Колектив – поняття латинського походження, що означає «збірність», тобто цілісність, єдність. Колективами прийнято називати малі групи, члени якого об'єднані духовними (психологічними) зв'язками ділового, морального і безпосередньо міжособистісного характеру, що загальними зусиллями забезпечують одержання соціально-ціннісного результату своєї діяльності. Силу будь-якого колективу складає його згуртованість. Багато в чому згуртованість колективу залежить від стадії його розвитку, та стадії зрілості. Під згуртованістю розуміється єдність думок, уявлень, оцінок, позицій і ставлень його членів до фактів, подій, явищ, найбільш значимих для колективу.
Загальне поняття колективу притаманне і колективу засуджених, який має певну специфіку, що відрізняє його від колективу вільних людей.
Для колективу засуджених характерні такі особливості:
- це колектив закритого типу;
- колектив формується з правопорушників, позбавлених волі;
- перебування засуджених у колективі є примусовим;
- діяльність колективу детально регламентується нормами кримінально-виконавчого законодавства;
- колектив характеризується істотними відмінностями (віковими, професійними, моральними);
- формування і специфіка колективу визначаються видом кримінально-виконавчої установи;
- особливості колективу обумовлюються видом і характером виробничої діяльності.
Психолого-педагогічними чинниками формування колективу засуджених є: соціальні, національні, вікові, кримінологічні особливості засуджених; організація культурних заходів і побуту; організація педагогічного процесу та рівень його результативності; особливості відносин, що склалися в середовищі засуджених; особливості відносин, що склалися між співробітниками установи і засудженими; період перебування засуджених в установі з виконання покарань, ступень їх ресоціалізації.
За структурою колективи засуджених поділяються на формальні і неформальні. Формальні колективи поділяються на види: первинні, проміжні, загальні. Первинні мають такі підрозділи, як ланка, бригада, відділення; проміжні поєднують кілька бригад. Усі формальні підрозділи функціонують у загальному колективі засуджених.
Неформальні колективи, мікрогрупи утворюються у результаті тяжіння осіб, заснованого на різних характеристиках, наприклад національній належності, подібності доль, вікових особливостях, виді вчиненого злочину, потребах і прагненнях тощо.
Комплексні дослідження соціологічних характеристик колективів засуджених, проведені філософами, педагогами, психологами і юристами, свідчать про те, що до складу цих колективів входять окремі невеликі неофіційні групи: з позитивною спрямованістю, з невизначеною спрямованістю, з негативною спрямованістю. Основою формування кожного типу мікрогруп є найбільш привабливі для їх учасників особливості засуджених.
У групах з позитивною спрямованістю їх члени пов'язані духовними інтересами, спільністю смаків і особистою симпатією. Більш глибокими підставами формування мікрогрупи тут є працьовитість і ретельність. Члени груп з позитивною спрямованістю пов'язані також прагненням до навчання, що може виявлятися як бажання одержати загальну освіту, набути певну професію або суміжну спеціальність. Ініціатива у цьому виходить не від адміністрації установи, а від самих засуджених. Такі групи справляють величезний виховний вплив не лише на своє середовище, а й на колектив, у якому вони визначили своє позитивне прагнення.
Підставами для формування груп з невизначеною спрямованістю, що при відповідних умовах може стати як позитивною, так і негативною, можуть бути: національні ознаки, матеріальні інтереси, професійні інтереси, схожі долі, вік. Такі групи характеризуються низькою стійкістю, становлять значну складність для виховного впливу на їх членів. Нестійкість прагнень, відсутність твердої настанови на перевиховання, недостатня спаяність, відсутність референтів, що комплексом своїх характеристик можуть впливати на них, вимагають індивідуального підходу до таких формувань і обрання нетрадиційних методик виховного впливу на засуджених.
Підставами для формування груп з негативною спрямованістю є: негативне ставлення їх членів до будь-яких форм виховного впливу, гіперболізація уявлень про власну значущість, прагнення до типових порушень режиму і підвищена у зв'язку з цим конфліктність, однотипність вчинених ними злочинів або співучасть в одному злочині. Перераховані підстави не мають вичерпного характеру, можуть виникнути й інші приводи для створення таких формувань. У названих групах є ватажки, однак немає ні підпорядкування, ні рівності, переважають власні інтереси.
Виявлення і вивчення неформальних мікрогруп сприяє прогнозуванню поведінки окремих їх членів, визначенню можливого позитивного або негативного впливу групи на формальне формування, до складу якого вона входить, вибору ефективних психолого-педагогічних прийомів виховного впливу.
ВИСНОВКИ ДО ТРЕТЬОГО ПИТАННЯ. Вивчення колективів засуджених, їх формування, розвитку, розпаду (розформування) становить значний інтерес, оскільки дає змогу визначити закономірності потягу людей один до одного, основи їхньої психологічної сумісності в процесі діяльності. Подальші дослідження мають бути спрямовані на визначення тих параметрів, що сприяють утворенню неформальних об'єднань і розробці ефективних заходів щодо стимулювання їх позитивної спрямованості.
