Основні стадії розвитку психіки у тваринному світі

На стадії елементарної сенсорної психіки тварина реагує лише на окремі впливи на неї властивостей предметів зовнішнього світу, які мають для неї певне біологічне значення. Відображення дійсності на цьому етапі представлене у формі елементарних відчуттів. Вони виділяють із середовища окремі властивості: вібрацію, звуки, запахи, кольори, які мають для тварин відображувальне аналітичне сигнальне значення і орієнтують їх у зовнішньому світі (гусінь згортається у відповідь на дотик; бджола летить на квіти за запахом).

На перцептивній стадії психічного відображення перебувають усі ссавці, що мають достатньо розвинений головний мозок. Для цієї стадії характерна здатність до синтетичного відображення різних властивостей одного об'єкта, часто складного (собака впізнає господаря за низкою ознак: голос, одяг, запах).

Для розвитку психіки велике значення має спосіб життя тварин. Птахи, риби, які живуть в одноманітному середовищі, мають менш розвинену психіку, ніж багато наземних тварин.

Провідною для цих тварин є, як і на попередній стадії, інстинктивна діяльність, але зворотня реакція виникає на речі, образи. Є органи сприймання, які працюють на основі взаємодії групи аналізаторів. У собаки виробляється рефлекс на дзвінок та їжу. На цій стадії у тварин є образ, уявлення, пам'ять, а також здатність реагувати на властивості, які визначають спосіб дії, операції, що дає початок розвитку нової форми закріплення досвіду тварин - навичок.

Найбільш організовані тварини підіймаються ще на одну стадію розвитку - стадіюінтелекту, яка характеризується складними формами відображення дійсності.

Інтелектуальна поведінка тварин характеризується такими основними ознаками:

o за складних умов тварини після багаторазових "спроб і помилок" знаходять рішення;

o якщо поставити тварину в аналогічні умови - відразу знаходять рішення;

o якщо умови дещо видозмінити - знаходять рішення, а це означає, що їм властиве перенесення;

o розв'язують "двофазні завдання" (деякі психологи стверджують, що мавпи можуть розв'язувати і "трифазні завдання", що є уже орієнтовною основою діяльності).

Механізми відображувальної діяльності на різних стадіях розвитку психіки

Існує декілька форм поведінки тварин (форми відображувальної діяльності) у тварин (див. Схема 2.):

На сенсорній стадії, під впливом повторення з покоління в покоління умов життя, дії, корисні тваринам, спадково закріплювались і набули вродженого безумовного характеру. Безумовні рефлекси - це вроджені видові рефлекси.

Схема 2.

Форми поведінки тварин

Інстинкт - це ланцюжок безумовних рефлексів, вроджена, видова форма поведінки тварин.Це жорстка програма поведінки в разі дії певного подразника. Якщо ж характер дії подразника змінюється, тоді неминуча смерть, оскільки пристосування до нових умов немає. Цей недолік компенсується величезною швидкістю розмноження і численним потомством, що вимагає швидкої зміни поколінь, а отже - короткої тривалості життя кожної особини. Через таку короткочасність організм має бути наділений усіма формами поведінки вже при народженні: одноденці (вид метеликів) навчатись ніколи.

Французький сільський учитель Жюль Фабр, який прославився в кінці минулого століття кропіткими спостереженнями за комахами, писав так: "Інстинкт усе знає в тій незмінній галузі дій, яка йому визначена; інстинкт нічого не знає поза цією галуззю". Ось одне з його спостережень. У земляної оси церцеліс є такий ритуал: піймавши здобич, вона підтягує її до нірки, залишає біля входу і заповзає до своєї нірки, щоб оглянути її, після чого повертається і затягає туди здобич. Поки оса оглядала нірку, дослідник відсунув здобич. Повернувшись і не знайшовши здобич там, де залишила, оса почала оглядати територію довкола. Знайшла, віднесла до нірки і знову, залишивши, полізла всередину. Сорок разів дослідник повторював одне й те саме, і стільки ж разів невтомно діяла оса.

Інстинкт - це незмінна програма: птахи будують гнізда, характерні лише для цього виду, причому навіть особини, вирощені в інкубаторі, приступали в певний час до будівництва властивих саме цьому виду гнізд.

