Зустрічний бій передового загону (авангарду) звичайно починається боєм головної похідної застави.

Передовий загін (авангард) під прикриттям похідної застави і вогню артилерії, використовуючи потайні підступи, а іноді й маскування аерозолями (димами), швидко виходить на напрямок зосередження основних зусиль, з ходу розгортається у бойовий порядок і стрімкою атакою, як правило, у фланг або тил завершує знищення похідної охорони противника.

Знищивши похідну охорону противника, передовий загін швидко захоплює вказаний йому рубіж і утримує його до підходу головних сил бригади, а авангард сміливо проривається до головних сил противника і сковує їх.

У подальшому передовий загін і авангард діють звичайно у складі першого ешелону бригади.

Придані зенітні засоби, перебуваючи у бойових порядках, пере­міщаються за атакуючими підрозділами у постійній готовності до ведення вогню по повітряних цілях.

 

Щоб вести ефективну боротьбу з бойовими вертольотами противника, командир батальйону повинен:

– постійно враховувати можливість їх раптової появи та нетривалість перебування у зоні обстрілу;

– визначати можливі рубежі, з яких вертольоти противника можуть завдати ударів;

– безперервно вести спостереження за повітрям і бути в постійній готовності вести противертольотну боротьбу.

Загородження та перешкоди підрозділи батальйону обходять або долають з ходу.

Якщо на напрямку дій батальйону висаджується тактичний повітряний десант, командир батальйону вживає всіх заходів до того, щоб швидше з'єднатися з ним і спільними діями виконати постав­лене завдання.

Розвідувальний (бойовий розвідувальний) дозор веде розвідку головних сил противника, виявляє склад і напрямок висування його других ешелонів (резервів).

Особливо важливим у зустрічному бою є досягнення тісної взаємодії з бойовими вертольотами. Бойові вертольоти, підтримуючи бій батальйону, завдають ураження резервам противника, заборо­няють або утруднюють їх підхід, руйнують мости, створюють загородження. Для цього необхідно своєчасно давати їм цілевказівки й чітко позначати своє положення. Ці питання вирішуються заздалегідь під час організації бою.

 

Батальйон веде зустрічний бій до повного розгрому противника та оволодіння вигідним рубежем, що забезпечує сприятливі умови для розгортання та вступу в бій головних сил бригади. З їх підходом батальйон продовжує наступ.

У тому випадку, коли противник переважаючими силами випередив передовий загін у виході на вказаний йому рубіж, а авангард (головна похідна застава) у розгортанні й веде наступ, батальйон вогнем усіх засобів та активними діями на досягнутому рубежі сковує противника на широкому фронті, завдає йому ураження і забезпечує найвигідніші умови для розгортання головних сил бригади. Механізовані підрозділи при цьому спі­шуються. Танки та бойові машини (бронетранспортери) займають вогневі позиції за укриттями і уражують противника вогнем. Автомобілі відводяться в укрите місце.

Командир батальйону, який перебуває у складі головних сил бригади, з отриманням бойового завдання на зустрічний бій приймає рішення по карті, звичайно у русі, ставить завдання підрозділам, організує взаємодію, управління та всебічне забезпечення бою він здійснює, як правило, по радіо. У подальшому ці питання командир уточнює на місцевості.

Батальйон приховано, дотримуючись заходів щодо захисту від високоточної зброї, з максимально допустимою швидкістю виходить на свій напрямок, розгортається у бойовий порядок, стрімко атакує противника і розвиває наступ у глибину.

За спроби противника перейти до оборони на вигідному рубежі батальйон вогнем і рішучою атакою з ходу розчленовує його бойовий порядок, знищує противника, захоплює цей рубіж і продовжує виконувати поставлене завдання.

Виявивши відхід противника, батальйон негайно переходить до переслідування, знищує підрозділи прикриття, швидко про­ривається до його головних сил і у взаємодії з підрозділами, що ведуть переслідування паралельними маршрутами, знищує їх.

Батальйон, який діє на фланзі, який заходить, повинен стрімко найкоротшими шляхами вийти на напрямок відходу противника та рішуче атакувати його.

Технічне тилове забезпечення у батальйоні організується на основі рішення командира батальйону та вказівок старшого командира. Підрозділи технічного забезпечення і тилу батальйону із зав'язкою зустрічного бою розгортаються за бойовим порядком батальйону по можливості у важкодоступному для танків районі. Медичний пункт батальйону та пункти технічного спостереження переміщуються за атакуючими підрозділами батальйону.

