Нагляд і контроль за охороною праці

Нагляд і контроль за охороною праці буває: державний, регіональний, відомчий, громадський.

Державний нагляд за додержанням законів та інших нормативно-правових актів про охорону праці здійснюють:

1) спеціально уповноважений центральний орган виконавчої влади з на­гляду за охороною праці;

2) спеціально уповноважений державний орган з питань радіаційної без­пеки;

3) спеціально уповноважений державний орган з питань пожежної безпе­ки;

4) спеціально уповноважений державний орган з питань гігієни праці.

Органи державного нагляду за охороною праці не залежать від будь-яких господарських органів, суб'єктів підприємництва, об'єднань громадян, політичних формувань, місцевих державних адміністрацій і органів місце­вого самоврядування, їм не підзвітні і не підконтрольні.

Посадові особи спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади з нагляду за охороною праці мають право:

1) б езперешкодно відвідувати підконтрольні підприємства (об'єкти), ви­робництва фізичних осіб, які відповідно до законодавства використовують найману працю, та здійснювати в присутності роботодавця або його пред­ставника перевірку додержання законодавства з питань, віднесених до їх компетенції;

2) одержувати від роботодавця і посадових осіб письмові чи усні пояс­нення, висновки експертних обстежень* аудитів, матеріали та інформацію з відповідних питань, звіти про рівень і стан профілактичної роботи, причини порушень законодавства та вжиті заходи щодо їх усунення;

3) видавати в установленому порядку роботодавцям, керівникам та іншим посадовим особам юридичних та фізичних осіб, які відпдвідно до законодавства використовують найману працю, міністерствам та іншим централь­ним органам виконавчої влади, Раді міністрів Автономної Республіки Крим, місцевим державним адміністраціям та органам місцевого самоврядування обов'язкові для виконання приписи (розпорядження) про усунення порушень і недоліків галузі охорони праці, охорони надр, безпечної експлуа­тації об'єктів підвищеної небезпеки;

4) забороняти, зупиняти, припиняти, обмежувати експлуатацію підпри­ємств, окремих виробництв, цехів, дільниць, робочих місць, будівель, споруд, приміщень, випуск та експлуатацію машин, механізмів, устаткування, тран­спортних та інших засобів праці, виконання певних робіт, застосування но­вих небезпечних речовин, реалізацію продукції, а також скасовувати або припиняти дію виданих ними дозволів і ліцензій до усунення порушень, які створюють загрозу життю працюючих;

5) притягати до адміністративної відповідальності працівників, винних у порушенні законодавства про охорону праці;

6) надсилати роботодавцям подання про невідповідність окремих посадо­вих осіб займаній посаді, передавати матеріали органам прокуратури для притягнення цих осіб до, відповідальності згідно із законом.

Регіональний нагляд в області за охороною праці здійснюють територіальні обласні управління з охорони праці. Вони здійснюють контроль по всіх галузях і підприємствах області.

В районі держнагляду з охорони праці виконують державні інспекції з охорони праці, їй може бути підпорядковано 3-4 райони. Уманська держінспекція з охорони праці обслуговує Уманський, Монастирищанський, Манківський, Тальнівський, Христинівський райони. На рівні підприємства держав­ний нагляд неофіційний, його виконують уповноважені державного нагляду з охорони праці це люди, що працюють на громадських засад без оплати, ви­рішують конфлікти з охорони праці. На підприємстві повинна бути комісія уповноважених з охорони праці.

Крім державного нагляду є ще Державний спеціальний контроль і нагляд це:

1. Державний комітет з ядерної та радіаційної безпеки.

2. Державний пожежний нагляд - проводить контроль організацій і підприємств на наявність засобів гасіння пожеж, пожежної безпеки приміщень, проводить профілактичну протипожежну роботи серед населення.

3. Органи і заклади санітарно-епідемологічного нагляду. Вони контролюють стан повітря в робочих приміщеннях, зберігання мінеральних добрив, пестицидів, стан водних ресурсів і довкілля.

