Основи економічного аналізу діяльності підприємств

Сутність економічного аналізу. Предмет, метод, об’єкти і суб’єкти економічного аналізу підприємств. Методи та прийоми економічного аналізу. Загальнонаукові та спеціальні методи економічного аналізу.

Абсолютні та відносні величини в економічному аналізі, їх поняття, види та особливості застосування. Використання середніх величин. Індексний метод та його використання в економічному аналізі. Динамічні ряди в економічному аналізі, їх види, призначення і принципи побудови. Методи аналізу динамічних рядів.

Групування інформації в економічному аналізі. Структурні, типологічні та аналітичні групування, їх поняття та особливості застосування. Балансовий і сальдовий методи.

Графічний метод в економічному аналізі, його поняття, призначення. Види графіків, що використовуються в економічному аналізі. Табличний метод в економічному аналізі. Поняття аналітичних таблиць, їх призначення та правила побудови.

 

Вивчення явищ природи і суспільного життя неможливе без аналізу. Сам термін «аналіз» походить від грецького слова, що в перекладі означає «розділяю». Отже, аналіз у вузькому плані є розподілом явища або предмету на складові його частини (елементи) для вивчення їх як частин цілого. Такий розподіл дозволяє заглянути усередину досліджуваного процесу, явища, процесу, зрозуміти його внутрішню суть, визначити роль кожного елементу в процесі, що вивчається, або явищі.

Наприклад, щоб зрозуміти формування собівартості продукції, необхідно знати не тільки з яких елементів вона полягає, але і від чого залежить її величина за кожною статтею витрат. Чим детальніше буде розкладений приріст собівартості за елементами і чинниками, тим більш детальна її характеристика буде отримана, що є передумовою підвищення ефективності управління процесом формування собівартості продукції.

Разом з тим потрібно відмітити, що численні явища і процеси навколишнього середовища не можуть бути вивчені тільки за допомогою аналізу. Досить часто виникає потреба використання інших способів, відповідних людському мисленню. Найбільш близький до аналізу в цьому сенсі синтез, який виявляє зв'язки і залежності між окремими частинами предмету, що вивчається, сполучає їх в єдине ціле. Сучасна діалектика виходить з єдності аналізу і синтезу як загальнонаукових методів вивчення реальності. Тільки аналіз і синтез в єдності забезпечують наукове вивчення явищ у всесторонньому діалектичному зв'язку.

Таким чином, під аналізом в широкому плані розуміється метод пізнання предметів і явищ навколишнього середовища, заснований на розподілі цілого на складові частини і вивченні їх у всьому різноманітті зв'язків і залежностей.

У науці і на практиці застосовуються різні види аналізу: фізичний, хімічний, математичний, статистичний, економічний і ін. Вони відрізняються об'єктами, цілями і методикою проведення. Економічний аналіз на відміну від фізичного, хімічного і інших відноситься до абстрактно-логічного методу дослідження економічних явищ.

Розвиток продуктивних сил, виробничих відносин, нарощування об'ємів виробництва, розширення обміну сприяло виділенню економічного аналізу як самостійної галузі науки.

Сьогодні потрібно відрізняти загальнотеоретичний економічний аналіз, який вивчає економічні явища і процеси на макрорівні (на рівні суспільно-економічної формації, на державному рівні національної економіки і її окремих галузей), і конкретно-економічний аналіз на мікрорівні – аналіз господарської, діяльності, який застосовується для вивчення економіки окремих суб’єктів господарювання. Якщо загальнотеоретичний економічний аналіз як науковий підхід значний розвиток отримав в працях економістів ще минулого сторіччя, то економічний аналіз господарської діяльності як наука (спеціальна галузь знань) виділився порівняно недавно.

Становлення економічного аналізу господарської діяльності обумовлене загальними об'єктивними вимогами і умовами, які властиві виникненню будь-якої нової галузі знань.

По-перше, це задоволення практичної потреби. Вона виникла у зв'язку з розвитком продуктивних сил, вдосконаленням виробничих відносин, розширенням масштабів виробництва. Інтуїтивний аналіз, зразкові розрахунки, прикидки в пам'яті, які застосовувалися на кустарних і напівкустарних підприємствах, стали недостатніми в умовах крупних виробничих одиниць. Без комплексного всестороннього аналізу господарської діяльності неможливо управляти складними економічними процесами, обирати оптимальні рішення.

