Засоби індивідуального захисту

Одним з основних способів захисту населення при аваріях ПНО в умовах мирного часу й у випадках застосування агресором ЗМУ є використання населенням засобів індивідуального захисту. ЗІЗ призначені для того, щоб запобігти потрапляння до організму, шкіряних покровів та одягу людини БРР, БОР (НХР) і БЗ. Їх поділяють на засоби захисту органів дихання та шкіри, й медичні засоби. До засобів захисту органів дихання належать: протигази, респіратори, проти пилові маски, ватно-марлеві пов’язки. Найбільш надійним засобом захисту є протигази. Вони надійно захищають органи дихання людини, шкіру обличчя та очі від дії отруйних, радіоактивних речовин і бактеріальних засобів. За принципом дії всі ЗІЗ органів дихання поділяються на ізолюючі дихальні апарати, фільтруючі протигази та простіші засоби. Перевагою ізолюючих дихальних апаратів (ІДА), що забезпечують органи дихання людини необхідною кількістю чистого повітря, є те, що вони можуть застосовуватися незалежно від складу оточуючої атмосфери. До них належать автономні дихальні апарати, що забезпечують органи дихання людини дихальною сумішшю із балонів з стисненим повітрям або стисненим киснем, чи за рахунок регенерації кисню за допомогою кисневмісних продуктів (ІП-4,ІП-5, ІП-46);

шлангові дихальні апарати, за допомогою яких чисте повітря подається до органів дихання по шлангу від повітродувок або від компресорних магістралей.

Ізолюючий дихальний протигаз ІП-4 (рис. 2.8.) призначений для захисту органів дихання, шкіри, обличчя і очей від будь-яких шкідливих домішок незалежно від їх концентрації при виконанні робіт в умовах недостачі або відсутності кисню.

В основі роботи ІП-4 лежить принцип хімічної регенерації видихуваного повітря в регенеративному патроні, тобто поглинання вуглекислого газу та парів води і виділення кисню. ІП-4 призначений тільки для роботи на суші. ІП-4 складається з лицевої частини із з’єднувальною трубкою, регенеративного патрона, дихального мішка, каркасу. До комплекту ІП-4 також належать не запотіваючі плівки, утеплюючи манжети і сумка. Лицева частина ІП-4 призначена для ізоляції органів дихання від навколишнього середовища, направлення видихуваної газової суміші в регенеративний патрон, підведення очищеної від вуглекислого газу і водяних парів та збагаченої киснем газової суміші до органів дихання, а також для захисту очей і обличчя від будь-якої шкідливої суміші в повітрі. Регенеративний патрон призначений для отримання кисню, необхідного для дихання, а також для поглинання вуглекислого газу і вологи, які входять до складу видихувальної суміші, що супроводжується виділенням тепла, тому по мірі використання регенеративний патрон нагрівається. Дихальний мішок застосовується як резервуар для видихуваної газової суміші і кисню, що виділяється регенеративним патроном. Клапан надмірного тиску призначений для випуску надлишку газу з системи дихання при роботі. Каркас призначений для розміщення в ньому дихального мішка, запобігання стиску мішка при експлуатації апарата та закріплення регенеративного патрона. Сумка служить для зберігання і переносу ІДА, а також для захисту його вузлів від обливання НХР і механічних пошкоджень. Сумка виготовлена із спеціальної прогумованої тканини, яка є стійкою до дії агресивних речовин.

Для довідки: час роботи в ІДА визначається фізичним навантаженням і для ІП-4 складає при легкому фізичному навантажені біля 180 хв., при середньому 60 хв., при тяжкому 30хв., робочий інтервал температур -40…+40^ОС.

Ізолюючий дихальний апарат ІП-5 є індивідуальним аварійно-рятувальним засобом. Він призначений для виходу із затоплених (затонулих) об’єктів бронетанкового озброєння методом вільного спливання з швидкістю до 1м/с або методом поступового підняття на поверхню води, крім того дозволяє виконувати неважкі роботи під водою, може використовуватися і на суші.

Для довідки: максимально допустимий час роботи в воді при легкому фізичному навантаженні для ІП-5 складає 90 хв., на поверхні до 200 хв.

На сьогодні в системі ЦО країни для дорослого населення використовуються фільтруючі протигази ГП-5 (ГП-5М), ГП-7 (ГП-7В), рис. 2.9, 2.10.

Протигаз ГП-5 (ГП-5М) призначений для захисту органів дихання, очей і

 

обличчя людини від БОР, РР, БЗ та інших шкідливих домішок. Комплект протигаза складає: фільтруюче-поглинаючу коробку малих габаритних розмірів, лицеву частина у вигляді шолома-маски, сумку, незапотіваючі плівки. В зимовий час передня частина доукомплектовується утеплюючими манжетами. Фільтруюче-поглинаюча коробка протигаза призначена для очищення повітря, що вдихується, від БОР, РР і БЗ; вона обладнана (за напрямком вдихуваного повітря) проти димним (проти аерозольним) фільтром і хімічним поглинувачем. В шоломі-масці розміщені два окулярних вузли, обтічники і клапанна коробка, яка призначена для розподілення потоків повітря, що вдихується і видихається. Коробка має один вдихувальній і два видихувальні (основний і допоміжний клапани). Наявність двох клапанів видиху зменшує можливість «підсосу» - отруйного повітря при вдихувані. Протигаз ГП-5М відрізняється від протигаза ГП-5 передньою частиною, яка в своєму герметизованому корпусі має переговорний пристрій. Шолом-маска протигаза ГП-5 (ШМ-62) виготовляється п’яти ростів: 0, 1, 2, 3, 4, а протигази ГП-5М (ШМ-66 МУ) - чотирьох ростів 0, 1, 2, 3. Призначення протигаза ГП-5М (ГП-7В) аналогічне призначенню протигаза ГП-5 (ГП-5М). Протигаз ГП-7В дозволяє здійснити прийом води в зараженій атмосфері. Передня частина (маска) протигаза ГП-7 (ГП-7В), випускається трьох ростів: 1, 2, 3.

Для довідки: У протигазі ГП-5 тренована людина може перебувати до 6 годин, у масці ГП-7 - до 8…10 г. При концентрації БОР типу V-X - до 0.1 мг/л, час захисної дії фільтруюче-поглинаючої коробки до 7 годин.

Протигаз малого габариту (ПМГ). Загальновійськовий фільтруючий протигаз малого габариту призначений для захисту органів дихання, очей і обличчя людини від БОР, НХР, РР, БЗ. Комплект протигаза ПМГ складається з фільтруючо-поглинаючої коробки, лицевої частини, сумки, трикотажного гідрофобного чохла, коробки з запасними мембранами для переговорного пристрою і коробки з незапотіваючими плівками. На кришці коробки з незапотіваючими плівками виштампувані букви «НП», а на коробці з мембранами - «М». Протигаз забезпечує надійний захист в інтервалі температур повітря –40…+40°С і відносної вологості до 100%. У протигазі завдяки наявності переговорного пристрою можлива подача команд. Захист органів дихання, очей і обличчя людини з допомогою протигазу ПМГ заснований на принципі фільтрації (очищення) вдихаючого зовнішнього повітря від шкідливих домішок. Фільтруючо-поглинаюча коробка (ФПК) служить для очищення повітря від БОР, БРР і БЗ. Для цього коробка споряджена спеціальним поглинувачем і проти димним (проти аерозольним) фільтром. Лицева частина призначена для підведення очищеного в ФПК повітря до органів дихання і виведення видихаючого повітря, а також для захисту очей від попадання на них БОР, БРР і БЗ. Лицева частина ПМГ являє собою напівоб’ємну шолом-маску і виготовляється чотирьох розмірів (ростів): 1, 2, 3, 4. На бокових стінках сумки знаходяться кишені для протихімічного пакету і коробок з не запотіваючими плівками і запасними мембранами. Гідрофобний трикотажний чохол надягається на ФПК у всіх випадках експлуатації для запобігання потрапляння в неї водяного туману, бруду, снігу, грубо дисперсних частинок аерозолю (ґрунтового пилу).

