, внаслідок чого одного з охоронців було госпіталізовано.
Оскільки відповідач відмовився відшкодувати заподіяну викраденням автомобіля матеріальну та моральну шкоду, позивач просив стягнути на його користь: 19 тис. 500 грн. – на відшкодування матеріальної шкоди та 10 тис. грн. – моральної шкоди.
Вирішить спір.
