Ћекции.ќрг


ѕоиск:




 атегории:

јстрономи€
Ѕиологи€
√еографи€
ƒругие €зыки
»нтернет
»нформатика
»стори€
 ультура
Ћитература
Ћогика
ћатематика
ћедицина
ћеханика
ќхрана труда
ѕедагогика
ѕолитика
ѕраво
ѕсихологи€
–елиги€
–иторика
—оциологи€
—порт
—троительство
“ехнологи€
“ранспорт
‘изика
‘илософи€
‘инансы
’ими€
Ёкологи€
Ёкономика
Ёлектроника

 

 

 

 


¬клон≥мось ми люд€м у б≥лих халатах




¬клон≥мось ми люд€м, у б≥лих халатах,

«а руки ум≥л≥ ≥ чуйн≥ серц€.

«а те, що у будн≥ за те, що у св€та,

ѕрацюють старанно у пот≥ лиц€.

 

¬клон≥мось, за те, що дарують над≥ю,

–озраду велику, душевне тепло,

ј серденько наше безмежно рад≥Ї,

як птах молодий, що лиш став на крило.

 

Ѕо знаЇ, що л≥кар вс€кчас допоможе

≤ л≥ки знайде, ≥ потр≥бн≥ слова.

“ак≥, що хвороби ус≥ переможуть,

Ќеначе водиц€ жива.

 

 

¬клон≥мос€ люд€м у б≥лих халатах,

«а вс≥ ур€тован≥ ними житт€Е

«а те, що ум≥ють наш б≥ль гамувати

≤ в≥ру всел€ти у краще бутт€.

 

 

“и наснивс€ мен≥

“и наснивс€ мен≥ чи можливо

“и прийшов ≥з далеких планет.

Ќемов казка €кась, немов диво,

„ и найкращий весн€ний сонет.

 

“и прийшов ≥з блакитноњ мр≥њ,

ўо роками у серц≥ цв≥ла,

“и прин≥с ≥з собою над≥њ

≤ розтанула чорна ≥мла.

 

“и прийшов, бо € Ѕога просила

Ќе втонути в р≥ц≥ самоти.

“и прийшов бо мен≥ вже несила,

—амотужки св≥й хрест цей нести.

 

 

 оли душа рад≥ла

—в≥тл≥й памТ€т≥  ост€нтина ЋесьЇва Ц Ћес€.

 

 оли душа бол≥ла

Ќестерпно, аж пекла

Ќазустр≥ч € сп≥шила,

¬одою з джерела.

 

Ѕо так мен≥ хот≥лось,

—наги у вас черпнуть

≤ мудрост≥, ≥ сили,

“ривоги вс≥ забуть.

 

 оли душа рад≥ла,

Ћет≥ла птахом в вись

“о тихо шепот≥ла:

- ≤з другом под≥лись.

 

я слухавку хапала

…, €к чулос€: Ђјло,ї

ƒуша тод≥ сп≥вала

¬ н≥й л≥течко цв≥ло.

 

 

Ћиш спогади лишились

«≥ мною назавжди.

¬они серденьку мил≥,

як в спеку смак води.

 

 

—ерденько Ц сонце в груд€х

—в≥тл≥й памТ€т≥ √алини Ѕровченко

 

∆итт€ важка дорога

—телилас€ у вас

“а з в≥рою у Ѕога

Ѕоролись повс€кчас,

«а в≥льну ”крањну,

ўасливе майбутт€.

«а п≥сню соловТњну,

ўо лине у садах.

Ќесли ви щиро люд€м,

¬≥рш≥ Ц цей дар “ворц€.

—ерденько - сонце в груд€х,

Ќезламний дух борц€.

“епер вже вас немаЇ,

Ћиш спогади жив≥

ћен≥, €к зор≥ с€ють,

¬ небесн≥й син€в≥.

 

 

“епер у снах вас бачу,

Ќетл≥нн≥, €к св€т≥

явилис€ Ц це значить,

Ќе схибили в житт≥.

 

 

“еплом хай повнитьс€ осел€

ѕ. Ћ. √.

 

”с≥ найкращ≥ побажанн€

” юв≥лейний прийм≥ть день.

Ќехай житт€ буде, €к ранок,

ѕташки несуть в≥нки п≥сень.