Додатковий патрон ДПГ-3, призначений для комплектації цивільних протигазів ГП-5, ГП-7 і дитячих протигазів ПДФ-Ш (2Ш), ПДФ-Д (2Д). В комплекті з протигазами патрон забезпечує захист населення від НХР та БОР: аміаку, фосгену, хлору, сірководню, фенолу, синильної кислоти, сірковуглецю, хлористого водню і інших. До комплекту постачання патрона входять: додатковий патрон ДПГ-3, з’єднувальна трубка (при використанні з протигазами ГП-5, ГП-7, ПДФ-Ш), вставка. Зовнішня горловина патрона призначена для з’єднання його з лицевою частиною протигазу за допомогою з’єднувальної трубки, внутрішня в дні патрону - для приєднання до нього фільтруючих коробок ГП-5 або ГП-7. Патрон споряджений спеціальною шихтою. Робота патрона здійснюється таким чином: зовнішнє повітря, попередньо очищене у фільтруючо-поглинаючій коробці протигазів ГП-5 (ГП-7) від аерозолів і парів НХР, надходить у патрон, де остаточно очищується і далі у підмасковий простір лицевої частини протигазу.

Для довідки: додатковий патрон ДПГ-3 використовується тільки у комплекті з фільтруючо-поглинаючими коробками цивільних протигазів ПДФ-Д, ПДФ-Ш (2Ш). Використання патрона без фільтруючо-поглинаючих коробок протигазу категорично забороняється.

Тривалість використання патрона за призначенням в реальних умовах експлуатації складає не більш 60 хвилин. При відсутності в сумці вкладишів в отвір для ФПК вставляється пластмасова вставка, яка полегшує доступ повітря у ФПК.

Дитячі фільтруючі протигази ДП-6, ДП-6М, ПДФ-Д, ПДФ-Ш, ПДФ-7 призначені для захисту органів дихання, очей і обличчя дитини від попадання радіоактивних, отруйних речовин і бактеріальних засобів, рис. 2.11. Маски споряджаються наголовниками у вигляді тонкої гумової пластини з п’ятьма стрічками, які мають на собі виступи з цифрами. З’єднувальна трубка маски розташовується збоку від клапанної коробки.

Протигази ПДФ-Д (протигаз дитячий, фільтруючий дошкільний), виготовляються для дітей віком від 1,5 до 7 років. Вони комплектуються протигазними коробками типу ГП-5 і в якості передньої частини - масками МД-3 (маска дитяча тип третій), чотирьох ростів: 1, 2, 3, 4-го.

Протигази ПДФ-Ш (протигаз дитячий фільтруючий, шкільний) призначаються для дітей віком від 7-ми до 17 років.

Вони комплектуються протигазними коробками типу ГП-5 і в якості передньої частини масками МД-3 двох ростів (-3 та - 4-го) або шолом-масками ШМ-62 чотирьох ростів: 0, 1, 2, 3-го. До комплекту дитячих протигазів входить також і сумка для зберігання і носіння протигаза та засобу для попередження запотівання скла (в протигазах ПДФ-Д2-3, 1 4-го ростів і ПДФ-Ш всіх ростів – не запотіваючі плівки і утеплювальні манжети, в усіх інших протигазах - спеціальний «олівець»).

Камера захисна дитяча КЗД-4 (6) (камера захисна дитяча, тип четвертий або шостий), рис. 2.12 призначена для захисту дітей у віці до 1,5 років. Час перебування дитини в камері - 4 години в інтервалі температур -30…+30°С. Основним вузлом камери є оболонка, що являє собою мішок із прогумованої тканини. В оболонку вмонтовані два дифузійно-сорбуючих елементи. В ній є вхідний отвір, через який в камеру вкладається дитина. Оболонка монтується на розбірному каркасі, що утворює разом з піддоном ліжко розкладачку. Для перенесення камери призначена плечова регульована по довжині стрічка, а для герметизації передбачений затискач. Крім того, в оболонці зроблено два вікна для спостереження за дитиною, яка перебуває в камері. У верхній частині оболонки є рукавиця, яка виготовлена з прогумованої тканини. Вона призначена для догляду за дитиною. Призначення і будова КЗД-6 такі ж, як і КЗД-4, однак КЗД-6 має деякі відмінності. Такі час перебування дитини в ній збільшений до 6 годин при температурі -10…+26°С, для зручності рукавиця продовжена, є пристосування для закріплення дитячої їжі, а також є поліетиленова накидка. Захисна дія камер базується на тому, що дифузійний матеріал дифузійно-сорбуючих елементів, маючи необхідну пористість, забезпечує проникнення кисню в камеру і вихід вуглекислого газу з неї. Отруйні речовини поглинаються цим матеріалом і не потрапляють у середину камери.

Для захисту органів дихання людей від чадного газу (СО) використовується гопкалітовий патрон. Гопкаліт є каталізатором (МО ₂ + СО).

Промислові протигази. При виникненні аварійних ситуацій на ОГД, які використовують НХР, для захисту робітників і службовців застосовуються фільтруючі промислові протигази різних марок. Візуально їх розрізняють за кольором коробки. Так для захисту від аміаку, сірководню та інших сумішей застосовуються протигази марки «КД» (колір коробки сірий). Надійний захист від хлору забезпечує протигази марки «М» (колір коробки червоний) та марки»В» (колір коробки жовтий). Останній захищає також від сірчаного ангідриду, випарів сірчаної, соляної та азотної кислот. Протигаз марки «А» (колір коробки коричневий) захищає від випарів діхлоретану, ацетону, бензину, спирту, дизельного палива; марки «Е» (колір коробки чорний) - від миш’яковистого і фосфористого водню; «БКФ» (колір коробки захисний) - від оцтової кислоти, «СО» (колір коробки сірий) від окису вуглецю і т п.

Респіратори. Призначені для захисту органів дихання від радіоактивного пилу при діях на місцевості, зараженій РР, БОР з вторинної хмарі та БЗ. На підприємствах промисловості для захисту органів дихання людей від НХР у вигляді випадів і газів при їх концентрації в повітрі не більше 10…15 ГДК широко використовуються протигази-респіратори РПГ-67 і РУ-60 (РУ-60МУ). Протигази респіратори складаються з гумової напівмаски і змінних фільтруюче-поглинаючих патронів, пластмасових манжетів з клапанами вдиху, клапана видиху з запобіжним екраном, трикотажного обтюратора, а також наголовача для закріплення респіратора на голові.

Фільтруючі патрони протигазових респіраторів випускаються марок А, Б, В, Г, Д, КД які спеціалізовані за призначенням в залежності від фізико-хімічних і токсичних властивостей НХР. Патрони розрізняють між собою за складом поглинувачів, а за зовнішнім виглядом – відповідно маркуванням, нанесеним у центрі перфорованої сітки патрона. Респіратор РУ-60МУ рекомендується використовувати при підвищених концентраціях пилу в повітрі. У нього передбачена заміна проти аерозольного фільтру. Захисні можливості патронів респіраторів РПГ-67 (РУ-60М) наведені в таблиці 2.4.

Таблиця 2.4 Захисні можливості патронів респіраторів РПГ-67 (РУ-60М)

Марка патрона	Отруйні речовини	Концентрація	Час захисної дії, хв.
А	Бензол	10,0	60 (30)
В	Сірчаний ангідрид	2,0	50 (30)
КД	Аміак, Сірководень	2,0 -	30 (20) 50 (20)
Г	Пари ртуті	0,01	1200 (900)

Примітка: в дужках дані для РУ-60М.

