Після завершення битви стратегічна ініціатива у війні перейшла на бік Червоної Армії, яка до закінчення війни проводила в основному наступальні операції, тоді як Вермахт - оборонявся. До моменту стабілізації фронту радянські війська вийшли на вихідні позиції для наступу на Дніпро.
Після закінчення битви на Курській дузі німецьке командування втратило можливість проводити стратегічні наступальні операції. Локальні масовані настання, такі як «Вахта на Рейні» (1944) або операція на Балатоні (1945), також успіху не мали.
Капітуляція Італії.
Після поразки військ країн «Осі» в Північній Африці, в рядах союзників не було єдиної думки щодо того, яким повинен бути наступний крок. Уїнстон Черчілль, зокрема, був прихильником висадки в Італії, яку він називав «підчерев'я Європи». Після невдалих військових дій італійців, народна підтримка фашистського режиму Муссоліні стала різко падати, тому Черчілль вірив, що вторгнення зможе «вибити» Італію з війни, і таким чином усунути вплив італійського флоту на Середземному морі, а значить, убезпечити середземноморські морські шляхи. Це дозволило б полегшити постачання союзних військ на Далекому та Близькому Сході, а також збільшити кількість союзних поставок в Радянський Союз. Крім того, операція в Італії зможе забезпечити постійний приплив німецьких військ на південь Європи. Таким чином, менша кількість військ противника буде розташовано в Нормандії, що було особливо важливо для союзників напередодні операції «Оверлорд».
Сицилійська операція або Операція «Хаскі» - одна з головних військових операцій Другої світової війни, під час якої війська союзників вибили війська країн Осі з Сицилії і захопили острів. Висадка стала широкомасштабною військово-десантною операцією, за якою послідували шість тижнів боїв на суші. Вважається початком Італійської кампанії союзників.
Операція «Хаскі» почалася вночі 9 липня і закінчилася 17 серпня 1943; на момент проведення це була найбільша морська десантна операція. Командування союзників у майбутньому використовувало досвід висадки на Сицилії для здійснення ще більш грандіозної десантної операції - висадки в Нормандії, яка до цих пір залишається найбільшою десантної операцією в історії. Стратегічно операція досягла поставлених цілей союзниками: сухопутні, військово-повітряні і військово-морські війська країн Осі були вибиті з острова, середземноморські морські шляхи були відкриті, італійський диктатор Беніто Муссоліні був усунений від влади, почалася висадка в Італії.
3 вересня - 16 вересня, 1943 - Висадка в Італії. Після того, як Кессельрінга було передано командування усіма військами в Італії, він розпорядився про створення декількох ліній оборонних укріплень на південь від Риму. Завданням «лінії Вольтурно» і «лінії Барбара» була затримка союзницьких військ заради того, щоб виграти час на будівництво найважливішою мережі укріплень - так званої «Зимової лінії», що з «лінії Густава» і двох ліній укріплень в Апеннінських горах: «лінії Бернхардт» і «лінії Гітлера».
«Зимова лінія» стала головною перешкодою для сил союзників наприкінці 1943 р.
8 вересня 1943, перед основним вторгненням на півострів, Італія оголосила про вихід з війни. У відповідь на це німецьке командування віддало наказ про початок операції "Вісь ": в Італію були введені додаткові війська, перекинуті з Південної Франції і Балканського півострова, f німецька армія почала роззброювати італійські частини. На світанку 9 вересня італійський уряд на чолі з королем втікає з Риму на літаку в Бріндізі. Італійська армія припинила опір, італійський флот попрямував до баз союзників, щоб здатися. Проте, німецькі війська в Італії були готові до такого розвитку подій: вони попрямували, щоб обеззброїти італійців і зайняти вигідні позиції для оборони.
Операція «Аваланч» - основне вторгнення до Італії силами 5-ї армії США, почалося 9 вересня. Для забезпечення більшої несподіванки було вирішено провести захоплення міста без попередніх морських і повітряних бомбардувань. Однак, як і передбачали флотські командири, ефект несподіванки не був досягнутий. Коли перші частини 36-ї піхотної дивізії США висадилися на узбережжі Пестума, з гучномовців було оголошено по-англійськи: «Підходьте і здавайтеся. Ви під прицілом." Незважаючи на це, союзні війська почали наступ.
Тегеранська конференція.
Тегеранська конференція (28 листопада - 1 грудня 1943 р.) – зустріч лідерів країн антигітлерівської коаліції в Тегерані. На ній вперше зібралась «Велика Трійка» — голова РНК СРСР Йосип Сталін, президент США Франклін Делано Рузвельт та прем'єр міністр Великобританії Вінстон Леонард Спенсер-Черчилль. Це була перша конференція «Великої Трійки» (СРСР, США, Великобританія) за час Другої світової війни.
Конференція мала на меті розробку кінцевої стратегії боротьби проти Німеччини та її союзників. Основним питанням було відкриття другого фронту в Західній Європі. В то й же час, обговорювались питання про надання незалежності Ірану («Декларація про Іран»), про початок СРСР війни з Японією після розгрому фашистської Німеччини й де-факто було закріплено за Радянським Союзом право в якості контрибуції приєднати до себе після перемоги частину Східної Прусії.
Рішення:
· Підписано угоду щодо підтримки Югославських партизанів зброєю та амуніцією, а також спецопераціями.
· 30 листопада було узгоджено, що операція Оверлорд розпочнеться у травні 1944 року разом з діями у південній Франції.
· Домовились, що військові штаби Великої Трійки тісно співпрацюватимуть.
· Великобританія та США пообіцяли Сталіну, що надішлють війська до Західної Європи протягом весни 1944 року.
· За наполяганням Сталіна, кордони післявоєнної Польщі визначались за річками Одер (Одра) та Нейсе (Ніса) та лінією Керзона.
· Попередньо узгоджено створення Організації Об'єднаних Націй. Однак, думка Сталіна була негативною, щодо виказаних пропозицій, про утворення федерації у Європі. Радянський Союз погодився розпочати війну проти Японії, через 3 місяці після поразки Німеччини.
Міжнародне значення Тегеранської конференції, незважаючи на певні суперечності між її учасниками, було величезним, її рішення передбачали не тільки прискорення закінчення війни в Європі, а й перспективи розвитку європейських країн у мирний час. Конференція «Великої трійки» підтвердила силу і єдність антигітлерівської коаліції, знаменувала новий етап її діяльності.
