Методичні вказівки для підготовки до семінарського заняття. Висвітлення цієї теми доцільно розпочати із розгляду історичних аспектів такого явища, як парламентаризм

Висвітлення цієї теми доцільно розпочати із розгляду історичних аспектів такого явища, як парламентаризм. Аналіз формування ідеї парламентаризму може сприяти об’єктивному уявленню про його стан у певний період розвитку конституціоналізму. Далі необхідно визначити поняття парламентаризму, його ознаки та елементи. Слід зауважити, що нині парламенти діють у понад 160 країнах світу. За змістом діяльності вони є, насамперед, органами законодавчої влади. Сучасний парламентаризм характеризується наявністю кількох усталених видів парламентів, що різняться своїм статусом, порядком формування, структурою, функціями та іншими ознаками. Тому вважається за необхідне розглянути загальний стан та правовий статус парламентів світу.

Початком розкриття змісту конституційно-правових засад українського парламентаризму є визначення поняття парламенту України як органу законодавчої влади. Відповідно до розділу IV “Верховна Рада України” Конституції України, Верховна Рада остаточно втратила колишній статус найвищого органу державної влади та вперше набула всіх основних ознак парламенту України. Отже, необхідно визначити ці ознаки.

Однією з ключових проблем теорії вітчизняного парламентаризму є функції парламенту України. Визначення парламенту як органу законодавчої влади зумовлене, насамперед, назвою однієї з його функцій (законодавчої функції), яка є пріоритетною, провідною, але далеко не єдиною. Саме в функціях має свій прояв роль парламенту в системі державних органів України; функції Верховної Ради відображають соціальне призначення цього органу в суспільстві; функціонування парламенту є однією з найважливіших передумов існування та розвитку демократії в державі. Тому необхідно визначити поняття функцій парламенту України, критерії їх класифікації та види.

Згідно з Конституцією України, Законами України “Про статус народного депутата України”, “Про вибори народних депутатів України”, Регламентом Верховної Ради України та іншими конституційно-правовими актами необхідно визначити поняття народного депутата, його конституційно-правовий статус. Вказати, які вимоги чи виборчі цензи закріплюють відповідні положення до кандидатів у народні депутати; яким шляхом обираються народні депутати України; вказати обсяг прав та обов’язків парламентаріїв; форми депутатської діяльності; визначити основні гарантії депутатської діяльності (імунітету).

Розгляд інституту омбудсмена в Україні передбачає висвітлення положень Конституції України та Закону “Про Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини”, які регламентують конституційно-правовий статус омбудсмена. Необхідно визначити поняття омбудсмена, принципи діяльності, повноваження Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини, а також роль цього органу. Особливої уваги заслуговують міжнародно-правові стандарти інституту омбудсмена, тобто передбачається порівняльна характеристика міжнародного та національного законодавства в цьому аспекті.

Відповідно до Закону України “Про Рахункову палату” потрібно визначити поняття Рахункової палати, порядок формування складу, обсяг її повноважень, роль та місце в системі органів влади. Важливим аспектом характеристики конституційно-правового статусу цього органу є мета та завдання його функціонування.

Аналіз внутрішньої структури Верховної Ради України пов’язаний із визначенням конституційно-правового статусу парламентських фракцій. Згідно з Регламентом Верховної Ради України, Законом України “Про статус народного депутата України” та іншими законодавчими актами необхідно визначити поняття фракцій як структурного елементу Верховної Ради України; умови та вимоги щодо їх утворення та реєстрації; склад та структуру; функції і повноваження. А також, треба визначити їх роль і місце в діяльності парламенту України.

Важливим аспектом внутрішньої структури парламенту є характеристика конституційно-правового статусу комітетів, основних галузевих органів Верховної Ради. Згідно з Конституцією України та Законом “Про комітети Верховної Ради України” слід визначити поняття цих органів, основні функції та повноваження комітетів, порядок їх утворення та термін функціонування, роль комітетів в законодавчій діяльності парламенту України. Верховна Рада в межах своїх повноважень може створювати і тимчасові спеціальні комісії для підготовки й попереднього розгляду питань. Доцільно визначити їх конституційно-правовий статус.

Необхідно зосередити увагу на основних формах діяльності Верховної Ради України. Слід зауважити, що у становленні парламентаризму майже кожної країни одним із найскладніших і найважчих є встановлення порядку в роботі її парламенту. Відповідно до Конституції України та Регламенту Верховної Ради України, Закону “Про комітети Верховної Ради України”, інших законодавчих актів, основними організаційними (організаційно-правовими) формами роботи Верховної Ради є її сесії і пленарні засідання. Тому передбачається визначення понять окремих форм та видів роботи законодавчого органу.

Основним видом засідань і тим самим пріоритетною організаційно-правовою формою роботи Верховної Ради є пленарне засідання. Потрібно висвітлити процес проведення пленарних засідань, порядок виступів народних депутатів в ході засідання, порядок прийняття рішень, а також визначити поняття та види документів, які відображають, закріплюють зміст кожного пленарного засідання Верховної Ради.