В системі ЦО найчастіше застосовується респіратор Р-2, рис. 2.13 який являє собою фільтруючу напівмаску з двома вдихувальними і одним видихувальним клапанами. Вона оснащена запобіжним екраном, наголовачем, який складається з еластичних та не еластичних стрічок і носового затискача.

Для захисту органів дихання дітей призначений респіратор Р-2Д, який відрізняється від респіратора Р-2 тільки меншими розмірами. Зовнішня частина напівмаски виготовлена з пористого синтетичного матеріалу (поліуретану), а внутрішня - з повітронепроникної плівки, в яку вмонтовані дихальні клапани. Між зовнішньою і внутрішньою частинами респіратора розміщений фільтр, який складається із полімерних волокон. При вдихувані повітря проходить скрізь зовнішню поверхню напівмаски і фільтр, де очищується від пилу, звідки через вдихувальні клапани потрапляє до органів дихання. Повітря, яке видихається, виходить назовні через видихувальний клапан респіратора. Зберігають і переносять респіратор в закритому поліетиленовому мішечку. До респіраторів одноразового використання належать респіратори типу ШБ-1 «Пелюсток», «Кама», У-2К. В якості фільтрів в них використовуються тонковолокнисті фільтрувальні матеріали. Найбільш поширені полімерні фільтрувальні матеріали типу ФП, завдяки їх високій еластичності, механічній міцності, великій пило ємності і стійкості до хімічно агресивних речовин, а головне через їх високу фільтруючу здатність. Найчастіше застосування мають матеріали марок ФПП-15-1.5; ФПП-70-0.5; ФПП-70-0.2.

Для довідки: перші дві літери в марці матеріалу типу ФП означають «Фільтр Петрянова», наступна - полімер, з якого виготовлені волокна (перхлорвініл, ацетатцелюлоза і інші). Далі через дефіс записується середній діаметр волокон в десятих долях мікрона, потім через дефіс опір фільтруючого шару в мм. вод. стовпчика. Ці матеріали стійкі при температурі до 60°С, стійкі також до кислот і лугів, мають високу фільтруючу здатність до аерозолів.

При ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС широко застосувалися проти аерозольні респіратори ШБ-1 «Пелюсток». Випускаються вони трьох типів: «Пелюсток-200», «Пелюсток-40», «Пелюсток-5». Найбільш ефективним є «Пелюсток-200». Конструктивно всі три типи респіраторів однакові і являють собою легку напівмаску з матеріалу ФПП, яка служить одночасно і фільтром. В неробочому стані респіратор має вигляд кола. Каркасність напівмаски в робочому стані забезпечується розпіркою і аппретованою зовнішньою марлею. Щільне прилягання респіратора до обличчя досягається за допомогою гумового шнура, вшитого в периметр кола, алюмінієвої пластини, який затискає перенісся, а також завдяки електростатичному заряду матеріалу ФПП, який утворює смугу. Фільтр респіратора «Пелюсток-200» виготовлений з матеріалу ФПП-15-1.5. Фільтром в респіраторах «Пелюсток-40» і «Пелюсток-5»слугують матеріали ФПП-70-5 та ФПП-70-0.2 Призначення респіраторів ШБ-1«Пелюсток» наведені в табл. 2.5. Найпростіші засоби захисту органів дихання. Застосовуються для захисту органів дихання від РР та БЗ при відсутності протигазів і респіраторів або їх несправності.

Таблиця 2.5 Призначення респіраторів ШБ-1«Пелюсток»

Тип респіратора	Колір	Призначення
«Пелюсток-200»	Білий	Захист від високо і середньо дисперсних аерозолів (радіус частинок до 1 мкм. При концентраціях, що перевищують ГДК до 200 раз.)
«Пелюсток-40»	Оранжевий	Теж при концентраціях, що перевищують ГДК до 5 разів
«Пелюсток-5»	Блакитний	Теж при концентраціях, що перевищують ГДК до 5 разів

Проти пилова маска з тканини (ПТМ-1), рис.2.14 складається з двох основних частин - корпуса і кріплення. В корпусу роблять оглядові отвори, в які вставляють скло або пластинки з плексигласу, целулоїду або будь-якого іншого прозорого матеріалу. Маски виготовляють семи розмірів в залежності від висоти обличчя. Корпус маски складається з 4…5 шарів тканини. Для верхнього береться нещільна тканина: бязь, штапельне, бавовняне або трикотажне полотно, міткаль, шотландка, тощо. Для внутрішніх шарів (може бути 2 або 3) підходять більш щільні матеріали: - бумазея, фланель, байка, сукно, бавовна або шерстяне полотно з начосом. Нижній шар може бути із сатину, бязі та інших нелинючих тканин. А кріплення - з одного шару тканини, краще підкладочної або білизневої. Розкрій шарів корпусу маски, а також кріплення виконується заздалегідь підготовлених викрійках чи лекалах.

Ватно-марлеву пов'язку (ВМП) рис.2.15. звичайно роблять з куска марлі довжиною 100 і шириною 50 см. Його розстилають на столі, на середину кладуть вату, розміром 30х20 см і завтовшки приблизно 2 см. Вільні кінці марлі по всій довжині шматка з обох сторін загортають, закриваючи вату. Після цього на кінцях марлі роблять розрізи довжиною 30…35 см, які утворюють дві пари зав’язок. Накладають пов’язку на обличчя так, щоб був закритий низ підборіддя, а верхній край закривав ніс і доходив до очних ям. Нижні кінці зав’язуються на тім’я, а верхні - на потилиці за вухами.

Для захисту очей обов’язково використовують проти пилові окуляри. Виготовлюються маски (пов’язки) переважно самим населенням. В якості найпростішого засобу для захисту органів дихання від випарів НХР (хлор, аміак та інше) можуть використовуватися зволожені водою маски з тканини, виготовлені з підручних матеріалів.

Засоби захисту шкіри призначені для захисту відкритих ділянок тіла від аерозолів і рідинних БОР, діючих через шкіру (іприт, зоман, V-X), запобігання від зараження РР і БЗ, а також часткового захисту від дії світлового випромінювання. Застосовуються вони також при роботі із НХР, при проведенні дегазаційних, дезактиваційних і дезінфекційних робіт. За принципом захисної дії засоби захисту шкіри поділяються на ізолюючі і фільтруючі.

Ізолюючі засоби захисту шкіри виготовляють із матеріалів, крізь які не проникає повітря, спеціальної еластичної морозостійкої прогумованої тканини. До них належать: загальновійськовий захисний комплект (33К), легкий захисний костюм Л-1, захисний комбінезон, захисний костюм. Загальновійськовий костюм (ЗЗК-3)складається із захисного плаща, захисних чобіт, рукавиць. Захисний плащ виготовляється із спеціальної прогумованої тканини. Його можна використовувати в вигляді накидки або, одягати, застосовувати в якості комбінезона.

Для довідки: випускаються 33К-3 п’яти розмірів: перший розмір для росту до 165 см, другий 165…170 см, третій 170…175 см, четвертий 175…180 см, п’ятий вище 180 см.

Захисні підколінки виготовляються з прогумованої тканини. Їх підошви підшивають брезентовою або гумовою зав’язкою. Випускаються вони трьох розмірів: перший - для чобіт розміром 37…40, другий 41…42, третій 43 і більше. Захисні рукавиці гумові, з обтюраторами або з видовженими крагами з імпергнованої тканини. Рукавиці можуть бути зимові і літні. Зимові рукавиці утеплені вкладишами, які приєднуються ґудзиками. Оскільки ЗЗК не забезпечує повної герметичності, його, як правило, використовують в поєднанні з імпергнованим одягом і білизною, що захищають тіло людини від дії БОР.

