МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ
НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ «ЛЬВІВСЬКА ПОЛІТЕХНІКА»
№____ від «___» ____________ 2014 р.
КОНСПЕКТ ЛЕКЦІЙ
Із дисципліни
«ОСНОВИ ПРИКЛАДНОЇ ЕКОНОМІКИ»
для студентів спеціальності 8.18010024 «Прикладна економіка»
галузі знань 1801 «Специфічні категорії» усіх форм навчання
Затверджено на засіданні кафедри
зовнішньоекономічної та митної діяльності
Протокол №1 від 28.08.2014 р.
Львів 2014
 | |||
 | |||
Основи прикладної економіки: конспект лекцій для студентів спеціальності 8.18010024 «Прикладна економіка» галузі знань 1801 «Специфічні категорії» усіх форм навчання / Укл.: О.Є. Кузьмін, О.Г. Мельник, В.Й. Жежуха, А.М. Дідик. – Львів: Національний університет «Львівська політехніка», ІНЕМ, каф. ЗМД, 2014. – 120 с.
| Укладачі: | Кузьмін О.Є.,д-р екон. наук, професор Мельник О.Г.,д-р екон. наук, професор Жежуха В.Й., канд. екон. наук, доцент Дідик А.М., канд. екон. наук |
| Відповідальна за випуск: | Мукан О.В., канд. екон. наук, доцент кафедри зовнішньоекономічної та митної діяльності Національного університету «Львівська політехніка» |
| Рецензенти: | Завербний А.С.,канд. екон. наук, доцент кафедри зовнішньоекономічної та митної діяльності |
| Петришин Н.Я.,канд. екон. наук, доцент кафедри зовнішньоекономічної та митної діяльності |
Nbsp; ЗМІСТ
| Стор. | |
| Вступ ……………………………………………………………………………………… | |
| Тема 1. Базові положення основ прикладної економіки ……………………………… | |
| Тема 2. Правове забезпечення економічної діяльності підприємств ………………… | |
| Тема 3. Майно підприємства та джерела його формування ………………………….. | |
| Тема 4. Бухгалтерський облік у прикладній економіці ……………………………….. | |
| Тема 5. Контролінг та управлінський облік у прикладній економіці ………………… | |
| Тема 6. Аудит у прикладній економіці …………………………………………………. | |
| Тема 7. Основи економічного аналізу діяльності підприємств ………………………. | |
| Тема 8. Методологія економічного аналізу ……………………………………………. | |
| Тема 9. Прикладні аспекти управління інноваціями підприємства ………………….. | |
| Тема 10. Розвиток та економічна безпека підприємства ……………………………… | |
| Тема 11. Ризики у прикладній економіці ……………………………………………… | |
| Тема 12. Вплив макроекономічного середовища на економічну систему підприємства ………………………………………………………………………………………… | |
| Список рекомендованої літератури …………………………………………………….. |
 |
ВСТУП
Сучасне середовище функціонування підприємницьких структур в Україні характеризується надмірною нестабільністю, невизначеністю, високою динамічністю, низькою прогнозованістю, негативними бізнес-очікуваннями, значними коливаннями валютних курсів, переорієнтуванням на європейські ринки внаслідок розвитку інтеграційних процесів, відтоком інвестиційного та кредитного капіталу. Вкрай несприятливі умови функціонування загострюють конкурентну боротьбу на ринку, формують кардинально нові вимоги до працівників різноманітних професій (зокрема й економічного спрямування), вимагають використання антисипативних та антикризових економіко-управлінських інструментів. Окрім цього, спостерігається активне зростання потреб підприємств у актуальній аналітичній інформації, у здійсненні перманентної економічної діагностики внутрішнього та зовнішнього середовища функціонування з метою своєчасного ідентифікування проблем і загроз діяльності, а також пошуку оптимальних управлінських рішень. Таким чином, виникає об’єктивна необхідність у висококваліфікованих економістах-аналітиках, здатних здійснювати на засадах використання сучасного аналітичного інструментарію та інформаційних технологій системний економічний аналіз різноманітних сфер діяльності підприємств; здатних розробляти та аналізувати з економічної точки зору інвестиційні, інноваційні, будівельні, інтеграційні, зовнішньоекономічні, кредитні, логістичні, маркетингові, транспортні та інші проекти з урахуванням галузевої специфіки; спроможних розробляти кошторисну документацію, здійснювати бюджетування на підприємствах, оптимізувати їх активи, ідентифікувати «вузькі місця» в умовах нестабільності тощо. Вищезазначене свідчить про те, що окрім підготовки фахівців широкого економічного профілю, простежується потреба у вузькоспеціалізованих економістах-аналітиках, здатних вирішувати комплекс вищеокреслених проблем з використанням сучасних інструментів та технологій. Саме на підготовку фахівців такого профілю спрямована дисципліна «Основи прикладної економіки».
