Методичні рекомендації:
Залежно від того, який основний показник застосовується для визначення міри праці, всі системи заробітної плати діляться на дві великих групи, які називаються формами заробітної плати. За використання як міри праці кількості відпрацьованого робочого часу має місце погодинна форма заробітної плати. Якщо за міру праці взята кількість виготовленої продукції (наданих послуг), то будемо мати відрядну форму заробітної плати. Отже, форма заробітної плати - це одна із класифікацій систем оплати праці по ознаці, що характеризує міру праці.
При простій почасовій системі заробіток працівникові нараховується по тарифній ставці, що відповідає привласненому тарифному розряду або окладу за фактично відпрацьований робочий час. Облік відпрацьованого часу можна вести в годинниках, днях, змінах, тижнях. По способі нарахування заробітної плати дана система підрозділяється на три види: погодинну, поденну й помісячну.
При почасовій оплаті розрахунок заробітної плати проводиться виходячи з годинної тарифної ставки робочого й фактичної кількості відпрацьованих їм годин за розрахунковий період за формулою:
Зпоч = Сг × Тч, (4.1)
де Зпоч - загальний заробіток робочого-почасовика за розрахунковий період, грн.;
Тч — час, фактично відпрацьоване робітником за розрахунковий період, годин;
Сг — годинна тарифна ставка, що відповідає розряду робітника, грн./годину.
Сутність почасово-преміальної системи заробітної плати полягає в тому, що проста погодинна система доповнюється преміями за виконання певних кількісних і якісних показників роботи. До заробітної плати робочого-почасовика по тарифній ставці доплачується премія за конкретні досягнення в праці по заздалегідь установлених показниках преміювання (наприклад, за виконання й перевиконання виробничих завдань, підвищення якості випускаємої продукції, що, економію сировини, матеріалів, палива, інструмента й т.п.).
Заробітна плата робітника по почасово-преміальної системи визначається за формулою:
, (4.2)
де Зпоч.п - заробітна плата робітника по почасово-преміальній системі, грн.;
Зпоч - почасовий заробіток робітника за розрахунковий період, грн.;
Пв - відсоток премії, %;
Основою для нарахування заробітної плати при всіх відрядних системах є відрядна розцінка, що являє собою розмір оплати за виготовлення одиниці продукції (виробу, частини виробу) або за виконання певного обсягу робіт.
Для встановлення розцінки необхідно знати розряд роботи, норму часу (кількість робочого часу, необхідного для виконання певної роботи або операції) або норму виробітку (обсяг роботи, що повинна бути виконана в одиницю часу). Норми часу встановлюються в годинниках, хвилинах, у секундах; норми виробітку - у штуках, метрах, тоннах і інших натуральних одиницях у годину, зміну, місяць.
Якщо норма встановлена в часі, то відрядна розцінка визначається як добуток тарифної ставки відповідного розряду й норми часу:
Рвід = Сгi × Нч, (4.3)
де Рвід —- відрядна розцінка, грн.;
Сгi — тарифна ставка i-го розряду, грн.;
Нч — норма часу.
У масовому й крупносерійному виробництвах робітникові встановлюються завдання у вигляді норм виробітку. Відрядна розцінка обчислюється як частка від розподілу денної (годинної) тарифної ставки i-го розряду на денну (годинну) норму виробітку, виражену в певних одиницях виміру.
Рвід = Сгi / Нвир, (4.4)
де Нвир — норма виробітку в день (в годину).
При індивідуальній прямій відрядній системі заробітної плати заробіток робітника визначають шляхом множення індивідуальної відрядної розцінки за одиницю продукції (робіт) на загальну кількість виготовленої їм продукції (загальний обсяг робіт) за певний час.
Звід = Рвід × N, (4.5)
де N – загальна кількість виготовленої продукції, шт.
