Умови ефективності групового вирішення проблем

На основі дослідження групової роботи можна припустити, Що колективні зусилля можуть приводити до більш якісного ви­рішення проблем і зростання погодженості в реалізації рішення.

14*82

ПСИХОЛОГІЯ УПРАВЛІННЯ

ЕФЕКТИВНЕ УПРАВЛІННЯ ГРУПАМИ

 

Однак два фактори можуть перешкоджати ефективності групо­вого ухвалення рішення й призвести до дисфункціональності в груповій роботі:

• групове мислення;

• прояв домінування одних членів групи над іншими в процесі
дискусії.

Ефект групового мислення спостерігається в тому випадку, коли групове рішення чи думка домінують над індивідуальним. Якщо індивід бажає зберегти своє місце в групі, він зобов'язаний під­тримувати групове рішення, незважаючи на свою згоду чи незгоду. Ще в середині 1950-х рр. Соломон Аш досліджував феномен групо­вого конформізму. За допомогою експериментів було встановлено, що навіть незначна більшість може схилити людей до конформізму. Зближення членів групи і їх ізоляція від зовнішнього впливу, розви­ток лояльності також призводять до феномена групового мислення.

Найбільш точну характеристику групового мислення дав І. Джаніс [|апІ5, 1982]. Такому мисленню притаманні:

• ілюзія невразливості, яку поділяють майже всі члени групи,
часто призводить до надмірного оптимізму або невиправдано­
го ризику;

• загальне презирство до раціональних думок і висловлювань,
що містять недовіру;

• беззастережна прихильність до групової моралі;

• стереотипне сприйняття порад як прояву злостивості, слаб­
кості чи дурості;

• тиск на членів групи, що не підкоряються більшості;

• стійка ілюзія єдності;

• самоцензура в ім'я непорушності групового консенсусу;

• мимовільна поява захисників групи, що оберігають її від ін­
формації, яка могла б похитнути групове самовдоволення.
Отже, групове мислення дуже обмежує можливості пошуку

інноваційних ідей і рішень, пригнічує індивідуальні імпульси до творчості та ініціативи. Активність членів групи зосереджується на підтримці псевдоєдності та псевдооб'єднаності за рахунок втрати

синергетичного ефекту. Групове мислення не передбачає персо­нальної відповідальності та не засуджує кого-небудь за недостат­ньо виважене рішення.

До речі, дослідження показали, що одностайна більшість із трьох чоловік виявляється сильнішою, ніж більшість із семи з од­ним незгодним. Навіть мінімальні зусилля щодо захисту своєї дум­ки в умовах єдності призводять до ослаблення впливу групового мислення на процес ухвалення рішення.

Вплив меншості на рішення більшості визначається тим, на­скільки меншість упевнена у своїй позиції, і залежить від погодже­ності та послідовності її дій.

Прояв домінування одних членів групи над іншими в про­цесі дискусії виражається в тому, що менша частина індивідів бере на себе керівництво вербальним простором, у той час як інші члени групи змушені залишатися лише спостерігачами. Ви­таючи в красномовстві, увірувавши в особисту компетентність і спираючись на накопичений раніше лідерський потенціал, кілька членів групи (чи один) спрямовують хід дискусії і припиняють усі спроби інших членів групи привернути увагу до альтернатив­них ідей і думок.

Фахівці рекомендують такі механізми захисту групового мислення:

• підтримка критики керівництва;

• підтримка інноваційних ідей і права на помилку;

• недопущення закріплення поділу або переваг у групі;

• запрошення зовнішніх експертів;

• призначення «адвоката диявола» у груповій дискусії.

Отже, лише кілька членів групи реально беруть активну участь у вирішенні проблеми. У цьому випадку менш активні члени групи засуджують і критикують «горланів», тоді як активні члени групи звинувачують пасивних у соціальній байдужості та «дармоїдстві».

Ця практика призводить до звуження спектра висунутих ідей і альтернатив вирішення проблеми, з одного боку, і привілейованого становища ряду членів групи, з іншого. У результаті збільшується

14*

ПСИХОЛОГІЯ УПРАВЛІННЯ