Тема: продуктивність праці

Методичні рекомендації:

Продуктивність праці - це узагальнюючий показник результативності праці, що характеризує обсяг випущеної продукції або зроблених послуг на одиницю витрат праці.

Показниками продуктивності праці служать вироблення й трудомісткість. Вони зв'язані між собою обернено пропорційною залежністю й виражаються формулами:

В = V / Т, (2.1)

Тn = Т / V, (2.2)

де В - вироблення; Тn - трудомісткість; V- обсяг продукції (робіт, послуг) у відповідних одиницях; Т - трудові витрати на випуск продукції (проведення робіт, виконання послуг) у відповідних одиницях.

На підприємствах продуктивність праці визначають різними способами залежно від того, якими одиницями вимірюють обсяг виробництва й витрати праці. Найпоширеніші три методи розрахунку вироблення: натуральний, вартісної (грошовий) і трудовий.

Досить наочно характеризує продуктивність праці показник вироблення в натуральному вираженні – штуках, тоннах, літрах і інших натуральних показниках. Цей метод застосовується в умовах однорідності випускаємої продукції, що.

Трудовий метод визначення вироблення називають ще методом нормованого робочого часу. Вироблення при цьому визначається в нормо-годинниках.

Вироблення у вартісному (грошовому) вираженні застосовуються для розрахунку продуктивності праці на всіх підприємствах. Вироблення в грошовому вираженні можуть розраховуватися по товарній, валовій і нормативній чистій продукції.

Залежність між виробленням і трудомісткістю виражається:

у = (100 * х) / (100 – х), (2.3)

х = (100 * у) / (100 + у), (2.4)

де х - відсоток зниження (підвищення) трудомісткості; у - відсоток збільшення (зниження) вироблення.

Вихідні данні та постановка задачі:

Задача 2.1: Робітник за зміну (8 годин) обробляє 20 деталей. У середньому брак становить 10%. За рахунок впровадження наукової організації праці й удосконалення інструмента та пристосувань час обробки однієї деталі можна скоротити на 4 хв. На скільки відсотків підвищиться ПП робітника при здійсненні цих заходів і повної ліквідації браку?

Задача 2.2: У вересні середня тривалість фонду часу одного робітника становила 156 год. У жовтні завдяки впровадженню ряду заходів заплановано його збільшити на 7 год. та довести його до 163 год. Визначити на скільки відсотків збільшиться продуктивність праці в результаті поліпшення використання робочого часу.

Задача 2.3: У результаті провадження більш стійкого інструменту норма часу на обробку одного циліндру була скорочена на 25%. Визначити на скільки зросла продуктивність праці.

Задача 2.4: У результаті впровадження більш досконалого інструменту втрати від браку с 1,6% у звітному році доведені до 0,9% у поточному році. Визначити зростання продуктивності праці в наслідок скорочення втрат від браку.

Задача 2.5: Визначити можливе зростання ПП за рахунок механізації робіт у абсолютних та відносних значеннях при таких даних:

Показники	Базис	План	Виробітка за 1 чел-день, м3
Заготівля лісу, тис. м3
ручна
мотопилами

 

 

Завдання 3

ТЕМА: НОРМУВАННЯ ПРАЦІ

Методичні рекомендації:

Нормування праці покликане вирішувати важливі соціально-економічні завдання:

§ забезпечувати науково обґрунтовану базу внутрішньозаводського планування й організації праці;

§ сприяти виявленню й використанню резервів росту продуктивності праці й зниження собівартості продукції;

§ стимулювати ріст кваліфікації працівників на основі наукового узагальнення й масового поширення передового виробничого досвіду;

§ сприяти вдосконалюванню оплати праці, установленню більше повної відповідності між мірою праці й розміром винагороди за працю.

Величина витрат праці на виконання конкретної роботи залежить від трудового процесу, у ході якого вона виконується. Тому для того, щоб норми праці активно сприяли його продуктивності, вони повинні встановлюватися на раціонально спроектований для конкретних організаційно-технічних умов трудовий процес, що складається з рухів, дій, прийомів і комплексів прийомів.

По кожному із цих елементів трудового процесу встановлюється нормований час його виконання.

Щоб методи нормування праці в народному господарстві були єдині, необхідна єдина класифікація - поділ по категоріях - витрат робочого часу. Вона повинна бути основою для вивчення фактичних витрат робочого часу, зіставлення й аналізу результатів спостережень із метою виявлення резервів підвищення продуктивності праці, визначення тривалості виконання елементів трудового процесу й встановлення норм.

Класифікацію витрат робочого часу стосовно до всіх галузей народного господарства України наведена в таблиці.