Умови виникнення зустрічного бою зараз стали більш різно­манітними. Зустрічний бій став більш динамічним, маневреним, напруженим і прихованим. Різко зросло значення чинника часу, випередження противника у діях, особливо у вогневому ураженні. Усе це вимагає від командирів підрозділів глибокого осмислення характеру зустрічного бою, творчого пошуку способів його ведення і досягнення успіху.

3-е питання: Ведення наступу механізованим батальйоном (ротою) в особливих умовах

А) Наступ вночі

 

Наступ вночі може починатися з прориву оборони противника або бути розвитком денних бойових дій. Ніч сприяє досягненню раптовості та зменшенню втрат від вогню противника, захопленню ініціативи і розгрому противника, що обороняється, у більш короткі строки.

 

Разом з тим під час ведення бойових дій вночі утруднюється орієнтування на місцевості, витримування заданого напрямку та спостереження за полем бою, підтримання взаємодії й управління підрозділами, подолання загороджень та перешкод.

 

Успіх нічного бою залежить від ретельної його організації, завчасно проведеної рекогносцировки, прихованості підготовки і ступеня натренованості особового складу в діях уночі, а також від умілого використання приладів нічного бачення та засобів ос­вітлення.

Прорив оборони противника вночі звичайно здійснюється з положення безпосереднього зіткнення з ним. Рота прориває оборону, як правило, у складі батальйону, а батальйон – у складі бригади.

 

Роті (батальйону) підчас наступу вночі призначається таке саме за глибиною бойове завдання, як і підчас наступу вдень. Батальйону додатково може вказуватися рубіж, яким він повинен оволодіти до світанку.

Бойовий порядок батальйону звичайно будується в два ешелони.

У перший ешелон виділяється така кількість сил і засобів, яка може забезпечити виконання поставленого на ніч бойового завдання без введення в бій другого ешелону (резерву). Бойовий порядок роти (батальйону) повинен будуватися з таким розрахунком, щоб за­безпечити завдання сильного першого удару по противнику і більшу самостійність наступаючих підрозділів. Механізована рота звичайно посилюється танками, артилерійськими й інженерними підроз­ділами, а танкова рота – механізованими й інженерними підрозділами.

 

Підготовка до наступу вночі проводиться у світлий час доби. У роботі командира роти (батальйону) щодо організації наступу вночі є ряд особливостей.

Крім звичайних питань, командир визначає:

– видимі вночі орієнтири, азимут напрямку наступу та направляючий взвод (роту);

– завдання щодо знищення і придушення приладів нічного бачення та способи позначення проходів у загородженнях;

– заходи щодо захисту особового складу від світлового випромі­нювання ядерного вибуху;

– порядок забезпечення підрозділів освітлювальними і сигнальними засобами, трасуючими снарядами та патронами з трасуючими кулями.

Рекогносцировка здійснюється у світлий час доби з подальшим уточненням необхідних питань вночі.

 

Організовуючи взаємодію, крім звичайних питань, командир роти (батальйону) узгоджує порядок застосування освітлювальних засобів, які використовуються за планом старшого начальника, та виділених у його розпорядження за рубежами й часом з діями підрозділів. Крім того, він указує порядок позначення проходів у загородженнях і шляхів висування до них; сигнали взаємного розпізнавання, ціле у казання та взаємодії, а також порядок позначення рубежів, яких досягнули підрозділи.

 

Наступ вночі починається, як правило, після вогневої підготовки
атаки, іноді з метою досягнення раптовості може розпочинатися й
без вогневої підготовки атаки. У цьому випадку артилерія відкриває
вогонь з початком атаки або за сигналом командира роти (бата­льйону).

Механізована рота (батальйон) звичайно наступає у пішому порядку у тісній взаємодії з приданими танками. При цьому танки, бронетранспортери (бойові машини піхоти)діють, як правило, в цепу механізованих підрозділів. Другий ешелон (резерв) батальйону переміщується ближче до бойового порядку підрозділів першого ешелону.

 

Освітлення місцевості та об'єктів перед фронтом наступу здійснюється освітлювальними авіаційними бомбами, артиле­рійськими снарядами, мінами й освітлювальними патронами, а позначення своїх підрозділів – освітлювальними пристроями, невидимими з боку противника, й сигнальними патронами.

