Зенітний підрозділ займає стартові (вогневі) позиції у бойових порядках рот.
Танковий батальйон під час висування з глибини займає вичікувальну позицію на відстані 5-7 км від переднього краю оборони противника на місцевості, що забезпечує потайне розміщення й найменшу уразливість танків від усіх видів зброї противника.
Перегрупування роти (батальйону), яка займає оборону у безпосередньому зіткненні з противником, з метою зайняття вихідного положення для наступу проводиться потай, як правило, вночі або за інших умов обмеженої видимості з виконанням заходів щодо введення противника в оману. Підрозділи, що займають оборону у другому ешелоні в межах призначеної смуги наступу, звичайно переходять у наступ з висуванням із займаних районів. Механізована рота виходить на вихідну позицію, як правило, в ніч перед наступом.
Наступ на противника, що обороняється, з ходу може здійснюватися:
– з вихідного району;
– з району зосередження;
– з місць постійної дислокації;
– з навчальних центрів;
– з районів навчань;
– у ході розвинення бойових дій у глибині наступу.
Сутність цього способу наступу полягає у тому, що підрозділи під прикриттям ударів авіації й вогню артилерії, висуваючись із глибини, послідовно розгортаються з похідного у передбойовий і бойовий порядок і безупинно переходять в атаку.
Переваги наступу з ходу полягають у тому, що він найбільшою мірою забезпечує:
– потаємність підготовки та раптовість дій;
– максимальний захист військ від зброї масового ураження;
– виграш часу за рахунок скорочення обсягу інженерних робіт і проведення перегрупування, яке необхідне під час наступу з безпосереднього зіткнення з противником.
Наступ роти (батальйону) на противника, що обороняється, з ходу, як правило, здійснюється з вихідного району, який указується старшим командиром. Вихідний район – це район місцевості, який має природні укриття й підготовлений в інженерному відношенні. Вихідний район призначається поза досяжністю наземних засобів радіолокаційної розвідки й ефективного вогню далекобійної артилерії противника з таким розрахунком, щоб на висування до його оборони витрачалося якомога менше часу. Він вибирається звичайно на відстані 20-40 км від переднього краю оборони противника. За своїми розмірами вихідний район має забезпечувати розосереджене розташування підрозділів з метою захисту від усіх видів зброї противника.
Вихідний район призначається батальйону за площею до 10 км2 і займається поротно із засобами посилення. Рота розташовується в указаному районі вздовж маршруту висування, використовуючи підготовлені укриття, захисні й маскувальні властивості місцевості.
Для забезпечення своєчасного та організованого висування, розгортання і переходу в атаку роті (батальйону) призначаються:
– маршрути висування;
– вихідний пункт (рубіж);
– пункти (рубежі) розгортання у ротні, взводні колони;
– рубіж переходу в атаку, а підчас атаки у пішому порядку для механізованих підрозділів, крім того, і рубіж спішування;
– рубежі безпечного віддалення від розривів своїх снарядів (мін).
Вихідний пункт (рубіж) призначається для своєчасного початку висування підрозділів з вихідного району. Відстань вихідного пункту (рубежу) від вихідного району може досягати 5-10 км, що забезпечує витягування колони батальйону із засобами посилення і початок руху із заданою швидкістю.
Рубіж розгортання у ротні колони призначається для початку розгортання колони батальйону у ротні колони і висування їх на свої напрямки атаки, має бути поза досяжністю вогню ПТРК, гармат і танків противника, що ведуть стрільбу прямою наводкою, і може призначатися за 4-6 км від переднього краю оборони.
Рубіж розгортання у взводні колони призначається по можливості за складками місцевості за 2-3 км від переднього краю оборони противника та повинен виключати ураження колон вогнем протитанкових засобів ближньої дії, гармат БМП та іншої зброї піхоти.
Рубіж переходу в атаку вибирається так, щоб висування до нього підрозділів здійснювалося потай, а віддаленість його забезпечувала ведення дійсного вогню з основних видів зброї й дозволяла підрозділам безупинно, на максимальній швидкості досягти переднього краю оборони противника у зазначений час «Ч». Рубіж переходу в атаку може призначатися на відстані до 600 м від переднього краю оборони противника, а іноді й більше.
Рубіж спішування призначається якомога ближче до переднього краю оборони противника, звичайно у місцях, укритих від вогню його кулеметів і протитанкових засобів ближнього бою. Рубіж спішування має забезпечувати безпеку від розривів своїх снарядів і мін (гранат), досягнення високої швидкості атаки і найменше напруження сил особового складу механізованих підрозділів.
Виходячи з цих вимог, рубіж спішування може збігатися з рубежем переходу в атаку. Від переднього краю оборони противника механізовані підрозділи залежно від обстановки іноді можуть переходити в атаку на бронетранспортерах (бойових машинах піхоти), а потім спішуватися на рубежі, призначеному ближче до противника, ніж рубіж переходу в атаку.
Рубежі безпечного віддалення від розривів своїх снарядів (мін):
– при наступі в пішому порядку – 400 м;
– при наступі на БТР (БМП) – 300 м;
– при наступі танків – 200 м.
Місце роти (батальйону) у бойовому порядку батальйону (бригади) визначається старшим командиром у замислі бою.
Механізована й танкова роти можуть наступати:
– у першому ешелоні батальйону;
– становити його другий ешелон або резерв;
– діяти у головній похідній заставі;
– обхідному, спеціальному й розвідувальному загонах.
Механізований і танковий батальйони можуть наступати:
– у першому ешелоні бригади;
– становити його другий ешелон або загальновійськовий резерв;
– діяти як авангард;
– передовий (рейдовий, спеціальний, обхідний і розвідувальний) загін і морський десант.
Механізована рота (батальйон), крім того, може діяти як тактичний повітряний десант і становити основу штурмової групи (штурмового загону).
Механізована рота, що придана танковому батальйону, як правило, повзводно додається танковим ротам.
Танкова рота, яка придана механізованому батальйону, діє звичайно у повному складі, а під час наступу у місті, горах, лісі й на укріплений район може повзводно придаватися механізованим ротам.
Бойове завдання роти (батальйону) визначається старшим командиром. Зміст завдання полягає у знищенні противника у напрямку наступу та оволодінні до встановленого строку районом (рубежем) місцевості в глибині його оборони, залежить від складу й стану противника, що обороняється, побудови та інженерного обладнання його оборони, замислу бою, складу і бойових можливостей роти (батальйону), характеру місцевості та інших умов обстановки.
Роті указується:
– найближче завдання;
– напрямок продовження наступу.
Батальйону першого ешелону бригади указується:
– найближче завдання;
– подальше завдання;
– напрямок продовження наступу.
Батальйону (роті) другого ешелону:
– найближче завдання;
– напрямок продовження наступу.