Легкий захисний костюм Л-1, рис. 2.16 використовується особовим складом розвідувальних та інших формувань ЦО при проведені радіаційної, хімічної, бактеріологічної розвідки, а також робіт щодо знезараження. Костюм виготовлений з прогумованої тканини і комплектується сорочкою з капюшоном, штанами з пришитими до них панчохами, двопалими рукавицями і підшоломником. Крім того, до комплекту входить сумка для перенесення костюма із запасною парою рукавиць.

Для довідки: костюм Л-1 виготовляють трьох розмірів: перший - для росту до 165 см, другий 165…172см, третій - вище 172 см. Розмір костюма вказується на передній стороні рукавиць. Маса Л-1 близько 3 кг. Костюм захищає від аерозолів і краплиннорідких БОР на протязі декількох годин.

Захисний комбінезон та захисний костюм виготовлений з прогумованої тканини і застосовується для захисту людей при роботі в районі ХЗ або РЗ. Ними забезпечують особливий склад формувань знезараження. Захисний комбінезон використовується в комплекті з гумовими чоботами, рукавицями та імпрегнованим підшоломником. Комбінезон складається із зшитих разом штанів, куртки, капюшону. Для комбінезона передбачено такі ж розміри, як і для легких захисних костюмів Л-1. Гумові чоботи виготовляються шести розмірів - від 41 до 46. Гумові рукавиці п’ятипалі, всі однакового розміру. Захисний костюм, який складається з прогумованої куртки-штанів відрізняється від захисного комбінезона лише тим, що його складові виготовлено окремо. Захисні комбінезон і костюм захищають від аерозолів і краплинно-рідинних БОР на протязі декількох годин.

Для довідки: щоб зберегти максимальну працездатність при користуванні засобами захисту шкіри ізолюючого типу (за виключенням Л-1), треба враховувати температуру повітря і одягати їх при Т= +45^ОС і вище на білизну, при температурі від 0 до -16⁰С поверх літнього одягу, при температурі від 0 до -10⁰С поверх зимового одягу, нижче -10⁰С поверх ватника. Захисний костюм Л-1 завжди одягають поверх сезонного одягу. Гумові чоботи при температурі нижче 0⁰С одягають на теплі шкарпетки. або онучі. Гумові рукавиці - поверх вовняних.

Фільтруючі засоби захисту шкіри призначені для захисту шкіри людини від дії БОР, які знаходяться в газоподібному стані. Крім того, фільтруючі засоби захисту шкіри забезпечують захист від радіоактивного пилу і аерозолів, бактеріальних засобів. Тканина фільтруючого захисного одягу просочена спеціальними хімічними речовинами, які тонкім шаром обволікають нитки матеріалу. Проміжки між нитками залишаються вільними і повітропроникність тканини зберігається, проте випари БОР при проходженні через них поглинаються.

До фільтруючих засобів шкіри відносяться комплект захисного фільтруючого одягу (ЗФО) вінскладається з бавовняного комбінезону, чоловічої натільної білизни, підшоломника та двох пар онуч. Разом з комплектом ЗФО використовують гумові чоботи, рукавиці. Комбінезон і одна пара рукавиць просочені водним розчином спеціальної пасти, що забезпечує затримку і нейтралізацію випарів БОР.

Для довідки: комбінезони ЗФО випускають трьох розмірів - перший для росту 160 см, другий 160…170 см., третій - вище 170 см. Комплект ЗФО захищає людину від дії випарів і аерозолів БОР на протязі кількох годин.

Найпростіші засоби захисту шкіри виготовлені з підручних засобів, забезпечують захист шкірних покровів людини від БРР і БЗ, а в деяких випадках і від крапельно-рідинних БОР та інших випарів. В якості підручних засобів може бути використаний виробничий, побутовий, спортивний одяг. Виробничий одяг - спецодяг у вигляді курток і штанів, халатів і комбінезонів, особливо пошитих з брезенту, грубого сукна, прогумованої або вогнестійкої тканини, здатний захищати не тільки від БРР, БЗ але не пропускають на протязі певного часу крапельно-рідинних БОР. Так, спецодяг з брезенту захищає від дії краплиннорідких БОР до 1 години зимою і до 30 хв. влітку. З побутового одягу найкраще застосовувати плащ та накидку з прогумованої тканини, покритої хлорвініловою плівкою. Такий одяг добре охороняє шкіру від зараження РР, БЗ і не менше 10 хв. захищає від крапельно-рідинних БОР. Зимовий одяг (пальто, ватники тощо) в літній час захищає від крапельно-рідинних БОР на протязі 20 хв., а взимку до 1 години. Певну захисну дію мають і різні спортивні костюми. Для захисту ніг використовують взуття (чоботи, калоші), які не пропускають крапельно-рідинних БОР на протязі 3…6 годин. Можна використовувати також взуття із шкіри і шкірозамінників. Для захисту рук найбільш підходять гумові або шкіряні рукавиці. Однак треба мати на увазі, що інколи звичайний одяг не є повністю герметичним і не ізолює тіло людини від зовнішнього середовища. Тому використовуючи повсякденний одяг для захисту шкіри, необхідно ретельно його загерметизувати. Для цього верхній одяг застібають на всі ґудзики, гачки і кнопки, піднятий комір щільно обмотують шарфом або хусткою. Кінці рукавів і штани зав’язують стрічками, куртки чи піджаки заправляють в штани. Одяг обов’язково підперізують. Посилити захисні властивості звичайного одягу і збільшити його герметичність можна за рахунок деякий змін в його крої і просоченням спеціальними розчинами.

До медичних засобів захисту належать: аптечка індивідуальна АІ-2, індивідуальний протихімічний пакет ІПП-8, пакет перев’язочний індивідуальний «ППІ».

Аптечка індивідуальна АІ-2 призначена для надання само- та взаємодопомоги при ураженнях, опіках і профілактики від ураження людей РР, БОР, НХР і БЗ. Вона складається з набору медикаментних засобів (антидотів), які запобігають або зменшують їх негативну дію на організм людини. Аптечку після отримання необхідно мати при собі. Комплект препаратів вкладених в пенали, розділений по заглибинах в пластмасовій коробці містить такі засоби.

Заглибина № 1 - резервна. За необхідністю в неї буде вкладено шприц-тюбик з протибольовим засобом (промедолом), який застосовується при переломах, ранах та опіках. Порядок користування шприцом - тюбиком такий: вийняти шприц-тюбик з аптечки, лівою рукою взяти за ребристий ободок, а правою - за корпус тюбика і енергійними крутильними рухами повернути за годинниковою стрілкою до упору. Потім зняти ковпачок, який захищає голку і тримаючи шприц-тюбик голкою вгору, видавити з нього повітря до появи краплини рідини на кінчику голки. Після цього, не доторкаючись до голки, вколоти її в м’які частини стегна чи руки ї ввести вміст шприц-тюбика. Витягувати голку потрібно не розтискаючи пальців. В екстрених ситуаціях укол можна робити через одяг.

У заглибині № 2 - в круглому пеналі червоного кольору знаходиться засіб для попередження отруєння фосфороорганічними речовинами (антидод тарен, 6 таблеток). Одну таблетку приймають за сигналом «Хімічна тривога» перед тим, як одержати протигаз. При появі і наростанні ознак отруєння приймають ще одну таблетку. Наступні таблетки рекомендується приймати не раніше як через 5…6 годин.

У заглибині № 3 у висувному круглому пеналі без кольору знаходиться антибактеріальний засіб № 2 сульфадиметоксин (15 таблеток). Його приймають при розладі травлення, яке виникає після опромінення. В першу добу приймають 7 таблеток (за один прийом) і в наступні дві доби по 4 таблетки (також за один прийом).

У заглибині № 4 у двох восьмигранних пеналах рожевого кольору знаходиться протирадіаційний засіб № 1 цистамін (по 6 таблеток у кожному). Цей препарат приймають при загрозі опромінення за сигналом«Радіаційна небезпека» по 6 таблеток за один прийом. Протирадіаційні препарати вводяться в організм людини з таким розрахунком, щоб вони встигли потрапити в усі клітини і тканини до можливого опромінення людини. При тривалому опроміненні, але не раніше ніж через 4…5 годин після першого прийому, рекомендуються прийняти ще 6 таблеток. Цистамін приймають при появі ознак променевої хвороби.