Відрядно-преміальна система оплати праці полягає в тім, що робітникові-відрядникові, крім заробітку по прямих відрядних розцінках, виплачується премія за виконання й перевиконання встановлених кількісних і якісних показників.
Розмір премії перебуває в прямої залежності від величини трудового внеску робітника: заохочення напруженої, високопродуктивної праці, дотримання виробничої й трудової дисципліни.
Показники й умови преміювання робітників розробляють на підприємствах стосовно до конкретних умов виробництва, затверджують у керівника підприємства й включають у колективний договір.
Заробітна плата робітника по відрядно-преміальній системі визначається за формулою:
, (4.6)
де Звід.п — заробітна плата робітника по відрядно-преміальній системі, грн.;
Звід — заробіток робітника за відрядними розцінками, грн.;
Пв — відсоток премії за виконання показників преміювання;
Пп — відсоток премії за кожний відсоток перевиконання показників преміювання;
По — відсоток перевиконання показників преміювання.
При відрядно-прогресивній (відрядно-регресивній) системі оплата праці робітників у межах установленої вихідної норми (бази) розраховується по прямих відрядних розцінках, а понад даний - по підвищеним (заниженим).
Загальна сума заробітку працівника у випадку застосування відрядно-прогресивної (відрядно-регресивної) системи оплати праці визначається в такий спосіб:
, (4.7)
де Звід.пр(р) — заробітна плата робітника по відрядно-прогресивній (відрядно-регресивній) системі, грн.;
Звід.б — відрядний заробіток по основним (базовим) розцінках, грн;
Вб — виконання норми виробітку, що взята за вихідний (базовий) рівень, %;
Пб — перевищення вихідного (базового) рівня, %;
Кзб(зм) — коефіцієнт збільшення (зменшення) розцінок залежно від перевищення вихідного (базового) рівня виконання норм виробітку відповідно діючої шкали.
Непряма відрядна система служить для оплати праці наладчиків технологічного встаткування, слюсарів-ремонтників і інших допоміжних робітників, від результатів роботи яких залежить продуктивність праці основних робітників. Сутність системи полягає в тім, що розмір заробітної плати допоміжних робітників ставиться в пряму залежність від результатів праці обслуговуючих або основних робітників.
Оплата праці робітників при непрямій відрядній системі може бути організована за відрядними розцінками, які збільшуються на відсоток виконання виробничого завдання (норм виробітку) у середньому по обслуговуємої дільниці, що:
, (4.8)
де Рнв — непряма відрядна розцінка по даному об'єкту обслуговування на одиницю роботи, виконаної основними робітниками, грн.;
Сгі — годинна тарифна ставка допоміжного робітника, перекладеної на непряму відрядну оплату праці, грн.;
Ноб — кількість об'єктів, які по нормі обслуговуються допоміжним робітником;
Оп — плановий обсяг виробництва продукції (або норма виробітку) для даного об'єкта обслуговування за той же проміжок часу (годину).
Загальний заробіток допоміжного робітника при непрямій системі (Знв) є добутком відрядної непрямої розцінки на фактичне виконання виробничого завдання.
Знв = Рнв × Nфв, (4.9)
де Nфв - фактичне виконання виробничого завдання об'єктами, що обслуговуються допоміжним робітником, шт.
Акордна система оплати праці застосовується, коли потрібне скорочення строку виконання робіт. Звичайно для визначення загальної суми оплати по акордному наряду складають калькуляцію, у якій указують повний перелік всіх робіт (операцій), що входять в акордне завдання, їхній обсяг, розцінку на одну операцію, загальну вартість виконання всіх операцій, а також загальний розмір оплати за виконання акордного завдання, що визначають шляхом підсумовування вартості кожного виду робіт (операцій), що входять у дане акордне завдання.
За скорочення строку виконання акордного завдання встановлюється премія, а за продовження – штраф.