 

¬есна - душа не знаЇ смутку,

ј серце - болю ≥ тривог.

Ќе знають втоми н≥жн≥ руки

≤ береже в≥д зла вас Ѕог.

 

” мить зд≥йсн€тьс€ ус≥ мр≥њ,

«доровТ€ буде, наче сталь

¬олосс€ рано не сив≥Ї,

¬ шибки не стукаЇ печаль.

 

 

“еплом хай повнитьс€ осел€,

ƒаруЇ сонце пром≥нц≥.

ѕрив≥тна усм≥шка весела,

„аст≥ше с€Ї на лиц≥.

 

 

—пасиб≥, вам, учител≥

«а доброту, тепло ≥ ласку

—пасиб≥, вам, учител≥.

«а чар≥вну дитинства казку,

“руди щоденн≥ чимал≥.

 

«а те, що в кожного у серц≥

∆иве невичерпна любов,

¬ очах аж сонечко см≥Їтьс€

ƒо себе вабить знов ≥ знов.

 

—пасиб≥, вам, за те терп≥нн€,

ўо в кожн≥й гн≥здитьс€ душ≥.

ѕрощати вит≥вки ум≥нн€,

Ќеначе добрий чарод≥й.

 

—пасиб≥, серцем ≥ душею,

ƒоросл≥ кажуть, ≥ мал≥.

«а те, що працею своЇю,

«нанн€ даруЇте земл≥.

я у всесв≥т≥

я у всесв≥т≥ - крапл€ роси,

я у всесв≥т≥ Ц крапл€ краси.

я у всесв≥т≥ Ц ж≥нка ≥ мати,

ј це значить пов≥рте багато.

я Ц нос≥й доброти ≥ любов≥,

ўо звучить в поетичному слов≥.

як колись мене раптом не стане,

“о з≥рниц€ впаде полумТ€на.

ѕосмутн≥шають оч≥ небес

≤ дощ вмиЇ цю землю сльозами,

Ћиш залишатьс€ любл€ч≥ д≥тки,

Ћиш залишатьс€ в≥рш≥, €к св≥тдки,

ўо у всесв≥т≥ все ж, € була,

як краплина роси живодайна,

ўо у спеку земл≥ гоњть рани.

 

 

Ћюбов, €к сонце

”се на св≥т≥ в Ѕож≥й вол≥

≤ час народженн€ ≥ смерть.

—во€ у кожного Ї дол€,

≤ кожен топче земну твердь

ƒопоки нить житт€ урветьс€

≤ потойб≥чч€ усм≥хнетьс€,

„и св≥тлом раю, чи пекла жахом

Ќ≥хто не знаЇ живем без страху.

√р≥хи ми творим на кожн≥м кроц≥,

ЎукаЇм скалку у когось в оц≥.

—пин≥мось люди, над краЇм пр≥рви,

—ерц€ наповним елеЇм в≥ри.

Ћюбов, €к сонце хай гр≥Ї душ≥,

як л≥д розтане тод≥ байдуж≥сть.

∆ивуть на св≥т≥ люди

∆ивуть на св≥т≥ люди

« серц€ми, наче сонце

“епла в них повн≥ груди,

Ћюбов у кожн≥м кроц≥.

 

∆ивуть на св≥т≥ люди

« серц€ми, €к цеглини,

«лоби в них повн≥ груди,

ќтрута там полинна

 

ƒобро ми с≥ймо всюди

« дит€чими серц€ми,

“од≥ гаразд все буде

∆урба, €к л≥д розтане.

 

Ќе кидаймось словами

¬ажкими, €к кам≥нн€,

¬с€кчас буде ≥з нами

“ворц€ благословенн€.

 

 





ѕоделитьс€ с друзь€ми:


ƒата добавлени€: 2016-12-05; ћы поможем в написании ваших работ!; просмотров: 340 | Ќарушение авторских прав


ѕоиск на сайте:

Ћучшие изречени€:

Ќаглость Ц это ругатьс€ с преподавателем по поводу четверки, хот€ перед экзаменом уверен, что не знаешь даже на два. © Ќеизвестно
==> читать все изречени€...

836 - | 618 -


© 2015-2023 lektsii.org -  онтакты - ѕоследнее добавление

√ен: 0.011 с.