Метою викладання дисципліни «Основи прикладної економіки» є формування та розвитку у студентів системи теоретичних знань і набуття практичних навичок із базових основ прикладної економіки.
Дисципліна «Основи прикладної економіки» передбачає теоретико-прикладну підготовку студентів для вирішення конкретних завдань та прийняття управлінських рішень під час управління економічними процесами на підприємстві в умовах формування ринкової моделі господарювання щодо:
- правового забезпечення економічної діяльності підприємств;
- майна підприємства та джерел його формування;
- бухгалтерського обліку, контролінгу, аудиту та управлінського обліку на підприємстві;
- економічного аналізу діяльності підприємств та його методології;
- управління інноваційними процесами;
- розвитку та економічної безпеки підприємств;
- управління ризиками;
- впливу макроекономічного середовища на економічну систему підприємства.
Результатами вивчення дисципліни є формування у студентів системного мислення щодо процесу управління економічними процесами на підприємстві, а також отримання практичних навичок застосування різноманітного інструментарію та технологій управління при розгляді конкретних ситуацій в економічній підсистемі підприємства.
ТЕМА 1
БАЗОВІ ПОЛОЖЕННЯ ОСНОВ ПРИКЛАДНОЇ ЕКОНОМІКИ
Предмет дисципліни «Основи прикладної економіки» та її місце у системі підготовки фахівців спеціальності «Прикладна економіка». Мета, завдання, структура, логіка викладання дисципліни та її інформаційно-методичне забезпечення. Теорії, на яких базується прикладна економіка.
Економічна підсистема підприємства та її складові. Функції економічної підсистеми підприємства та проблеми ефективної її побудови. Особливості функціонування економічної підсистеми на великих, середніх та малих підприємствах. Керівна та керована підсистеми економічної системи підприємства.
Економісти як посадові особи підприємств та їхні функції. Компетентності економістів та проблеми їхнього професійного розвитку. Особистісні якості економістів.
Дисципліна «Основи прикладної економіки» є базовою у системі підготовки фахівців зі спеціальності 8.18010024 «Прикладна економіка» галузі знань 1801 «Специфічні категорії». Їїї предмет – економічна підсистема підприємства та процеси, що у ній відбуваються.
Чимало ідей і теорій, що сьогодні вивчаються у межах дисицпліни «Основи прикладної економіки», виникли на початку XX ст. і навіть раніше. Довгий час вони розвивалися у межах різних наук, пов'язаних з виробництвом, менеджментом й економічною діяльністю, головним чином, комерційних, а також некомерційних, насамперед, державних організацій.
Основи прикладної економіки як наука існує на двох рівнях:
§ теоретичному (мета – одержання нових знань шляхом опису і класифікації явищ, встановлення причинно-наслідкових, функціональних і інших взаємозв'язків і закономірностей між ними, прогнозування типових економічних ситуацій);
§ прикладному (в межах основ прикладної економіки займаються питаннями зміни і перетворення реальних економічних ситуацій, розробкою конкретних моделей, проектів і пропозицій для підвищення ефективності функціонування економічної підсистеми підприємства).
Між двома рівнями основ прикладної економіки існує тісний взаємозв'язок: з однієї сторони, теорія виступає методологією конкретного аналізу і проектування, з іншої – дані прикладних досліджень складають базу для побудови гіпотез і розвитку теорії.