В свою чергу, головним видом парламентської процедури є законодавча процедура або законодавчий процес. Як і будь-який процес, законодавчий процес є процедурою складною й багатогранною. Тому передбачається визначити, по-перше, поняття цього процесу, види та стадії. По-друге, потрібно охарактеризувати кожну стадію, розкрити її зміст та особливості. Необхідно звернути увагу на роль органів, які приймають участь у законодавчому процесі або законопроектній роботі та визначити перелік суб’єктів, що мають право законодавчої ініціативи. Це питання є дуже важливим, тому що воно відображає сутність одного з основних напрямків діяльності Верховної Ради України – законодавчої функції. І саме закони повинні врегулювати найважливіші суспільні відносини, які існують в державі на певному етапі її розвитку.

Значним аспектом діяльності парламенту є аналіз таких його правових дій, як тлумачення законів, опублікування та введення в дію. Тлумачення законів є діяльністю, пов’язаною із встановленням точного значення (змісту) цих актів уповноваженим на це органом, тобто в цьому випадку парламентом. Передбачається визначення елементів тлумачення законів, мети цієї діяльності, а також методів тлумачення законів. Опублікування законів – це так зване ознайомлення суспільства з офіційним текстом закону за допомогою його друку в офіційних джерелах України. Необхідно розглянути порядок опублікування, терміни та визначити в яких офіціальних джерелах повинні публікуватись закони для подальшого введення в дію. Далі необхідно визначити поняття дії закону, тобто в яких аспектах розглядається дія закону України.

Передбачається розгляд одного з елементів системи стримувань і противаг – імпічменту Президента. Згідно з Конституцією України необхідно розглянути процедуру імпічменту, визначити її стадії, порядок та умови її порушення.

Пропонується визначення конституційно-правового статусу апарату Верховної Ради України. Це дуже важливий структурний елемент парламенту. Завдяки його функціонуванню здійснюється внутрішнє управління справами Верховної Ради як державної установи; апарат Верховної Ради забезпечує організацію внутрішньої діяльності парламенту України. Зрозуміло те, що для функціонування такого масштабного механізму необхідна певна структурна організація, тобто система певних елементів, якими є відділи, управління, посадові особи та інші структурні підрозділи апарату. Тому вважається за необхідне визначити компетенцію відповідних структур та посадових осіб.

Розкриття останнього питання передбачає висвітлення однієї з функцій Верховної Ради – зовнішньополітичної функції. З проголошенням незалежності та прийняттям Конституції України це питання набуло актуальності. У відповіді на питання передбачається визначити яку конкретну зовнішньополітичну діяльність виконує Верховна Рада України.

Дайте визначення наступних понять:

народне представництво, парламентаризм, парламент, активні парламенти, реактивні парламенти, маргінальні парламенти, мінімальні парламенти, легіслатура, монокамерні парламенти, бікамеральні парламенти, функції парламенту України, повноваження Верховної Ради України, депутатський корпус, народний депутат України, депутатський мандат, імперативний мандат, вільний мандат, депутатське звернення, депутатський запит, система гарантій діяльності народного депутата, депутатська недоторканність, депутатський імунітет, депутатський індемнітет, керуючі органи парламенту, спікер, парламентські комітети, тимчасові комісії, тимчасові спеціальні комісії, депутатські групи, парламентські фракції, парламентська більшість, парламентська опозиція, лобіювання, лобістське бюро, парламентський контроль, омбудсмен (Уповноважений Верховної Ради України з прав людини), Рахункова палата, парламентські сесії, чергові сесії, позачергові сесії, пленарні засідання, голосування, законодавчий процес, стадії законодавчого процесу, законодавча ініціатива, установча процедура.

 

Скласти схеми:

ü Внутрішня структура Верховної Ради України.

ü Стадії законодавчого процесу.

 

Тематика рефератів:

¨ “Негативні та позитивні риси законодавчого процесу в Україні”.

¨ “Теоретичні та практичні питання депутатської етики в Україні”.

Задача №1

З метою врегулювання тривалої кризи Верховна Рада України за попереднім погодженням із Президентом України прийняла постанову про призначення позачергових виборів народних депутатів та Президента України. До Конституційного Суду України звернулися 50 народних депутатів із поданням про визнання цієї постанови неконституційною.

Проаналізуйте повноваження парламенту з питань виборчого процесу.

Яке рішення має ухвалити суд?

Задача №2

Верховна Рада України прийняла Закон України “Про систему виконавчої влади”. Президент нашої держави визнав цей акт таким, що не відповідає Конституції України, не підписав його і поставив питання про розпуск парламенту в тому випадку, якщо він самостійно не виправить ситуації та не скасує результатів попереднього голосування по Закону. Верховна Рада України поголилася з вимогами глави держави і прийняла постанову про скасування результатів голосування по схваленню цього Закону в цілому.

Яким чином Верховна Рада України може скасувати прийнятий Закон? Надайте правову оцінку діям парламенту щодо скасування результатів голосування.

Задача №3

Прокурор району порушив кримінальну справу проти народного депутата України Ш. і викликав його для пред’явлення звинувачення у вчиненні злочину.

