Характеристика основних форм організації виробництва

До форм суспільної організації виробництва належать концентрація, комбінування, спеціалізація і кооперування, конверсія, диверсифікація.

Під абсолютною концентрацією розуміють будь-яке укрупнення виробництва (розростання самого підприємства, або об’єднання дрібних підприємств), а під економічною концентрацією розуміють ріст питомої ваги крупних підприємств в загальному обсязі виробництва.

Концентрація промислового виробництва здійснюється в трьох основних формах:

1. Концентрація спеціалізованого виробництва, тобто концентрація виробництва конструктивно і технологічно однорідної продукції на спеціалізованих підприємствах.

2. Концентрація комбінованих виробництв, що полягає у комбінуванні різнорідних виробництв однієї або декількох галузей промисловості.

3. Збільшення розмірів універсальних підприємств. Концентрація об’єднує виробництва, не пов’язані між собою ні однорідністю і послідовністю технологічних процесів, ні комплексною переробкою сировини. Ця форма є найменш ефективною.

Основними показниками рівня концентрації в промисловості є розміри підприємства, які визначаються за:

· чисельністю працюючих;

· річним випуском продукції;

· середньорічною вартістю основних фондів;

· споживанням електроенергії за рік;

· питомою вагою крупних підприємств в загальному випуску продукції всієї галузі.

Для визначення рівня концентрації доцільно використовувати хоча б два показники одночасно.

Галузевий рівень концентрації (П_{гал.конц}) визначається за формулою:

П_{гал.конц} =

де Q_{крупн. гал}, Q _{заг. гал} – відповідно обсяг виробленої за певний період продукції крупними підприємствами і всією галуззю, грн.

Рівень народногосподарської концентрації (П_{н/г конц}) можна обчислити із співвідношення:

П_{н/г конц} =

де Q_{крупн.н/г},Q_заг.н/г - відповідно обсяг продукції, виробленої за певний період крупними підприємствами в межах народного господарства, грн.

Критерієм оптимізації розміру підприємства є мінімум суспільних витрат, який визначається:

З _прив._{і .}= С + Т + Е * К → min, грн.,

де З _прив._і. – приведені витрати при і-му варіанті розміру підприємства, грн.;

C – собівартість одиниці продукції при і-му варіанті, грн.;

Т - транспортні витрати на одиницю продукції при і-му варіанті, грн.;

К – питомі капіталовкладення при і-му варіанті, грн.

Комбінування – це поєднання в одному підприємстві різногалузевих виробництв, пов’язаних між собою в технічному та організаційному відношеннях.

Характерними ознаками комбінатів є:

- об’єднання різнорідних виробництв;

- пропорційність між ними;

- техніко-економічна та виробнича єдність виробництв;

- єдине енергетичне господарство, спільні допоміжні та обслуговуючі виробництва.

Розрізняють три основні форми комбінування:

1. Комбінування на основі поєднання послідовних стадій переробки вихідної сировини;

2. Комбінування на основі використання відходів виробництва (розповсюджене у деревообробній, харчовій, хімічній промисловості);

3. Комбінування на основі комплексної переробки сировини (розповсюджене в галузях, що переробляють органічну сировину).

Сучасні комбінати поєднують дві або навіть три форми комбінування.

Рівень комбінування можна охарактеризувати рядом показників:

- питома вага товарної продукції комбінатів в загальному обсязі продукції галузі, промисловості;

- питома вага сировини, напівфабрикатів, що підлягають подальшій переробці на місці їх одержання в загальній кількості тієї ж сировини і напівфабрикатів, виготовлених на комбінаті;

- кількість і вартість продуктів, що одержують на комбінатах із вихідної сировини;

- чисельність робітників, зайнятих на комбінованих виробництвах;

- виникнення соціального ефекту в результаті запобігання забруднення навколишнього середовища тощо.

Узагальнюючим показником економічної ефективності комбінування є різниця приведених витрат (З ) на некомбінованому і комбінованому виробництвах:

З = С + Е + К → min, грн.

Оптимальним є той варіант комбінування, при якому приведені витрати на проведення комбінування на даному підприємстві є мінімальними.

Спеціалізація - це процес зосередження випуску конструктивно і технологічно однорідної продукції, її окремих частин або технологічних процесів на підприємствах, в об’єднаннях або галузях.

Основними напрямками спеціалізації в промисловості є:

1. Спеціалізація на випуску певних готових виробів.

2. Виробництво окремих частин продукту.

3. Виділення окремих заводів, цехів по виконанню окремих технологічних стадій.

Відповідно до цих напрямів виділяють такі види спеціалізації:

- предметна (випускається певний вид продукції кінцевого споживання; може бути однопредметною і багатопредметною);

- подетальна (виробництво окремих агрегатів, напівфабрикатів, деталей, заготовок, а також виконання окремих технологічних процесів);

- технологічна (стадійна) (перетворення окремих фаз виробництва або операцій в самостійні виробництва).

Основними передумовами розвитку спеціалізації є стандартизація і уніфікація.

Рівень заводської спеціалізації характеризується за допомогою показників питомої ваги основної продукції в загальному обсязі виробництва; широтою номенклатури та асортименту продукції, що випускається одним підприємством.

Під кооперуванням розуміють тривалі виробничі зв’язки між підприємствами, що сумісно виготовляють кінцевий продукт.

Головна умова кооперування – широка мережа подетально і технологічно спеціалізованих та організаційно відособлених виробництв.

Кооперування за галузевим принципом ділиться на внутрішньогалузеве і міжгалузеве; за територіальним принципом: на внутрішнє і міжрайонне.

В залежності від виду спеціалізації розрізняють:

предметне, подетальне і технологічне кооперування.

