З юридичної точки зору правовий статус Національного банку України може бути визначений на декількох рівнях:
—конституційному;
—спеціальному законодавчому;
—підзаконному (на рівні актів НБУ). Конституцією України встановлено, що призначення на
посаду та звільнення з посади Голови НБУ відносяться до відома Верховної Ради України за поданням Президента України. Крім того, у ст. 100 Конституції України зазначається, що Рада Національного банку розробляє основні засади грошово-кредитної політики та здійснює контроль за її проведенням.
На законодавчому рівні правове положення Національного банку регулюється спеціальним Законом — «Про Національний банк України».
На рівні відомчого правового регулювання Національний банк прийняв ряд нормативних актів, якими було закріплено правове положення окремих підрозділів та служб самого банку: департаментів, територіальних управлінь, розрахунково-касових центрів, державної скарбниці тощо.
Національний банк України було створено в 1991 р. відповідно до Закону України «Про банки та банківську діяльність». Свою діяльність він здійснює на основі законодавства України.
Відповідно до ст. 2 Закону України «Про Національний банк України» він є центральним банком нашої країни, особливим центральним органом державного управління, юридичний статус, завдання, функції, повноваження і принципи організації якого визначаються Конституцією України, вищеназваним законом та іншими законами України.
Національний банк має статутний капітал,; що є державною власністю. Його розмір становить 10 мільйонів гривень, але він може бути змінений за рішенням Ради Національного банку. Джерелом формування статутного капіталу НБУ є доходи його кошторису, а при необхідності — Державний бюджет України.
Національний банк є економічно самостійним органом, юридичною особою, має відокремлене майно, що є об’єктом права державної власності і перебуває у його повному господарському віданні.
Національний банк не відповідає за зобов’язаннями органів державної влади, а вони, в свою чергу, не відповідають за зобов’язаннями НБУ, крім випадків, коли органи державної влади добровільно беруть на себе такі зобов’язання. НБУ також не відповідає за зобов’язаннями інших банків, а вони не відповідають за зобов’язаннями Національного банку, крім випадків, про які йшла мова вище.
Національний банк може відкривати свої установи, філії та представництва в Україні, а також представництва за її межами.,
Слід зазначити, що правовий статус Національного банку має свої особливості. З одного боку, він є юридичною особою і може укладати певні цивільно-правові угоди з комерційними банками та державою. З іншого боку, йому надано широкі владні повноваження щодо управління грошово-кредитною системою України. Отже, Національний банк має подвійну правову природу. Він одночасно є органом державного управління спеціальної компетенції та юридичною особою, яка здійснює господарську діяльність. У цьому відношенні правове положення Національного банку має багато спільного з правовим положенням державних банків, які існували до початку реформування банківської системи. Однак мають місце і значні відмінності, суть яких полягає в тому, що дореформенні банки контролювали діяльність своєї клієнтури, а Національний банк здійснює сьогодні нагляд і контроль за діяльністю комерційних банків та інших фінансово-кредитних установ.
Здійснення Національним банком господарської діяльності та виконання ним одночасно адміністративно-контрольних повноважень не відбуваються незалежно одне від одного. Укладаючи цивільно-правові угоди з комерційними банками з метою реалізації свого господарського інтересу, НБУ насамперед цілеспрямовано впливає на розвиток системи кредитних установ та визначає кредитну політику в державі. Умови, згідно з: якими укладаються такі угоди, визначаються Національним банком у рамках загальної державної грошово-кредитної політики. По суті, управління грошово-кредитною системою України Національний банк здійснює двома способами: по-перше — за допомогою владних приписів, по-друге — економічними методами, тобто шляхом укладання різноманітних угод з комерційними банками, іншими організаціями.
Отже, можна зробити висновок, що головною особливістю правового положення Національного банку на сьогодні є те, що здійснення його адміністративних прав та господарської діяльності націлене на вирішення однієї задачі — управління кредитною системою держави.
Національний банк України відповідно до ст. 4 Закону України «Про Національний банк України» є економічно самостійним. Згідно зі ст. 51 того ж закону він підзвітний Президенту України та Верховній Раді України в межах їх конституційних повноважень.
Підзвітність НБУ означає:
—призначення па посаду та звільнення з посади Голови Національного банку Верховною Радою України за поданням Президента України;
—призначення та звільнення Президентом України половини складу Ради Національного банку;
—призначення та звільнення Верховною Радою України половини складу Ради Національного банку;
—доповідь Голови Національного банку Верховній Раді України про діяльність Національного байку;
—подання Президенту та Верховній Раді України двічі па рік інформації про стан грошово-кредитного ринку в державі.
Закон допускає втручання органів законодавчої та виконавчої влади або їх посадових осіб у виконання функцій і повноважень Ради Національного банку виключно в межах, визначених Законом України «Про Національний банк України».
