Оскільки кредитно-банківська система України має життєво важливе значення для економіки країни, вона є об’єктом постійного нагляду та регулювання як з боку Національного банку, так і з боку вищих органів державної влади та управління.
Головна мета банківського регулювання та нагляду — безпека та фінансова стабільність банківської системи, захист інтересів вкладників і кредиторів.
Банківське регулювання і нагляд за діяльністю комерційних банків та інших фінансово-кредитних установ виконуються у межах та порядку, передбачених законодавством України. Національний банк здійснює постійний нагляд за дотриманням балками та іншими фінансово-кредитними установами банківського законодавства, нормативних актів НБУ і економічних нормативів.
Для здійснення своїх наглядових функцій Національний банк має право безоплатно одержувати від банків та інших фінансово-кредитних установ інформацію про їх діяльність відповідно до наданої ліцензії та пояснення стосовно отриманої інформації і проведення операцій. Отримана інформація не підлягає розголошенню, за винятком випадків, передбачених законодавством України.,
Національний банк визначає своїми нормативно-правовими актами професійні вимоги до керівників виконавчих органів, головних бухгалтерів банків та інших фінансово-кредитних установ і має право вимагати звільнення з цих посад осіб, які не відповідають встановленим вимогам. У випадку, якщо комерційний банк, інша фінансово-кредитна установа або працівник не погоджуються з вимогою про звільнення з посади, вони можуть оскаржити її до суду у двотижневий строк.
Наглядові та регулятивні функції Національний банк може здійснювати безпосередньо через створений ним орган банківського нагляду.
До наглядових та регулятивних функцій Національного банку належать:
1) вступний контроль, змістом якого є чітке і повне визначення вимог до реєстрації й отримання банками та іншими фінансово-кредитними установами ліцензії на проведення банківських операцій, порядок її отримання;
2) попередній контроль, змістом якого є встановлення вимог до ведення справ банками та іншими фінансово-кредитними установами з оптимальним ризиком, заборона або обмеження здійснення ними окремих видів діяльності, застосування санкцій адміністративного і фінансового характеру відповідно до чинного законодавства України, перевірка повноти відрахувань до резервів страхування активних операцій, які гарантують безпеку і стабільність банків та інших фінансово-кредитних установ;
3) поточний контроль, змістом якого є визначення методів перевірки для забезпечення належного нагляду і їх використання при інспектуванні банків та інших фінансово-кредитних установ та розробка заходів щодо оздоровлення їх фінансового стану.
Національний банк здійснює свої наглядові та регулятивні функції шляхом реалізації таких повноважень:
а) здійснює всі види перевірок банків, інших фінансово-кредитних установ в Україні (крім перевірок та ревізій фінансово-господарської діяльності), а також перевірку достовірності інформації, що надається юридичними та фізичними особами при реєстрації банків, інших фінансово-кредитних установ та ліцензуванні банківських операцій;
б) може вимагати від банків та інших фінансово-кредитних установ проведення загальних зборів акціонерів (учасників) і визначає питання, за якими мають бути прийняті рішення;
в) може брати участь у роботі зборів акціонерів (учасників), засідань спостережної ради, правління і ревізійної комісії банку та іншої фінансово-кредитної установи з правом дорадчого голосу.
Національний банк ставить вимоги щодо здійснення обов’язкових аудиторських перевірок банків та інших-кредитних установ, отримує висновки незалежних аудиторських організацій про результати діяльності банків та інших фінансово-кредитних установ.
Робота по банківському нагляду здійснюється по трьох основних Напрямках:
1) загальний нагляд;
2) інтенсивний нагляд;
3) нагляд високого ступеня.
Загальний нагляд поширюється на фінансово стійкі банки, які дотримуються економічних нормативів, норм діючого законодавства та вказівок Національного банку, мають добру ділову репутацію. Його здійснюють регіональні управління НБУ. Загальний нагляд полягає в контролі за дотриманням економічних нормативів та перевірці інших звітів, які надаються банками. Інформація про виявлення порушень надходить Правлінню Національного банку для прийняття відповідних рішень.
Інтенсивний нагляд розповсюджується на банки та інші фінансово-кредитні установи, які періодично порушують економічні нормативи, а також припускаються інших незначних порушень і не відзначаються фінансовою стабільністю.
Нагляд високого ступеня застосовується щодо тих банків та інших фінансово-кредитних установ, які систематично (два та більше разів протягом кварталу) порушують економічні нормативи та допускають інші значні порушення або мають незадовільний фінансовий стан.