За = ЗВ + ((gп(ш) / 100) × (Тн – Тф)), (4.10)
де За – заробіток робітника по акордній системі оплати праці, грн.;
ЗВ – загальна вартість робіт, грн.;
gп(ш) – відсоток премії (штрафу) за скорочення (продовження) строку виконання робіт), %;
Тн – нормативний строк виконання робіт, дні (години);
Тф – фактичний строк виконання робіт, дні (години).
Колективна або бригадна система заробітної плати - це така форма оплати праці, при якій заробіток кожного робітника ставиться в безпосередню залежність від кількості і якості продукції, зробленої всім колективом працівників (бригадою). Отже, основний принцип організації бригадної оплати праці - забезпечення особистої зацікавленості робітників у досягненні бригадою більш високих результатів праці.
Бригадна форма організації праці припускає принципові особливості організації оплати праці. Суть їх полягає в тім, що спочатку за результатами роботи бригади нараховують колективний заробіток, що розподіляють між робітниками залежно від їх індивідуального трудового внеску. У цих умовах колектив бригади зацікавлений найбільш повно й всебічно оцінити результати праці кожного члена бригади.
Заробітну плату нараховують бригаді в цілому залежно від установленої відрядної розцінки праці й фактичного вироблення продукції бригадою. Загальний заробіток бригади при цьому дорівнює добутку відрядної розцінки виробництва одиниці продукції на кількість зробленою бригадою продукції:
Зб = Рб × Nб, (4.11)
де Зб - загальний відрядний заробіток бригади, грн.;
Рб - відрядна розцінка для бригади за виробництво одиниці продукції, грн.;
Nб - фактична кількість зроблених бригадою одиниць продукції.
При цьому відрядні розцінки бувають комплексними й індивідуальними. Комплексні відрядні розцінки для бригади визначають декількома способами.
Якщо норма праці виступає як норма часу, то відрядну розцінку для бригади визначають виходячи з норм часу й тарифних ставок, що відповідають розрядам робіт, що входять у виробниче завдання. Бригадна розцінка при цьому дорівнює сумі розцінок, установлених на виконання робіт різних тарифних розрядів. Її можна розрахувати по формулі:
Рб = Сг 1× Тнч 1 + Сг × Тнч 2 +...+ Сгп × Тнчп (4.12)
або
(4.13)
де Сг 1, Сг 2,..., Сгп - годинні тарифні ставки робітників відповідні 1-му, 2-му,..., п-му розрядам робіт, виконуваних бригадою, грн.; Тнч 1, Тнч 2,..., Тнчп - нормовані трудомісткості обсягу робіт відповідних розрядів, нормо-годинах; п - число різних розрядів робіт.
При цьому методі розрахунку розцінка не залежить від чисельного й кваліфікаційного складу робочих бригади.
Бригадна відрядна розцінка при обслуговуванні складних агрегатів визначається шляхом розподілу суми тарифних ставок всіх учасників бригади на встановлену бригадну норму виробітку:
, (4.14)
де Сг 1, Сг 2,..., Сгп - годинні тарифні ставки кожного члена бригади, грн.; Нвир - бригадна норма виробітку.
Не включають у загальний заробіток бригади персональні виплати й доплати за роботу в нічний і понаднормовий час, за роботу у святкові дні, за керівництво бригадою, надбавки за професійну майстерність, за суміщення професій, за роботу з особистим клеймом (коли правом роботи з особистим клеймом користуються окремі члени бригади), оплату за час виконання державних і суспільних обов'язків і ін. Не включають і премії разового характеру окремим робітником за підсумками оглядів і конкурсів індивідуальної майстерності, за виконання особливо важливих завдань, заходів щодо нової техніки, раціоналізацію й винахідництво й інші заохочувальні виплати, установлювані окремим робітникам.
Справедливий розподіл бригадного заробітку між членами бригади - найбільш складне питання в організації оплати праці бригад. Метод розподілу бригадного заробітку вибирає сама бригада й затверджує на загальних зборах. Розподіл залежить від типу бригади (спеціалізована або комплексна), способу подолу праці в бригаді (бригада з повним подолом праці, із частковим або без поділу), організаційно-технічних умов роботи бригади.