 

 

Умовні позначки	Найменування груп і категорій витрат робочого часу і їхній опис
Час роботи
пз	Час підготовчо-заключної роботи - затрачається робітником на підготовку до роботи, на первісне ознайомлення з роботою й на виконання дій, пов'язаних з її закінченням: одержання наряду, технічної документації, ознайомлення із кресленням, одержання інструктажу майстра, налагодження верстата, установка й зняття пристосування, здача роботи й ін.
ОП	Час оперативної роботи затрачається на здійснення основної мети операції й повторюється з кожною одиницею виробу. В умовах виконання технологічних процесів обробки оперативний час складається з основного й допоміжного.
О	Протягом часу основної (технологічної) роботи здійснюється зміна форми, розмірів, зовнішнього вигляду, взаємного розташування частин, структури й властивостей предмета праці, передбачена технологічним процесом. Прикладом основного часу може служити час, затрачуване безпосередньо на різання металів, на штампування, зварювання, зборку, загартування, відпустку, плавку, травлення, фарбування й т.п. Основний час може бути машинно-автоматичним, машинно-ручним і ручним.
Д	Час допоміжної роботи затрачається на різні прийоми, що забезпечують виконання основної роботи й повторюються або з кожним предметом праці, або через певне їхнє число: наприклад, установка й зняття деталі з верстата або декількох деталей на оправлення, керування верстатом (пуск і зупинка верстата, підведення інструмента, включення й вимикання подачі), проміри деталі.
ОРМ	Час обслуговування робочого місця затрачається на догляд за робочим місцем і на підтримку його в робочому стані протягом зміни. Час обслуговування робочого місця й технологічних процесів обробки ділиться на час технічного й організаційного обслуговування робочого місця. Час технічного обслуговування затрачається на догляд за робочим місцем при виконанні основної (технологічної) роботи: наприклад, час на зміну інструмента, що затупився, на регулювання й підналагодження верстата в процесі роботи, на виправлення інструмента, змітання стружки в процесі роботи. Час організаційного обслуговування затрачається на догляд за робочим місцем протягом всієї робочої зміни, але переважно на початку й наприкінці робочого дня: наприклад, час на розкладку й збирання інструмента на початку й наприкінці зміни, на чищення й змащення верстата, на огляд устаткування.
Час перерв
пт	Час перерв, установлених технологією і організацією виробничого процесу
ВПО	Час перерв на відпочинок і особисті потреби
пПд	Перерви, викликані порушенням трудової дисципліни працівником
пнВ	Час перерв, викликаних порушенням нормального плину виробничого процесу - ставляться різні простої по технічним (поломка механізмів, відсутність різного виду енергії й т.д.) і по організаційних причинах (несвоєчасна подача матеріалу, інструмента, відсутність роботи й т.д.)

 

При нормуванні праці використаються наступні види норм: норма часу, норма часу обслуговування, норма виробітку, норма обслуговування, норма чисельності, нормоване завдання, норма керованості.

Норма часу - кількість робочого часу, необхідне для виготовлення одиниці продукції або виконання обсягу роботи в певних організаційно-технічних умовах. Вона використається, якщо протягом робочої зміни виконуються різні операції (роботи). Широко застосовується в механічних цехах в умовах дрібносерійного й одиничного виробництва, коли, наприклад, токар протягом робочої зміни обробляє різні деталі. Норма часу обслуговування є різновид норми часу. Це час, установлений для обслуговування одиниці встаткування, виробничих площ і.інших виробничих одиниць при певних організаційно-технічних умовах. У практиці нормування поряд із цими нормами застосовуються також норми, похідні від них.

Норма виробітку - установлений обсяг роботи (кількість одиниць продукції), що працівник, або група працівників (зокрема, бригада) відповідної кваліфікації зобов'язані виконати в одиницю робочого часу в певних організаційно-технічних умовах. Норма виробітку застосовується в тих випадках, коли протягом зміни виконується та сама частина роботи (операція), і визначається як частка від розподілу фонду робочого часу на норму часу.

Норма обслуговування - кількість виробничих об'єктів (одиниць устаткування, робочих місць, об'єктів і т.д.), які працівники або група працівників (зокрема бригада) відповідної кваліфікації зобов'язані обслужити протягом одиниці робочого часу в певних організаційно-технічних умовах. Норма обслуговування застосовується найчастіше при нормуванні праці працівників, зайнятих обслуговуванням автоматизованих і апаратурних виробничих процесів, а також праці допоміжних робітників, зайнятих обслуговуванням робочих місць, ремонтом устаткування й т.д. Наприклад, нормою обслуговування робітників, зайнятих прибиранням виробничих приміщень, є встановлена кількість квадратних метрів прибираємої площі.

