Формування і використання виробничої потужності підприємства

Виробнича потужність підприємства – це максимально можливий річний випуск продукції визначеної номенклатури та асортименту при повному використанні виробничого обладнання та виробничих площ за умови використання передової техніки виробництва і наукової організації праці.

Розрізняють три види потужності підприємства: проектну, поточну, резервну. Проектною є потужність, яка визначається у процесі проектування реконструкції (розширення) діючого або будівництва нового підприємства; вона вважається оптимальною, оскільки склад і структура устаткування відповідають структурі трудомісткості запроектованої номенклатури продукції, і має бути досягнута протягом нормативного терміну її освоєння. Поточна (фактично досягнута) виробнича потужність визначається періодично у зв'язку зі зміною умов виробництва (номенклатури і структури трудомісткості продукції) або перевищенням проектних показників. При цьому обчислюють вхідну (на початок року), вихідну (на кінець року) та середньорічну потужність підприємства. Резервна потужність повинна формуватись і постійно підтримуватись у певних галузях: електроенергетиці і газовій промисловості — для покриття так званих пікових навантажень в електро-та газових мережах, надійного забезпечення енергоресурсами споживачів на період виконання ремонтно-аварійних робіт; харчовій індустрії — для переробки істотно збільшеного обсягу сільськогосподарської сировини, що швидко псується у високоврожайні роки; на транспорті — для перевезення збільшеної кількості пасажирів у літні місяці; в машинобудуванні та інших галузях — для підготовки виробництва та освоєння випуску нових видів устаткування (агрегатів, приладів) і конструкційних матеріалів тощо.

Величина виробничої потужності підприємства формується під впливом багатьох чинників. Головними з них є: номенклатура, асортимент та якість продукції, що виготовляється; * кількість встановленого устаткування, розміри і склад виробничих площ, можливий річний фонд часу роботи устаткування та використання площ; * прогресивні техніко-економічні норми продуктивності й використання устаткування.

Для розрахунків виробничої потужності підприємства береться максимально можливий річний фонд часу роботи устаткування.

У найзагальнішому вигляді виробничу потужність провідного цеху (дільниці) з виготовлення однорідної продукції (переробки сировини, виконання інших виробничих операцій) можна визначити за однією з таких формул:

N_i=a_iT_pm, або

де N_i - потужність і-го виробничого підрозділу підприємства;

a_i– продуктивність устаткування у відповідних одиницях виміру і-ої продукції за годину;

T_p- річний фонд часу роботиустаткування;

m- середньорічна кількість фізичних одиниць устаткування;

t_i – трудомісткість виготовлення одиниці продукції (переробки сировини, час надання послуги в годинах).

Визначення виробничої потужності підприємства завершується складанням балансу, що відбиває зміни її величини протягом розрахункового періоду і характеризує вихідну потужність (N_вих). Для цього використовується формула:

N_вих=N_вх+N_отз+N_р N_на-N_в,

де N_вх – вхідна потужність підприємства;

N_отз – збільшення потужності протягом розрахункового періоду внаслідок здійснення поточних організаційно-технічних заходів;

N_р – нарощування виробничої потужності завдяки реконструкції або розширенню підприємства;

N_на – збільшення (+) або зменшення (-) виробничої потужності, спричинене змінами в номенклатурі та асортименті продукції, що виготовляється;

N_в – зменшення виробничої потужності внаслідок її вибуття, тобто виведеннята застарілого устаткування.

Література

1.Величко В.В. Економіка підприємства: навчальний посібник / В.В. Величко – Харк. нац. акад. міськ. госп-ва. – Х.: ХНАМГ, 2010. – 169 с.

2.Гетьман О.О. Економіка підприємства: навчальний посібник / О.О. Гетьман, В.М. Шаповал. – 2-ге вид.. – К.: Центр навчальної літератури, 2010. – 488 с.

3.Горбонос Ф.В. Економіка підприємств: підручник / Ф.В. Горбонос, Г.В Черевко, Н.Ф. Павленчик. – К.: Знання, 2010. - 463с.

4. Гринчуцький В.І. Економіка підприємства: навчальний посібник / В.І.Гринчуцький, Е.Т.Карапетян, Б.В.Погріщук – 2-е вид., перероб. і доп. – К.: ЦУЛ, 2012. – 304 с.

5. Калінеску Т.В. Оцінювання майна: навч. посіб. / Т.В. Калінеску, Ю.А. Романовська, О.Д. Кирилов. – К.: ЦУЛ, 2012. – 312 с.

6.Мацибора В. І. Економіка підприємства: навч. посібник / В. І. Мацибора, В. К. Збарський, Т. В. Мацибора; М-во освіти і науки, молоді та спорту України, Нац. ун-т біоресурсів і природокористування України. – 2-ге вид., переробл. і доповн. – К.: Каравела, 2012. – 319 с.

7.Економіка підприємства: підручник / За заг. ред. Г. О. Швиданенко.– К.: КНЕУ, 2009.– 816 с.

Питання для самоконтролю

1. Загальна характеристика техніко-технологічної бази підприємства.

2. Сучасні тенденції розвитку техніко-технологічної бази підприємств різних галузей.

3. Порівняльна характеристика традиційних та прогресивних технологічних укладів.

4. Проблеми оцінювання технічного рівня різногалузевих підприємств.

5. Система організаційно-економічного управління технічним розвитком підприємства.

6. Можливі та найефективніші форми технічного резвитку підприємства.

7. Проблеми планування технічного розвитку підприємства.

8. Сутнісно-видова характеристика лізингу.

9. Загальні методичні принципи визначення виробничої потужності різногалузевих підприємств.

10. Передумови й способи ефективнішого використання виробничих потужностей підприємств різних галузей економіки України.

11. Об'єктивна необхідність та соціально-економічна ефективність деконцентрації виробництва як форми розвитку малого і середнього бізнесу.