Адвокат Ш. звернувся до адміністративного суду зі скаргою на дії прокурора, в якій просить суд скасувати постанову про порушення кримінальної справи проти народного депутата Ш. та визнати дії прокурора незаконними.

Чи є в суду правові підстави для задоволення скарги адвоката?

У чому полягає порядок притягнення народного депутата України до кримінальної відповідальності?

Задача №4

Розглянувши депутатський запит народного депутата С. з вимогою падати інформацію про стан злочинності й відповідні копії звітів, начальник обласного УМВС України К. відмовився це зробити, обґрунтовуючи свої дії тим, що такі дані становлять інформацію про діяльність органів досудового слідства і не можуть бути надані громадянам на підставі їх запитів.

Чи обґрунтованою є відмова К. у наданні інформації за депутатським запитом народного депутата С?

Нормативні акти:

v Конституція України від 28 червня 1996 року (зі змінами і допов.) // Відомості Верховної Ради України. — 1996. — № 30. — Ст. 141; Офіційний вісник України. — 2010. — №72/1 Спеціальний випуск. — С. 15. — Ст. 2598.

v Про визначення порядку обчислення скликань Верховної Ради України: Закон України від 1 лютого 2000 року // Відомості Верховної Ради України. — 2000. — № 8. — Ст. 52.

v Про комітети Верховної Ради України: Закон України від 4 квітня 1995 року (зі змінами і допов.) // Відомості Верховної Ради України. — 1995. — № 19. — Ст. 134.

v Про порядок офіційного оприлюднення нормативно-правових актів та набрання ними чинності: Указ Президента від 10 червня 1997 року (зі змінами і допов.) // Урядовий кур’єр. — 1997. — № 107-108.

v Про Рахункову палату: Закон України від 11 липня 1996 року (зі змінами і допов.) // Відомості Верховної Ради України. — 1996. — № 43. — Ст. 212.

v Про статус народного депутата України: Закон України від 17 листопада 1992 року (зі змінами і допов.) // Відомості Верховної Ради України. — 1993. — № 3. — Ст. 17.

v Про Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини: Закон України від 23 грудня 1997 року (зі змінами і допов.) // Відомості Верховної Ради України. — 1998. — № 20. — Ст. 99.

v Регламент Верховної Ради України від 10 лютого 2010 року // (зі змінами і допов.) // Відомості Верховної Ради України. — 2010. — № 14-15, № 16-17. — Ст. 133.

Спеціалізована література:

1. Астафичев П. А. Социально-правовая природа народного представительства / П. А. Астафичев // Государство и право. — 2000. — № 11. — С. 29-37.

2. Бабенко К. Конституційне регулювання участі громадян у процесі реалізації парламентом контрольної функції: питання теорії і практики / К. Бабенко // Юридична Україна. — 2009. — № 6. — С. 40-45.

3. Бабенко К. Конституційні підвалини генезису парламентаризму в Україні в контексті запровадження політичної реформи / К. Бабенко // Юридична Україна. — 2007. — № 4. — С. 38-45.

4. Бабенко К. Політична реформа в контексті демократизації системи державної влади: конституційні аспекти / К. Бабенко // Юридична Україна. — 2007. — № 3. — С. 26-33.

5. Барчук В. Роль і місце уповноваженого Верховної Ради України, з прав людини в юридичному механізмі закріплення прав людини / В. Барчук // Підприємництво, господарство і право. — 2010. — № 10. — С. 134-137.

6. Башимов М. Институт омбудсмена в странах СНГ и Балтии / М. Башимов // Государство и право. — 2004. — № 5. — С. 63-73.

7. Бебик В. Культура депутатської діяльності / В. Бебик // Право України. — 1992. — № 8. — С. 13-15.

8. Борденюк В. Депутатська недоторканість як гарантія діяльності представницького органу державної влади: конституційно-правові аспекти / В. Борденюк // Юридична Україна. — 2011. — №3 (99). — С. 22-27.

9. Бульба О. Законодавча влада як один з елементів принципу розподілу влади / О. Бульба // Право України. — 2002. — № 6. — С. 113-117.

10. Вибори до Верховної Ради України: інформ.-довід. вид. / редкол.: М. М. Рябець (голова) та ін. — К.: Центральна виборча комісія, 2002. — 676 с.

11. Георгіца А. Законодавча влада: поняття, правова природа, місце і роль у системі органів публічної влади / А. Георгіца // Право України. — 2009. — № 11. — С. 100-104.

12. Голишев В. Феномен парламентської більшості / В. Голишев // Політика і час. — 2003. — № 3. — С. 3.

13. Гончаренко В. Правовий статус Верховної Ради України за Конституцією України 1996 року / В. Гончаренко // Вісник академії правових наук України. — 2012. — № 1. — С. 77-87.

14. Гриценко О. Сутність і призначення Рахункової палати: проблемні питання / О. Гриценко // Право України. — 2004. — № 10. — С. 106-110.

15. Грушанська Н. Історично-правові питання етики представників законодавчої влади / Н. Грушанська // Нова політика. — 1999. — № 2. — С. 16-20.

16. Грушанська Н. Поняття та сутність інституту депутатської етики / Н. Грушанська // Право України. — 1999. — № 5. — С. 79-81.

