За одноешелонної побудови бойового порядку батальйону виділяється резерв у складі не менше взводу.

Атака – важливий і відповідальний період бою – полягає у стрімкому й безупинному русі танкових і механізованих підрозділів у бойовому порядку у поєднанні з інтенсивним вогнем з танків, бронетранспортерів (бойових машин піхоти), а у міру зближення з противником і з інших видів зброї з метою його знищення.

Танкові підрозділи атакують у бойовій лінії, а механізовані підрозділи залежно від обстановки – у пішому порядку слідом за танками або на бронетранспортерах (бойових машинах піхоти) без спішування особового складу.

Атака механізованих підрозділів у пішому порядку застосовується під час прориву підготовленої оборони противника, укріплених районів, а також на різко пересіченій і важкодоступній для танків і бронетранспортерів (бойових машин піхоти) місцевості.

Атака механізованих підрозділів на бронетранспортерах (бойо­вих машинах піхоти) застосовується, коли оборона противника надійно придушена та знищена більша частина його протитанкових засобів, а також під час наступу на поспішно зайняту оборону. При цьому танки атакують слідом за розривами снарядів своєї артилерії, а механізовані підрозділи на бронетранспортерах (бойових машинах піхоти) – у бойовій лінії за танками на відстані 100-200 м, ведучи вогонь з усіх своїх вогневих засобів.

Перед атакою організується вогневе ураження противника.

Вогневе ураження противника у наступі звичайно організується і здійснюється на глибину оборони дивізії противника, а по окремих важливих об'єктах й на більшу глибину.

 

Вогнева підготовка атаки починається у призначений час та може складатися з одного або декількох (як правило, непарних) вогневих нальотів артилерії і з одного-двох авіаційних вогневих нальотів. У цей період артилерія та авіація придушують і знищують засоби ядерного і хімічного нападу, системи високоточної зброї, артилерію, протитанкові засоби, живу силу і вогневі засоби противника в опорних пунктах його оборони та поза ними, а також пункти управління та інші об'єкти.

 

Вогнева підтримка атаки включає артилерійську та авіаційну підтримку, яка здійснюється на глибину оборони бригади першого ешелону противника (8-10 км, а іноді і більше), а починається після закінчення вогневої підготовки атаки.

Вогневе супроводження наступу підрозділів у глибині оборони противника починається після закінчення вогневої підтримки та включає артилерійське і авіаційне супроводження.

Успіх наступу роти та батальйону великою мірою сприяє бойове забезпечення.

Бойове забезпечення у роті (батальйоні) включає:

– розвідку;

– охорону;

– захист від зброї масового ураження;

– радіоелектронну боротьбу;

– тактичне маскування;

– інженерне забезпечення;

– забезпечення РХБ захисту.

2-е питання: Підготовка та ведення наступу механізованим батальйоном (ротою)

А) Підготовка наступу

Успішне виконання поставленого перед ротою (батальйоном) завдання залежить від ретельної підготовки наступу, яка починається після отримання завдання від старшого командира і включає:

– організацію бою (прийняття рішення, рекогносцировку, постановку бойових завдань підрозділам, організацію взаємодії, вогневого ураження противника, всебічного забезпечення бою та управління);

– підготовку роти (батальйону) до виконання бойового завдання;

– підготовку вихідного району;

– практичну роботу командира роти (батальйону), його заступників і штабу батальйону у підлеглих підрозділах та інші заходи.

На послідовність і зміст роботи командира роти (батальйону) щодо організації бою впливають конкретна обстановка, отримане бойове завдання і наявність часу.

 

Під час наступу з положення безпосереднього зіткнення з противником командир роти (батальйону) більшу частину роботи щодо організації бою (прийняття рішення, рекогносцировку, постановку бойових завдань, організацію взаємодії і вогневого ураження) проводить на місцевості.

Після зайняття вихідної позиції командир роти (батальйону) організує:

– спостереження та охорону;

– ставить завдання взводам (ротам) і вогневим засобам щодо відбиття можливої атаки противника, а також ударів його авіації та аеромобільних груп;

– дає вказівки щодо інженерного дообладнання вихідної, вичікувальної позицій (вихідного району), звертаючи особливу увагу на ретельне маскування інженерних споруд;

– виконання заходів щодо захисту від зброї масового ураження та високоточної зброї.

 

Під час наступу з ходу командир роти (батальйону) приймає рішення і доводить завдання підрозділам, як правило, на карті або на макеті місцевості, у подальшому він проводить рекогносцировку, віддає бойовий наказ та організує взаємодію безпосередньо на місцевості.

 

Усвідомлення завдання є найважливішою складовою частиною роботи командира під час прийняття рішення. Від того, наскільки правильно усвідомлене отримане завдання, залежатиме вся подальша робота з організації бою.

