Організаційно-правова форма підприємства — це система норм, які визначають:
^ по-перше, відносини цього підприємства з державою, іншими фізичними та юридичними особами;
^ по-друге, відносини між партнерами (власниками) цього підприємства.
Найбільш значущими ознаками, що визначають характерні риси окремих організаційно-правових форм підприємств, є:
• цілі, які ставить перед собою підприємець (група підприємців), і шляхи їх досягнення в певному соціально-економічному середовищі;
• кількість учасників створюваного суб'єкта господарювання
• спосіб формування стартового капіталу;
• джерела майна як матеріальної основи господарської діяльності;
• межі майнової (матеріальної -) відповідальності;
• методи здійснення виробничо-господарської діяльності;
• організаційна структура та методи управління підприємо' твом;
• спосіб розподілу прибутків та збитків;
• законодавча і нормативно-технічна база, що регламенту створення,
функціонування і ліквідацію суб'єкта господарю вання.
Прийняття рішення про вибір організаційно-правової форм підприємства залежить від багатьох чинників. До визначальни чинників слід віднести:
♦ відповідальність (необмежена, обмежена, необмежена од 7; них та обмежена
решти засновників);
♦ оподаткування (податки фізичних, юридичних осіб, подвійне оподаткування);
♦ потреби у фінансових коштах (власних, позикових);
♦ можливості зростання (передбачувана тривалість існування; фірми);
♦ управлінські здібності підприємця (команди менеджерів фірми);
♦ можливість зміни власника (залучення до бізнесу третіх осіб);
♦ оперативність управління (швидкість реагування на зміни зовнішнього
середовища компанії);
♦ труднощі при ліквідації (складність адміністративних процедур у разі
припинення бізнесу).
Світовий досвід дозволяє виділити три класичні форми організації та функціонування
бізнесу: одноосібне володіння, товариство (партнерство) і корпорація.
Одноосібне володіння — це така організаційна форма, за якої власником бізнесу є фізична особа або сім'я. Одноосібне володіння пов'язане з індивідуальною підприємницькою діяльністю, яка здійснюється від свого імені, на власний ризик і спрямована на отримання певного прибутку. Тобто у разі вибору цієї організаційної форми підприємець несе повну, необмежену відповідальність за результати діяльності та водночас є розпорядником всього прибутку від бізнесу.
До переваг одноосібного володіння належать:
простота заснування та припинення (ліквідації -) бізнесу;
^ невеликі витрати на заснування та реєстрацію;
^ спрощена схема оподаткування;
^ повна самостійність, незалежність та оперативність підприємницьких дій;
^ високий рівень мотивації до ефективного ведення бізнесу;
^ конфіденційність діяльності.
До недоліків одноосібного володіння відносять:
^ складність отримання великих за обсягами кредитів;
повну відповідальність за зобов'язаннями, що виникають у процесі
підприємницької діяльності;
^ низький рівень спеціальних знань у різних питаннях управління та
господарської діяльності;
^ невизначеність строків функціонування;
^ значні фізичні та психологічні навантаження на особу, яка є власником бізнесу.
Товариство — це підприємство, створене на засадах угоди про об'єднання майна та фінансових ресурсів двох або більше окремих фізичних чи юридичних осіб за умови розподілу ризику, прибутків і збитків на основі рівності, спільного контролю ре-їулі.татів діяльності та безпосередньої участі у її здійсненні. За стуиенем участі партнерів у діяльності товариства поділяють на: повні, командитні, товариства з додатковою та обмеженою відповідальністю.
До переваг товариств (партнерств) належать:
фінансова незалежність і збільшення фінансових можливостей за рахунок об'єднання капіталу кількох партнерів;
можливість отримання значних за обсягами кредитів у банках;
свобода та оперативність господарської діяльності;
зростання ефективності функціонування бізнесу за рахунок спеціалізації партнерів на окремих аспектах управління та госпс дарської діяльності.
До недоліків товариств відносять:
необхідність спільної відповідальності за збитки товариств в разі неефективних дій одного із партнерів;
можливість особистих конфліктів і неузгодженості в дія партнерів;
складність у процесі розподілу прибутку;
складність адміністративних процедур у випадку припи нення чи ліквідації бізнесу.
Корпорація — це форма організації бізнесу, коли власниками компанії є акціонери, які відповідають за її зобов'язаннями лиші в межах капіталу, інвестованого в акції корпорації. Тобто корпо рація є юридичною особою, яка самостійно, окремо від власни ків, здійснює певний вид бізнесу. Фінансова заінтересованісті акціонерів від інвестування в корпорацію полягає в отриманн дивідендів з її прибутків. Особливістю корпорації є поділ функцій власності, контролю та управління між акціонерами та най маними менеджерами.
До переваг корпорації відносять:
широкі можливості залучення капіталу для здійснення діяльності;
можливість мобілізації фінансових ресурсів як за рахунок банківських кредитів, так і через інструменти фондового ринк) (цінні папери);
можливість постійного розвитку господарської діяльності;
невисокий ризик збитків акціонерів, що може компенсуватись за рахунок вкладення капіталу в акції інших корпорацій;
чітка орієнтація на довгострокове функціонування бізнесу;
можливість швидкої зміни існуючих і залучення нових власників на основі простої процедури купівлі-продажу акцій.
До недоліків корпорацій належать:
складність розподілу окремих функцій контролю та управління між акціонерами та менеджерами корпорації;
високий рівень та застосування процедури подвійного оподаткування прибутку корпорації та дивідендів акціонерів;
значні засновницькі витрати;
конфліктність інтересів між окремими групами акціонерів. 3. Головні види та напрями діяльності підприємств.
