Сім'я - це основна базова інстанція виховання дитини, бо тут він проводить більшу частину свого життя. Особистість і характер дитини бере початок саме в сім'ї. При руйнуванні сім'ї найбільше завжди страждають діти. Розлучення, який би розумний і чемний він не був, обов'язково накладає свій відбиток на психічне здоров'я дитини, змушуючи його відчувати сильні переживання. Тема нашої сьогоднішньої статті - Проблеми виховання дитини в неповній родині.Зусилля одного з батьків, з ким дитина залишиться жити, потрібно докласти в кілька разів більші, щоб допомогти своїй дитині подолати всі труднощі дорослішання.
Особливо гостро наслідки від розколу сім'ї відчуваються дитиною у віці від 3 до 12 років. Сімейні розбіжності і скандали, проблеми виховання дитини, які зазвичай тривалий час мають місце до розлучення, також підривають рівновагу і змушують хвилюватися. Часто батьки в пориві переносять частину своєї негативної енергії і на дітей, незважаючи на те, що їх спонукання найкращі, і вони просто щиро намагаються відгородити і не втягувати їх у вирішення конкретних сімейних проблем.
Відсутність папи дитина відчуває дуже сильно, просто не завжди він виставляє всі свої почуття напоказ. Догляд батька дитина часто розуміє як відмова від себе, і цей комплекс може жити у нього довгі роки, саме тоді починаються проблеми виховання в неповній сім'ї покинутого одним з батьків малюка. Матеріальні труднощі змушують жінку йти на роботу з високою оплатою праці, а значить і високою зайнятістю, що зменшує її вільний час для виховання дитини. Часто в такій ситуації у нього виникає відчуття самотності і покинутості, в тому числі і матір'ю.
Перший час після розлучення батько зазвичай регулярно зустрічається з дитиною. Здавалося б, проблем виховання дитини в неповній родині бути не повинно, адже тато завжди поруч.
Для нього це чергове хвилювання, тому як у разі, якщо тато ставиться до нього з любов'ю, то поділ сім'ї буде ще більш незрозуміло і болісно, до того ж може прокинутися образа на маму і недовіру. У тому випадку, коли батько буде спілкуватися сухо і на відстані, то у дитини може з'явитися комплекс провини від небажання спілкування з таким батьком. До всього цього між собою батьки можуть мстити один одному, а це дуже порушує психологічну рівновагу дитини. Він може спробувати витягати нездорову вигоду з розбіжностей батьків, змушуючи балувати себе з почуття вини обох батьків.
Відносини в колі друзів у дитини можуть часто погіршуватися з питань різного характеру, пліток і відсутності бажання відповіді на запитання про батька. Поганий настрій і переживання мами також відображаються і на дитину, в своєму новому статусі їй набагато складніше продовжувати виховання дитини на високому рівні.
Що ж можна порадити в такій ситуації, щоб підтримати виховання дитини в неповній родині? У першу чергу потрібно спокійно поговорити з ним по душах на рівних, пояснити всю ситуацію, зробити це в простій і доступній формі, нікого при цьому не звинувачуючи. Розповісти, що таке трапляється, на жаль, досить часто, і що в конкретно вашому випадку насправді буде краще саме так. Потрібно чесно сказати дитині, що це остаточне рішення, уберігаючи його тим самим від непотрібних хвилювань і надій. Все більш рідкісні з часом візити батька постійно будуть відроджувати почуття отвергнутости, на жаль, це неминуче.
Чим молодша дитина в період розриву, тим простіше батькові розлучитися з ним. Потрібно постаратися морально підготувати дитину до догляду папи. Слід уникати постійній залежності дитини від вас, треба допомагати ставати йому самостійним і дорослим, але підтримуючи його при цьому. Найпоширеніша помилка в такій ситуації - надмірна турбота і контроль над сином.