По-друге, це пов'язано з розвитком економічної науки взагалі. Як відомо, з розвитком будь-якої науки відбувається диференціація її галузей. Економічний аналіз господарської діяльності сформувався в результаті диференціації суспільних наук. Раніше функції економічного аналізу (коли вони були порівняно не такими вагомими) розглядалися в рамках тих, що існували у той час таких наукових дисциплін, як бухгалтерський облік, фінанси, статистика. В рамках цих наук з'явилися перші прості способи аналітичного дослідження. Проте для обґрунтування поточних і перспективних планів економічного і соціального розвитку підприємств з'явилася потреба в комплексному всесторонньому дослідженні діяльності підприємств.

Вищеназвані науки вже не могли забезпечити всі запити практики. Виникла необхідність виділення аналізу господарської діяльності в самостійну галузь знань. Надалі роль економічного аналізу зростала відповідно ціні помилки в господарській діяльності, тому інтерес до нього помітно зріс, що обумовило необхідність комплексного аналітичного дослідження. Економічний аналіз став важливим методом управління підприємством, виявлення резервів підвищення ефективності господарської діяльності.

У спеціальній літературі з економічного аналізу можна прочитати різні його формулювання. Всі визначення предмету економічного аналізу, які найчастіше зустрічаються в літературі і які більш-менш відповідають його суті, можна згрупувати таким чином:

а) господарська діяльність підприємств;

б) господарські процеси і явища.

При уважнішому розгляді цих визначень можна відмітити, що аналіз вивчає не саму господарську діяльність як технологічний, організаційний процес, а економічні результати господарювання як наслідки економічних процесів. Тому останнім часом більшість дослідників цієї проблеми предметом економічного аналізу вважають економічні процеси, які відбуваються в результаті господарської діяльності. Проте, як вже указувалося, господарська діяльність підприємства і ті процеси, що в ній відбуваються, є об'єктом вивчення багатьох наук.

У цих визначеннях спостерігається ідентифікація предмету економічного аналізу з його об'єктами і не знайдений розподіл з іншими науками, що вивчають господарську діяльність підприємства або господарські явища і процеси, що виникають в ній. Дані визначення не містять те специфічне, що дозволяє відрізнити економічний аналіз від інших наук. В цілях обмеження об'єкту дослідження в деяких визначеннях предмету вказується мета економічного аналізу: оцінка досягнутих результатів і виявлення резервів підвищення ефективності діяльності підприємства.

Щоб виділити ту частину або ті відносини в цьому об'єкті, які відносяться тільки до аналізу, потрібно виходити з суті процесів господарської діяльності. Процес – це причинно-обумовлений перебіг подій, зміна явищ, стану об'єкту відповідно до поставленої мети або результату. Результати економічних процесів як наслідки плануються і прогнозуються на майбутнє у відповідних показниках, враховуються у міру фактичного формування і потім аналізуються. Але результати як наслідки процесів є не предметом економічного аналізу, а об'єктами. Предметом же економічного аналізу є причини зміни результатів господарській діяльності. Пізнання причинно-наслідкових зв'язків в господарській діяльності підприємств дозволяє розкрити сутність економічних явищ і на цій основі дати правильну оцінку досягнутим результатам, виявити резерви підвищення ефективності господарювання, обґрунтувати плани і управлінські рішення.

Класифікація, систематизація, моделювання, вимірювання причинно-наслідкових зв'язків є головним методологічним питанням в економічному аналізі.

Тільки розкривши причинно-наслідкові зв'язки різних сторін діяльності, можна дуже швидко прорахувати, як зміняться основні результати господарської діяльності за рахунок того або іншого чинника, провести обґрунтування будь-якого управлінського рішення, розрахувати, як зміниться сума прибутку, беззбитковий обсяг продажів, запас фінансової стійкості, собівартість одиниці продукції при будь-якій зміні господарської ситуації.

Таким чином, предметом аналізу господарської діяльності є причинно-наслідкові зв'язки економічних явищ і процесів.

Об'єктами економічного аналізу є економічні результати господарської діяльності. Наприклад, на промисловому підприємстві до об'єктів аналізу відносяться виробництво і реалізація продукції, її собівартість, використання матеріальних, трудових і фінансових ресурсів, фінансові результати виробництва, фінансовий стан підприємства і т.д.

Таким чином, економічний аналіз господарської діяльності як наука є системою спеціальних знань, пов'язаних з дослідженням тенденцій господарського розвитку, науковим обґрунтуванням планів, управлінських рішень, контролем за їх виконанням, оцінкою досягнутих результатів, пошуком, вимірюванням і обґрунтуванням величини господарських резервів підвищення ефективності виробництва і розробкою заходів щодо їх використання.

