Міжнародний платіжний оборот, пов'язаний з оплатою грошових зобов'язань юридичних і фізичних осіб різних країн, обслуговується валютним ринком.
Світовий валютний ринок — це сфера міжнародних економічних відносин, що виявляються у процесі здійснення операцій з купівлі-продажу іноземної валюти і цінних паперів в іноземній валюті, а також операцій з інвестування валютного капіталу. Саме на валютному ринку відбувається узгодження інтересів продавців і покупців валютних цінностей.
З організаційно-технічного погляду валютний ринок — певна сукупність сучасних засобів телекомунікації, таких як телеграф, телекс, телефон, інформаційні системи, що пов'язують між собою банки і біржі різних країн, які здійснюють валютні операції та міжнародні розрахунки з обслуговування.
З інституційної позицій валютні ринки — це сукупність банків, брокерських фірм, корпорацій, особливо транснаціональних компаній (ТНК).
Рух валютних і фінансових ресурсів здійснюється через:
— валютні операції;
— валютно-кредитне і розрахункове обслуговування покупки і продажу товарів та послуг;
— зарубіжні інвестиції;
— операції з цінними паперами;
— перерозподіл національних доходів у вигляді допомоги країнам, що розвиваються, і внесків у міжнародні організації.
Міжнародний кредит — рух позикового капіталу, пов'язаний із наданням валютних і товарних активів одними суб'єктами світової системи господарства іншим на умовах платності, строковості та повернення.
Міжнародний кредит має дві основні форми: товарний або комерційний, грошовий або банківський. Є й змішана форма міжнародного кредиту — фірмово-банківські кредити.
За джерелами у структурі міжнародного зовнішнього фінансування вирізняють офіційні й приватні кошти.
Офіційні охоплюють двосторонні міжурядові кредити і багатосторонні кредити міжнародних фінансових організацій. До приватних кредитів належать фірмові та банківські кредити, синдиковані банківські позики та ін.
За терміном кредити поділяються на: коротко — до одного року, середньо — від одного до п'яти (іноді до семи — восьми) років та довгострокові — понад 10 років.
За видами зовнішньоекономічної діяльності розрізняють кредити комерційні, пов'язані з зовнішньоторговельними операціями та фінансові, що використовуються на будь-які цілі.
За призначенням міжнародні кредити, так само як і внутрішні, поділяються на продуктивні і непродуктивні. До продуктивних належать кредити, призначені для розвитку економіки країни-позичальника. Непродуктивні кредити пов'язані з утриманням урядового апарату, армії, закупівлею зброї, погашенням зовнішньої заборгованості за раніше отриманими кредитами та ін.
За валютою позики вирізняють: міжнародні кредити у валюті країни-боржника або країни-кредитора; у валюті третьої країни, а також у міжнародних розрахункових валютних одиницях (СДР, колишня екю).
За забезпеченням міжнародні кредити класифікують на забезпечені та бланкові. Забезпечені надаються під товари, товаророзпорядчі й інші комерційні документи, цінні папери, векселі, нерухомість і коштовності. Бланковий кредит надається під зобов'язання боржника погасити його у встановлений термін, оформляється соло-векселем з одним підписом — позичальника. Різновидами бланкових кредитів є контокорент та овердрафт.
Різновидом міжнародного кредиту є валютний кредит, тобто кредит у певній валюті або валютах, призначений для погашення зовнішньої заборгованості, підтримки валютного курсу національної грошової одиниці, поповнення офіційних валютних резервів.
Кредити за компенсаційними угодами передбачають взаємні поставки товарів однакової вартості, коли країна-позичальник отримує у кредит на 8—15 років машини, обладнання для створення чи реконструкції підприємств, освоєння природних ресурсів, збагачення сировини, а погашення кредиту здійснюється за допомогою поставок продукції цих підприємств.
Проектне фінансування — нова форма кредитування країн, що розвиваються, яка полягає у спільному фінансуванні кількома кредитними установами великих, переважно інфраструктурних проектів.
Серед інших боргових інструментів особливу групу становлять експортні кредити. їх специфічна ознака виявляється у зв'язаному характері, тобто наявності так званого зв’язуючого застереження в кредитній угод і. Сутність застереження полягає в тому, що позичальник має використати цей кредит винятково на зазначені цілі, наприклад, на придбання товарів, вироблених у країні-кредиторі.