 

Рота (батальйон) переходить в атаку за сигналом командира батальйону (бригади) у вказаному їй напрямку. Для вит­римування напрямку наступу підрозділи артилерії періодично ставлять світлові орієнтири. З початком атаки артилерійські та гранатометні підрозділи пере підпорядковуються ротам, а протитанкове відділення – механізованим взводам.

 

Другий ешелон батальйону просувається у похідній колоні у вказаному йому напрямку. Він уводиться в бій для розвитку наступу, як правило, у проміжок між ротами першого ешелону або на фланзі батальйону. Під час введення в бій йому уточнюється бойове завдання та вказується азимут напрямку наступу.

Командир роти (батальйону) керує підрозділами, пересуваючись безпосередньо за направляючим взводом (ротою).

Під час переходу від нічних дій до денних командир роти (ба­тальйону) ще до світанку організує додаткову розвідку з метою визначити підготовку й напрямок контратак противника, уточнює бойові завдання підрозділам, підтягує артилерію, посилює проти­повітряну оборону, вживає заходів щодо забезпечення флангів, закріплення на важливих рубежах, поповнення запасів матеріаль­них засобів, а також щодо розосередження підрозділів та приведення їх у готовність до відбиття контратак.

 

б) Наступ у місті (населеному пункті)

 

Наступ у місті (населеному пункті) має ряд особливостей. Рота (батальйон), яка діє у напрямку міста (населеного пункту) з ходу, знищує противника, що обороняється на підступах до нього, вривається у місто (населений пункт) і безупинно розвиває наступ у глибину. У тому випадку, коли місто (населений пункт) захопити з ходу не вдалося, організується штурм.

Умови наступу у місті (населеному пункті) визначаються в
основному щільністю забудови будівлями різних типів і розмірів,
наявністю майданів, парків, підземних комунікацій, плануванням,
шириною вулиць і характеризуються обмеженістю зон огляду й
обстрілу, складністю маневру та управління підрозділами. Виходячи з цих умов, наступ роти (батальйону) звичайно роз­падається на відокремлені бої відділень і взводів за будинки та інші споруди і відзначається особливою завзятістю і несподіваністю. Рота наступає однією вулицею або всередині кварталу, а бата­льйон однією-двома магістральними вулицями з прилеглими кварталами на фронті до 1000 м. Успіх наступу досягається за умови тісної взаємодії механізованих (танкових) взводів (рот) з підрозділами артилерії, протитанковими, зенітними, інженерно-саперними, хімічними та іншими підрозділами.

 

Під час наступу у місті (населеному пункті) роті визначається найближче завдання, а батальйону – найближче і подальше завдання. Найближчим завданням роти є оволодіння будовою (частиною будови або кількома невеликими будовами) в опорному пункті противника.

 

Найближчим завданням батальйону є захоплення опорного пункту або одного, а іноді двох-трьох кварталів, подальшим завданням – оволодіння важливими об'єктами (кварталами) у глибині оборони противника.

Бойове завдання роти (батальйону) ставиться по об'єктах, кварталах і на меншу глибину, ніж на відкритій місцевості.

Для захоплення підготовлених до оборони великих споруд і об'єктів міста (населеного пункту) створюються штурмові групи та загони. Механізована рота може становити основу штурмової групи, а батальйон – штурмового загону, маючи у своєму складі 2-3 штурмові групи і резерв. В окремих випадках штурмова група може бути у складі механізованого взводу.

До складу груп і загонів включаються танки, гармати, міномети, протитанкові керовані ракетні комплекси, гранатомети, вогнемети, а також підрозділи інженерних і хімічних військ. Забезпечуються вони підривними зарядами, аерозольними (димовими), запа­лювальними й сигнальними засобами, пристосуваннями для штурму будівель і подолання перешкод.

 

Під час організації наступу у місті (населеному пункті) командир роти (батальйону) основну увагу приділяє оцінці характеру оборони й системи вогню противника на підступах і у місті (населеному пункті), вивчає по карті (плану, фотознімках) великого масштабу напрямки і ширину вулиць, підземні комунікації, розташування важливих будівель і споруд, захоплення яких може порушити систему оборони противника і забезпечити успішне виконання поставленого завдання. На основі цього він визначає найважливіші райони, об'єкти (будівлі), якими слід оволодіти в першу чергу, кількість і склад штурмових груп, способи вогневого ураження противника з урахуванням особливостей будови будівель, споруд та інших об'єктів, бойові завдання підрозділів і бойовий порядок.