У заглибині № 5 у двох однакових чотиригранних пеналах без кольору зберігається протибактеріальний засіб № 1 - хлортетрацекліну гідрохлорит (по 5 таблеток в кожному пеналі). Приймати його треба у випадку застосування біологічних засобів, при виникненні інфекційного захворювання та при пораненнях і опіках як протизапальний засіб. Спочатку приймають вміст одного пеналу (5 таблеток), через 6 годин приймають вміст другого пеналу (також 5 таблеток).

У заглибині № 6 у чотиригранному пеналі білого кольору знаходиться радіозахисний засіб №1 калію йодид (10 таблеток). Приймати його необхідно щоденно на протязі 10 днів після випадання радіоактивних опадів при вживанні свіжого молока. В першу чергу препарат треба давати дітям.

У заглибині № 7 у круглому пеналі блакитного кольору знаходиться проти блювальний засіб - етаперазін (5 таблеток). Приймати його рекомендується після опромінення, а також при появі нудоти після удару в голову (струс мозку) з метою попередження блювоти - 1 таблетку. Якщо нудота не пройшла через 3…4 години, слід прийняти ще одну таблетку.

На пеналах, вкладених в аптечку, вказані назви препаратів, кількість таблеток і маса. Дітям до 8 років на один прийом дають 1/4, дітям до 15 років - ½ доцільної дози з вказаних препаратів, крім радіозахисного засобу № 2 і протибольового засобу, який дають дітям в повній дозі незалежно від віку.

Індивідуальний протихімічний пакет ІПП-8, рис. 2.17 призначений для знезаражування ділянок тіла, одягу, спорядження, на які потрапили краплини рідини БОР. Він складається із скляного флакону з дегазуючим розчином і чотирьох ватно-марлевих тампонів, які знаходяться у герметичному пакеті. Дегазуючий розчин вступає в хімічну реакцію з БОР і знезаражує їх шляхом перетворення в нетоксичні або малотоксичні хімічні сполуки. Рідиною з ІПП-8 можна обробити близько 500см² одягу або відкритих ділянок тіла. При потраплянні краплино рідинних БОР на відкриті ділянки шкіри та одягу необхідно змочити тампонами рідиною з флакона і протерти ними закраплені ділянки тіла та частини одягу, які прилягають до відкритих ділянок шкіри. При обробці може з’явитися відчуття пекучості, але воно швидко проходить і не впливає на працездатність. Рідина флакона отруйна і небезпечна при потраплянні в очі. Використані тампони після обробки поверхонь, отруєних БОР, не можна розкидати, їх збирають, спалюють або закопують в землю у відведених для цього місцях. При відсутності ІПП, для обробки заражених ділянок тіла можна використовувати підручні засоби, які застосовуються в побуті: шампуні, мило, пральні порошки. Вказані засоби розчиняють у воді і отриманим розчином змивають БОР з отруєних поверхонь. Замість тампонів можна використовувати папір, клоччя та інше. На сьогодні у спорядження формувань ЦО замість ІПП-8, ІПП-9 поступають ІПП-10. Рецептура ІПП-10 має профілактичні якості (нею можна обробляти різні поверхні) до зараження їх БОР.

Пакет перев'язочний індивідуальний ППІ - пакет складається з бинта шириною 10 см довжиною 7 м двох ватно-марлевих подушечок (17,5х32 см), одна з яких пришита до кінця бинта, а друга може переміщуватися. Складені бинт та ватно-марлеві подушечки загорнуті в пергаментний папір і вкладені в герметичний чохол з прогумованої або іншої волого непроникної тканини. У пакеті знаходиться також шпилька, на чохлі вказані правила користування пакетом. Зовнішній чохол пакета, внутрішня поверхня якого стерильна, використовується для накладання стерильних пов’язок.

Організація забезпечення ЗІЗ персоналу ОЕ та інших категорій населення

Видача ЗІЗ відбувається в строки, які визначаються планами ЦО ОЕ. Вказаними планами визначаються також порядок забезпечення НФ, робітників, службовців, ЗІЗ. Особистий склад НФ ЦО забезпечується ЗІЗ у відповідності з Положенням про невоєнізовані формування і Нормами оснащення в першу чергу. Кожному робітникові і службовцю у випадку необхідності видається наступне майно: протигаз ГП-5 (ГП-7), аптечка індивідуальна АІ-2, індивідуальний протихімічний пакет ІПП-8, пакет перев’язочний індивідуальний (ППІ). Населення за місцем проживання забезпечується протигазами і самостійно виготовляє ПТМ-1 та ВМП. В цілому по країні населення забезпечене дорослими протигазами на 100%, дитячими на 70…80%, камерами захисними дитячими - на 20…25%. Усім категоріям населення ЗІЗ видаються при об’яві небезпеки або нападу. Для видання ЗІЗ на ОЕ за рахунок рятувальних формувань розгортаються спеціальні пункти. В наказі обговорюються місця і час розгортання пунктів видання, порядок доставки засобів захисту тощо. На великих об’єктах пункти видання розгортаються у великих цехах, за якими закріплюються більш дрібні (за чисельністю робітників та службовців) підрозділи. На невеликому об’єкті може розгортатися один пункт видання поблизу або безпосередньо в місці зберігання ЗІЗ. Пункти видання ЗІЗ розгортаються в центрі цехів або інших великих приміщень, що мають не менше одного-двох входів та виходів. Обслуговуючий персонал пункту видання (20...25 чол.) розділяється на ланки (групи): отримання і доставки ЗІЗ зі складу, видачі ЗІЗ, підготовки ЗІЗ до використання, ланка технічного контролю. Керує роботою ланок начальник пункту видачі ЗІЗ. Ланка видачі, використовуючи мірні стрічки і таблиці, визначає потрібні прибулим робітникам і службовцям ріст шолом-маски (масок), видає їм лицеві частини протигазів, фільтруючо-поглинаючі коробки і сумки. В ланці підготовки ЗІЗ для використання обробляють лицеві частини протигазів дезінфікуючим розчином або миють водою з милом і протирають. Після цього протигаз збирають, перевіряють на герметичність і вкладають в сумку. Справність, кінцеву придатність протигазу для використання визначають в ланці технічної перевірки. Ланка розгортає палатку (ковпаки, дзвони) або підготовлює спецприміщення, де створюється певна концентрація отруйної речовини хлорпікрину (8,5 мг/л).

Порядок дій населення на пунктах видання 313

Перш ніж зайти в палатку (приміщення) з БОР, слід ще раз перевірити правильність збору і герметичність протигазу, щільність прилягання його до обличчя. Командир ланки технічного контролю інструктує прибулих про порядок перевірки протигазів в атмосфері БОР, знайомить з правилами безпеки. В палатку (приміщення) одночасно заходить група чисельністю 20...25 чол. Під час перебування в палатці (приміщенні) на протязі 3...4 хвилин кожний з них виконує декілька фізичних вправ (нахил тулуба, нахил голови, присідання, тощо). При знаходженні несправностей протигази замінюють і знову перевіряють. Пункт видачі ЗІЗ повинен бути готовий до роботи в будь-який час доби. На випадок порушення енергопостачання передбачається забезпечення його переносними ліхтарями, акумуляторами або іншими резервними (аварійними) джерелами освітлення. Продуктивність видачі 180…200 протигазів на годину. Із введенням в дію плану ЦО об’єкта ЗІЗ робочим і службовцям повинні бути видані за 2…3 години. Все інше населення забезпечується засобами захисту на протязі 24 годин. Використання ЗІЗ не виключається жодним з заходів, що проводиться з метою захисту населення від ЗМУ. ЗІЗ повинні бути постійно при людях і можуть бути використані ними при знаходженні у сховищах і ПРУ. Справність ЗІЗ і збереження їх захисних властивостей у значній мірі залежать від правильного утримування і зберігання.

