Ћекции.ќрг


ѕоиск:




 атегории:

јстрономи€
Ѕиологи€
√еографи€
ƒругие €зыки
»нтернет
»нформатика
»стори€
 ультура
Ћитература
Ћогика
ћатематика
ћедицина
ћеханика
ќхрана труда
ѕедагогика
ѕолитика
ѕраво
ѕсихологи€
–елиги€
–иторика
—оциологи€
—порт
—троительство
“ехнологи€
“ранспорт
‘изика
‘илософи€
‘инансы
’ими€
Ёкологи€
Ёкономика
Ёлектроника

 

 

 

 


ћен≥ в житт≥ так мало треба




ћен≥ в житт≥ так мало треба,

Ћише частинку цього неба,

Ћише пром≥нчик цього сонц€,

ўо загл€даЇ у в≥конце.

Ћиш дотик р≥дноњ руки

Ќа вс≥ житт€ мого роки.

Ѕула, щоб донечка щаслива

≤ врожаЇм р€сн≥ли ниви,

∆или в здоровТњ мама й тато

ћен≥ так треба небагато.

¬севишн≥й, прошу, укр≥пи,

“ерп≥нн€м душу окропи.

ћам≥

” мами оч≥ Ц найдобр≥ш≥,

Ќевтомн≥ руки Ц найн≥жн≥ш≥,

Ћаскава усм≥шка, €к сонце,

ўо загл€даЇ у в≥конце.

¬елике серденько гар€че,

¬она, €к бдж≥лонька труд€ща.

ƒуша у мами, €к криниц€,

” глибин≥ любов ≥скритьс€.

” мами мудрост≥ багато

¬с€кчас пораду може дати

«авжди уважна ≥ прив≥тна

¬она, €к днина €сна л≥тн€.

ѕод€ку щиру њй возношу

≤ довгол≥тт€ в Ѕога прошу.

¬есни чекаю

Ќемов “ворц€ благословенн€

¬есни чекаю з нетерп≥нн€м.

ƒовкруж трава щоб зелен≥ла,

“ихенько р≥чка жебон≥ла.

” неб≥ птахи щебетали,

’олодн≥ дн≥ вже проган€ли.

—ади укрились буйним цв≥том,

«Т€вилис€ найперш≥ кв≥ти,

¬см≥халось сонечко ласкаве,

’маринки з в≥тром розмовл€ли.

¬есни чекаю €, €к св€та,

Ќеначе в гост≥ д≥тей мати.

 

 

¬есна приходить

¬есна приходить довгождана

Ќарешт≥ тануть вже сн≥ги

Ќесе нов≥ нам спод≥ванн€,

ƒодавши сонц€ ≥ снаги.

 

Ћет€ть, €к птахи моњ мр≥њ

—тукочуть в шибку Ђ¬≥дкривайї.

«има позаду, € рад≥ю,

ѕрокиньсь в≥д сну, м≥й р≥дний край.

 

ѕрокиньс€ ненько Ц ”крањно,

”мийс€ в крапельках роси.

Ќезламна й сильна ти в≥днин≥,

ћинули вже лих≥ часи.

 

 

як н≥ч минули вс≥ незгоди,

¬≥три буремн≥ й холоди.

¬ставай, м≥й втомлений народе,

Ќавстр≥ч весн≥ см≥ливо йди.

ћо€ ”крањна

ћо€ ”крањна Ц п≥сн≥ соловТњн≥

÷е сонцем сповит≥ широк≥ пол€.

ћо€ ”крањна Ц красун€ д≥вчина,

” ц≥лому св≥т≥ - найкраща земл€.

 

ћо€ ”крањна Ц це р≥ки ≥ гори

” неб≥ н≥чному с≥€юч≥ зор≥.

ћо€ ”крањна, €к в луз≥ калина,

¬она, наче ненька у мене Їдина.

 

ћо€ ”крањна Ц кв≥туч≥ сади,

“араса Ўевченка величн≥ сл≥ди.

“ерпл€чий ≥ мудрий труд€щий народ,

“акий милозвучний ƒн≥прових шум вод.

 

 

ћо€ ”крањна Ц л≥си ≥ долини,

ћ≥цна й нерозлучна велика родина.

