Система трифазного дихання Кофлера

Також в основній частині можна використовувати використовують систему дихання Кофлера. У 60-х роках XIX ст. оперний співак одного з театрів Німеччини Лео Кофлер утратив голос, занедужавши на туберкульоз легень. Чоловік випробував усі методи лікування в клініках Старого та Нового Світу, що виявилися безуспішними. Ознайомившись з великою кількістю спеціальної літератури (Кофлер вивчав медицину та фізіологію), яка містила відомі в той час прийоми дихання, зокрема й гімнастику йогів, співак створив власну систему тренування дихання.

Чим же відрізняється дана система від інших подібних систем? Головна її ознака – природність. Ця система не вигадана – вона підглянута в сплячої людини. Всі три фази дихання характерні для людини, що спить або відпочиває.

Як відомо, при диханні людина поглинає з повітря кисень і виділяє вуглекислий газ та інші продукти біохімічних реакцій. Якщо вона спить у добре провітрюваному приміщенні, то вранці почуває себе бадьоро. Це відбувається завдяки тому, що організм природним чином під час сну переходить на оптимальне трифазне дихання. Якщо людина зможе перейти на трифазне дихання, то в неї різко зменшується ймовірність захворювання органів дихання, зокрема на ВІ, грип тощо. Також можна використовувати ці вправи під час уроку фізичної культури, в основі системи трифазного дихання є три провідні принципи:

– носове дихання (вдих робиться лише через ніс);

– вправи, спрямовані на розвиток і зміцнення всього дихального апарату дитини; це пов'язано із систематичним тренуванням дихальної мускулатури, насамперед діафрагми, а також міжреберних і найширших м'язів спини;

– особливу увагу в цій системі приділено видиху, що в більшості вправ контролюється свідомо; щільний, пружний видих дозволяє тренувати весь дихальний апарат.

Принципово важливо і те, що всі без винятку вправи системи трифазного дихання починаються з видиху. Усі вправи системи трифазного дихання, які використовуються на уроці фізичної культури умовно можна поділити на три групи:

– суто дихальні вправи, тобто режими дихання та руху;

– дихальні вправи в поєднанні з вимовою окремих звуків;

– дихальні вправи, поєднані з мовою та співом, із мовою та рухом для вироблення економного, оптимального дихання.

Велика увага в цій системі на уроках приділяється також звуку, що зумовлено декількома причинами. Насамперед, система заснована на тренуванні довгого, щільного, рівного видиху. Саме такий видих забезпечує найефективніший режим дихання. Проте звук – це завжди видих. Крім того, звук у вправі є основою для контролю за правильністю виконання тієї чи іншої вправи. На слух можна контролювати рівність, довжину та щільність звуку – видиху, а ці якості звуку є гарантією того, що в процесі видиху беруть участь усі інші частини дихального апарату.

У системі трифазного дихання немає поняття рахунку, як у деяких інших системах, де, наприклад, необхідно порахувати до 5 – на вдиху, до 6 – у паузі та до 3 – на поверненні дихання (цифри довільні).

Відсутність системи рахунку пов’язана з двома причинами: по-перше, якщо рахувати подумки – це відволікає увагу від основного – правильного виконання вправ; по-друге, система орієнтується на природність та індивідуальність кожного, на "слухання" внутрішніх наказів організму залежно від його стану, на зручність процесу дихання та його свободу.

Дихальна гімнастика Є.Є. Пальнау.

При виконані фізичних вправ на уроках фізичної культури, щоб досягнути високої ефективності і економічності дихального апарату необхідно навчити учнів керувати своїм диханням. Для цього слід «пройти» конкретну школу дихання. Щоб виховати в учнів високу культуру дихання, дуже важливо добитися від них, насамперед, свідомого виконання всіх рекомендацій щодо дихання. Потрібно, щоб кожна фаза дихання (вдих чи видих) чітко відповідала вибраній фазі руху. На початку потрібно засвоїти спеціальні навики дихання. Під спеціальними навиками дихання Є.Є.Пальнау на уроках вважає:

1. Вміння керувати актами дихання, вдихом і видихом, по довжині і швидкості їх виконання, тобто – самовільно прискорювати або уповільнювати, збільшувати або зменшувати вдих і видих.

2. Добре володіння навиком перервного дихання, або як називають порційного, пульсуючого дихання.

3. Вміння затримувати дихання на необхідний час.

4. Вміння самому керувати об’ємом вдиху і видиху.

5. Вміння керувати навиками різного типу дихання: грудним, черевним, діафрагмальним і змішаним