Порядок зберігання засобів захисту.

ЗІЗ до надходження у використання звичайно зберігаються на складах. Вони знаходяться там при певних температурах і вологості повітря, що підтримуються у приміщеннях, захищених від дії прямих сонячних променів. Це забезпечує тривале підтримання захисних властивостей засобів захисту, постійну придатність їх до використання. При виникненні небезпеки ЗІЗ будуть видані на руки населенню. У цьому випадку збереження засобів захисту придатними до ефективного використання цілком буде залежати від правильності зберігання їх власником. Фільтруючий протигаз необхідно зберігати у зібраному вигляді у сумці, підвішеним на лямці або поставленим на полиці дном до низу. При тривалому зберіганні протигазу отвір у дні фільтруючо - поглинальної коробки повинен бути закритий гумовою пробкою. Зберігати протигаз треба у сухому приміщенні на відстані не менш як 3 метри від опалювальних пристроїв і приладів. Вологість може призвести до іржавіння металевих деталей протигазу і до зниження поглинаючої здатності (у результаті зволоження фільтру та шихти) фільтруючо-поглинальної коробки. Під дією високої температури можливе надмірне висихання шихти. Протигаз, що побував під дощем, або змок з іншої причини за першою ж можливістю треба витягти із сумки, ретельно протерти і просушити на повітрі. У холодний час при внесенні протигазу у тепле приміщення протирати його деталі слід після того, як він відпотіє (через 10…15 хвилин). Укладати протигаз слід лише у гарно висушену сумку. Ні в якому разі не можна допускати потрапляння води у фільтруючо-поглинальну коробку протигазу. Протигаз треба оберігати від ударів та інших механічних впливів, при яких можуть бути зім'яті металеві деталі, у тому числі фільтруючо-поглинаюча коробка, ушкоджена шолом-маска (маска), розбите скло окулярного вузла, тощо. Слід особливо обережно поводитися із клапанами видиху і без необхідності не виймати їх із клапанної коробки. Якщо клапани засмітились або злиплися, треба обережно продути їх. При забруднені шолома-маски (маски) необхідно промити її водою з милом, попередньо від'єднавши фільтруючо-поглинаючу коробку. Після цього треба протерти шолом-маску (маску) сухою чистою ганчіркою і просушити. Особливу увагу необхідно звернути на видалення води (вологи) із клапанної коробки. Коробку з плівками, що не запотівають, слід постійно зберігати закритою. Місце з'єднання корпусу і кришки коробки після кожного розкривання обмотують ізоляційною стрічкою. Не можна зберігати у сумці для протигазу сторонні предмети. Респіратор постійно має знаходитися у поліетиленовому мішечку, що спеціально призначений для його зберігання. Мішечок має бути закритий за допомогою кільця. Інші правила зберігання респіратора ті ж самі. що й для протигазу. Засоби захисту шкіри при зберіганні треба охороняти від висихання і вогкості, що їх ушкоджують. У результаті висихання вони стають ламкими, а від вогкості вкриваються пліснявою та загнивають. Зберігати засоби захисту шкіри треба у сухих, добре провітрюваних приміщеннях, не ближче, як за 1 метр від опалювальних пристроїв. Не допустиме зберігання засобів захисту шкіри разом з горючими і легкозаймистими матеріалами, а також разом із кислотами, лугами та іншими агресивними речовинами. Не рекомендується зберігати засоби захисту у розкладеному вигляді або розвішеними. Їх краще зберігати обережно складеними і вкладеними у мішечки, призначені для зберігання. Захисні плащі можна нетривалий час зберігати розвішеними на вішалках. ЗФО допускається зберігати як у просоченому, так і у непросоченому вигляді, разом із іншими засобами захисту. Просочені і непросочені частини потрібно зберігати окремо. Простіші засоби захисту органів дихання, що виготовлені самим населенням, а також одяг і взуття, котрі підготовлені для застосування з метою захисту, зберігаються, як і будь-які інші речі з тканини, шкіри та гуми. Просочені одяг і білизна гарячому прасуванню не підлягають. При тривалому зберіганні ЗІЗ необхідно періодично перевіряти їх стан.

 

КОНТРОЛЬНІ ЗАПИТАННЯ:

1. Який державний орган в Україні створений для координації діяльності міністерств, інших органів виконавчої влади щодо захисту населення і територій від НС, його склад

2. Основні завдання захисту населення і територій у НС

3. Постійна Урядова комісія з питань ТЕБ та НС, її побудова та завдання

4. Функції оперативної групи МНС

5. Спеціалізовані служби ЦО, їх призначення

6. Режими функціонування ЄДС, ЦО

7. Види забезпечення у НС

8. Основні способи та заходи захисту населення у НС

9. На яких рівнях формуються запаси матеріально-технічних ресурсів

10. Як класифікуються ЗС за основними властивостями

11. Норми захисних властивостей сховищ

12. Призначення та класифікація засобів індивідуального захисту

13. Сили та засоби оперативного реагування

14. Хто та яким чином здійснює оповіщення та інформування населення у НС

 

 

Планування заходів РЕАГУВАННЯ НА НС

 

3.1. Основи планування заходів запобігання та зменшення впливу наслідків НС на ОЕ

Завчасна підготовка до захисту населення, об'єктів економіки всіх галузей господарської діяльності країни в умовах мирного і воєнного часу є одним з основних принципів їх захисту. Чим більше підготовчих заходів буде проведено заздалегідь в мирний час, тим легше буде вирішити завдання захисту при загрозі виникнення й в умовах НС, під час війни, особливо в її первісний період. Для забезпечення готовності функціональних і територіальних підсистем ЄДС та ЦО до оперативного реагування на НС органами управління підсистем усіх рівнів розробляються окремі плани реагування на НС, найбільш імовірні для певної території, галузі, об'єкта виходячи, з прогнозованих даних та експертних оцінок.

Основними завданнями окремих планів реагування на НС є: визначення можливих джерел НС та їх впливу на довкілля; уточнення зон можливих руйнувань населених пунктів та особливо важливих об'єктів господарювання, шляхів сполучення і комунікаційних мереж; можливого катастрофічного затоплення, осередків пожеж, радіоактивного, хімічного або іншого зараження; надзвичайних екологічних ситуацій; визначення можливих втрат населення, сил та засобів ЄДС та ЦО; встановлення кількісних та якісних показників виведення з ладу транспортних засобів, промислових, громадських і житлових будинків та споруд, комунальних і енергетичних мереж, засобів зв'язку, магістральних газо-, нафто- або інших трубопроводів, залізничних вузлів, портів, мостів, шляхопроводів, тощо; уточнення розмірів можливих збитків; визначення характеру та обсягів АРІНР та відбудовних робіт, проведення розрахунків сил і засобів ЄДС та ЦО, необхідних.для їх виконання; визначення порядку та організації взаємодії, всебічного забезпечення дій підпорядкованих сил ЄДС та ЦО у зоні НС та управління ними. Окремі плани реагування на НС повинні бути взаємоузгодженні, затверджені відповідними керівниками органів управління ЄДС та ЦО, забезпечувати виконання покладених на ці органи управління і сили функцій. Практичне здійснення основних принципів захисту робітників та службовців, на об'єктах економіки, починається з розробки планів реагування на НС. Рішення начальника ЦО і завчасно розроблені плани є основою керування ОЕ у НС.