Основи прикладної економіки базуються на різноманітних теоріях, зокрема теорії планування, економічній інформатиці, прикладній економетрії, статистиці, аудиті, економічному аналізі, бухгалтерському обліку, контролінгу, управлінському обліку, теорії економічного розвитку, забезпечення економічної безпеки, інноваційному менеджменті тощо.
Такий складний міждисциплінарний зміст науки основ прикладної економіки обумовлюється великою кількістю сторін, що характеризують економічну підсистему підприємства. Разом з тим, комплексність та синкретичність основ приладної економіки ніяк не заперечує специфічності і самостійного (у певних межах) характеру цієї науки. Усі дані інших наук переосмислюються і розвиваються в ній під іншим кутом зору.
Практична значимість основ прикладної економіки полягає у наступному:
§ побудова практики управління економічними процесами на підприємстві, розроблення теорії, стратегії, техніки, способів і засобів такого управління;
§ раціоналізація, глибоке критичне осмислення практичного управління економічними процесами на підприємстві та його орієнтація на вимоги економічної (ділової) і соціальної ефективності;
§ спонукання керівників до зміни моделей, техніки, стилю, способів і засобів управління економічними процесами на основі альтернатив, пропонованих наукою.
Одним з основних елементів ринкового господарства є підприємство. Під підприємством розуміється економічний суб'єкт, що займається виробничою діяльністю і має господарську самостійність. Підприємство об'єднує ресурси для виробництва економічних благ із метою збільшення прибутку.
З економічної точки зору, підприємство самостійно здійснює індивідуальне відтворення, тобто організовує виробництво, для чого наймає робочу силу, купує сировину і матеріали, напівфабрикати в інших підприємств, платить за це готівкою або бере в кредит, користуючись безготівковим обігом, свої товари продає чи тимчасово складає. Шляхом інкасування готівки або занесення на банківський рахунок своїх претензій (заявок на права володіння) підприємство перетворює продукцію в ліквідні засоби, якими сплачує борги чи тримає її як ліквідний резерв для покриття нових закупівель. Так здійснюється повторення процесу виробництва, і кругообіг починається знову.
Одночасно поряд з організаційною формою господарювання, підприємство є певним майновим комплексом, що складається з основного та оборотного капіталу.
Економічна сутність підприємства полягає в тому, що воно має на меті одержання прибутку, його діяльність спрямована на отримання прибутку після реалізації товару, об'єктивними умовами його існування є безперервний, постійно повторюваний процес виробництва, тобто відтворення. Чинниками виробництва його є робоча сила і виробничі фонди.
Як економічне явище, підприємство характеризується певною сукупністю продуктивних сил і виробничих відносин. По-перше, воно має певну кількість засобів виробництва і робітників, що дає можливість виконувати закінчену серію операцій і здійснювати випуск продукції. Підприємство також характеризується певною організацією виробничого процесу, спрямованого на досягнення економічної ефективності.
Підприємство – це певна підсистема виробничих відносин. Засоби виробництва можуть бути в різних формах власності: різних видів приватної та державній. Відносини власності на рівні підприємства реалізуються безпосередньо через працю та управління. На рівні підприємства реалізуються суспільна форма праці та різноманітні форми її організації: спеціалізація, кооперація, зміна праці, комбінування, усуспільнення тощо. Відносини розподілу конкретизуються в розподілі за вартістю робочої сили, за працею і за власністю. Подолання викривлень командно-адміністративної системи і створення сприятливих умов для ринкової діяльності підприємств-товаровиробників можливі тільки за наявності різних видів підприємств з різними формами власності на засоби виробництва.
У виробничо-технічному відношенні підприємство – техніко-технологічний комплекс, систему робочих машин і механізмів, підібраних пропорційно по кількості і потужності відповідно до видів продукції, що випускається (виконуваних робіт, послуг), технологією її виготовлення й обсягами випуску.
Організаційно підприємство являє собою первинною ланкою економіки, виробничу одиницю народного господарства з визначеною внутрішньою структурою, зовнішнім середовищем, закономірностями функціонування і розвитку. Організаційна система підприємства включає його виробничу й організаційну структуру керування підприємством, а також зв'язку між виробництвом і керуванням, між підприємством і зовнішніми організаціями.
