Сьогодні в Україні існує низка причин, які зумовлюють небажання інвесторів вкладати кошти в українські підприємства: від недоліків національного законодавства та відсутності ефективних механізмів його впровадження – до корумпованості владних структур. Подолання інвестиційної непривабливості вимагає чітких і скоординованих зусиль, складовою частиною яких має стати визначення конкретних пріоритетів інвестиційної політики. Одним із основних напрямків цієї політики повинен стати розгляд і встановлення системи діагностичних індикаторів, за допомогою яких можна було б оцінити інвестиційну привабливість того чи іншого підприємства, галузі, регіону та країни загалом. Підприємство в цій системі, як правило, є ключовою ланкою вкладення фінансових ресурсів, де реалізуються конкретні проекти. Проте, незважаючи на всю фінансову вигідність і привабливість проекту, ризик політичної й економічної нестабільності в країні може звести нанівець будь-які зусилля щодо залучення інвесторів. З огляду на вищезазначене виникає необхідність у формуванні збалансованої багатовекторної системи діагностики інвестиційної привабливості підприємств, яка визначатиме критерії вибору альтернативних інвестиційних проектів для потенційних інвесторів, а також створить орієнтири розвитку підприємствам для підвищення їхньої інвестиційної привабливості.
Не варто забувати про те, що інвестиційну привабливість підприємства слід розглядати і у контексті впливу на неї привабливості регіону базування, галузі діяльності, а також інвестиційного клімату в країні, резидентом якої ця компанія є. У цьому сенсі науковці виділяють три найвідоміші міжнародні системи оцінювання інвестиційного клімату: рейтинги Institutional Investor, Euromoney та BERI. Рейтинг Institutional Investor – це, насамперед, рейтинг інвестиційної привабливості країн, який складають за участю експертів 100 провідних міжнародних банків. Такі оцінки робляться кожних півроку за комплексним показником, який враховує різні аспекти і параметри платоспроможності та інвестиційної привабливості 135 країн.
Важливою для інвестора є діагностика інвестиційної привабливості регіонів, яка формує додатковий позитивний фактор при виборі об’єктів інвестування. Напрацьовано різні методичні підходи і відповідний інструментарій. Як правило, вони розраховуються з урахуванням політичної складової, економічних параметрів та аналізу законодавства. М.І. Мельник зазначає, що інвестиційний клімат регіону доцільно визначати за аналізом взаємопов’язаного комплексу умов діяльності, до яких належать: нормативно-правові, внутрішньоекономічні, зовнішньорегіональні, організаційно-управлінські, інформаційні, соціально-політичні умови тощо[14].
Фундаментальна діагностика інвестиційної привабливості об’єкта інвестування передбачає здійснення багаторівневого оцінювання за такими трьома напрямами: макроекономічний аналіз країни, регіону розташування об’єкта інвестування; аналіз галузі, в якій здійснює свою діяльність об’єкт інвестування; аналіз об’єкта інвестування. Водночас необхідно зазначити, що така фундаментальна діагностика потребує значних витрат часу та ресурсів і не завжди є виправданою з економічного погляду. Переважна більшість інвесторів діагностику регіону базування та галузі функціонування реалізовують в експрес-режимі, оскільки її результати не є вирішальними при прийнятті рішення щодо інвестування коштів у конкретне підприємство. Інвестори значною мірою керуються критеріями дохідності та прибутковості вкладання капіталу у конкретне підприємство.
Узагальнення літературних джерел та практики функціонування підприємств дає змогу стверджувати, що інвестиційна привабливість підприємства – це сукупність фінансово-економічних, соціальних, логістичних, технологічно-майнових, адміністративно-правових, партнерських, іміджево-брендових, товарних характеристик підприємства, які забезпечують його пріоритетне становище у конкурентній боротьбі за інвестиційні ресурси.
Аналіз літературних джерел та практики функціонування підприємств дозволяють виокремити невід’ємні складові інвестиційної привабливості підприємства (рис. 6.1). У наведеній структурі складових інвестиційної привабливості підприємства свідомо не розглядається макроекономічний та мезоекономічний аспекти, адже, як свідчить практика, інвестори при пошуку об’єктів інвестування керуються властивими їм цілями, і не завжди визначальний вплив на інвестиційні рішення здійснюють макроекономічна ситуація в країні та стан галузі. Ключовими критеріями для інвестора є параметри функціонування підприємства у його взаємодії із зовнішнім середовищем.
 |
Рис. 6.1. Структурна декомпозиція складових інвестиційної привабливості підприємства
У табл. 6.1 наведено змістову характеристику вищевиокремлених складових інвестиційної привабливості підприємства.
Таблиця 6.1