Закони України “Про цивільну оборону України “, “Про захист населення і територій від НС природного і техногенного характеру”, що визначають загальні для нашої держави організаційно - правові норми в області захисту від НС ставлять за обов'язок усім ОЕ: планувати й приймати міри захисту своїх працівників об'єктів від НС; планувати і здійснювати заходи щодо підвищення стійкості функціонування ОЕ і забезпечення життєдіяльності їхніх працівників у НС; забезпечувати створення, підготовку та підтримку в готовності до застосування сил і засобів з попередження та ліквідації НС, навчання працівників ОЕ способам захисту і діям у НС у складі невоєнізованих формувань; створювати локальні системи оповіщення про НС; забезпечувати організацію і проведення АРІНР на підвідомчих ОЕ та прилягаючих до них територіях; фінансувати заходи щодо захисту працівників ОЕ від НС; створювати резерви фінансових і матеріальних ресурсів для ліквідації НС; оповіщувати працівників ОЕ про загрозу або виникнення НС. Як вихідні документи для планування використовуються накази Президента України, законодавчі акти Верховної Ради України, постанови Кабінету Міністрів, рішення МНС, “План реагування на НС державного рівня”, витяги з рішення начальника ЦО області, району щодо організації та ведення ЦО на території області або району, витяг з “Плану організації евакозаходів та визначення місць розміщення евакуйованого населення”.

На ОЕ повинні бути розроблені два плани, а саме – “План дій з попередження та ліквідування НС” (на мирний час) та “План цивільної оборони ” (на воєнний час). Розробка планів повинна бути підлегла досягненню головної мети – максимальному зниженню людських та матеріальних втрат у будь-яких умовах обстановки. Планування повинне базуватися на наукових прогнозах обстановки, що може скластися в результаті НС і застосування сучасних засобів ураження, ступеня реальної небезпеки виникнення НС на ОЕ, на всебічному аналізі й оцінці матеріальних і людських ресурсів.

 

3.2.Основи планування заходів щодо попередження і ліквідації НС техногенного та природного походження на ОЕ

Планування заходів щодо попередження і ліквідації НС організує голова комісії з ТЕБ та НС помічник начальника ЦО ОЕ. При плануванні передбачається рішення основних питань організації дій щодо попередження і ліквідації НС на ОЕ, головними з яких є наступні:

- виконання всього комплексу заходів щодо захисту персоналу, будинків, споруд і території об'єкта від вражаючих факторів НС природного і техногенного характеру;

- забезпечення захисту персоналу при різних видах НС;

- виділення необхідних сил та засобів для проведення заходів щодо попередження і ліквідації НС.

До планування і розробки документів залучаються члени КТЕБ та НС, працівники відділу ЦО і служб ЦО, головні спеціалісти, що не є начальниками служб. За необхідністю залучаються фахівці проектних і експертних організацій. На основі прогнозування й аналізу обстановки, яка може скластися на території об'єкта при виникненні НС, визначаються способи захисту і комплекс заходів, які необхідно спланувати для надійного захисту персоналу і території об'єкта, При цьому в обов'язковому порядку враховуються: наявність потенційно небезпечних ділянок безпосередньо на об'єкті, можливі варіанти розвитку аварійних ситуацій у процесі їхньої реалізації; ПНО на території району (регіону), аварії на яких можуть вплинути на об'єкт; можливі стихійні лиха в районі розташування об'єкта; сили і засоби об'єкта, можливі варіанти їх посилення для проведення заходів щодо захисту персоналу і ліквідації НС; орієнтований обсяг, порядок і терміни виконання заходів щодо попередження чи зниження збитку від НС, захисту персоналу і проведенню АРІНР; інші вихідні дані необхідні для планування, обумовлені місцевими умовами і специфікою діяльності об'єкта. В усіх випадках відпрацьовування документів щодо організації і проведення заходів попередження та ліквідації НС, управління силами починається з розробки основного документа – “Плану дій об'єкта щодо попередження та ліквідації НС”.

 

Структура і зміст “Плану ЦО” об'єкта

“План ЦО” – це перелік розроблених заздалегідь основних заходів щодо захисту робітників та службовців, підвищенню стійкості роботи ОЕ при впливі ЗМУ й інших сучасних засобів поразки, а також дій диверсійних розвідувальних або терористичних груп, і передбачаємий порядок послідовного та одночасного їх здійснення. У плані повинні бути закладені основні положення щодо керування силами і засобами ЦО на всіх етапах його виконання. “Планом ЦО” визначаються характер і порядок дій сил, зміст і обсяг робіт, терміни виконання і виконавці, послідовність проведення заходів при загрозі нападу супротивника і при ліквідації наслідків нападу з урахуванням фізико-географічних особливостей, економічних і інших можливостей кожного об'єкта. План складається з рішення начальника ЦО об'єкта на організацію і ведення АРІНР, яке оформлюється у вигляді наказу та додатків до нього. До рішення начальника ЦО об'єкта додаються: план евакуації виробничого персоналу та членів його родин; розрахунок укриття робітників та службовців; план переведення ОЕ на особливий режим роботи з ЦО; розрахунок забезпечення формувань, робітників та службовців ЗІЗ; схема організації керування, оповіщення та зв'язку; календарний план основних заходів ЦО; план проведення АРІНР; план захисту продовольства і джерел водопостачання від РР, БОР та БЗ.

В залежності від місцевих умов до плану за рішенням начальника ЦО можуть бути включені й інші документи. Таким чином, “План ЦО” призначається для організованого і систематичного вишукування способів та заходів для максимально можливого зниження втрат на ОЕ, а також для створення умов сталої роботи його у воєнний час. Вихідні дані для розробки плану ЦО ОЕ такі:

- задачі поставлені відповідним начальником ЦО (України, області, району);

вказівки МНС України;

- вказівки міністерства, відомства, у веденні якого знаходиться ОЕ;

- характеристика ОЕ (економічне й оборонне значення, площа території, щільність та характер забудови, кількість і стан сил та засобів ЦО);

- очікувана обстановка у воєнний час;

- наявність ЗІЗ для робітників та службовців;

- кількість сховищ та укриттів і їхня місткість;

- можливість будівництва захисних споруд та виготовлення ЗІЗ;

- керівні документи та посібники з ЦО.

Основні вимоги до плану ЦО: повнота та стислість викладання, ретельний облік часу, потрібного для виконання заходів ЦО, їх економічна доцільність, реальність та узгодженість з планами ЦО області, міста, району. Повнота розробки плану обумовлена тим, що захист виробничого персоналу і підвищення стійкості об'єкта до впливу сучасних засобів поразки, а також створення сприятливих умов для ведення АРІНР в осередку ураження можуть бути успішно вирішені тільки за умови послідовного або одночасного здійснення всього комплексу необхідних заходів як у мирний, так і у воєнний час. Стислість викладу розділів плану необхідна для зручності користування. Вона забагато досягається застосуванням графічного способу його виконання. На плані (схемі) об'єкта умовними позначками графічно встановлюються вид та обсяг передбачуваних АРІНР. Пояснення до графічного виконання плану ЦО подаються у вигляді таблиць, графіків та легенд. Графічним планом зручно користатися в будь-яких умовах.. В нього можна наносити обстановку, що склалася на ОЕ після застосування супротивником зброї, вказувати дані розвідки, швидко готувати і наносити рішення або заносити виправлення до раніше прийнятого рішення на проведення АРІНР. Ретельний облік часу необхідний для встановлення термінів надання своєчасної допомоги потерпілим, локалізації та гасіння пожеж при їх виникненні, недопущення переопромінення людей, своєчасного усунення аварій на КЕМ. Реальність плану - умова реалізації його при виникненні необхідності. З цією метою в плані відбиваються тільки ретельно вивчені, дійсні і конкретні дані місцевих умов. Обґрунтування планованих заходів здійснюється на основі оцінки обстановки, яка може скластися на ОЕ у воєнний час. Насамперед визначаються ймовірний характер руйнувань та завалів, можливі втрати людей і техніки, потреба в силах та засобах ЦО, необхідних для ліквідації наслідків нападу супротивника та їх наявність і підготовленість. Під узгодженням плану ЦО об'єкта з провідними інстанціями розуміється передбачення в ньому необхідної централізації керування, урахування їх вимог, погодження виконання запланованих заходів та термінів їхнього здійснення. Порядок розробки плану визначається рішенням начальника ЦО об'єкта. У рішенні вказуються основні принципи і способи захисту, вихідні дані для розробки плану, а також терміни і відповідальні виконавці. До розробки плану залучаються штаб ЦО (структурні підрозділи ОЕ) на чолі з начальником і його заступником, начальники служб, командири формувань ЦО, а також інженерно-технічний склад у частині, що їх стосується. Розробка плану здійснюється в три етапи: перший - складання списків виконавців і затвердження їх; збір, узагальнення й оцінка вихідних даних, необхідних для розробки плану; другий - практична розробка й оформлення документів плану; третій - узгодження розділів плану між собою та з вищестоящим штабом ЦО, доробка, затвердження плану і доведення його до виконавців. План ЦО розробляється в одному екземплярі, після затвердження він доводиться до начальників служб, командирів формувань, начальників цехів і відділів у частині що їх стосується. Зміни і корегування плану здійснюється у випадках, якщо змінилися вихідні дані, котрі були покладені в основу його розробки, але не рідше одного разу за рік. Перевірка реальності плану та його корегування здійснюється, як правило, на практичних тренуваннях і об'єктових навчаннях ЦО. Це дає змогу у мирний час проаналізувати різні види рішення, вивчити можливості захисту виробничого персоналу, вибрати найбільш придатні дії для даного ОЕ у відповідній ситуації. План ЦО об'єкта складається в двох варіантах - при планомірному виконанні заходів ЦО та при раптовому нападі супротивника.