Норма обслуговування розраховується на основі норми часу на обслуговування одиниці встаткування, робочого місця й т.д. і визначається як частка від розподілу фонду робочого часу на норму часу на обслуговування одиниці встаткування (робочого місця).

Норма чисельності - установлена кількість працівників певного професійно-кваліфікаційного складу, необхідне для виконання конкретних виробничих, управлінських функцій або обсягів робіт. Наприклад, чисельність комірників і транспортних робітників у дрібносерійному виробництві.

Нормоване завдання - установлений обсяг роботи, що працівник або група працівників (зокрема бригада) зобов'язані виконати за певний період у конкретних організаційно-технічних умовах.

Норма керованості - установлене число працівників, якими повинен керувати один керівник.

Норми праці встановлюються на окрему операцію (операційна норма) і взаємозалежну групу операцій, закінчений комплекс робіт (укрупнена, комплексна норма). Ступінь диференціації норм визначається типом і масштабом виробництва, особливостями випускає продукції, формами організації праці.

Праця працівників повинна нормуватися в основному по технічно обґрунтованих нормах. В основі розрахунку всіх норм витрат живої праці лежить норма часу, що складається із двох основних частин:

§ норми підготовчо-заключного часу, установлюваної на партію деталей або на зміну;

§ норми штучного часу, установлюваної на одиницю продукції.

Норма часу обчислюється в людино-хвилинах або людино-годинах і складається з наступних категорій витрат робочого часу:

Т = Т_пз + Т_о + Т_д + Т_орм + Т_впо + Т_пт, (3.1)

де Т_пз — підготовчо-заключний час; Т_о — основний час; Т_д — допоміжний час; Т_орм — час обслуговування робочого місця; Т_впо — час на відпочинок і особисті потреби; Т_пт — час непереборних перерв, передбачених технологією й організацією виробничого процесу.

Технічна норма часу розраховується або на одиницю продукції й називається нормою штучного часу (Т_шт) або на партію деталей і називається нормою на партію (Т_пар).

Норма штучного часу - це необхідні витрати часу на виконання одиниці (операції, штуки й т.д.) роботи, встановлювані без підготовчо-заключного часу:

Т_шт = Т_оп + Т_орм + Т_впо + Т_пт, (3.2)

Таким чином, технічна норма часу може бути представлена як сума норми підготовчо-заключного часу й норми штучного:

Т = Т_пз + Т_шт, (3.3)

Позначимо норматив на організаційне обслуговування робочого місця (β), на технічне обслуговування робочого місця (а), на відпочинок і особисті потреби (γ), норматив часу непереборних перерв (z). У цьому випадку формула штучного часу здобуває наступний вид:

; (3.4)

; (3.5)

В умовах одиничного й серійного виробництва час на обслуговування робочого місця, регламентований відпочинок і особисті потреби, час непереборних перерв визначаються у відсотках від оперативного часу. Тоді

; (3.6)

Позначивши суму нормативів на обслуговування робочого місця, відпочинок і особисті потреби й на час непереборних перерв через K = a + β + γ + z одержимо

Т_шт = Т_оп × , (3.7)

Однак варто мати на увазі, що в різних типах виробництва за винятком масового й крупносерійного крім норми штучного часу (Т_шт) нормується ще й норма підготовчо-заключного часу (Т_пз). Для калькуляції планових і проектних розрахунків необхідно знати штучно-калькуляційний час (t_шт.к), що визначається з рівності (3.8) і являє собою штучний час із часток підготовчо-заключного часу, що доводиться на одну деталь.

Т_шт.-к = Т_шт + , (3.8)

де Р - кількість деталей у партії, шт.

У деяких випадках, наприклад у серійному виробництві, потрібно розрахувати норму часу на обробку партії деталей (Т_парт) по даній операції. Норма часу на їхнє виготовлення являє собою суму підготовчо-заключного часу (Т_пз) і добутку штучного часу (Т_шт) на число деталей у партії (Р).

Т_парт = Т_пз + (Т_шт × Р), (3.9)

Норма виробітку (Н_вир) визначається на основі норми часу й виміряється в натуральних або умовно-натуральних показниках (кількість виробів, метрів тканини, тонн продукції, кілометрів пробігу й т.п.). У загальному виді Н_вир можна одержати за формулою

Н_вир = Д × ЧР / Т, (3.10)

де Д - період, на який установлюється норма виробітку, (година/зміна, доба, місяць); ЧР - число робітників, що беруть участь в виконанні роботи; Т - норма часу на одиницю роботи, чол.-хв, чол.-годин.