17. Давиденко Є. Службі Омбудсмана в Україні – три роки / Є. Давиденко // Право України. — 2001. — № 6. — С. 132-133.

18. Денисов В. Парламентаризм і ліберальна традиція індивідуальної свободи / В. Денисов // Віче. — 2001. — № 1. — С. 65-84.

19. Дерев’янко Б. Питання депутатської недоторканості / Б. Дерев’янко // Підприємництво, господарство і право. — 2007. — № 11. — С. 3-8.

20. Довбиш В. Шляхи вдосконалення політико-правового статусу вітчизняного омбудсмана: застосування західноєвропейського досвіду / В. Довбиш, Н. Кравченко // Підприємництво, господарство і право. — 2007. — № 9. — С. 62-65.

21. Дьомін О. Ефективність діяльності Верховної Ради – необхідна передумова побудови правової держави / О. Дьомін // Право України. — 1995. — № 12. — С. 3-6.

22. Ермаков Д. Н. Влияние международно-правовых актов на законодательство Российской Федерации о социальном страховании / Д. Н. Ермаков // Государство и право. — 2006. — № 11. — С. 32-43.

23. Єрмолаєв В. Деякі питання становлення вітчизняного парламентаризму в новітню добу / В. Єрмолаєв // Вісник Академії правових наук України. — 2010. — № 2. — С. 52-60.

24. Єрмолаєв В. Українська Центральна Рада: процедурні питання у здійсненні повноважень вищого представницького органу державної влади / В. Єрмолаєв // Вісник Академії правових наук України. — 2006. — № 3 (46). — С. 74-80.

25. Жакаева Л. С. Регламенты Парламента Республики Казахстан: некоторые проблемные вопросы / Л. С. Жакаева // Государство и право. — 2006. — № 10. — С. 62-72.

26. Жаровська І. М. Принцип відкритості і прозорості парламентських процедур / І. М. Жаровська // Життя і право. — 2004. — № 7. — С. 32-35.

27. Журавський В. Двопалатний парламент в Україні: проблеми формування / В. Журавський // Право України. — 2001. — № 3. — С. 33-34.

28. Журавський В. Керівництво парламентом та його палатами / В. Журавський // Юридический вестник. — 2001. — № 4. — С. 114-116.

29. Журавський В. Козацький конституціоналізм і його роль в еволюції вітчизняного парламентаризму / В. Журавський // Вісник Академії правових наук України. — 2001. — № 2. — С. 60-69.

30. Журавський В. Правове регулювання статусу та діяльності комітетів та комісій парламенту / В. Журавський // Юридичний вісник. — 2001. — № 1. — С. 103-107.

31. Журавський В. Розвиток доктрини Українського парламентаризму в XIX – на початку XX ст. / В. Журавський // Право України. — 2001. — № 5. — С. 37-41.

32. Журавський В. С. Конституційно-правовий статус народних депутатів та їх парламентських об’єднань / В. С. Журавський. — К.: Ін-т держави і права ім. В. М. Корецького НАН України, 2000. — 64 с.

33. Журавський В. С. Парламент України: шляхи розвитку і вдосконалення функцій / В. С. Журавський. — К.: Ін-т держави і права ім. В. М. Корецького НАН України, 2001. — 64 с.

34. Журавський В. С. Український парламентаризм на сучасному етапі: теоретико-правовий аспект: монографія / В. С. Журавський. — К.: Ін-т держави і права ім. В. М. Корецького НАН України, 2001. — 248 с.

35. Закоморна К. Особливості законодавчого регулювання діяльності Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини / К. Закоморна // Право України. — 2000. — № 1. — С. 47-50.

36. Ківалов С. Парламентський контроль в умовах державно-правової реформи в Україні / С. Ківалов, М. Орзіх // Юридический вестник. — 1999. — № 4. — С. 66-70.

37. Колісник В. Роль парламенту України в забезпеченні розвитку міжнаціональних відносин та деякі питання вдосконалення його діяльності / В. Колісник // Вісник Академії правових наук України. — 2000. — № 11. — С. 51-55.

38. Кочерга В. Законопроект, який став законом / В. Кочерга, Є. Фесенко // Право України. — 1998. — № 7. — С. 91-95.

39. Кравченко С. Про стиль законодавства / С. Кравченко // Право України. — 1998. — № 3. — С. 62-63.

40. Кравчук В. Проблеми вдосконалення діяльності парламенту України / В. Кравчук, М. Кравчук // Нова політика. — 2001. — № 3. — С. 53-55.

41. Кресіна І. О. Парламентські вибори в Україні: правові і політичні проблеми: монографія / І. О. Кресіна, Є. В. Перегуда. — К.: Інститут держави і права ім. В.М. Корецького НАН України, 2003. — 368 с.

42. Кривенко Л. Делеговане законодавство. Дзеркало і задзеркалля / Л. Кривенко // Віче. — 2002. — № 6. — С. 9-12.

43. Кривенко Л. Законодавча влада в системі державної влади / Л. Кривенко // Вісник Академії правових наук України. — 2001. — № 1. — С. 58-71.