Показниками рівня кооперування є:

1. Питома вага комплектуючих і напівфабрикатів, одержаних по кооперованих поставках, в загальному обсязі випуску продукції.

2. Кількість підприємств, що кооперуються з даними підприємствами.

3. Загальний обсяг перевезень по кооперації в натуральному і вартісному виразі.

4. Середній радіус і вартість перевезень деталей, вузлів, напівфабрикатів, що одержуються в порядку кооперування та інших.

Одним із показників економічної ефективності спеціалізації і кооперування є: умовно-річна економія (Е у-р), яку визначають за формулою:

Е =((С + Т ) - (С +Т )) х А₁

де С ,С - повна собівартість одиниці продукції до і після спеціалізації, грн.;

Т Т – транспортні витрати по доставці одиниці продукції споживачу до і після спеціалізації, грн.;

А₁ – річний обсяг випуску продукції після спеціалізації в натуральних одиницях по плану.

Оптимальним є той варіант спеціалізації, при якому досягається мінімум приведених витрат з врахуванням транспортних затрат:

З = С + Т + Е ^. К → min, грн.

Річний економічний ефект (Е ) від проведення спеціалізації по вибраному варіанту обчислюється:

Е = (З – З ) ^. А , грн.,

де З ,З - приведені витрати по порівнювальних варіантах, грн.;

А - фактичний річний обсяг випуску продукції в натуральних одиницях після проведення спеціалізації.

Строк окупності капіталовкладень на проведення спеціалізації можна визначити за формулою:

Т_{ок.спец .} = років

де К – обсяг капіталовкладень на проведення спеціалізації,грн.;

Ф – вартість основних фондів, які вивільняються після проведення спеціалізації і можуть бути реалізовані, грн.

Економічна ефективність кооперування – це різниця між собівартістю виробу власного виробництва і його ціною з урахуванням транспортних витрат при його випуску на спеціалізованому підприємстві.

Економія від розширення кооперативних зв’язків (Е ) розраховується за формулою:

Е = (С – (Ц + Т)) ^. N

Де С - повна виробнича собівартість одиниці виробу, що передається на виготовлення на спеціалізоване підприємство, грн;

Ц - гуртова ціна, по якій цей виріб буде поступати із спеціалізованого підприємства, грн;

Т - транспортно-заготівельні витрати в розрахунку на один виріб, грн.;

N - кількість виробів, яку одержують по кооперованих поставках за рік, натуральних одиниць.

Конверсія як форма організації виробництва характеризує істотне (іноді повне) перепрофілювання частини або всього виробничого потенціалу підприємства на виробництво іншої продукції під впливом докорінної зміни ринкового середовища або глобальних чинників розвитку економіки.

Диверсифікація будь-якого виробництва є однією з поширених форм його організації за умов розвиненої ринкової економіки і гострої конкуренції продуцентів на ринку. Сутність диверсифікації полягає в одночасному розвитку багатьох технологічно не зв’язаних між собою видів виробництва, у значному розширенні номенклатури та асортименту виробів, що їх виготовляє підприємство.

Література

1.Величко В.В. Економіка підприємства: навчальний посібник / В.В. Величко – Харк. нац. акад. міськ. госп-ва. – Х.: ХНАМГ, 2010. – 169 с.

2. Гетьман О.О. Економіка підприємства: навчальний посібник / О.О. Гетьман, В.М. Шаповал. – 2-ге вид.. – К.: Центр навчальної літератури, 2010. – 488 с.

3.Горбонос Ф.В. Економіка підприємств: підручник / Ф.В. Горбонос, Г.В Черевко, Н.Ф. Павленчик. – К.: Знання, 2010. - 463с.

4. Гринькова В. М. Організація виробництва: навч. посібник / В. М. Гринькова,М. М. Салун. – Х.: ВД «ІНЖЕК», 2005. – 552 с.

5. Мацибора В. І. Економіка підприємства: навч. посібник / В. І. Мацибора, В. К. Збарський, Т. В. Мацибора; М-во освіти і науки, молоді та спорту України, Нац. ун-т біоресурсів і природокористування України. – 2-ге вид., переробл. і доповн. – К.: Каравела, 2012. – 319 с.

6. Економіка та організація діяльності об’єднань підприємств: підручник /

В.І. Щелкунов, О.П. Овсак, О.М. Кириленко [та ін.]. - К.: НАУ, 2012. – 336с.

7. Скибінська З. М. Економіка та організація виробництва: навч. посібник / З. М. Скибінська, Т. Т. Гринів. – К.: Знання, 2012. – 299 с.

Питання для самоконтролю

1. Дайте визначення технологічного процесу й охарактеризуйте його складові.

2. Охарактеризуйте виробничий процес, його сутність та склад.

3. Сформулюйте основні принципи організації виробничих процесів.

4. Наведіть приклади, які характеризують прояв кожного з принципів раціональної організації виробничих процесів.

5. З якою метою і за якими критеріями здійснюється поділ виробничих процесів на організаційні типи?

6. Сутність поняття «виробничий цикл», його призначення і сфери використання.

7. Розкрийте суть поняття «партія виробів, що виготовляються», та вплив її розмірів на тривалість виробничого циклу.

8. Охарактеризуйте загальні особливості організації допоміжного і обслуговуючого виробництва.

 

ТЕМА 3.5. СИСТЕМИ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ ЯКОСТІ І КОНКУРЕНТОСПРОМОЖНОСТІ ПРОДУКЦІЇ (ПОСЛУГ)

1. Суть, методи оцінки якості продукції підприємств на ринку

2. Системи забезпечення конкурентоспроможності продукції (послуг)

3. Сутнісна характеристика стандартизації, її складові елементи і принципи здійснення. Поняття сертифікації продукції.

4. Державний нагляд за якістю і внутрішньовиробничий технічний контроль.