Оскільки в більшості випадків норма виробітку встановлюється на зміну, можна скористатися формулою.

Н_в = t_зм / Т, (3.11)

де t_зм — фонд змінного часу одного або групи робітників, що беруть участь у виконанні роботи.

Розглянемо способи вивчення витрат робочого часу відповідно до викладеної класифікації. Результати такого вивчення дозволяють визначити рівень раціональності використання робочого часу, одержати вихідні дані, на підставі яких розробляються нормативи й установлюються норми часу.

Розрізняють наступні основні способи вивчення витрат робочого часу: фотографія робочого часу, хронометраж, фотохронометраж. Така робота проводиться методами безпосередніх вимірів і моментних спостережень.

Методом безпосередніх вимірів фіксується повністю час на виконання операції або її елементів, зміни або її частини. У результаті можна одержати дані про фактичні витрати робочого часу за весь період вивчення, а також найбільш повно досліджувати процес праці й використання встаткування.

Однак проведення спостережень і обробка отриманих даних досить трудомісткі, і тому один спостерігач може вивчити витрати часу одного робітника або одночасно невеликої групи робітників.

Методом моментних спостережень, заснованому на теорії імовірності, фіксується не час, а число моментів тих або інших категорій витрат часу спостережуваних виконавців або встаткування. Цей метод широко застосовується при вивченні великої кількості робочих місць, коли досить знати середні витрати часу й не потрібна детальна структура цих витрат.

Хронометраж - це метод вивчення витрат робочого часу, що використається для встановлення норм часу.

Порядок проведення хронометражу:

1) Спостереження з використанням секундоміра;

2) Заповнення спостережливого аркуша хронометражу;

3) Складання хронометражних рядів;

4) Приведення хронометражних рядів до стійкості;

5) Розрахунок середньої тривалості кожного елемента з використанням стійких хронометражних рядів;

6) Визначення оперативного часу на операцію;

7) Розрахунок норм часу.

Після складання хронометражних рядів їх перевіряють на стійкість за допомогою коефіцієнта стійкості, що розраховується за формулою:

(3.12)

К_{ст.факт.} ≤ К_{ст.норм.} - хронометражний ряд стійкий.

К_{ст.факт.} > К_{ст.норм.} - хронометражний ряд не стійкий.

Якщо хронометражний ряд не стійкий, то з нього виключається максимальне значення й розраховується коефіцієнта стійкості нового хронометражного ряду, у якому на одне значення менше. Це повторюється доти, поки хронометражний ряд буде стійким.

Фотографія робочого часу - це метод вивчення витрат робочого часу, що використається для аналізу використання робочого часу.

Порядок проведення фотографії робочого часу:

1) Спостереження з використанням наручного годинника;

2) Заповнення спостережливого аркуша фотографії робочого часу;

3) Класифікація витрат робочого часу;

4) Відомість однойменних витрат робочого часу;

5) Складання фактичного балансу робочого часу;

6) Порівняння й аналіз невідповідності фактичного балансу робочого часу з нормативним;

7) Розрахунок основних показників використання робочого часу;

8) Розробка заходів щодо підвищення ефективності використання робочого часу.

До основних показників використання робочого часу відносяться:

1) Коефіцієнт використання робочого часу, що розраховується за формулою:

. (3.13)

2) Коефіцієнт втрат робочого часу по організаційно-технічних причинах, що розраховується за формулою:

. (3.14)

3) Коефіцієнт втрат робочого часу у зв'язку з порушенням трудової дисципліни, що розраховується за формулою:

. (3.15)

Вихідні данні та постановка задачі:

Задача 3.1:

На підставі вимірів поточного часу, занесених у хронокарту, обчислити тривалість кожного елемента операції. Очистити хроноряди від помилкових значень, проаналізувати їхню стійкість, визначити оперативний час на виконання операції, штучну й штучно-калькуляційну норму часу на операцію, а також норму виробітку за зміну, якщо норматив часу на відпочинок і особисті потреби й обслуговування робочого місця дорівнює 8%, а підготовчо-заключний час на 10 деталей становить 5 хвилин.