44. Кривенко Л. Зміцнення українського парламентаризму: конституційні аспекти / Л. Кривенко // Віче. — 1995. — № 5. — С. 17-31.

45. Кривенко Л. Регламентація діяльності парламенту і парламентська реформа в Україні / Л. Кривенко // Юридический вестник. — 1999. — № 4. — С. 60-65.

46. Кривенко Л. Розподіл влад і процесуальні права парламенту / Л. Кривенко // Віче. — 1998. — № 3. — С. 14-33.

47. Кривенко Л. Функції Верховної Ради України в контексті конституційної реформи / Л. Кривенко // Юридический вестник. — 2004. — № 4. — С. 50-59.

48. Крока В. Постійні комісії: час дії і звершень / В. Крока, А. Нестеров // Віче. — 2001. — № 6. — С. 71-74.

49. Крутевич М. Рахункова палата як орган парламентського контролю / М. Крутевич // Право України. — 2001. — № 11. — С. 144-147.

50. Кузьменко О. Проблеми співвідношення компетенції парламенту і Рахункової палати у контрольно-бюджетній сфері / О. Кузьменко // Право України. — 2001. — № 4. — С. 101-104.

51. Кушніренко О. Інститут євроомбудсмана: питання теорії і позитивної практики / О. Кушніренко, Ю. Барабаш // Право України. — 2001. — № 6. — С. 44-47.

52. Кушніренко О. Комітети Верховної Ради України: проблеми формування і статусу / О. Кушніренко, А. Мельничук // Право України. — 1998. — № 11. — С. 38-40.

53. Ладиченко В. Якими будуть функції українського парламенту? / В. Ладиченко // Юридична Україна. — 2011. — №9 (105). — С. 18-22.

54. Лапаева В. Социологическое обеспечение законотворчества / В. Лапаева // Советское государство и право. — 1989. — № 9. — С. 27-35.

55. Майданник О. Депутатський запит та інтерпеляція як форми реалізації парламентом контрольної функції: характерні ознаки, співвідношення / O. Майданник // Юридична Україна. — 2009. — № 7. — С. 18-21.

56. Майданник О. Деякі проблеми законодавчого забезпечення контрольної функції парламенту / О. Майданник // Право України. — 2001. — № 12. — С. 128-131.

57. Майданник О. Конституційні принципи діяльності Верховної Ради України по здійсненню контрольної функції / О. Майданник // Підприємництво, господарство і право. — 2006. — № 5. — С. 98-102.

58. Майданник О. Контрольна функція українського парламенту щодо виконання державного бюджету України / О. Майданник // Підприємництво, господарство і право. — 2006. — № 6. — С. 62-66.

59. Майданник О. Парламентські функції: правовий зміст поняття, ознаки, конституційна регламентація / О. Майданник // Право України. — 2009. — № 6. — С. 17-20.

60. Майданник О. Поняття і сутність парламентського контролю / О. Майданник // Право України. — 2004. — № 10. — С. 12-16.

61. Маляренко В. Створення двопалатного парламенту в Україні – необхідна умова утвердження демократії, гарант законності і правопорядку в державі / В. Маляренко // Право України. — 2009. — № 6. — С. 12-15.

62. Манжул К. В. Місце і значення депутатських фракцій в законодавчому процесі / К. В. Манжул // Бюлетень Міністерства юстиції України. — 2004. — № 11. — С. 21-32.

63. Манжул К. В. Роль комітетів Верховної Ради України в законодавчій процедурі / К. В. Манжул // Бюлетень Міністерства юстиції України. — 2004. — № 10. — С. 23-35.

64. Мартинюк Р. Сучасний український парламентаризм: особливості розвитку / Р. Мартинюк // Юридична Україна. — 2009. — № 1. — С. 27-31.

65. Мартышин О. В. Столетие учреждения Государственной Думы и судьба парламентаризма в России / О. В. Мартышин // Государство и право. — 2007. — № 2. — С. 92-101.

66. Марцеляк О. Колегіальні омбудсманівські служби / О. Марцеляк // Підприємництво, господарство і право. — 2004. — № 3. — С. 18-22.

67. Марцеляк О. В. Інститут омбудсмана: теорія і практика: монографія / О. В. Марцеляк. — Х.: Нац. ун-т внутр. справ, 2004. — 448 с.

68. Мацюк А. Український парламентаризм сьогодні / А. Мацюк // Віче. — 2001. — № 8. — С. 151-154.

69. Медведчук В. Конституційні основи становлення парламентаризму в незалежній Україні / В. Медведчук // Право України. — 2001. — № 11. — С. 3-8.

70. Медвідь А. Особливості допиту окремих категорій суб’єктів тимчасовими слідчими комісіями Верховної Ради України / А. Медвідь // Підприємництво, господарство і право. — 2010. — № 12. — С. 141-143.

71. Медвідь А. Особливості правової регламентації статусу тимчасових комісій парламенту у конституційних актах Української Радянської Соціалістичної Республіки / А. Медвідь // Підприємництво, господарство і право. — 2010. — № 3. — С. 22-24.

72. Медвідь А. Особливості правопорядку обрання голови та заступника голови тимчасової слідчої комісії Верховної Ради України / А. Медвідь // Підприємництво, господарство і право. — 2011. — № 1. — С. 131-133.