Завдання економічного аналізу визначаються його змістом та предметом. Основними з них є:

§ підвищення науково-економічної обґрунтованості бізнес-планів та нормативів;

§ об’єктивне та всебічне вивчення виконання бізнес-планів і нормативів за кількістю, структурою та якістю виготовленої продукції;

§ визначення економічної ефективності використання трудових, матеріальних і фінансових ресурсів;

§ контролювання за виконанням вимог комерційного розрахунку і оцінювання кінцевих фінансових результатів;

§ виявлення та вимірювання внутрішніх резервів на всіх стадіях виробничого процесу обґрунтування оптимальності управлінських рішень.

Під методо м розуміється спосіб підходу до вивчення реальної дійсності, спосіб дослідження явищ природи і суспільства. Будь-яка наука в своїх дослідженнях базується на діалектичному методі. Основною його особливістю є те, що явища, що вивчаються, беруться в їх взаємозв’язку та взаємо-обумовленості, у русі, у розвитку.

Можна виділити декілька значущих відмінностей діалектичного методу пізнання в економічному аналізі. По-перше, це використання системи показників для характеристики різних сторін господарської діяльності організації. Така система формується під дією об’єктивних умов та процесів. При цьому показники весь час змінюються.

Крім того, не менш важливо в аналізі не тільки виявити, а й виміряти причинно-наслідкові зв’язки між показниками. Отже, можна сказати, що метод економічного аналізу – це діалектичний підхід і способи вивчення, виміру і узагальнення впливу численних факторів на зміну результатів діяльності організації для їх покращання.

Однією з найважливіших особливостей методу економічного аналізу є використання системи показників для вивчення господарських явищ та процесів. Адже економічний аналіз спроможний дослідити лише ті економічні явища, які відображено в певних економічних показниках, що мають числову характеристику. Система економічних показників базується, як правило, на системах та підсистемах економічної інформації, проте не виключено, що в ході самого аналізу виникатиме потреба в розрахунку нових показників.

Інша характерна особливість методу економічного аналізу – вивчення причин, що вплинули на зміну тих чи інших економічних показників. Ураховуючи, що економічні явища обу-мовлено причинно-наслідковою залежністю, головним завданням аналізу є розкриття та вивчення цих причин (факторів). На господарську діяльність підприємства, навіть на окремо взятий показник, можуть впливати численні фактори. Визначити та вивчити абсолютно всі причини дуже складно, та й не завжди доцільно. Завдання полягає в тому, щоб знайти те найсуттєвіше, що найбільше впливає на той чи інший показник. Отже, обов’язковою умовою правильного аналізу є економічно обґрунтована класифікація причин, що вплинули на господарську діяльність підприємства та її результати.

До характерних особливостей методу економічного аналізу належить і визначення та вимірювання взаємозв’язку між об’єктивними економічними показниками. Іноді нехтування таким взаємозв’язком може призвести до некоректних висновків, а подеколи зробити аналіз узагалі неефективним. Тому в економічних дослідженнях жодне явище не може бути правильно інтерпретоване, якщо воно розглядається ізольовано, без зв’язку з іншими. Не можна також на основі окремо взятого явища робити загальні висновки про тенденцію розвитку об’єкта в цілому. Такий підхід призводить, як правило, до фальсифікованих висновків. Однак це зовсім не виключає можливості та необхідності логічного виокремлення певних явищ у процесі економічних розрахунків.

Процедурну сторону методології та методики економічного аналізу регулюють його принципи. До них відносять: системність та комплексність, періодичність, зрозумілість та адекватність тлумачення, достовірність та об’єктивність, доречність та своєчасність (рис. 4.2).

Системний підхід до вивчення явищ виявляється в комплексному взаємозв'язаному вивченні багатосторонніх зв'язків і взаємозумовленості дії факторів організації, техніки і технології виробництва. Здебільшого комплексне дослідження результатів діяльності підприємства починають з вивчення загальних показників. Потім, розподіляючи їх, поглиблюють аналіз, вивчаючи окремі сторони та ділянки роботи підприємства.

Принцип періодичності (або регулярності) передбачає необхідність систематичного проведення аналізу за відповідні звітні періоди (та протягом таких) з метою створення цілісного уявлення про динаміку господарських і фінансових процесів на підприємстві.

Зрозумілість та адекватність тлумачення досягається через обов’язкове пояснення отриманих результатів дослідження (розрахунків) у вигляді відповідних висновків, коментарів, складання пояснювальних записок. Наявність аналітичних висновків є обов’язковим елементом методики економічного аналізу.

Достовірність та об'єктивність аналітичних досліджень передбачають використання вірогідної інформації, відсутність арифметичних помилок у розрахунках, правильне застосування методики розрахунку окремих показників та впливу окремих факторів.

