Четвертого ступеня- всі елементи і конструкції з важкоспалимих мате­ріалів. Межа вогнестійкості - 0,25-0,5год.

п'ятогоступеня- всі елементи спалимі.

 

Пожежовибухова небезпека будівель характеризується сукупністю умов, здатних спричинювати і розвивати пожежу чи вибух певних масштабів. Техно­логічний процес визначає імовірність виникнення пожежі чи вибуху, а від конструкції будівель залежать межі пожежі і її наслідки.

Залежно від властивостей речовин та умов їх застосування і обробки всі виробництва і склади поділяються на 6 категорій.

Категорія А (вибухопожежонебезпечні) - виробництва, що мають горю­чі гази з нижньої межею вибуху до 10%, горючі рідини з температурою спалаху парів до 28°С за умови, що перевищує 5% об'єму приміщення. А також речови­ни, що здатні самозайматись і горіти при взаємодії з водою, киснем повітря чи між собою. Це дільниці фарбування машин, склади лакофарбових матеріалів, ПММ, акумуляторні відділення, приміщення ремонту паливної апаратури, склади пестицидів і міндобрив.

Категорія Б {вибухопожежонебезпечні) - виробництва, що мають горючі гази з нижньою межею вибуху вище 10% об'єму повітря, горючі речовини з те-мпературою спалаху парів від 28 до 61 °С, рідини, що в умовах виробництва на­гріваються до температури спалаху і вище, горючий пил і волокна з нижньоюконцентраційною межею 65г/м за умови, що ці гази і пил можуть утворювати

вибухонебезпечні суміші об'ємом, що перевищує 5% об'єму приміщення.

Категорія В ( пожежонебезпечні) - виробництва з температерою спалаху парів більше 61 °С, горючий пил і волокна з низньою концентраційною межею більше 65г/м³, речовини, здатні горіти при взаємодії з водою, киснем і між со­бою, тверді спалимі речовини і матеріали. Це місця зберігання тракторів і авто­мобілів, самохідних машин, пункти ТО, ремонту, цехи обробки деревини, ши-номонтажні і вулканізаційні відділення.

Категорія Г (пожежонебезпечні) - виробництва, де обробляють (збері-гають) неспалимі речовини і матеріали в гарячому, розжареному чи розплавле­ному стані, з виділенням теплоти, іскор, полум'я. Це ковальсько-пресові, зва­рювальні, паяльні відділення.

Категор ія Д (пожежонебезпечні) - виробництва з застосуванням неспа-лимих речовин в холодному стані. Це місця миття машин, слюсарно-механічні та агрегатні майстерні, інструментальні.

К атегорія Е (вибухонебезпечні) - виробництва, що мають горючі гази без рідкої фази і вибухонебезпечний пил у кількості, що перевищує 5% об'єму приміщення. Це склади балонів стисненого і зрідженого газів.

4. Система протипожежного захисту:

Система протипожежного захисту ­– це сукупність організаційних заходів і технічних засобів, спрямованих на запобігання впливу на людей небезпечних факторів пожежі та обмеження матеріальних збитків від неї (ДСТУ 22272 - 93).

4.1. Відомо, що будь-яку аварію, пожежу, нещасний випадок чи професійну хворобу дешевше попередити, ніж ліквідовувати наслідки.

Попередження розповсюдження пожеж в основному визначається по­жежною безпекою будівель і споруд і забезпечується:

- правильним вибором необхідного ступеня вогнестійкості будівель;

- розташуванням приміщень та виробництв з врахуванням вимог пожежної безпеки;

- встановлення протипожежних перешкод в будівлях, системах вентиляції, паливних і кабельних комунікаціях;

- обмеження витікання та розтікання горючих рідин при пожежах;

- влаштування протидимного захисту;

- проектування шляхів евакуації;

- проектування шляхів під'їзду при ліквідації пожеж.

Якщо пожежа вже почалася, то успіх швидкої локалізації і ліквідації пожежі на початку залежить від наявності засобів гасіння, вміння ними користу­ватися спеціалістами і всіма працівниками.

 

4.2. Процес горіння припиняється:

- при охолодженні горючої речовини до температури, нижче ніж температура її займання;

- при зниженні концентрації кисню в повітрі в зоні горіння;

- при припиненні проходження пари чи газів горючої речовини в зону горіння.

Горіння припиняють з допомогою таких речовин:

Вода - найдешевше і найдоступніше. Придатна до гасіння більшості речовин. Струменем води гасять тверді речовини (при цьому знижується їх температура, збивається полум'я, вода при випаровуванні не дає доступу кисню повітря). Дощуванням і водяним пилом - тверді волокнисті, сипучі речовини, спирти, трансформаторне і моторні масла.

Водою гасити не можна - легкозаймисті рідини (бензин, гас, бо вода розбризкує їх, збільшуючи площу горіння, а також іде вниз і збільшує площу розтікання), карбіди, селітру, металевий натрій, калій, магній і його сплави, електрообладнання під напругою, цінні папери і устаткування.

Водяна пара - ефективна і планується у приміщенні до 500м³ вогнегасяча концентрація в повітрі - 35%.

Водні розчини солей - для гасіння речовин, що погано змочуються. До­дають поверхнево-активні речовини - ПО-1, НП-16, ДП.

 

4.3. Засоби гасіння пожеж.

До первинних засобів пожежогасіння відносять вогнегасники різ­них типів.

Вогнегасники вуглекислотні- призначені для гасіння всіх видів заго­рання. Виходячи з сопла вуглекислота збільшується в об'ємі в 500 разів. Утво­рюється снігоподібна вуглекислота, яка при випаровуванні охолоджує горючу речовину і ізолює її від кисню. Дієва довжина струменя вогнегасника біля 4м, час дії 30-60с. До ручних відносять ОУ-2, ОУ-3, ОУ-5. Пересувні - ОУ-25, ОУ-80.