У соціальному відношенні підприємство виступає в якості соціальної підсистеми товариства, саме на ньому здійснюється взаємодія суспільних, колективних і особистих інтересів, укладаються відношення приятельської взаємодопомоги.
Будь-яке підприємство – це відкрита система, що має входи та виходи, а також складається з керуючої та керованої систем, що тісно взаємодіють, оскільки є органічно взаємопов’язаними. Керуюча система включає ті складові елементи, які забезпечують процес управління. Вона складається з апарату управління, засобів і технології управління, адміністративних приміщень, засобів комунікацій тощо. Ключовим структурним елементом керуючої системи є апарат управління, який включає усіх менеджерів організації. До складу керованої системи входять виконавці (робітники, операційники, оператори тощо), а також необхідні їм для здійснення виробничо-господарської діяльності технічні, організаційні та комунікаційні засоби, приміщення тощо. У результаті у керованій системі виготовляється продукція (товари, послуги тощо). Виокремлення керуючої та керованої систем здійснюється відносно конкретних об’єктів: організації, її служби, підрозділу, комітету, дільниці, бригади, сектора тощо. Наприклад, в межах усії організації до керуючої системи належать менеджери усіх рівнів управління, інші управлінці (економісти, фінансисти, технологи, бухгалтери, конструктори, секретарі, юристи тощо), використовувані ними приміщення, засоби зв’язку, техніка та інші ресурси, а до керованої системи належать основні робітники (токарі, слюсарі, складальники, фрезерувальники тощо) та допоміжні робітники (ремонтники, вантажники, налагоджувальники тощо), використовувані ними приміщення, обладнання, устаткування та інші ресурси. В межах відділу зовнішньоекономічної діяльності (ЗЕД) до керуючої системи належать начальник відділу, головний спеціаліст з експорту, головний спеціаліст з імпорту, різноманітні засоби та ресурси, що супроводжують виконання ними функціональних обов’язків; до керованої системи входять фахівці з експорту, імпорту, реклами, маркетингу, інокореспонденти та ресурси, засоби, що дозволяють їм забезпечувати виконання відповідних видів діяльності та одержання певних результатів.
Витоки економічної науки слід шукати в ученнях мислителів країн Сходу, Стародавньої Греції і Стародавнього Риму. Ксенофонт (430 – 354 рр. до н. е.) і Арістотель (384 – 322 рр. до н. е.) вперше вводять до наукового обороту термін «економіка», що означає мистецтво господарювання. Арістотель вирізняв два терміни: «економіка» (природна господарська діяльність, пов'язана з виробництвом продуктів) і «хремантистика» (мистецтво наживати багатство, гроші).
Економіст – професія сучасності, хоча саме слово «економіка» має давньогрецьке походження і вживалося у занченні «домоводство». Сьогодні економіка стала однією з найзатребуваніших наук. Економіст – фахівець, який здійснює аналізування фінансово-господарської діяльності, розробляє схеми економічних дій на майбутнє, щоб заощадити і зменшити витрати, виявити резерви, будувати грамотну економічну політику розвитку.
Економіст є одним з найбільш значущих фахівців на підприємстві. Жодне підприємство не може вести свою діяльність без бізнес-плану. Саме цей співробітник задає вектор руху спільних зусиль всіх працівників. Для роботи економістом потрібно мати профільну освіту, успішний досвід в складанні бізнес-планів, уміння проводити дослідження на підставі формул і наявних даних, аналітичне мислення і володіти спеціальними програмами.
Основне завдання економіста – грамотний розподіл грошових потоків компанії з метою забезпечення рентабельності виробничої діяльності.
Сучасні умови діяльності підприємств пред'являють якісно нові вимоги до економістів на підприємстві, обумовлюють необхідність більш високої інтенсивності їхньої праці, уміння цінувати час, володіти комплексом організаційних і психологічних якостей, забезпечувати творчий підхід до роботи. У цьому зв'язку особливої актуальності набуває удосконалення якісного змісту діяльності економістів.
ТЕМА 2