Доречність та своєчасність. Своєчасна та доречна інформація дає можливість оперативно оцінити минулі, теперішні чи майбутні події та вжити необхідних заходів для виправлення ситуації або її поліпшення. Дані аналізу мають не просто констатувати факти минулих подій та давати їм оцінку, а насамперед служити інформацією для прогнозування господарських подій, майбутнього фінансового стану підприємства, його фінансових результатів. Принцип доречності передбачає також відсутність зайвої інформації, яка непотрібна для прийняття управлінських рішень.

Метод аналізу реалізується через його науковий апарат, тобто через сукупність прийомів дослідження. Найважливішим елементом методики економічного аналізу є технічні прийоми та способи аналізу, які можна назвати інструментарієм аналізу. Вони використовуються на різних етапах дослідження для:

§ первинної обробки зібраної інформації;

§ вивчення стану та закономірностей розвитку об'єктів, що досліджуються;

§ визначення впливу факторів на результати діяльності підприємств;

§ підрахунку невикористаних резервів збільшення ефективності виробництва;

§ узагальнення результатів аналізу та комплексної оцінки діяльності підприємств;

§ обґрунтування планів економічного та соціального розвитку, управлінських рішень, різних заходів.

Багато прийомів, що використовуються в економічному аналізі, запозичено з інших наук: математики, статистики, бухгалтерського обліку. Економічний аналіз, пристосовуючи ці прийоми до вивчення свого предмета, вносить у них необхідні зміни. Але певні прийоми притаманні тільки економічному аналізу.

Усі прийоми економічного аналізу можна поділити на дві групи: якісні та кількісні. Якісні прийоми дослідження не дають числової характеристики явищ, що вивчаються, а тільки відповідають на питання, як досліджувати економічні процеси, визначають способи підходу до вивчення закономірностей. Якісні прийоми притаманні як процесу наукового пізнання в цілому, так і окремим науковим сферам дослідження.До якісних (абстрактно-логічних) прийомів дослідження відносять: аналіз, синтез, індукцію, дедукцію, порівняння, евристичні прийоми.

Кількісні прийоми дослідження дають числову характеристику економічних явищ і поділяються на описові та аналітичні. Описові прийоми дослідження дають можливість визначити розміри, масштаби, тенденції, динаміку розвитку економічних процесів, визначають стан та структуру економічних явищ, певну числову характеристику окремих напрямків діяльності підприємства. До них належать середні та відносні величини, ряди динаміки, графічний прийом, структурні та типологічні групування. Аналітичні прийоми уможливлюють не тільки визначення певних значень показників, що характеризують економічні процеси, а й дослідження причинно-наслідкових залежностей між явищами, силу впливу окремих факторів на предмет дослідження. У свою чергу, аналітичні прийоми поділяються на прийоми, за допомогою яких вивчаються функціональні (детерміновані) залежності, і прийоми, що використовуються для дослідження стохастичних взаємозв'язків. До перших відносять ланцюгові підстановки, спосіб абсолютних та відносних різниць, індексний спосіб, інтегральний, пропорційного ділення, часткової участі, балансовий прийом. Щодо засобів стохастичного факторного аналізу, то найбільшого поширення набули аналітичні групування, кореляційно-регресійний метод, дисперсійний аналіз, компонентний аналіз. В окрему групу можна виділити прийоми, що дають змогу оптимізувати певні економічні явища: лінійне програмування, теорія масового обслуговування, теорія ігор та ін.

Усі економічні явища, що мають місце на окремих підприємствах, в їхніх підрозділах, у галузях економіки, сприймаються як цілісний процес, без виокремлення окремих частин і властивостей. За такими узагальненими даними ми можемо визначити фінансовий стан підприємства, рівень його рентабельності, певні тенденції розвитку окремих показників діяльності. Проте вони не дають змоги встановити причини цих явищ, визначити напрямки підвищення ефективності роботи підприємства. Тому часто й виникає необхідність «розчленувати» загальне явище на окремі складові, щоб виділити основні, найбільш вагомі його фактори.
Таке «розчленування» досліджуваного об'єкта на складові частини називається аналізом. Зрозуміло, що розкладання об'єкта або явища матеріального світу на окремі складові можна здійснити з допомогою механічних, електричних, хімічних або інших експериментальних способів. Проте щодо явищ суспільного життя використання таких способів є неможливим. Аналізувати економічні явища можна тільки на основі логічних висновків, відповідного розумового моделювання, абстрактного мислення.