 

Після віддання бойового наказу командир роти (батальйону) організує взаємодію. Командир роти ставить бойові завдання та організує взаємодію, як правило, на місцевості на глибину видимості й по карті.

Організовуючи взаємодію, командир роти (батальйону) узгоджує:

– порядок виходу підрозділів до об'єкта, який атакують;

– дії підрозділів під час атаки (штурму) будівлі та під час бою у ній;

– порядок взаємодії з сусідами і заходи щодо заборони підходу резервів противника та проведення ним контратак;

– забезпечення флангів штурмових груп, боротьбу з диверсійно-розвідувальними групами противника в тилу підрозділів;

– способи розпізнавання своїх військ, сигнали для позначення свого положення всередині атакованого об'єкта (будівлі) та інші питання.

Штурм міста (населеного пункту) потребує ретельної підготовки. Командир штурмової групи (загону) після отримання завдання на штурм вивчає характер оборони противника в укріплених будівлях (спорудах), особливо систему вогню і можливість вогневого флангування із сусідніх будівель, найзручніші підступи, наявність загороджень, приймає рішення, віддає бойовий наказ та організує взаємодію. Перед штурмом здійснюється вогневе ураження об'єктів оборони із залученням усіх сил і засобів. Підчас вогневої підготовки атаки штурмова група (загін) займає вихідне положення якомога ближче до об'єкта атаки та у встановлений час переходить в атаку. Сили та засоби штурмової групи (загону) повинні діяти особливо злагоджено. Придані танки та гармати, а також вогнемети знищують противника в атакованій та сусідній будівлях, а механізовані підрозділи, використовуючи проломи у стінах, підземні комунікації, ходи сполучення, під'їзди, виступи будівель, висуваються до об'єкта та у встановлений час під прикриттям вогню всіх засобів й аерозольних (димових) завіс вриваються в будівлю. Атака проводиться навально із застосуванням ручних гранат по вогневих точках, живій силі та через вікна всередину будівель.

Механізовані підрозділи, увірвавшись у будівлю, намагаються роз'єднати сили противника і позбавити його підрозділи можливості спілкуватися між собою й допомагати один одному. Підтримка вогнем танків та артилерії здійснюється до моменту проникнення механізованих підрозділів у будівлю. Бій у великій будівлі розпадається на окремі розрізнені сутички на поверхах. Підрозділи інженерних військ, які входять до складу штурмової групи (загону), пророблюють проходи у стінах і міжповерхових перекриттях, а за необхідності розмінують захоплені будівлі. У цей час артилерійські підрозділи знищують противника у сусідніх будівлях і забороняють підхід його резервів.

 

Захопивши будівлю або квартал, рота (батальйон) продовжує бій за наступні будівлі та квартали і виконує поставлене завдання. Дрібні групи противника та осередки опору знищуються резервом (другим ешелоном). Особливо міцні довгочасні вогневі споруди блокуються і підриваються разом з гарнізонами, що їх обороняють. Захоплені важливі будівлі й перехрестя вулиць закріплюються. Виходи з підземних комунікацій охороняються або руйнуються.

Командир роти (батальйону) керує боєм, перебуваючи у без­посередній близькості від підрозділів, які атакують найважливіший об'єкт (будівлю).

 

В) Наступ у лісі

 

Наступ у лісі є одним з найбільш складних. У лісі погіршуються умови для спостереження, маневру бойової техніки, орієнтування, цілевказівок, коректування вогню, а також управління підрозділами та взаємодії між ними. Від вогню свого і противника виникають завали та пожежі. Разом з тим ліс створює сприятливі умови для маскування, прихованого підходу та раптового нападу на противника, проникненню підрозділів непомітно в глибину оборони противника та нанесення ударів з флангів та тилу.

 

Обмеженість маневру, труднощі дій підрозділів на суцільному фронті, обмеженість секторів обстрілу та спостереження підвищують значення активних та рішучих самостійних дій відділень, взводів та рот. Бій ведеться з близької відстані. Для досягнення тісної взаємодії між підрозділами родів військ та спеціальних військ механізована (танкова) рота, взводи підсилюються танками (піхотою), гарматами для ведення вогню прямою наводкою, мінометами та саперами.