Часто можна зустріти слова жінки: Я пожертвувала всім і жила тільки для тебе! Це небезпечна помилка, яку допускають багато, в результаті чого можна виростити абсолютно непристосованого до життя, безинициативного, нерішучого чоловіка, за якого всі важливі рішення завжди брала мати, адже проблеми виховання наклалися на її невдалу особисте життя.
Треба порадити батькам, які з якихось причин приходять до розлучення, щоб вони більше думали про подальші наслідки цього рішення для дітей. Розбіжності між навіть колишнім подружжям можна при бажанні вирішувати більш доброзичливо і делікатно. Необов'язково виставляти напоказ ненависть і ворожість по відношенню один до одного. Батька, який залишив сім'ю, природно складно продовжувати виховання дитини. І якщо виникають обставини, за яких він не може позитивно впливати на свою колишню сім'ю, то в такому випадку буде більш чесно зробити так, щоб вона його забула зовсім, але при цьому матеріально допомагати своїм дітям.
Склад сім'ї дуже важливий і значущий фактор. Якщо батьки насправді щиро люблять своїх діток, то вони будуть намагатися вирішувати свої розбіжності вчасно і не доводити справу до крайньої стадії розриву сім'ї. Тим самим вони не поставлять дітей найскладніше положення і будуть спільно продовжувати виховання на належному рівні, показуючи приклад повноцінної і дружної сім'ї. Тепер ви знаєте, як уникнути проблем виховання дитини в неповній родині і забезпечити дитині повноцінне життя.
За даними демографа А. Г. Волкова, серед дітей дошкільного віку кожна десята дитина виховується одним із батьків, а серед дітей шкільного віку - кожен сьомий. Сьогодні серед неповних сімей як і раніше найбільш поширена «материнська» сім'я. Проте все більше збільшується і кількість сімей з самотніми батьками. Як відображається неповнота сім'ї на емоційному самопочутті дитини? З чим можуть бути пов'язані приховані і явні виховні ризики неповної сім'ї і як з ними справлятися?
У кожної неповної сім'ї - своя історія. Така сім'я виникає у зв'язку з вдівство батька, з розлученням, а також з позашлюбним народженням дитини.
Як не трагічно освіта неповної сім'ї у зв'язку з ранньою смертю одного з батьків, її виховна атмосфера вважається більш сприятливою порівняно з попередніми варіантами. Особливо якщо зберігаються колишні родинні зв'язки, які забезпечують дітям емоційну підтримку і компенсують дефіцит спілкування, а залишився батько користується повагою і допомогою рідних і близьких.
Наявність у неповній сім'ї кількох дітей також дозволяє почасти компенсувати неповноту. Якщо дорослі поведуть себе правильно, старша дитина стане для молодшого «ведучим», стимулом у соціальній сфері. Старший зможе стати на позицію захисника, відчути так необхідну йому життєву впевненість. Відомо, що в неповних сім'ях сестри і брати набагато менше конкурують і більше емоційно прив'язані один до одного. Неоціненною є зазвичай допомогу бабусь і дідусів.
Матері, які виховують дітей без участі батьків, у два рази частіше, ніж заміжні, оцінюють процес виховання як важкий. У самотньої матері частіше виникають різного роду страхи і побоювання: «як би не розпестити», «не відбився б від рук», «раптом виявиться погана спадковість». Тоді матері починають різко дозувати прояв ласки, намагаються - особливо спілкуючись із синами - грати роль «суворих батьків»... і зазвичай це не призводить ні до чого хорошого. Адже діти по-різному сприймають авторитарність батьківську і материнську. Критика батьківська - це просто критика; материнська ж підсвідомо сприймається дитиною як відмова йому в любові. Дитина або починає боротися за потребу відчувати себе у свою значимість і, використовуючи весь арсенал доступних йому засобів, включаючи впертість і капризи, або здається і росте інфантильним, приймаючи за норму всеціле домінування жінки. А це загрожує майбутньої деформацією статевої ідентифікації, порушенням емоційних зв'язків зі світом людей.