 

 

Нормативні коефіцієнти стійкості хронорядів по елементах

Елементи операції	Кст.норм.
1. Встановити деталь у патроні	2,8
2. Включити верстат, підвести різець	3,0
3. Обточити деталь на один прохід	1,8
4. Відвести різець, виключити верстат	3,0
5. Зняти деталь і відкласти	2,5

 

 

Спостережливий аркуш хронометражу

Елементи операції	Фіксажні крапки (початкова - дотик руки до заготовки)	Номер спостереження
Кінцевий час
1. Взяти заготовку, встановити й закріпити в патроні	Щиглик кнопки включення	10 с.	2 хв. 21 с.	4 хв. 25 с.	8 хв. 04 с.	10 хв. 46 с. 1	13 хв. 10 с.	18 хв. 07 с.	20 хв. 56 с.	23 хв. 47 с.	26 хв. 12 с.
2. Включити верстат, підвести різець	Поява стружки	14 с.	2 хв. 24 с.	4 хв. 29 с.	8 хв. 09 с.	10 хв. 49 с.	13 хв. 16 с.	18 хв. 17 с.	21 хв. 01 с.	23 хв. 50 с.	26 хв. 18 с.
3. Обточити деталь на один прохід	Закінчення сходу стружки	2 хв. 01 с.	4 хв. 08 с.	6 хв. 27 с.	10 хв. 09 с.	12 хв. 51 с.	17 хв. 42 с. 2	20 хв. 34 с.	23 хв. 21 с.	25 хв. 44 с.	28 хв. 30 с.
4. Відвести різець, виключити верстат, зупинити обертання	Звук дотику ключа до патрону	2 хв. 04 с.	4 хв. 12 с.	6 хв. 31 с.	10 хв. 15 с.	12 хв. 55 с.	17 хв. 45 с.	20 хв. 39 с.	23 хв. 25 с.	25 хв. 48 с.	28 хв. 37 с.
5. Розкріпити, зняти й відкласти деталь	Звук дотику деталі до тари	2 хв. 10 с.	4 хв. 17 с.	6 хв. 37 с.	10 хв. 22 с.	13 хв. 01 с.	17 хв. 54 с.	20 хв. 44 с.	23 хв. 33 с.	26 хв. 03 с. 3	28 хв. 43 с.
Відсутність на робочому місці	-	-	-	-	-	-	-	-	-	-	31 хв. 15 с.
Стороння розмова	-	-	-	7 хв. 52 с.	-		-	-	-	-	-

 

¹ При закріпленні деталі ключ упав на підлогу

² Спадання напруги в мережі

³ Впала деталь

 

Задача 3.2:

Визначити коефіцієнт використання робочого часу, коефіцієнт втрат робочого часу по організаційно-технічних причинах, коефіцієнт втрат робочого часу у зв'язку з порушенням трудової дисципліни, а також можливий ріст продуктивності праці при частковому (на 70%) і повнім усуненні втрат робочого часу. Скласти баланс робочого часу й розрахувати максимально можливий ріст продуктивності праці при усуненні всіх втрат і зайвих витрат робочого часу. Розробити заходи щодо поліпшення використання робочого часу.

Спостережливий аркуш індивідуальної фотографії робочого часу

№ п/п	Найменування витрат часу	Поточний час, год. - хв.	Тривалість, у хв.	Індекс
	Початок спостереження	8 – 00
	Прихід на робоче місце	8 – 03
	Одержання завдання й креслення	8 – 10
	Ознайомлення із завданням і кресленням	8 – 12
	Одержання заготовок і інструменту	8 – 20
	Установка різального інструменту	8 – 23
	Оперативна робота	9 – 03
	Зміна інструменту	9 – 05
	Огляд і змащення верстата	9 – 12
	Відпочинок	9 – 20
	Оперативна робота	10 – 07
	Розмова з товаришем (особиста)	10 – 10
	Відхід по особистим потребам	10 – 18
	Оперативна робота	11 – 10
	Простой (закінчилася заготовка)	11 – 40
	Розмова з майстром про роботу	11 – 45
	Одержання нового завдання	11 – 55
	Відхід на обід	12 – 00
	Прихід з обіду	13 – 02
	Переустановка різального інструменту	13 – 05
	Одержання матеріалу	13 – 10
	Оперативна робота	14 – 15
	Відпочинок	14 – 20
	Оперативна робота	15 – 06
	Простой (несправність верстата)	15 – 28
	Оперативна робота	15 – 59
	Відпочинок	16 – 10
	Оперативна робота	16 – 35
	Здача виробів ВТК	16 – 40
	Прибирання робочого місця	16 – 50
	Прибирання інструмента в шафу	16 – 54
	Стороння розмова з товаришем і відхід з роботи	17 – 00
	Усього:	–		–

 

Обідня перерва з 12-00 до 13-00.

 

Нормативні витрати часу

Індекси витрат робочого часу	Витрати робочого часу, хв.
ПЗ
ОП
ОРМ
ВПО
Разом:

 

t_зм = 480 хв. = 8 годин.

 

Завдання 4