Отже, аналіз економічних явищ – це абстрактне розумове розчленування цих явищ на складові частини за допомогою логічних висновків та моделювання. Розподіл складного явища на окремі елементи дає можливість пізнати сутність явищ та об'єктів, що досліджуються, визначити внутрішні зв'язки та суперечності.

Розчленування загального явища на його складові уможливлює вивчення окремих сторін цього явища, але не створює цілісного уявлення про взаємодію всіх факторів. Тому після розподілу економічної форми на складові та їх глибокої деталізації необхідно відновити єдність досліджуваного явища. Цей зворотний процес абстрактного дослідження одержав назву синтезу, тобто мисленого поєднання окремих сторін явища, пізнання його як єдиного цілого.
Під синтезом економічних явищ розуміють об'єднання однорідних явищ у визначені групи, узагальнення впливу різних причин, підбивання підсумків діяльності досліджуваних об'єктів.

У практиці дослідження економічних явищ аналіз тісно пов'язаний із синтезом. Розчленування загального явища на складові частини або з'єднання окремих частин в єдине ціле поодинці можуть дати певне уявлення про досліджуване явище. Але найповнішим це уявлення буде тільки за органічного поєднання цих протилежних дій. Інакше кажучи, аналіз та синтез доповнюють один одного та утворюють діалектичну єдність. Пізнання відбувається в певній послідовності: спочатку здійснюється розчленування на складові частини, а потім глибоке вивчення суперечливих частин, вияв внутрішніх зв'язків, узагальнення, підбивання підсумків.
У тісному зв'язку з аналізом і синтезом перебувають такі абстрактно-логічні прийоми пізнання, як індукція та дедукція. За допомогою цих прийомів вивчаються причинно-наслідкові залежності.

Індукція – це спосіб вивчення явищ від часткового до загального, від окремих факторів до узагальнень, від причин до наслідків. Прикладом використання індуктивного методу може бути перенесення окремих особливостей розвитку, притаманних певним об'єктам дослідження, на закономірності розвитку системи в цілому. Якщо на одному, другому та третьому підприємстві спостерігаються проблеми з реалізацією продукції, то цю закономірність можна перенести на всю галузь і дійти висновку про зниження конкурентоспроможності продукції даної галузі в цілому або про зниження платоспроможності покупців.

Дедукція – це спосіб вивчення явищ від загального до часткового, від наслідків до причин. Наприклад, якщо в банківській сфері спостерігається фінансова криза, то можна висновувати, що кожен окремий банк теж має певні проблеми з фінансовою стійкістю та платоспроможністю. Індуктивний метод в аналізі використовується тільки в єдності з дедуктивним. Використання тільки одного з них неминуче збіднює аналіз, робить його неповним.

Одним із головних прийомів аналізу є порівняння. Порівняння як спосіб дослідження здійснюється через зіставлення одного показника (невідомого) з іншими (відомими) з метою визначення спільних рис або розбіжностей між ними. В економічному аналізі порівняння використовують як основний або додатковий спосіб розв'язання багатьох його завдань.

Основними базами порівняння є:

§ нормативні показники;

§ дані попередніх періодів;

§ середні галузеві показники;

§ планові показники;

§ показники передових підприємств або міжнародні стандарти.

Економічні явища та процеси характеризуються великою кількістю первинних даних, які відображають ці явища та процеси. Щоб використовувати для аналітичних висновків сукупність первинного матеріалу, необхідна відповідна систематизація первинних даних. Одним із видів такої систематизації є групування, тобто зведення первинних даних в однорідні групи.

Групування є одним з найпоширеніших прийомів економічного дослідження. Групуванням називають розподіл багатьох одиниць об'єкта спостереження на якісно однорідні групи за певними суттєвими для них ознаками. Групування уможливлює вивчення тих чи тих економічних явищ в їхньому взаємозв'язку та взаємозалежності, визначення впливу найбільш суттєвих факторів, знаходження тих чи тих закономірностей та тенденцій, які властиві цим явищам та процесам.

Можна виділити такі різновиди завдань, які розв'язуються способом групувань:

§ визначення соціально-економічних типів явищ;

§ вивчення структури явищ та структурних зрушень, які відбуваються в них;

§ визначення зв'язків та залежностей між явищами.

Розв'язуються ці завдання за допомогою типологічних, структурних та аналітичних групувань відповідно. Типологічні групування використовуються для розчленування всієї сукупності первинних даних суцільного або вибіркового спостереження на однорідні якісні групи чи класи. Прикладом такого групування на промислових підприємствах є розподіл складу промислово-виробничого персоналу на категорії (основні робітники, допоміжні, інженерно-технічні працівники, службовці, учні, молодший обслуговуючий персонал). Це дає змогу вивчити співвідношення окремих груп персоналу. Можуть бути проведені й дальші (більш деталізовані) групування. Так, наприклад, можна зробити групування складу робітників за фахом тощо. Прикладами типологічних групувань можуть також бути групи населення за видом діяльності, групи підприємств за формами власності.

