Вклонімось ми людям у білих халатах

Вклонімось ми людям, у білих халатах,

За руки умілі і чуйні серця.

За те, що у будні за те, що у свята,

Працюють старанно у поті лиця.

 

Вклонімось, за те, що дарують надію,

Розраду велику, душевне тепло,

А серденько наше безмежно радіє,

Як птах молодий, що лиш став на крило.

 

Бо знає, що лікар всякчас допоможе

І ліки знайде, і потрібні слова.

Такі, що хвороби усі переможуть,

Неначе водиця жива.

 

 

Вклонімося людям у білих халатах,

За всі урятовані ними життя…

За те, що уміють наш біль гамувати

І віру вселяти у краще буття.

 

 

Ти наснився мені

Ти наснився мені чи можливо

Ти прийшов із далеких планет.

Немов казка якась, немов диво,

Ч и найкращий весняний сонет.

 

Ти прийшов із блакитної мрії,

Що роками у серці цвіла,

Ти приніс із собою надії

І розтанула чорна імла.

 

Ти прийшов, бо я Бога просила

Не втонути в ріці самоти.

Ти прийшов бо мені вже несила,

Самотужки свій хрест цей нести.

 

 

Коли душа раділа

Світлій пам’яті Костянтина Лесьєва – Леся.

 

Коли душа боліла

Нестерпно, аж пекла

Назустріч я спішила,

Водою з джерела.

 

Бо так мені хотілось,

Снаги у вас черпнуть

І мудрості, і сили,

Тривоги всі забуть.

 

Коли душа раділа,

Летіла птахом в вись

То тихо шепотіла:

- Із другом поділись.

 

Я слухавку хапала

Й, як чулося: _«Ало,^»

Душа тоді співала

В ній літечко цвіло.

 

 

Лиш спогади лишились

Зі мною назавжди.

Вони серденьку милі,

Як в спеку смак води.

 

 

Серденько – сонце в грудях

Світлій пам’яті Галини Бровченко

 

Життя важка дорога

Стелилася у вас

Та з вірою у Бога

Боролись повсякчас,

За вільну Україну,

Щасливе майбуття.

За пісню солов’їну,

Що лине у садах.

Несли ви щиро людям,

Вірші – цей дар Творця.

Серденько - сонце в грудях,

Незламний дух борця.

Тепер вже вас немає,

Лиш спогади живі

Мені, як зорі сяють,

В небесній синяві.

 

 

Тепер у снах вас бачу,

Нетлінні, як святі

Явилися – це значить,

Не схибили в житті.

 

 

Теплом хай повниться оселя

П. Л. Г.

 

Усі найкращі побажання

У ювілейний прийміть день.

Нехай життя буде, як ранок,

Пташки несуть вінки пісень.

 

Весна - душа не знає смутку,

А серце - болю і тривог.

Не знають втоми ніжні руки

І береже від зла вас Бог.

 

У мить здійсняться усі мрії,

Здоров’я буде, наче сталь

Волосся рано не сивіє,

В шибки не стукає печаль.

 

 

Теплом хай повниться оселя,

Дарує сонце промінці.

Привітна усмішка весела,

Частіше сяє на лиці.

 

 

Спасибі, вам, учителі

За доброту, тепло і ласку

Спасибі, вам, учителі.

За чарівну дитинства казку,

Труди щоденні чималі.

 

За те, що в кожного у серці

Живе невичерпна любов,

В очах аж сонечко сміється

До себе вабить знов і знов.

 

Спасибі, вам, за те терпіння,

Що в кожній гніздиться душі.

Прощати витівки уміння,

Неначе добрий чародій.

 

Спасибі, серцем і душею,

Дорослі кажуть, і малі.

За те, що працею своєю,

Знання даруєте землі.

Я у всесвіті

Я у всесвіті - крапля роси,

Я у всесвіті – крапля краси.

Я у всесвіті – жінка і мати,

А це значить повірте багато.

Я – носій доброти і любові,

Що звучить в поетичному слові.

Як колись мене раптом не стане,

То зірниця впаде полум’яна.

Посмутнішають очі небес

І дощ вмиє цю землю сльозами,

Лиш залишаться люблячі дітки,

Лиш залишаться вірші, як світдки,

Що у всесвіті все ж, я була,

Як краплина роси живодайна,

Що у спеку землі гоїть рани.

 

 

Любов, як сонце

Усе на світі в Божій волі

І час народження і смерть.

Своя у кожного є доля,

І кожен топче земну твердь

Допоки нить життя урветься

І потойбіччя усміхнеться,

Чи світлом раю, чи пекла жахом

Ніхто не знає живем без страху.

Гріхи ми творим на кожнім кроці,

Шукаєм скалку у когось в оці.

Спинімось люди, над краєм прірви,

Серця наповним елеєм віри.

Любов, як сонце хай гріє душі,

Як лід розтане тоді байдужість.

Живуть на світі люди

Живуть на світі люди

З серцями, наче сонце

Тепла в них повні груди,

Любов у кожнім кроці.

 

Живуть на світі люди

З серцями, як цеглини,

Злоби в них повні груди,

Отрута там полинна

 

Добро ми сіймо всюди

З дитячими серцями,

Тоді гаразд все буде

Журба, як лід розтане.

 

Не кидаймось словами

Важкими, як каміння,

Всякчас буде із нами

Творця благословення.