ћо€ ”крањна Ц це мова чар≥вна,

ћо€ ”крањна Ц казкова цар≥вна.

 

ћо€ ”крањно, мо€ Ѕатьк≥вщино,

«а тебе € щиро молюс€ щоднини.

ўоб б≥льше не знала печал≥ й б≥ди,

ѕ≥д Ѕожим покровом була ти завжди.

 

 

Ќе злетить за тобою душа

 

Ќе злетить за тобою душа

≤ не зробить нога, ан≥ кроку,

Ћиш над≥њ пуст≥ залишав

я ж, кохала тебе, у т≥ роки.

 

я ж кохала тебе, над усе,

я ж кохала тебе, ус≥м серцем.

≤ не думала, що принесеш,

Ћиш пуд сол≥ вперем≥ш ≥з перцем.

 

я ж не знала тод≥, ти пов≥р,

ўо на двох не одна у нас дол€.

ўо п≥дступний життЇвий цей вир,

ѕодаруЇ геть р≥зн≥ нам рол≥.

—пасиб≥, пташечко гарненька

—уржок √алин≥

 

ћо€ ти подружко прив≥тна

ƒалеких тих дит€чих л≥т,

Ќемов весна хай погл€д кв≥тне

ƒобро тоб≥, дарують вс≥.

 

—пасиб≥, пташечко гарненька,

«а те, що ти у мене Ї.

«а чуйне й лаг≥дне серденько,

ўо теплоту лиш в≥ддаЇ.

 

Ќехай вс€кчас приносить дол€

ѕо в≥нц€ сонц€ повн≥ дн≥.

ѕов≥к в житт≥ не знати болю,

ј лише радощ≥ одн≥.

 

 расива, наче первоцв≥т

–из≥ ќлен≥

 

¬ ос≥нню пору золотаву

ѕрийшла ти, подружко, на св≥т.

“ака прив≥тна ≥ ласкава,

 расива, наче первоцв≥т.

 

 

¬ипробувань чимало дол€

ѕриносить кожному ≥з нас,

јле ≥ радощ≥ ≥ бол≥

 олись з≥тре старанно час.

 

“об≥, бажаю д≥вчинонько,

 оханн€ справжнього, €к жар.

ўоб народились син ≥ донька,

ј у житт≥ не було хмар.

 

Ќехай зд≥йсн€тьс€ ус≥ мр≥њ

¬севишн≥й сили долаЇ,

Ѕо ти ж добро довкола с≥Їш,

“епло душ≥ вс≥м в≥ддаЇш.

Ѕолить душа

ўось мен≥ нестерпно забол≥ло,

÷е мабуть, так болить душа.

≤ сльоза на в≥€х забрин≥ла

≤ упала, €к безкрилий птах.

 

Ќе каж≥ть, що розпустила нюн≥,

Ќе каж≥ть, що духом € слабка.

÷е Ц печаль озвалась тонкострунна,

—кинувши стотонного замка.

÷€ печаль прадавн€ ≥ далека

“ак неждано €кось ожила,

Ќемов джин ≥з глин€ного глека,

ўо його вп≥ймати не змогла.

 

 

як закриваю своњ оч≥

як закриваю своњ оч≥

ѕриходиш ти у моњ сни.

≤ в≥дступаЇ тем≥нь ноч≥,

≤ пахне подихом весни.

як закриваю своњ оч≥

“в≥й в≥дчуваю дотик рук

¬≥д щаст€ плакати € хочу,

«долавши тис€ч≥ розлук

“епер безмежно € щаслива,

як в час дощу врожайна нива,

Ќапившись досхочу води.

Ћише коханн€

Ћише коханн€ в цьому св≥т≥

ƒаруЇ люд€м два крила.

¬оно в житт€ несе нам л≥то,

ƒобра наповнене й тепла.

Ћише коханн€ допоможе

ƒуш≥ загоњть гострий б≥ль.

”с≥ незгоди переможе,

¬ серц€х розтопить замет≥ль.

 

Ћиш справжнЇ трепетне коханн€

—наги ≥ сили додаЇ,

Ќеначе з≥ронька та ранн€

«-за хмар у неб≥ устаЇ,

јби надумане збулос€

” щаст≥ й радост≥ жилос€.