Структурні групування дають змогу вивчати внутрішню будову показників, співвідношення в них окремих частин. Структурні групування, як показує сама назва, використовують в аналізі структури активів чи пасивів балансу підприємства, структури випущеної продукції, основних виробничих фондів, класифікації устаткування за терміном експлуатації.
Групування устаткування за терміном експлуатації уможливлює визначення питомої ваги обладнання, яке фізично застаріло Порівняння з аналогічним групуванням за попередній період показує ступінь модернізації обладнання.

Аналітичні (факторні) групування використовуються для визначення наявності, напрямку та форми зв'язку між показниками, що вивчаються. За характером ознак, на яких базуються аналітичні групування, вони можуть бути якісними (коли ознака не має кількісного виразу) або кількісними. Прикладом аналітичного групування можуть бути дані щодо залежності рівня плинності робочої сили на промислових підприємствах від рівня середньомісячної заробітної плати одного працівника. Таке групування дає можливість не тільки встановити, що тенденція плинності робочої сили на підприємствах залежить від розміру середньої заробітної плати, а й конкретно визначити міру цієї залежності для кожної групи.

За складністю побудови розрізняють два типи групувань: прості та комбіновані. З допомогою простих групувань вивчається взаємозв'язок між явищами, згрупованими за певною ознакою. Комбіновані групування показують вплив двох або більше факторів на результативний показник. У комбінованих групуваннях розподіл сукупності, що вивчається, робиться спочатку за однією ознакою, а потім в середині кожної групи – за другою ознакою і т. п. Отож можуть бути побудовані дво-, трирівневі групування для вивчення різних складних взаємозвязків. Проте вони мають і суттєвий недолік. Побудова таких групувань є надто трудомісткою, а сприйняття результатів – достатньо складним. Тому ліпше таке групування замінити кількома простими.

Групування можна вважати першим кроком кореляційного аналізу, оскільки останній передбачає попереднє встановлення наявності зв'язків між досліджуваними явищами, визначення суттєвих ознак (факторів) та напрямів їхнього впливу.

Балансовий спосіб – це спеціальний прийом зіставлення взаємозв'язаних показників господарської діяльності. Використання балансового способу є доцільним, коли зв'язок між окремими показниками відображено у формі балансу, тобто рівних підсумків, отриманих, у результаті низки різноманітних зіставлень цих показників.

Оскільки першим історичним прикладом узгодження великої кількості показників господарської діяльності за допомогою встановлення рівності двох підсумків цих показників був бухгалтерський баланс, цей спосіб аналізу отримав назву балансового. За його використання рівність підсумків (баланс) є підтвердженням того, що в аналізі враховано всі взаємозв'язані фактори й відповідні економічні показники, а зв'язок між ними визначено правильно.

 

Балансовий спосіб широко використовується в економічній роботі – у бухгалтерському обліку, статистиці, плануванні. Використовується він і в економічному аналізі, там, де має місце функціональна залежність: наприклад, забезпечення підприємства трудовими, фінансовими ресурсами, сировиною, паливом, матеріалами, основними засобами виробництва і т. д., а також визначення повноти їх використання. Так, вивчаючи забезпеченість підприємства обладнанням певного виду, складають баланс, у якому, з одного боку, показують потребу у верстатах, необхідних для виробництва продукції, а з другого – фактичну їх наявність.
Аналізуючи використання трудових ресурсів, порівнюють можливий фонд робочого часу з фактичною кількістю відпрацьованих годин, визначають причини понадпланових втрат робочого часу.

Для визначення платоспроможності підприємства використовується платіжний баланс, що в ньому співвідносяться платіжні засоби з платіжними зобов'язаннями.
Особливу увагу тут потрібно звернути на знаки. Так, збільшення залишку готової продукції на кінець періоду негативно вплинуло на обсяг реалізованої продукції, хоча математично знак визначається як позитивний (+), тому що від більшої величини віднімається менша. Як допоміжний спосіб балансовий метод використовується в економічному аналізі для перевірки вихідних даних, на підставі яких проводиться аналіз, а також для перевірки правильності аналітичних розрахунків, зокрема для перевірки визначення впливу різних чинників на приріст розміру результативного показника. У детермінованому аналізі алгебраїчна сума розміру впливу окремих чинників має відповідати розміру загального приросту результативного показника. Якщо такої тотожності нема, то це свідчить про неповне врахування чинників або про допущені в розрахунках помилки.