73. Медвідь А. Щодо встановлення оптимального кількісного складу тимчасових слідчих комісій Верховної Ради України / А. Медвідь // Підприємництво, господарство і право. — 2010. — № 11. — С. 43-44.

74. Мельник О. Сфера правового регулювання: поняття, знаки, види / О. Мельник / Право України. — 2010. — №9. — С. 132-138.

75. Митровна Я. В. Дострокове припинення повноважень парламентів України і Чеської республіки / Я. В. Митровна // Часопис Київського університету права. — 2007. — № 2. — С. 74-78.

76. Мудра О. Роль комітетів Верховної Ради України у законодавчому процесі / О. Мудра // Право України. — 2000. — № 12. — С. 29-32.

77. Мяловицька Н. Парламентський контроль в Україні / Н. Мяловицька // Право України. — 2005. — № 3. — С. 158-159.

78. Наливайко Л. Р. Роль фракцій у реалізації представницької функції Верховної Ради України в контексті конституційної реформи / Л. Р. Наливайко, Х. В. Приходько // Влада. Людина. Закон. — 2003. — № 10. — С. 99-102.

79. Наливайко Л. Р. Функції Верховної Ради України: критерії класифікації та види / Л. Р. Наливайко, Х. В. Приходько // Бюлетень Міністерства юстиції України. — 2003. — № 11. — С. 5-14.

80. Нестерович В. Лобіювання як конституційно-правовий механізм захисту прав і свобод людини та громадянина / В. Нестерович // Вісник Академії правових наук України. — 2010. — № 3 (62). — С. 83-93.

81. Нестерович В. Ф. Етимологія та феномен поняття “лобіювання”: гносеологічний вимір / В. Ф. Нестерович // Бюлетень Міністерства юстиції України. — 2010. — № 1 (99). — С. 40-50.

82. Олійник А. Законотворчий процес – його основні риси і особливості / А. Олійник // Право України. — 1998. — № 4. — С. 81-83.

83. Онищук І. Проблеми вдосконалення нормативно-правового регулювання вимог до юридичної техніки / І. Онищук // Юридична Україна. — 2011. — №6 (102). — С. 22-27.

84. Опришко В. Актуальні проблеми парламентської реформи / В. Опришко // Право України. — 2001. — № 8. — С. 21-25.

85. Паньків С. Організаційна структура Рахункової палати України / С. Паньків // Право України. — 2006. — № 9. — С. 17-21.

86. Перерва Ю. Прийняття законів парламентом України / Ю. Перерва // Підприємництво, господарство і право. — 2011. — № 5. — С. 33-36.

87. Плющ І. Доктрина і практика українського парламентаризму: “на ґрунті історичного прецеденту” / І. Плющ // Право України. — 2001. — № 8. — С. 3-12.

88. Погорєлова А. Професіоналізм в українському парламенті: досвід та перспективи становлення / А. Погорєлова // Віче. — 2002. — № 9. — С. 19-22.

89. Погорілко В. Функції українського парламенту. Від номінального до реального / В. Погорілко // Віче. — 2002. — № 2. — С. 17-21.

90. Погребняк Н. Апарат Верховної Ради України: основні напрями діяльності у порівнянні із зарубіжними країнами світу / Н. Погребняк // Підприємництво, господарство і право. — 2010. — № 6. — С. 109-111.

91. Погребняк Н. Професійні кадри – запорука продуктивної діяльності апарату законодавчого органу України / Н. Погребняк // Підприємництво, господарство і право. — 2011. — № 1. — С. 134-137.

92. Полешко А. Депутатська недоторканість: український та європейський досвід / А. Полешко // Право України. — 1999. — № 4. — С. 109-110.

93. Полешко А. Парламентаризм в Україні (з міжнародної науково-практичної конференції) / А. Полешко // Право України. — 2001. — № 8. — С. 140-141.

94. Порубенський О. М. Окремі питання організації комітетів у структурі парламенту: зарубіжний досвід та Україна / О. М. Порубенський // Часопис Київського університету права. — 2007. — № 1. — С. 72-77.

95. Приходько Х. В. Генезис представницької функції парламенту / Х. В. Приходько // Науковий вісник Юридичної академії Міністерства внутрішніх справ: зб. наук. праць. — 2003. — № 1 (10). — С. 286-294.

96. Приходько Х. В. Право на представництво: міжнародний аспект та регламентація в національному законодавстві / Х. В. Приходько // Держава і право: зб. наук. праць. Юридичні і політичні науки. Спецвипуск. — К.: Ін-т держави і прав ім. В. М. Корецького НАН України, 2003. — С. 202-205.

97. Приходько Х. В. Представницька функція Верховної Ради України: поняття та ознаки / Х. В. Приходько // Науковий вісник Юридичної академії Міністерства внутрішніх справ: зб. наук. праць. — 2003. — № 3 (12). — С. 73-81.

98. Пустовіт Ж. М. Основні напрями діяльності Верховної Ради України – парламенту України / Ж. М. Пустовіт // Бюлетень Міністерства юстиції України. — 2011. — № 6. — С. 27-34.