Найпоширеніші методи розподілу заробітку відповідно до тарифних розрядів і відпрацьованим часом, а також по тарифних розрядах, відпрацьованому часу та з урахуванням коефіцієнта трудової участі (КТУ).
При розподілі загального відрядного заробітку бригади (Зб) по тарифних розрядах і відпрацьованому часі зарплата кожного робітника визначається шляхом наступних розрахунків:
Установлюється тарифний заробіток кожного робітника, для чого годинна тарифна ставка робітника (Сгi) множиться на кількість відпрацьованого цим робітником часу (Tчi).
Визначається тарифний заробіток бригади як сума тарифних заробітків всіх членів бригади (Σ(Сгi × Tчi)).
Розраховується розмір відрядного заробітку бригади, що доводиться на 1 грн. тарифного заробітку бригади.
Визначається відрядний заробіток кожного члена бригади (Зінді) шляхом множення його тарифного заробітку на величину відрядного заробітку, що доводиться на 1 грн. тарифного заробітку бригади. Цей розрахунок може бути виражений формулою:
, (4.15)
де п — кількість робітників у бригаді.
Коефіцієнт трудової участі - це додатковий критерій, що дозволяє повніше врахувати індивідуальні заслуги кожного робітника в колективному заробітку бригади. Якщо виключити випадки формального підходу до визначення заробітку з використанням КТУ, то цей метод дозволяє мобілізувати працівників на високопродуктивну й високоякісну працю.
Для використання КТУ необхідно в бригаді вирішити три питання:
1) Визначити, на яку частину заробітку буде поширюватися КТУ (на премію, на приробіток, на премію й приробіток, на приробіток і тарифну частину або на весь заробіток).
2) Установити діапазон КТУ, тобто його мінімальне й максимальне значення.
3) Установити підвищувальні й понижуючі КТУ фактори і їхню вагу, тобто ступінь впливу на розмір КТУ.
Деякі фактори названі нижче.
Фактори, що підвищують КТУ:
- перевищення середньої продуктивності праці в бригаді при гарній якості роботи;
- ріст професійної майстерності, застосування отриманих теоретичних і практичних знань для підвищення ефективності роботи бригади;
- ініціатива в освоєнні й застосуванні прогресивних методів праці й досягнення високого рівня виконання виробничих завдань;
- активність, спрямована на максимальне використання встаткування, впровадження нової техніки й передової технології:
- систематичне виконання робіт із суміжних професій і професій більше високої кваліфікації;
- надання допомоги молодим робітникам в освоєнні професії, у виконанні виробничих завдань і ін.
Фактори, що знижують КТУ:
- низька інтенсивність, що виражається у відставанні від загального темпу колективної праці;
- недостатня професійна майстерність, що негативно впливає на продуктивність і якість праці бригади;
- невиконання конкретних виробничих завдань і розпоряджень ланкового, бригадира або майстра;
- безгосподарне відношення до матеріально-енергетичних ресурсів, їхня перевитрата;
- порушення правил техніки безпеки, промсанітарії, протипожежної безпеки, дисципліни праці й ін.
Загальна схема використання КТУ така. Розмір КТУ кожному члену бригади виставляє наприкінці зміни бригадир, керуючись при цьому розмірами підвищувальних і понижуючих факторів. За підсумками роботи за місяць кожному визначається його середньомісячна величина КТУ, що виноситься бригадиром на твердження бригадою (радою бригади). Затверджені розміри індивідуальних КТУ використовуються при розрахунках індивідуальних заробітків членів бригади.
Якщо по КТУ розподіляється весь заробіток, то формула розрахунку індивідуальних заробітків наступна:
, (4.16)
де KТУi — індивідуальний КТУ i-ого робітника бригади.