Протилежністю жорсткої позиції матері по відношенню до дитини виступає позиція загальної жалості до «сиротинушка», якому просто за визначенням дозволяється все. Така позиція створює умови для виникнення егоїстичних домагань дитини, він позбавляється можливості вчитися внутрішньої впевненості і не отримує досвіду щирого присутності дорослого в його житті.
У повній сім'ї батьки постають перед дітьми не тільки в; батьківських ролях, але і як чоловік і жінка в подружньому партнерство. Саме ця грань міжособистісних відносин виявляється дефіцитом неповної сім'ї. В результаті тут часто відбувається перерозподіл ролей за принципом «святе місце порожнім не буває». Життя в неповній сім'ї нерідко заохочує дитину до реалізації таких функцій, як «заміщати когось із членів сім'ї», «дружити в сімейних союзах», «зберігати сімейні секрети»... Цей ранній досвід робить сильний вплив на психіку дитини, травматично впливає на процеси його статеворольової соціалізації.
Адаптація до іншого стилю життя в ролі батька «без пари», вироблення нових форм сімейного життя - складна психологічна задача.
Для розведених батьків це справжній іспит на дорослість. Але складна ситуація змушує швидше дорослішати і дитини. Для нього життя після розлучення батьків - це ломка звичних відносин, конфлікт між прихильністю до батька і до матері. І найбільш глибоке вплив розлучення надає на дітей-дошкільнят. З огляду на їх вікової схильності консервативно триматися звичних форм поведінки та встановленого порядку, діти важко адаптуються до нового. Зауважте малюкові шарф не так, як звичайно, і він не заспокоїться, поки ви не перев'яже правильно, - що ж говорити про настільки кардинальні зміни звичного життєвого укладу!
У; неповній сім'ї, особливо утворилася після розлучення, відносини між залишилися батьком і дитиною можуть розвиватися за моделлю «культу самопожертви», коли батьки і діти пов'язані один з одним не тільки любов'ю і турботою, але і стражданням, болем, сумом. Така сім'я несе дитині багато непевності, тривоги, неспокою, похмурих настроїв. Коли батько занурюється в світ своїх переживань, він емоційно «залишає» свою дитину, від чого діти починають слабшати душею і тілом, відчуваючи не тільки втрату батька, а й - частково - матері.
Сьогодні батьки значно активніше беруть участь у вихованні і догляді за дитиною буквально з раннього віку. Тому тепер його відсутність відчувається дітьми сильніше і переживається тяжче, ніж у минулому. Без батька дитині не вистачає авторитету, дисципліни, порядку, важче формується емоційна стриманість, самоповага, самодисципліна й організованість, утруднена статева ідентифікація. Важливе значення має стиль поведінки матері по відношенню до колишнього чоловіка. Одні ніколи про нього не згадують і роблять вигляд, всупереч власним спогадам дітей, що батька у них ніколи і не було. Інші намагаються згладити з пам'яті дітей всяке позитивне спогад про нього - нібито нікчемному чоловіка та батька. У цих випадках мати зазіхає на розвиток самооцінки, почуття власної гідності дитини - важко адже вважати себе хорошим, вважаючи, що тебе справив на світло поганий і недостойний чоловік. І найбільш мудрі матері створюють у дітей уявлення про батька як про людину, в якої є свої позитивні риси і свої недоліки.
Як зазначає відомий фахівець, основоположник сімейного консультування, Вірджинія Сатир, саме просте для матері - вселити дитині, що батько «поганий». Але в цьому випадку хлопчик нерідко розплачується розвитком комплексів, а підростаючої дівчинці стає важко уявити собі, що чоловік може бути бажаним.
Що ж можна порадити батькам, які виховують дітей у неповній родині?
Говоріть з дитиною і слухайте його! Підтримуйте його бажання бути зрозумілим і почутим вами, коли він розповідає про дитячий садок або школу, щоб весь час залишатися з ним у; контакті.
Частіше хваліть, а не карайте! Емоційно стабільна і оптимістична атмосфера в сім'ї збереже у дитини довіру до світу, зміцнить почуття власної гідності і впевненості в собі.