4. Енергетичний нагляд - контролює експлуатацію енергетичних установок (піднагляд - газовий нагляд, контролює газопроводи, газоустановки).

5. Державний автомобільний нагляд ДАІ: контролює правила дорожнього руху, технічний стан транспортних заходів; атестацію і переатестацію водіїв.

6. Прокурорський нагляд за дотриманням чинних законів з охорони праці.

7. Технічний нагляд.

8. Технічний гірничо-рудний нагляд.

Відомчий контроль починається з рівня Міністерства аграрної політики, при якому створено відділ охорони праці. Міністерству аграрної політики підчиняються обласні управління сільського господарства. При обласних сільгоспуправліннях контроль виконують старший інженер по охороні праці, заступник начальника по питаннях охорони праці обласного управління.

В районних сільгоспуправліннях відомчий контроль здійснюють старший інженер з охорони праці і його замісники. Відомчий контроль на підпри­ємствах виконується службою охорони праці.

Громадський контроль за додержанням законодавства про охорону праці здійснюють професійні спілки, їх об'єднання в особі своїх виборних органів і представників.

Адміністратмивно-громадський трьохступеневий контроль проводиться на трьох рівнях. На першій ступені контролю начальник виробничої дільниці (майстер) спільно з громадським інспектором профгрупи щоденно перевіряють стан охорони праці на виробничій дільниці. На другій ступені – начальник цеху спільно з громадським інспектором та спеціалістами відпові­дних служб цеху (механік, електрик, технолог) два рази в місяць перевіряють стан охорони праці згідно з затвердженим рафіком. На третій ступені контролю – конт ролю щомісячно (згідно зі затвердженим графіком комісія підприємства під головуванням керівника (головного інженера) перевіряє стан охорони праці підприємстві.

Професійні спілки здійснюють громадський контроль за:

1) додержанням законодавства про охорону праці,

2) створенням безпечних і нешкідливих умов праці,

3) додержанням належних виробничих та санітарно-побутових умов,

4) забезпеченням працівників спецодягом, спецвзуттям, іншими засобами індивідуального та колективного захисту.

5) У разі загрози життю або здоров'ю працівників професійні спілки мають право вимагати від роботодавця негайного припинення робіт на робочих місцях, виробничих дільницях, у цехах та інших структурних підрозділах або на підприємствах чи виробництвах фізичних осіб, які відповідно до законо­давства використовують найману працю, в цілому на період, необхідний для усунення загрози життю або здоров'ю працівників.

Професійні спілки також мають право:

1) на проведення незалежної експертизи умов праці, а також об'єктів виробничого призначення, що проектуються, будуються чи експлуатуються, на відповідність їх нормативно-правовим актам про охорону праці,

2) брати участь у розслідуванні причин нещасних випадків і професійних захворювань на виробництві та надавати свої висновки про них,

3) вносити роботодавцям, державним органам управління і нагляду подання з питань охорони праці та одержувати від них аргументовану відповідь.

4) У разі відсутності професійної спілки на підприємстві громадський ко­нтроль за додержанням законодавства про охорону праці здійснює уповноважена найманими працівниками особа.

Уповноважені найманими працівниками особи з питань охорони праці мають право безперешкодно перевіряти на підприємствах виконання вимог щодо охорони праці і вносити обов'язкові для розгляду роботодавцем пропозиції про усунення виявлених порушень нормативно-правових актів з безпеки і гігієни праці.

Для виконання цих обов'язків роботодавець за свій рахунок організовує навчання, забезпечує необхідними засобами і звільняє уповноважених найма­ними працівниками осіб з питань охорони праці від роботи на передбачений колективним договором строк із збереженням за ними середнього заробітку.

Якщо уповноважені найманими працівниками особи з питань охорони праці вважають, що профілактичні заходи, вжиті роботодавцем, є недо­статніми, вони можуть звернутися за допомогою до органу державного на­гляду за охороною праці. Вони також: мають право брати участь і вносити відповідні пропозиції під час інспекційних перевірок підприємств чи вироб­ництв фізичних осіб, які відповідно до законодавства використовують най­ману працю, цими органами.