У деяких випадках балансовий спосіб може бути використаний для визначення величини впливу окремих чинників на приріст результативного показника. Наприклад, коли з трьох чинників відомий вплив двох, то вплив третього можна визначити як різницю між загальним приростом результативного показника та результатом впливу перших двох чинників.

Вибір технічних прийомів аналізу здебільшого залежить від характеру зв'язків між явищами. Якщо взаємозв'язок між результативним показником та факторами, що його визначають, має функціональний характер, в аналітичній практиці використовують прийоми елімінування. За функціональної залежності відповідному значенню фактора відповідає строго визначене значення результативного показника. За стохастичної залежності зміна факторної ознаки дає кілька значень функції.

Визначення та відбір факторів для аналізу того чи того показника здійснюються на підставі теоретичних та практичних знань, набутих у певній галузі. При цьому, зазвичай, виходять із того, що дослідження більшого комплексу факторів забезпечує точніші результати аналізу. Проте необхідно брати до уваги, що розгляд певного комплексу факторів як механічної суми, без урахування їхнього взаємозв'язку, без виділення головних, визначальних факторів, може призвести тільки до помилкових висновків. В економічному аналізі взаємозв'язане дослідження впливу факторів на величину результативного показника досягається за допомогою їх систематизації, що є одним з головних методологічних питань цієї науки.

Елімінування – означає усунення, виключення впливу всіх, крім одного, факторів на величину результативного показника. Цей прийом виходить з умовного визнання того, що всі фактори змінюються незалежно один від одного: спочатку змінюється один, а всі інші залишаються без зміни; потім змінюються два; потім три і т.д. за незмінних інших. Це дає змогу визначити вплив кожного фактора на величину досліджуваного показника окремо.
В аналітичній практиці широко застосовуються такі прийоми елімінування:

§ спосіб ланцюгових підстановок;

§ спосіб абсолютних різниць;

§ спосіб відносних різниць;

§ індексний. спосіб.

Спосіб ланцюгових підстановок. Він є найуніверсальнішим і використовується для розрахунку впливу факторів в усіх типах факторних моделей. Цей спосіб полягає у визначенні впливу окремих факторів на зміну величини результативного показника з допомогою поступової заміни базисної величини кожного факторного показника у факторній моделі на фактичну величину у звітному періоді. З цією метою визначають низку умовних величин результативного показника, які враховують зміну одного, потім двох, трьох факторів, припускаючи, що інші фактори є незмінними. Порівняння величини результативного показника до та після заміни рівня того чи того показника нейтралізує (елімінує) вплив усіх інших факторів, крім одного, та уможливлює визначення впливу останнього на приріст результативного показника. При цьому передовсім підлягають заміні кількісні параметри, далі – структурні, в останню чергу – якісні. Якщо у формулі міститься багато кількісних, структурних або якісних показників, послідовність заміни залежить від оцінки того, які з них є основними, а які похідними, які первинні, а які – вторинні.

Напрям впливу визначається як змістом, так і математичним виразом. При цьому потрібно керуватися правилом: як зменшуване береться величина, що розраховується виходячи з фактичних умов, а як від'ємник – величина, що відображає базисний рівень факторів. Використання способу ланцюгових підстановок потребує знання взаємозв'язків факторів, уміння правильно їх класифікувати та систематизувати.

Щоб розрахувати вплив першого фактора (кількісного) на результативний показник, необхідно абсолютний приріст цього фактора помножити на базисний рівень другого фактора (і всіх інших, що їх включає модель). Вплив другого фактора на результативний показник розраховується множенням фактичного значення першого фактора на абсолютний приріст другого фактора (тобто того фактора, вплив якого вивчається), а якщо в моделі є інші фактори, то на базисне значення тих факторів, вплив яких іще не вивчався. Вплив третього фактора (і всіх наступних) визначається як добуток фактичного значення першого та другого факторів на абсолютний приріст досліджуваного третього фактора.

Таким чином, за використання способу абсолютних різниць вплив факторів розраховується множенням абсолютного відхилення досліджуваного фактора на базисне значення факторів, розміщених праворуч від нього у факторній моделі, і на фактичну величину факторів, розміщених ліворуч від нього.

Таким чином, спосіб абсолютних різниць дає ті самі результати, що й спосіб ланцюгових підстановок. Тут також необхідно стежити за тим, щоб алгебраїчна сума приросту результативного показника за рахунок впливу окремих факторів дорівнювала загальному його приросту.