99. Пустовіт Ж. М. Поняття про сутність установчої функції Верховної Ради України / Ж. М. Пустовіт // Часопис Київського університету права. — 2007. — № 2. — С. 59-64.

100. Пустовіт Ж. М. Поняття, сутність та зміст функцій Верховної Ради України / Ж. М. Пустовіт // Бюлетень Міністерства юстиції України. — 2012. — № 11. — С. 18.

101. Пылин В. В. Императивный или свободный мандат адекватен “народовластию” / В. В. Пылин // Право и политика. — 2001. — № 8. — С. 26-30.

102. Радченко О. Структура правового становища (статусу) парламентарія як посадової особи / О. Радченко // Підприємництво, господарство і право. — 2004. — № 8. — С. 128-131.

103. Развадовська М. В. Загальноправова характеристика законотворчості – основної функції управлінської діяльності Верховної Ради України / М. В. Развадовська // Вісник Запорізького юридичного інституту. — 2005. — № 1. — С. 3-7.

104. Рогач О. Я. Проблеми зловживання правом при використанні народними депутатами України депутатського імунітету / О. Я. Рогач, Н. В. Шелевер // Бюлетень Міністерства юстиції України. — 2011. — № 2. — С. 21-27.

105. Роговенко Д. До питання про статус Рахункової палати України / Д. Роговенко // Право України. — 2004. — № 7. — С. 121-125.

106. Сарган О. Механізм здійснення Верховною Радою України зовнішньополітичної функції / О. Сарган // Юридична Україна. — 2005. — № 11. — С. 75-81.

107. Сарган О. Міжпарламентські зв’язки Верховної Ради України як вагома складова розбудови міжнародних відносин Української держави / О. Сарган // Юридична Україна. — 2005. — № 8. — С. 69-74.

108. Сас С. Законодавча процедура парламентарів світу: порівняльно-правовий аналіз норм регламентів / С. Сас // Підприємництво, господарство і право. — 2004. — № 3. — С. 13-18.

109. Селіванов А. Законодавча влада і конституційне правосуддя в Україні / А. Селіванов // Право України. — 2009. — № 5. — С. 23-27.

110. Селіванов А. Політичні рішення Верховної Ради України та їх вплив на правове регулювання суспільних відносин / А. Селіванов // Право України. — 2005. — № 12. — С. 3-7.

111. Скакун О. Дослідження українського парламентаризму на сучасному етапі / О. Скакун // Право України. — 2001. — № 9. — С. 125-126.

112. Скрипнюк О. Двопалатний парламент як конституційна модель структурної організації вищого законодавчого органу влади / О. Скрипнюк // Право України. — 2009. — № 11. — С. 92-96.

113. Словська І. Верховна Рада України як суб’єкт конституційно-правової відповідальності / І. Словська / Право України. — 2011. — № 5. — С. 204-210.

114. Словська І. Законодавча влада: тлумачення дефініції та суб’єкти / І. Словська // Юридична Україна. — 2011. — №3 (99). — С. 28-32.

115. Словська І. Сесія – основна організаційно-правова форма діяльності Верховної Ради України / І. Словська // Право України. — 2012. — № 7. — С. 134-140.

116. Совгиря О. В. Парламентські дебати в Україні: проблеми правового регулювання та перспективи імплементації світового досвіду / О. В. Совгиря, І. С. Пономаренко // Бюлетень Міністерства юстиції України. — 2009. — № 12 (98). — С. 56-65.

117. Совгиря О. Законодавче закріплення правового статусу парламентської опозиції в Україні / О. Совгиря // Підприємництво, господарство і право. — 2004. — № 8. — С. 124-128.

118. Сон С. Выборы в Европарламент и перспективы европейской интеграции Украины / С. Сон // Юридический вестник. — 2005. — № 1. — С. 129-131.

119. Стадник Г. Важливість діяльності Уповноваженого з прав людини за міжнародними та європейськими стандартами захисту прав людини / Г. Стадник // Право України. — 2005. — № 3. — С. 28-31.

120. Тененбаум А. Статус Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини і прогалини в Законі / А. Тененбаум // Право України. — 1999. — № 2. — С. 101-102.

121. Тимченко І. Законодавча влада в Україні / І. Тимченко, О. Святоцький // Право України. — 2009. — № 11. — С. 81-86.

122. Тодика Ю. Гласність роботи парламенту України: проблеми нормативного регулювання і практики реалізації / Ю. Тодика, В. Серьогін // Вісник Академії правових наук України. — 1999. — № 1. — С. 32-37.

123. Тодика Ю. Інститут омбудсмена: світові моделі і досвід / Ю. Тодика, О. Марцеляк // Вісник Академії правових наук України. — 1998. — № 2. — С. 57-61.

124. Тодика Ю. Конституційно-правовий статус Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини (порівняльно-правовий аналіз) / Ю. Тодика, О. Марцеляк // Вісник Академії правових наук України. — 1998. — № 3. — С. 29-33.

125. Український парламентаризм: минуле і сучасне / за ред. Ю. С. Шемшученко. — К.: Парламентське вид-во, 1999. — 368 с.