Усвідомлюючи отримане завдання, командир роти (батальйону) повинен зрозуміти:

– мету майбутнього наступу;

– замисел старшого командира, особливо способи розгрому противника;

– завдання, місце у бойовому порядку і роль роти (батальйону) у бою;

– завдання сусідів і порядок взаємодії з ними;

– час готовності до виконання завдання.

У результаті усвідомлення завдання командир роти (батальйону) робить висновки, в яких визначає:

– напрямок зосередження основних зусиль;

– побудову бойового порядку;

– скільки часу є на підготовку наступу.

Оцінка обстановки здійснюється на основі останніх даних про противника з урахуванням організації і тактики його дій і своїх військ, а також умов місцевості.

Основними елементами оцінки обстановки є:

– противник;

– свої підрозділи;

– сусіди;

– місцевість;

– радіаційна, хімічна і біологічна обстановка.

Усі ці елементи тісно взаємозв'язані між собою і по-різному впливають на виконання завдання. Тому командир поти (батальйону) повинен за кожним елементом визначити висновки, які привели його до найдоцільнішого рішення.

Оцінка противника. Командир роти оцінює противника на глибину бойового завдання, командир батальйону – на глибину розташування бригади й найдокладніше на глибину бойового завдання батальйону.

На основі глибокого і всебічного аналізу противника та ймовірного характеру його дій командир роти (батальйону) робить висновки:

– який противник знаходиться перед ротою (батальйоном) та ймовірний характер його дій;

– де головне угруповання противника, від знищення якого різко знизяться його бойові можливості;

– сильні та слабкі сторони противника.

Ці висновки дають можливість командиру роти (батальйону)
визначити:

– напрямок зосередження основних зусиль, якого противника, яким способом і в якій послідовності розгромити;

– порядок ураження противника вогнем штатних і приданих засобів;

– бойовий порядок роти (батальйону);

– бойові завдання підрозділам;

– основні питання взаємодії та порядок всебічного забезпечення бою;

– організацію управління;

– що і на який час розвідати.

 

Всебічна оцінка своїх підрозділів дозволяє командиру роти (баталь­йону) зробити висновки:

– який загальний стан, які захищеність та боєздатність підлеглих підрозділів;

– як відповідає їх положення характеру отриманого бойового завдання;

– де зосередити основні зусилля роти (батальйону);

– які бойові завдання визначити підрозділам, виходячи з їх можливостей;

– які намітити основні питання щодо організації взаємодії, всебічного забезпечення бою;

– як організувати управління.

Оцінка сусідів. Оцінюючи сусідів, командир роти (батальйону) вивчає склад, положення, характер дій сусідів та умови взаємодії з ними.

Оцінка місцевості. Спочатку оцінюється місцевість у розташуванні противника, а потім у розташуванні своїх військ.

Місцевість оцінюється, як правило, у такій послідовності:

– загальний характер місцевості;

– умови спостереження, обстрілу, маскування і розташування;

– умови прохідності й захисні властивості;

– зміни, які можуть відбутися у результаті застосування ядерної зброї та у ході ведення бою.

Оцінка радіаційної, хімічної та біологічної обстановки проводиться з метою визначення заходів захисту особового складу від вражаючих факторів ядерної та хімічної зброї під час дій в умовах її застосування

У результаті усвідомлення завдання та оцінки обстановки командир роти (батальйону) приймає рішення, у якому визначає:

– замисел бою;

– бойові завдання підрозділам;

– основні питання взаємодії;

– організацію управління.

 

Крім того, у рішенні можуть визначатися завдання з видів забезпечення і підвищення морального духу підрозділу.

Основу рішення становить замисел бою, у якому визначаються:

– напрямок зосередження основних зусиль;

– способи розгрому противника (якого противника, де, у якій послідовності та як розгромити із зазначенням порядку його ураження вогнем танків, бойових машин піхоти, інших штатних і приданих засобів, заходів щодо обману, а також порядку дій підрозділів);

– бойовий порядок роти (батальйону).

У міру прийняття рішення все те, що можна відобразити графічно, командир роти самостійно (командир батальйону разом з начальником штабу) наносить на карту.

Як правило, на карту наносяться:

– угруповання противника;

– напрямок зосередження основних зусиль;

– завдання роти (батальйону);

– завдання сусідів і розмежувальні лінії з ними;

– завдання вогневих засобів, які виконуються силами і засобами старших начальників;

– завдання підлеглих підрозділів, способи і строки їх виконання;

– місця КСП батальйону та рот і напрямки їх переміщення.

Крім того, на карті відображаються основні питання взаємодії, управління та забезпечення бою.

Крім графічної частини, на робочій карті оформляється пояснювальна записка, у якій можуть зазначатися: засоби поси­лення, розподіл сил і засобів, співвідношення сил і засобів, їх щільності та інші питання.