Запускається ця програма певними сигналами. Так, ягня реагує на затемнення лоба. Якщо йому встромити в рот соску з молоком, воно не буде смоктати, але якщо при цьому долонею прикрити лоба, відразу з'являються смоктальні рухи. "Вмикає" відповідну програму видової поведінки так званий вроджений пусковий механізм.

Інстинктивну форму поведінки можна запустити, пред'явивши тварині об'єкт, схожий на той, який необхідний. Це явище імпринтингу, яке відкрив австрійський дослідник К. Лоренц. Курчата ходять за квочкою, але інкубаторські курчата так само реагують на господиню, не звертаючи уваги на квочку. Лоренц довів, що імпринтинг можна викликати будь-яким предметом, який першим потрапляє в поле зору курчат, і цей результат є постійним. Значення імпринтингу велике, особливо для збереження потомства. Завдяки йому діти пізнають своїх батьків серед інших родичів. У природних умовах першим рухомим об'єктом, який потрапляє в поле зору малюків, є мама, і саме її образ стає тією моделлю, на основі якої засвоюються і проявляються властиві цьому виду форми поведінки. Характерно, що процес імпринтингу можливий лише протягом певного, обмеженого в часі періоду, який називають критичним.

Інстинктів надзвичайно багато, але зрештою в їхній основі лежать два: інстинкт самозбереження й інстинкт продовження роду.

Перцептивна стадія розвитку психіки у тварин характеризується оволодінням тваринами індивідуальними формами поведінки. Зміни умов існування плазунів і особливо ссавців висунули високі вимоги до організму з точки зору його пристосування до зовнішнього середовища. Змінювалися будова тіла тварин і функції їхньої нервової системи. Відбулася подальша диференціація органів чуття, особливо для сприймання сигналів на відстані, а також тих органів руху, якими можна користуватися.

Розвивалась аналітико-синтетична діяльність кори: відображається сукупність властивостей, цілісні предмети. З'явилися індивідуально набуті й закріплені вправлянням способи поведінки тварин -навички.

Усім відоме дресирування тварин, що якраз і спрямоване на формування навичок. Навички спираються на інстинкти: що краще ми знаємо інстинкти тварин, то легше вдається виробити відповідні навички (наприклад, мисливські навички у собаки, спираючись на її орієнтувальний рефлекс).

Фізіологічною основою навичок є тимчасові нервові зв'язки в корі головного мозку, які закріплені шляхом повторення, - умовні рефлекси.

Для утворення умовного рефлексу необхідні збіг у часі індиферентного та безумовного подразників, випередження індиферентного в часі та певна кількість повторень.

Формування навичок є научінням. Для цього необхідні певні умови, зокрема вроджена схильність тварини до таких дій (наприклад, щоб виробити рефлекс на команду "Дай лапу!" для передньої лапи, потрібно 10-12 підкріплень, а задньої - 100).

Особливістю навичок є очікування (передбачення) результату, контроль досягнутого ефекту (пацюк тисне на педаль, поки не з'явиться їжа), а також відображення загальної ситуації.

Що вище в еволюційному ряду стоїть тварина, тим більш складними і гнучкими виявляються утворені умовні зв'язки, то різноманітніші рухові програми.

Навички можуть блокувати, гальмувати прояви вродженої форми поведінки. Так, навчений собака бере їжу лише з рук господаря, долаючи надзвичайно сильний їстівний інстинкт.

На певному етапі еволюції виникає нова форма психічного відображення - інтелектуальна поведінка тварин.

Найбагатший фактичний матеріал для характеристики інтелектуальної поведінки тварин отримано на мавпах. Їм властива так звана "безкорислива допитливість", "дослідницький імпульс".

Для приматів характерні й інстинктивні форми поведінки (маленьке мавпеня так само любить маму з ганчірки, як і свою, оскільки її м'якість викликає в нього почуття комфорту), але часто інстинктивна поведінка мавп залежить від зовнішніх умов.

За змістом інтелектуальна поведінка тварин має дві фази: підготовчу і фазу здійснення. Перш ніж діяти, тварина детально вивчає ситуацію, робить перерви, проявляє ознаки сумніву, вагань, після чого вже без зайвих рухів робить спробу миттєво вирішити проблему. Якщо спроба виявляється невдалою, швидко робить нову і в якийсь момент раптово і швидко виконує необхідні дії, які згодом легко переносяться в нові умови.

Вирішення інтелектуальних завдань має опосередкований характер, тобто воно базується на досягненні одних речей через використання їхнього відношення до інших речей (а не до організму).