 

 

ѕоет Цв≥д Ѕога

ћарин≥ ƒжус

 

ћарина ƒжус Ц чудова ж≥нка

¬ €скрав≥м платт€чку весна.

” н≥й добра широк≥ р≥ки,

“ака у св≥т≥, лиш одна.

 

¬она Ц поет, поет в≥д Ѕога,

ўо мало нам даЇ земл€.

¬ хвилини радост≥ й тривоги

ѓй ћуза душу окрил€.

 

 

„ин≥в високих не боњтьс€

” в≥ч≥ правду, лиш держись!

ј мудр≥сть в погл€д≥ ≥скритьс€,

ўо дана предками колись.

 

Ќехай зд≥йсн€тьс€ ус≥ мр≥њ,

—наги ¬севишн≥й додаЇ

¬она ж любов довкола с≥Ї,

” б≥й ≥з кривдою стаЇ.

 

ѓњ давно пов≥рте, знаю,

”же чимало довгих л≥т

¬она, €к сонечко с≥€Ї,

“еплом сповити прагне св≥т.

 

 

 рокуЇ зима по стежин≥

 рокуЇ зима по стежин≥,

¬ б≥леньк≥й своњй кожушин≥.

—н≥ги навкруги розкидаЇ

≤з в≥тром вона розмовл€Ї.

 

ќй, в≥тре,ти, любий м≥й брате,

–оботи у мене багато.

—н≥жинки рознести по св≥т≥,

–озсипать, €к веснонька кв≥ти.

ўоб ненька Ц земл€ ними вкрилась

” сн≥ благодатн≥м спочила.

ўоб вс≥ непосиди мал€та,

” руки уз€ли санчата

 

≤ нумо, стр≥чати те св€то,

ўо в с≥чн≥ приходить до нас.

як рад≥сть найб≥льша вс€кчас,

„удове, €скраве, прекрасне,

 

ЋюбовТю наповнюЇ й щаст€м

ѕо в≥нц€ ≥ душ≥ й серц€,

Ќародженн€ славим “ворц€

≤ кожен ≥з нас його знаЇ,

як зветьс€ воно в≥дгадаЇ.

 

 

¬с≥м серцем

я кохаю свого чолов≥ка

јж до щему в глибинах душ≥,

я дарую тепла йому р≥ки

≤ написан≥ в тиш≥ в≥рш≥.

 

 

я кохаю, так палко вс≥м серцем

“а усе ж не ревную його,

Ѕо ревнив≥сть Ц пуд сол≥ ≥з перцем,

ўо руйнуЇ багато чеснот.

«астигло перо у мовчанн≥

—в≥тл≥й памТ€т≥ ¬.Ќаконешного

 

«астигло перо у мовчанн≥

«лет≥ла у в≥чн≥сть душа.

Ћишилис€ в≥рш≥, €к ранок

¬ рукописах ваших й книжках.

 

–озказують, €к вам жилос€,

як ви любили цей св≥т.

ѕ≥знати не раз довелос€

—пекоту ≥ в≥тер, ≥ л≥д.

 

як ви любили ¬крањну,

” буйноцв≥тт≥ сади.

ѕ≥сн≥ у га€х соловТњн≥,

—наги додавали завжди.

 

 

„итайте, ц≥ книги, читайте,

Ѕо дух його в в≥ршах живий.

—ловами серц€ з≥гр≥вайте,

“ам плом≥нь любов≥ €сний.

 

«астигло перо у мовчанн≥

ƒуша, €к пушинка Ц у рай.

Ћишились р€дки про коханн€,

Ќайкращий прибузький наш край.





ѕоделитьс€ с друзь€ми:


ƒата добавлени€: 2016-12-05; ћы поможем в написании ваших работ!; просмотров: 456 | Ќарушение авторских прав


ѕоиск на сайте:

Ћучшие изречени€:

Ћюди избавились бы от половины своих непри€тностей, если бы договорились о значении слов. © –ене ƒекарт
==> читать все изречени€...

2255 - | 2061 -


© 2015-2024 lektsii.org -  онтакты - ѕоследнее добавление

√ен: 0.022 с.