126. Федоренко Г. Поділ та єдність влади: інтеграційні механізми на парламентському рівні / Г. Федоренко // Право України. — 2002. — № 11. — С. 13-17.

127. Федоренко Г. Розподіл влади та її єдність: місце законодавчої гілки влади на етапі державно-правової реформи / Г. Федоренко // Право України. — 1998. — № 7. — С. 7-8.

128. Федчишин М. Правові законодавчі ініціативи і правове вето / М. Федчишин // Віче. — 1998. — № 11. — С. 44-54.

129. Француз А. Й. Політична опозиція у демократичній державі (правові аспекти аналізу) / А. Й. Француз // Бюлетень Міністерства юстиції України. — 2004. — № 5. — С. 35-46.

130. Француз А. Й. Політичні партії і проблеми посилення їх ролі у здійсненні державної влади в Україні / А. Й. Француз // Бюлетень Міністерства юстиції України. — 2004. — № 8. — С. 5-16.

131. Француз-Яковець Т. А. Двопалатний парламент і глава держави в зарубіжних практиках / Т. А. Француз-Яковець // Бюлетень Міністерства юстиції України. — 2011. — № 2. — С. 5-13.

132. Француз-Яковець Т. А. Контрольні повноваження двопалатних парламентів сучасних демократичних держав / Т. А. Француз-Яковець // Бюлетень Міністерства юстиції України. — 2011. — № 4. — С. 20-25.

133. Француз-Яковець Т. А. Особливості взаємодії двопалатного парламенту з органами виконавчої влади в практиці сучасних демократичних держав / Т. А. Француз-Яковець // Бюлетень Міністерства юстиції України. — 2011. — № 7. — С. 27-33.

134. Фрицький Ю. Парламент України – Верховна Рада та його роль у реалізації законодавчої влади / Ю. Фрицький // Право України. — 2007. — № 7. — С. 3-7.

135. Фролова Е. А. Конституционные и другие законодательные проекты / Е. А. Фролова, Н. С. Прозорова, П. И. Пестель // Государство и право. — 2006. — № 8. — С. 121-123.

136. Хальота А. Щодо захисту конституційних прав шляхом звернення до Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини / А. Хальота // Право України. — 2000. — № 3. — С. 31-33.

137. Цвік М. Про державно-правову природу влади парламенту України в системі розподілу влад / М. Цвік, І. Процюк // Вісник Академії правових наук України. — 1999. — № 1. — С. 51.

138. Чаплюк О. Методологічні засади взаємодії національної та міжнародної правотворчості / О. Чаплюк // Юридична Україна. — 2011. — №4 (100). — С. 21-26.

139. Чепель О. Д. Проблеми корпоративного представництва в контексті сучасних тенденцій розвитку парламентаризму / О. Д. Чепель // Бюлетень Міністерства юстиції України. — 2010. — № 10. — С. 41-49.

140. Швець М. Системна інформатизація законотворчого процесу / М. Швець // Вісник Академії правових наук України. — 2000. — № 2. — С. 3-8.

141. Шевченко Т. Дострокове припинення повноважень народного депутата України у разі його невходження до складу депутатської фракції політичної партії або виходу із складу такої фракції / Т. Шевченко // Підприємництво, господарство і право. — 2007. — № 5. — С. 108-113.

142. Шевченко Т. О. Інститут розпуску парламенту як випадок колективного припинення повноважень народних депутатів / Т. О. Шевченко // Часопис Київського університету права. — 2007. — № 1. — С. 77-82.

143. Шемшученко Ю. Теоретичні засади розвитку українського парламентаризму / Ю. Шемшученко // Право України. — 1998. — № 1. — С. 17-20.

144. Юхименко Л. Правові засади контролю за використанням бюджетних коштів, здійснюваного Рахунковою палатою України / Л. Юхименко // Право України. — 2003. — № 10. — С. 72-74.

145. Ющик О. До питання методології законодавчого процесу в Україні / О. Ющик // Право України. — 2009. — № 10. — С. 89-93.

146. Ященко Р. Правотворчість в умовах перехідних суспільств як предмет теоретико-правового дослідження / Р. Ященко // Юридична Україна. — 2009. — № 6. — С. 24-31.

 

 

ТЕМА №10
“КОНСТИТУЦІЙНО-ПРАВОВІ ЗАСАДИ СТАТУСУ

ПРЕЗИДЕНТА УКРАЇНИ”

 

Семінарське заняття – 4 год.

 

1. Становлення інституту президентства в Україні.

2. Проблеми президентської влади на сучасному етапі розвитку.

3. Функції Президента України.

4. Повноваження Президента України.

5. Секретаріат Президента України:

- Представник Президента України у Верховній Раді України;

- Представник Президента України в Конституційному Суді України;

- Представник Президента України в Кабінеті Міністрів України.

6. Рада національної безпеки та оборони при Президентові України як консультативно-дорадчий орган: правовий статус.

7. Організація взаємодії Президента України з Кабінетом Міністрів України, з законодавчою владою, судовою владою, органами місцевого самоврядування.

8. Органи виконавчої влади та інші державні органи, підпорядковані Президентові України.