Приймаючи рішення про застосування інтенсивного нагляду та нагляду високого ступеня департамент банківського нагляду НБУ проводить інспектування банків, їхніх відділень, філій та представництв, яке направлене на виявлення порушень і недоліків у роботі банку. Інспектори департаменту перевіряють законність операцій, що викопуються, діяльність внутрішнього та зовнішнього аудиту, стан обліку, достовірність звітів, установчих та інших документів. За підсумками інспектування керівництву банку направляється інформація, в якій зазначаються причини виявлених недоліків, оцінюється фінансовий стан банку, його можливості та шляхи виходу з ситуації, що склалася. Вимоги Національного банку обов’язкові до виконання.
На підставі отриманої інформації про порушення в діяльності комерційних банків та інших фінансово-кредитних установ Національний банк організовує наради з керівництвом цих установ для визначення причин недоліків та напрацювання конкретних заходів щодо їх усунення. Про зміст заходів та строки їх реалізації керівництво банку або іншої фінансово-кредитної установи інформується письмово.
У двотижневий термін комерційний банк повинен інформувати НБУ про вжиті заходи щодо реалізації отриманих приписів. У випадку, коли не вжито дієвих заходів, департамент банківського нагляду направляє відповідну інформацію голові ради комерційного банку.
У разі невиконання у встановлений Національним банком строк вимог щодо усунення порушень НБУ має право застосувати згідно з Законом «Про банки та банківську діяльність» та Положенням про застосування Національним банком України заходів впливу; за порушення банківського законодавства, затвердженим постановою Правління НБУ від 28 серпня 2001 p. №369, такі заходи впливу:
1) письмове застереження щодо припинення порушення та вжиття необхідних; заходів до виправлення ситуації, зменшення невиправданих витрат банку, обмеження невиправдано високих процентних виплат за залученими коштами, зменшення чи відчуження неефективних інвестицій;
2) скликання загальних зборів учасників, спостережної ради банку, правління (ради директорів) банку для прийняття програми фінансового оздоровлення або плану реорганізації банку;
3) укладення письмової угоди з банком, за якою банк чи визначена угодою особа зобов’язується вжити заходів до усунення порушень, поліпшення фінансового стану банку тощо;
4) розпорядження щодо зупинення виплати дивідендів чи розподілу капіталу в будь-якій іншій формі;
5) розпорядження щодо встановлення для банку підвищених економічних нормативів;
6) розпорядження щодо підвищення резервів на покриття можливих збитків за кредитами та іншими активами; ‘
7) розпорядження щодо обмеження, зупинення чи припинення здійснення окремих видів банківських операцій з високим рівнем ризику;
8) розпорядження щодо заборони надавати банкові кредити;
9) розпорядження щодо накладання штрафів на:
—керівників банків у розмірі до ста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян,
—банки в розмірі не більше як один відсоток від суми зареєстрованого статутного фонду;
10) розпорядження щодо тимчасової, до усунення порушення, заборони власнику істотної участі в банку, використовувати право голосу придбаних акцій (часток/паїв) у разі грубого чи систематичного порушення-ним вимог Закону або нормативно-правових актів Національного банку;
11) розпорядження щодо тимчасового, до усунення порушення, відсторонення-посадової особи банку від посади у разі грубого.чи систематичного порушення цією особою вимог Закону або нормативно-правових актів Національного банку:
12) розпорядження щодо примусової реорганізації банку;
13) розпорядження щодо призначення тимчасової адміністрації;
14) відкликання банківської ліцензії та ініціювання процедури ліквідації банку.
Штрафи на керівників та службових осіб банку, фізичних осіб — власників істотної участі накладаються в порядкуй передбаченому Кодексом України про адміністративні правопорушення.
Порядок застосування заходів впливу, а також розмір фінансових санкцій, що застосовуються до банків та інших юридичних осіб, які охоплюються наглядовою діяльністю НБУ, встановлюються законами України та нормативно-правовими актами Національного банку України.
Розглянемо детальніше найбільш вагомі вищезазначені заходи впливу.
Письмове застереження
У письмовому застереженні Національний банк висловлює банку занепокоєння станом його справ, указує на допущені порушення з метою їх усунення та конкретні заходи, яких йому необхідно вжити для уникнення ризикової або неправильної банківської практики, запобігання порушенням нормативно-правових актів із банківської діяльності, установлює строки їх усунення.
