Поняття та структура системи фінансового моніторингу

Швидкий розвиток економічних відносин, нестабільність ринкового середовища, впровадження найсучасніших методів конкурентної боротьби вимагають адекватного розвитку інструментарію управління, який здатний швидко визначити і оцінити ситуацію, що дасть змогу оперативно і найбільш правильно прийняти необхідне і виважене управлінське рішення.

Згідно Закону України “Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, або фінансуванню тероризму ” фінансовий моніторинг - сукупність заходів, які здійснюються суб'єктами фінансового моніторингу у сфері запобігання та протидії легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, або фінансуванню тероризму, що включають проведення державного фінансового моніторингу та первинного фінансового моніторингу [1].

Фінансовий моніторинг – процес безперервного науково обґрунтованого діагностично-прогностичного контролю, аналізу і прогнозування змін фінансової діяльності суб’єктів господарювання і населення та стану суб’єктів фінансово-кредитної сфери країни з метою забезпечення економічного розвитку та фінансової стабільності суб’єктів господарювання, секторів національної економіки, регіонів і держави.

На думку О.А.Кириченка та В.І.Міщенка, “ банківський моніторинг ” – система постійного спостереження за всіма контрольованими лімітами і нормативами, визначення розмірів і причин відхилення фактичних показників від нормативних, причин цих відхилень і прийняття управлінських рішень [5].

У дослідженнях Н.М.Шулькової визначено сутність банківського моніторингу як складної інформаційної системи, що включає спостереження за станом банківської сфери, оцінку їх результатів та прогнозування майбутнього розвитку банківської системи країни та окремих комерційних банків [22]. Трактування цією дослідницею банківського моніторингу значно розширює сфери його застосування і підкреслює важливість інформаційної складової моніторингу як першочергової. Важливим також є й виділення елементу прогнозування майбутнього розвитку банківської системи, що є суттєвою відмінністю від існуючих систем нагляду та оцінки стану і діяльності банківських установ.

В процесі фінансового моніторингу в банках здійснюється постійний, систематизований збір інформації щодо процесів, які відбуваються в банківській діяльності, з метою спостереження, контролю та прогнозування.

Предметом фінансового моніторингу є банківські процеси, тобто сукупність різноманітних видів діяльності, спрямованих на задоволення потреб клієнтів, а об’єктами – фінансово-економічні відносини в фінансовому і реальному секторах, внутрішні процеси в банках і взаємозв’язки останніх у ринковому середовищі [19].

Принципова різниця фінансового моніторингу від існуючих систем контролю полягає в інтеграції окремих складових моніторингу в єдину систему, здатну адекватно реагувати на вплив зовнішнього середовища. Новизна впровадження фінансового моніторингу полягає в інтеграції зусиль різних підрозділів банку як системи з метою досягнення оптимального результату з мінімальними затратами часу і ресурсів завдяки управлінню діяльністю та фінансовим станом банку.

Система фінансового моніторингу визначається як сукупність методів аналізу, контролю та прогнозування, спрямованих на досягнення фінансової стабільності як окремого суб’єкта, так і фінансово-кредитної сфери країни загалом.

Система фінансового моніторингу в банківській сфері має наступні переваги.

- моніторинг дає уявлення про банківський сектор чи окремий комерційний банк за набором індикаторів, які різнобічно відображають їх стан і фактори, що впливають на їх розвиток. Тому комплексність відомостей щодо стану та функціонування банківського сектора (чи комерційних банків) можна вважати однією з найважливіших відмінних характеристик цього методу дослідження, що дозволяє приймати управлінські рішення на всіх рівнях з урахуванням різних факторів, що впливають на розвиток ситуації як в окремому комерційному банку, так і в банківському секторі загалом. І

- процедура моніторингу спрямована на оперативне отримання інформації про стан банківського сектора чи окремого комерційного банку, що уможливлює своєчасне прийняття відповідних управлінських рішень. Поряд з цим, процедура моніторингу здійснюється у відповідності до певної мети, за заздалегідь розробленою програмою, тому відомості про зміни в банківській системі, банківському секторі чи окремому комерційному банку надходять систематично, що підвищує ймовірність належного прогнозу розвитку ситуації на відповідних рівнях. До переваг даного методу можна віднести також і стандартність процедури проведення моніторингового дослідження (технологія моніторингу передбачає жорстке дотримання всіх передбачуваних етапів). Стандартність такого дослідження підвищує якість отримання експериментальних даних, знижує суб’єктивність оцінок реальної ситуації, дозволяє зробити результати дослідження відтворюваними, що в результаті підвищує обґрунтованість зроблених висновків.

- моніторинг ґрунтується на фіксації і поясненні причинно-наслідкових зв’язків у досліджуваному середовищі, на чому ґрунтується його прогностична сутність і що може застосовуватися на етапі планування інформаційної діяльності та побудови прогнозних моделей. Прогностична сутність моніторингу дозволяє використовувати його у процедурі визначення мети, що надає будь-якій діяльності конкретну предметну спрямованість.

Формування системи фінансового моніторингу у банківській сфері не лише сприятиме оперативній та ґрунтовній оцінці фінансової стійкості банківських установ та банківського сектора, але й обґрунтованому виробленню стратегії і тактики розвитку банків, планів та управлінських рішень, підвищенню ефективності контролю за їх виконанням, виявленню резервів удосконалення управління, оцінці результатів діяльності банків, їх підрозділів і співробітників. Так, при раціональному використанні результатів фінансового моніторингу банки зможуть вирішити основні проблеми в своїй діяльності і досягнути бажаних результатів.