Якщо по КТУ розподіляється частина заробітку, то формула розрахунку буде мати вигляд:
(4.17)
або
(4.18)
де Звідi — відрядний заробіток i-го робітника бригади;
ПРб — величина розподіляємого по КТУ частини заробітку бригади.
Найбільше поширення одержало розподіл по КТУ колективної бригадної премії.
Вихідні данні та постановка задачі:
У всіх задачах використовується наступна тарифна сітка:
| Розряд, R | ||||||
| Тарифний коефіцієнт, КТі | 1,0 | 1,2 | 1,35 | 1,5 | 1,7 | 2,0 |
| Годинна тарифна ставка, Сгі | Сг1 | Сг2 | Сг3 | Сг4 | Сг5 | Сг6 |
Годинна тарифна ставка визначається за допомогою наступної формули:
,
де Мз – мінімальна місячна заробітна плата;
Кгал – галузевий коефіцієнт (для машинобудування знаходиться в межах 2,5-2,84);
КТі – тарифний коефіцієнт;
167 – місячний фонд робочого часу.
Задача 4.1:
Робітник-відрядник 5-го розряду відробив за місяць 168 годин, при цьому зробив продукції 1350 шт. з tшт.-к. =8,4 хв. Розрахунок заробітної плати здійснюється по відрядно-преміальній системі оплати праці. Премія збільшується за наступною шкалою:
| Перевиконання норм, % | Премія, % |
| до 5% | |
| 5-15% | |
| понад 15% |
Задача 4.2:
Робітник-відрядник 4-го розряду відробив за місяць 175 годин, при цьому зробив продукції 1500 шт. з tшт.-к. =8,4 хв. Розрахунок заробітної плати здійснюється по відрядно-прогресивній системі оплати праці. Розцінка при перевиконанні норм збільшується за наступною шкалою:
| Перевиконання норм, % | Коефіцієнт збільшення розцінки |
| до 5% | 1,1 |
| 5-15% | 1,25 |
| понад 15% | 1,35 |
Задача 4.3:
Робітник-відрядник 6-го розряду відробив за місяць 175 годин, при цьому зробив продукції 1475 шт. з tшт.-к. =8,4 хв. Розрахунок заробітної плати здійснюється по відрядно-регресивній системі оплати праці. Розцінка при перевиконанні норм збільшується за наступною шкалою:
| Перевиконання норм, % | Коефіцієнт зменшення розцінки |
| до 5% | 0,9 |
| 5-15% | 0,8 |
| понад 15% | 0,7 |
Задача 4.4: Визначити заробіток робітника, якщо відомо, що розрахунок заробітної плати здійснюється по непрямій-відрядній системі оплати праці, розряд допоміжного робітника, що обслуговує робочі місця, - четвертий, кількість робочих місць, що обслуговує, - 3, планова норма виробітку для кожного робочого місця, що обслуговує, - 110 шт. у зміну. Виготовлено за місяць 8000 шт. деталей. В місяці 22 робочих дні. Доплата за шкідливі умови праці 16%.
Задача 4.5:
Робітник-відрядник зробив встановлений обсяг робіт за 15 днів. Згідно договору: вартість робіт складала 3000 грн., нормативний строк виконання - 20 днів, за кожен день скорочення тривалості робіт передбачена премія в розмірі 5% від вартості робіт. Визначити заробіток робочого, якщо розрахунок заробітної плати здійснюється по акордній системі оплати праці.
Задача 4.6:
Бригада ремонтників в яку входить 3 чол. виконала за місяць роботу вартістю 10×МЗ грн. (де МЗ – мінімальна заробітна плата). Визначити індивідуальні заробітки слюсарів-ремонтників, що входять у бригаду при наступних вихідних даних:
| П.І. по Б. | Розряд | Тчi | КТУ |
| Іванов С.І. Петров І.Ф. Сідоров С.Ф. | 1,1 1,0 0,9 |
Завдання 5