Рішення на організацію і ведення ЦО на об'єкті оформляється у вигляді наказу де відбиваються:

- організація ЦО на об'єкті: склад органа керування, бойового розрахунку командного пункту, служб ЦО і на якому підґрунті вони створюються, які формування ЦО організуються і де знаходяться їхні штаби;

- способи захисту робітників та службовців, якими передбачається захист: працюючої зміни на об'єкті при раптовому нападі супротивника; відпочиваючої зміни в районах евакуації; формувань ЦО на маршруті висування їх в осередки ураження і під час ведення там АРІНР;

- організація керування, оповіщення та зв'язку, що визначає: місця розташування КП; розрахунок сил та засобів, умови радіо і провідного зв'язку й оповіщення; способи оповіщення і сигнали ЦО; організацію системи спостереження на об'єкті, у районі евакуації і на маршруті руху формувань ЦО; засоби зв'язку на ПУ, спостережливих посадах, на пунктах збору з командирами формувань і з вищестоящим штабом;

- порядок переведення об'єкта на особливий режим роботи з ЦО, що визначає умови змінення виробничого процесу в цехах, припинення роботи цехів і агрегатів та порядок їхньої безаварійної обстановки; укриття робітників та службовців працюючої зміни в захисних спорудах;

- завдання службам і формуванням по періодах ведення ЦО, що встановлюють: порядок і місця захисту формувань, робітників та службовців цехів і відділів об'єкту від вражаючих факторів ЗМУ, а також забезпечення боєздатності його сил ЦО;

- організація АРІНР, що включає розрахунок сил та засобів для ведення АРІНР, мету, порядок дій, заходи безпеки, допустимі дози опромінення особового складу формувань;

- завдання щодо бойового, матеріального, технічного й інших видах забезпечення, де вказуються: сили і засоби розвідки на маршрутах руху формувань, терміни ведення розвідки та її мету; транспортні засоби для пересування формувань; засоби радіаційної і хімічної розвідки, дозиметричного контролю і порядок використання їх; інструменти і техніку для формувань ЦО, забезпечення особового складу ЗІЗ.

У плані здійснення евакуації виробничого персоналу об'єкта і членів його родин наводиться кількість робітників та службовців і членів їхніх родин, місця і порядок їхнього розташування, збірний і прийомний евакопункти, заходи щодо забезпечення транспортом, місця посадки на нього і маршрути руху, порядок зміни та перевезення робітників і службовців у район евакуації, до місця роботи і назад.

Розрахунок укриття робітників та службовців об'єкта включає: порядок використання сховищ і ПРУ для захисту працюючої зміни на об'єкті; відпочиваючої зміни в районі евакуації; формувань ЦО в районі ведення АРІНР; заходи щодо прискореного будівництва ШЗС та ПРУ на об'єкті й у районі евакуації при загрозі нападу супротивника.

План переведення роботи ОЕ на режим роботи у воєнний час відбиває: порядок зміни виробничого процесу; вказуються цехи й агрегати які припиняють або продовжують роботу, порядок їхньої безаварійної зупинки; порядок укриття чергових фахівців; порядок дій за сигналами ЦО.

Розрахунок забезпечення формувань робітників та службовців об'єкта ЗІЗ, включає: визначення наявної і потрібної кількості протигазів, респіраторів, медичних засобів захисту, ІПП; місця видання; заходи щодо виготовлення найпростіших засобів захисту за їх відсутністю.

Схема організації керування оповіщенням і зв'язку на ОЕ містить: організацію радіо і провідного зв'язку з відомством, у веденні якого знаходиться об'єкт, вищестоящим штабом ЦО, командирами формувань, начальниками цехів і відділів; порядок оповіщення і збору керівного і командного складу; засоби і способи подання (дублювання) сигналів ЦО; терміни і порядок розгортання командного пункту; спостережливих посад.

Календарний план основних заходів ЦО об'єкта визначає виконання основних заходів ЦО при переведенні з мирного на воєнний час, при “Підвищеній готовності”, “Військовій загрозі” і “Повної готовності ЦО ”. У ньому вказуються заходи, що запроваджуються при планомірному приведенні ЦО у повну готовність, обсяг виконуваних робіт, тривалість у годинах та виконавці.

У плані проведення АРІНР на об'єкті вказуються: порядок організації і ведення розвідки; пункти збору формувань; рішення на організацію та виконання АРІНР в осередках ядерного, хімічного і біологічного ураження.

План захисту продовольства, джерел водопостачання від РВ, ОВ, БС - розробляється об'єктами пов'язаними з виробництвом, збереженням, переробкою, транспортуванням продовольчих товарів.

Розглянуті вище питання організації планування заходів ЦО, стосуються в основному великих і середніх об'єктів (підприємств, організацій, установ). Але нові умови господарювання викликали появу малих підприємств із невеликим (до 200 чол.) кількістю працюючих. Відповідно до закону України “ Про цивільну оборону України ” керівництво будь-яких підприємств, установ і організацій незалежно від форм власності і підпорядкування повинно вирішувати задачі захисту життя і здоров'я працівників від наслідків аварій, катастроф, пожеж, стихійних лих і застосування сучасних засобів поразки, незалежно від кількості працюючих. У будь-якій невеликій організації, де є керівник, повинний бути начальник ЦО (керівник організації), що відповідає за захист трудового колективу. Особливість планування на малому підприємстві полягає у визначеному скороченні кількості й обсягів документів, їх уніфікації, об'єднанням деяких планів в один загальний документ.

КОНТРОЛЬНІ ЗАПИТАННЯ:

1. Основні завдання планів реагування на НС ОЕ

1. Що визначають правові норми в галузі захисту населення і територій від НС

2. Хто відповідає за планування заходів ЦО

3. Як плануються заходи щодо ліквідації НС

4. Що таке “План ЦО”, його характеристика

5. Які вихідні дані потрібні для розробки “Плану ЦО”

6. Основні вимоги до структури і змісту “Плану ЦО”

7. Скільки та які частини містить “План ЦО”

8. Що таке евакуація, основні органи її забезпечення

9. Які заходи застосовують на підставі плану евакуації