У лісі з успіхом застосовуються засліплюючи димові завіси, для чого підрозділи повинні мати відповідні засоби.

Наступ у лісі батальйон (рота) веде у напрямках переважно уздовж доріг та просік в поєднанні з обходами та обхватами. Однак слід мати на увазі, що противник теж зосереджує основні зусилля в обороні уздовж доріг та просік.

Тому в умовах, коли противник не має суцільних оборонних позицій або вони не зайняті на окремих ділянках, наступ може бути більш успішним в стороні від доріг. Лісні масиви максимально використовуються для маневру.

 

 

Батальйон (рота) може наступати в складі головних сил, в обхідному загоні, а вході розвитку наступу – і в спеціальному загоні. Батальйон, крім цього, висилається для дій як рейдовий або передовий загін. Завдання, організація та дії спеціального, рейдового та передового загонів такі ж, як і у наступі в звичайних умовах.

 

При організації наступу на противника, що обороняється в лісі, бойові завдання батальйону (роті) ставляться на меншу, ніж у звичайних умовах, глибину. Бойові порядки будуються більш глибокими; в ході наступу положення підрозділів в них змінюється частіше, ніж у звичайних умовах, що викликає необхідність забезпечення відкритих флангів.

У рішенні, крім звичайних питань, командир повинен визначити:

– азимути напрямків наступу для рот першого ешелону (взводів);

– порядок подолання важкопроходимих ділянок, лісових завалів та інших загороджень, порядок гасіння пожеж та напрямок їх обходу;

– порядок знищення противника, який веде вогонь з дерев та який залишився в тилу.

Рішення приймається та бойові завдання ставляться, як правило по карті.

Серед завдань підрозділів другого ешелону (резерву) може бути завдання щодо прочісування лісу та очистки його від противника, який залишився в тилу підрозділів першого ешелону.

 

Якщо передній край оборони противника проходить поблизу околиці лісу, то наступ починається атакою та захопленням його виступів. Батальйон (рота) здійснює при цьому атаку, як в звичайних умовах. В глибині лісу противник атакується на більш вузькому Фронті та з близької відстані після могутнього вогневого нальоту артилерії. Галявини та вирубки обходяться, тому що на них противник, зазвичай, готує засідки та вогневі мішки.

 

Танки діють в лавах механізованих підрозділів, а іноді і позаду них, своїм вогнем знищують живу силу та вогневі засоби противника. В свою чергу механізовані підрозділи знищують протитанкові засоби противника. Бойові машини піхоти (бронетранспортери) діють за танками, знищуючи цілі противника, які заважають просуванню танків та особового складу. Інженерно-саперні підрозділи самостійно або разом з механізованими підрозділами прокладають проходи в лісових завалах та інших загородженнях і таким чином забезпечують просування підрозділів, що наступають. Іноді для розтягування завалів можуть застосовуватися танки та бойові машини піхоти.

Підчас атаки опорних пунктів, що прикривають перехрестя (вузли) доріг, галявини та інші об'єкти, частина підрозділів обходить їх для нанесення ударів по противнику з флангів та тилу у взаємодії з підрозділами, які наступають з фронту.

В ході наступу в лісі не слід допускати скупчення підрозділів та машин на дорогах, стежках та відкритих ділянках місцевості, тому що вони, як правило, пристріляні артилерією та можуть уражатися авіацією противника.

Підчас бою в лісі необхідна постійна готовність до ведення вогню, швидкого просування вздовж доріг та просік, безперервного ведення спостереження та умілого застосування гранат. Але необхідно пам'ятати, що киданню гранат нерідко заважають гілки дерев та кущів.

Щоб попередити раптовий напад противника, слід вперед та на фланги висилати піших дозорних, вести розвідку та посилити спостереження. Для боротьби з противником, який веде вогонь з дерев, у взводах призначаються снайпери, кулеметники та авто­матники.

Другий ешелон (резерв) батальйону (роти) пересувається в передбойовому порядку та підтягується ближче до першого ешелону.

Командно-спостережні пункти наближаються до підрозділів, а підрозділи технічного та тилового забезпечення батальйону – до бойових порядків рот та розташовуються поблизу доріг, просік, охорона їх посилюється.