Спосіб відносних різниць. Цей спосіб, як і попередній, використовується для вимірювання впливу факторів на результативний показник тільки в таких моделях, де результативний показник представлений у вигляді добутку факторів та в комбінованих моделях. Він значно простіший за спосіб ланцюгових підстановок, що за певних умов робить його досить ефективним. Цей спосіб відрізняється від попередніх тим, що розрахунки впливу факторів на досліджуваний показник проводяться виходячи з відносних показників їх зміни, що виражені у відсотках або коефіцієнтах.

Згідно зі способом відносних різниць для визначення впливу першого фактора на результативний показник необхідно базисне значення результативного показника помножити на відносне відхилення першого фактора, яке виражене у відсотках, і поділити на 100.

Результати підрахунків такі самі, як і за використання попередніх способів. Незначні відхилення можуть бути зумовлені неточністю підрахунків відносних відхилень, що виражаються в коефіцієнтах або відсотках. Тому відносні відхилення бажано розраховувати з точністю до чотирьох знаків після коми для підрахунку відхилень у коефіцієнтах, або двох знаків для розрахунку відхилень у відсотках. Спосіб відносних різниць зручно використовувати тоді, коли потрібно розрахувати вплив великої кількості факторів (5-10). На відміну від попередніх способів значно скорочується кількість розрахунків.

Різновидом цього способу є прийом відсоткових різниць. Методику розрахунку впливу факторів з його допомогою розглянемо на тому самому прикладі.
Для того, щоб встановити вплив зміни кількості верстатів на зміну обсягу випуску продукції, необхідно базисну величину результативного показника (обсягу випуску продукції) помножити на відсоток приросту першого фактора (кількості верстатів). Для розрахунку впливу другого фактора необхідно помножити базисний обсяг товарної продукції на різницю між відсотком темпу зростання (відсотком виконання плану) загальної кількості відпрацьованих усіма верстатами верстато-годин та відсотком темпу зростання кількості верстатів (відсотком виконання плану).

Для розрахунку впливу середньогодинного виробітку на загальний випуск продукції необхідно різницю між відсотком темпу зростання (відсотком виконання плану) випуску товарної продукції і темпом зростання (відсотком виконання плану) кількості відпрацьованих усіма верстатами верстато-годин помножити на базисний рівень (плановий) товарної продукції.
Використання цього способу можливе за умови, що інформація про кожен фактор (крім першого) входить до комплексного показника, який розраховується як добуток попереднього та наступного в черзі дослідження фактора. Наприклад, вплив кількості годин, відпрацьованих одним верстатом, розраховується через показник загальної кількості відпрацьованих усіма верстатами верстато-годин, який, у свою чергу, є добутком кількості верстатів та годин, відпрацьованих одним верстатом.

Індексний спосіб. Його застосовують для вивчення економічних явищ, які формуються під впливом кількох факторів, кожен з яких схильний до динамічних змін. Класичним прикладом такого об'єкта аналізу є обсяг реалізації (продажу) товарів, який формується під впливом певного фізичного обсягу товарів і цін на них. Відомо, що в кожного підприємства (промислового, торговельного) обсяг продажу окремих товарів із року в рік, із місяця в місяць змінюється так само, як і ринкові ціни на ці товари. За таких умов загальні (групові) індекси обсягу реалізації (продажу) товарів характеризують динаміку загальної виручки від реалізації, але не відповідають на запитання, як змінився обсяг продажу товарів (бо до чисельника і знаменника даної функції входять непорівнянні величини) чи як у середньому змінилися ціни на реалізовані товари. Загальний індекс не дає змоги виділити окремо вплив факторів обсягу продажу (кількісного фактора) і цін (якісного фактора) на кінцевий результат – виручку від реалізації.

Індексний метод аналізу дає змогу розв'язати ці задачі за допомогою побудови агрегатних індексів. Агрегатні індекси – це загальні індекси (котрі, як уже зазначалося, характеризують явища, що визначаються сукупністю безпосередньо непорівнянних елементів), що в них з метою елімінування впливу окремих елементів (факторів) на індекс відбувається фіксування інших елементів на незмінному (базовому або звітному) рівні.

У загальній теорії статистики використовується таке правило побудови агрегатних індексів: якісні (інтенсивні) елементи (фактори), котрі входять у формулу, фіксуються на рівні базового періоду, кількісні елементи – на рівні звітного. Різниця між чисельником і знаменником агрегатного індексу показує, який вплив на загальний результат справив той чи той конкретний фактор.

ТЕМА 8