 

Таким чином, на момент завершення роботи щодо прийняття рішення командир має план дій роти (батальйону), який остаточно склався у його уявленні й графічно відображений на карті. Тепер він може доповісти своє рішення старшому командиру, оголосити його підлеглим командирам (заступникам, офіцерам штабу), провести рекогносцировку, уточнити рішення на місцевості, поставити завдання підрозділам (віддати бойовий наказ) та організувати взаємодію.

Рекогносцировка проводиться з метою вивчення місцевості і уточнення прийнятого по карті рішення. На неї залучаються командири взводів (рот), окремих підрозділів, а також командири приданих і підтримуючих підрозділів. Якщо командирам рот виїхати на місцевість з командирами взводів не видається можливим, командир батальйону залучає на рекогносцировку і командирів взводів рот першого ешелону.

Для проведення рекогносцировки вибирається місце, яке одночасно забезпечує потаємність роботи і зручне спостереження за противником.

Роботу на місцевості командир роти (батальйону) розпочинає із встановлення зв'язку з командиром підрозділу, що обороняється, орієнтування підлеглих.

Після проведення рекогносцировки командир роти (батальйону) віддає бойовий наказ.

Ставлячи завдання, командир роти у бойовому наказі зазначає:

механізованим (танковим) взводам – засоби посилення, об'єкт атаки і напрямок продовження наступу, вихідну позицію;

приданому артилерійському підрозділу – вогневі завдання, час і порядок їх виконання, район вогневих позицій і порядок переміщення;

протитанковому взводу і приданим вогневим засобам – цілі для ураження підчас атаки переднього краю оборони противника, рубіж переходу в атаку, місце у бойовому порядку і порядок переміщення.

Під час поставлення завдань командир батальйону у бойовому наказі вказує:

ротам першого ешелону, у тому числі приданій танковій (механізованій) роті – засоби посилення, найближче завдання і напрямок продовження наступу, вихідні позиції та час їх зайняття, хто підтримує;

роті другого ешелону – вихідну (вичікувальну) позицію і час її зайняття, можливі рубежі введення у бій, найближче завдання і напрямок продовження наступу, засоби посилення під час уведення у бій;

резерву – вихідну позицію, напрямок і порядок переміщення у ході наступу, завдання, до виконання яких бути готовим;

приданим підрозділам артилерії і мінометній батареї батальйону – цілі для ураження у період вогневої підготовки атаки, з початком атаки, кого підтримувати, завдання щодо забезпе­чення введення у бій другого ешелону і відбиття контратак противника, вогневі позиції, маршрут і порядок висування, час готовності до відкриття вогню, порядок переміщення;

гарматам і танкам, виділеним для стрільби прямою навод­кою – цілі для ураження у період вогневої підготовки атаки та з початком атаки, вогневі позиції і час їх зайняття, дії після виконання завдання;

гранатометному підрозділу – цілі для знищення і придушення у період вогневої підготовки атаки та з початком атаки, вогневу позицію, маршрут і порядок висування, напрямок стрільби, час готовності до відкриття вогню, кого підтримувати в атаці, завдання щодо забезпе­чення введення у бій другого ешелону, прикриття флангів, відбиття контратак піхоти противника, місце у бойовому порядку батальйону і порядок переміщення;

протитанковому підрозділу – цілі для знищення у період вогневої підготовки атаки, вогневу позицію, час і порядок її зайняття, місце у бойовому порядку батальйону, напрямок і порядок переміщення у ході бою, завдання, до виконання яких бути готовими, і можливі рубежі розгортання;

зенітному підрозділу – у яких напрямках вести розвідку повітряного противника та які підрозділи прикрити від ударів з повітря у вихідному районі, підчас висування, розгортання, атаки переднього краю оборони противника й наступу у глибині, місце у колоні підчас висування та у бойовому порядку батальйону, порядок переміщення, час і ступені готовності;

інженерно-саперному підрозділу – місця і час пророблення проходів загородженнях і влаштування переходів через перешкоди перед переднім краєм оборони противника, напрямок переміщення і порядок пророблення проходів у загородженнях противника у глибині його оборони.

 

Робота на місцевості завершується організацією взаємодії. Взаємодію командир роти (батальйону) організує за завданнями, рубежами, часом і способами виконання завдань.

Питання, які стосуються організації всебічного забезпечення бою, вирішуються командиром роти (батальйону) в процесі всієї його роботи щодо підготовки наступу. Ті питання, які потребують негайного вирішення, знаходять відображення у вказівках щодо підготовки підрозділів до виконання майбутнього завдання, решту, особливо ті, і які стосуються бойового забезпечення в ході наступу, він доводить до виконавців у своїх вказівках щодо організації всебічного забезпечення бою.

У встановлений час бойовій техніці, озброєнню проводиться відповідне обслуговування. При цьому особлива увага приділяється перевірці зброї та засобів зв'язку.

Розрахунки дій підрозділів за строками здійснюються відносно часу «Ч», у який атакуючі механізовані й танкові підрозділи повинні одночасно увірватися на передній край оборони противника.