На основі дослідження групової роботи можна припустити, Що колективні зусилля можуть приводити до більш якісного вирішення проблем і зростання погодженості в реалізації рішення.
14*82
ПСИХОЛОГІЯ УПРАВЛІННЯ
ЕФЕКТИВНЕ УПРАВЛІННЯ ГРУПАМИ
Однак два фактори можуть перешкоджати ефективності групового ухвалення рішення й призвести до дисфункціональності в груповій роботі:
• групове мислення;
• прояв домінування одних членів групи над іншими в процесі
дискусії.
Ефект групового мислення спостерігається в тому випадку, коли групове рішення чи думка домінують над індивідуальним. Якщо індивід бажає зберегти своє місце в групі, він зобов'язаний підтримувати групове рішення, незважаючи на свою згоду чи незгоду. Ще в середині 1950-х рр. Соломон Аш досліджував феномен групового конформізму. За допомогою експериментів було встановлено, що навіть незначна більшість може схилити людей до конформізму. Зближення членів групи і їх ізоляція від зовнішнього впливу, розвиток лояльності також призводять до феномена групового мислення.
Найбільш точну характеристику групового мислення дав І. Джаніс [|апІ5, 1982]. Такому мисленню притаманні:
• ілюзія невразливості, яку поділяють майже всі члени групи,
часто призводить до надмірного оптимізму або невиправдано
го ризику;
• загальне презирство до раціональних думок і висловлювань,
що містять недовіру;
• беззастережна прихильність до групової моралі;
• стереотипне сприйняття порад як прояву злостивості, слаб
кості чи дурості;
• тиск на членів групи, що не підкоряються більшості;
• стійка ілюзія єдності;
• самоцензура в ім'я непорушності групового консенсусу;
• мимовільна поява захисників групи, що оберігають її від ін
формації, яка могла б похитнути групове самовдоволення.
Отже, групове мислення дуже обмежує можливості пошуку
інноваційних ідей і рішень, пригнічує індивідуальні імпульси до творчості та ініціативи. Активність членів групи зосереджується на підтримці псевдоєдності та псевдооб'єднаності за рахунок втрати
синергетичного ефекту. Групове мислення не передбачає персональної відповідальності та не засуджує кого-небудь за недостатньо виважене рішення.
До речі, дослідження показали, що одностайна більшість із трьох чоловік виявляється сильнішою, ніж більшість із семи з одним незгодним. Навіть мінімальні зусилля щодо захисту своєї думки в умовах єдності призводять до ослаблення впливу групового мислення на процес ухвалення рішення.
Вплив меншості на рішення більшості визначається тим, наскільки меншість упевнена у своїй позиції, і залежить від погодженості та послідовності її дій.
Прояв домінування одних членів групи над іншими в процесі дискусії виражається в тому, що менша частина індивідів бере на себе керівництво вербальним простором, у той час як інші члени групи змушені залишатися лише спостерігачами. Витаючи в красномовстві, увірувавши в особисту компетентність і спираючись на накопичений раніше лідерський потенціал, кілька членів групи (чи один) спрямовують хід дискусії і припиняють усі спроби інших членів групи привернути увагу до альтернативних ідей і думок.
Фахівці рекомендують такі механізми захисту групового мислення:
• підтримка критики керівництва;
• підтримка інноваційних ідей і права на помилку;
• недопущення закріплення поділу або переваг у групі;
• запрошення зовнішніх експертів;
• призначення «адвоката диявола» у груповій дискусії.
Отже, лише кілька членів групи реально беруть активну участь у вирішенні проблеми. У цьому випадку менш активні члени групи засуджують і критикують «горланів», тоді як активні члени групи звинувачують пасивних у соціальній байдужості та «дармоїдстві».
Ця практика призводить до звуження спектра висунутих ідей і альтернатив вирішення проблеми, з одного боку, і привілейованого становища ряду членів групи, з іншого. У результаті збільшується
14*
ПСИХОЛОГІЯ УПРАВЛІННЯ
