III. Колективи засуджених таїх психологічна характеристика

Колектив – поняття латинського походження, що означає «збірність», тобто цілісність, єдність. Колективами прийнято називати малі групи, члени якого об'єднані духовними (психологічними) зв'язками ділового, морального і безпосередньо міжособистісного характеру, що загальними зусиллями забезпечують одержання соціально-ціннісного результату своєї діяльності. Силу будь-якого колективу складає його згуртованість. Багато в чому згуртованість колективу залежить від стадії його розвитку, та стадії зрілості. Під згуртованістю розуміється єдність думок, уявлень, оцінок, позицій і ставлень його членів до фактів, подій, явищ, найбільш значимих для колективу.

Загальне поняття колективу притаманне і колективу засуджених, який має певну специфіку, що відрізняє його від колективу вільних людей.

Для колективу засуджених характерні такі особливості:

- це колектив закритого ти­пу;

- колектив формується з правопорушників, позбавле­них волі;

- перебування засуджених у колективі є приму­совим;

- діяльність колективу детально регламентується нормами кримінально-виконавчого законодавства;

- ко­лектив характеризується істотними відмінностями (віко­вими, професійними, моральними);

- формування і спе­цифіка колективу визначаються видом кримінально-виконавчої установи;

- особливості колективу обумовлюються видом і характером виробничої діяльності.

Психолого-педагогічними чинниками формування колективу засуджених є: соціальні, національні, вікові, кримінологічні особли­вості засуджених; організація культурних заходів і по­буту; організація педагогічного процесу та рівень його результативності; особливості відносин, що склалися в середовищі засуджених; особливості відносин, що склалися між співробітниками установи і засудженими; період перебування засуджених в установі з виконання покарань, ступень їх ресоціалізації.

За структурою колективи засуджених поділяються на формальні і неформальні. Формальні колективи по­діляються на види: первинні, проміжні, загальні. Пер­винні мають такі підрозділи, як ланка, бригада, відділен­ня; проміжні поєднують кілька бригад. Усі формальні підрозділи функціонують у загальному колективі засуд­жених.

Неформальні колективи, мікрогрупи утворюють­ся у результаті тяжіння осіб, заснованого на різних харак­теристиках, наприклад національній належності, подібності доль, вікових особливостях, виді вчиненого злочи­ну, потребах і прагненнях тощо.

Комплексні дослідження соціологічних характерис­тик колективів засуджених, проведені філософами, педа­гогами, психологами і юристами, свідчать про те, що до складу цих колективів входять окремі невеликі неофі­ційні групи: з позитивною спрямованістю, з невизначеною спрямованістю, з негативною спрямованістю. Основою форму­вання кожного типу мікрогруп є найбільш привабливі для їх учасників особливості засуджених.

У групах з позитивною спрямованістю їх члени пов'язані духовними інтересами, спільністю смаків і осо­бистою симпатією. Більш глибокими підставами форму­вання мікрогрупи тут є працьовитість і ретельність. Чле­ни груп з позитивною спрямованістю пов'язані також прагненням до навчання, що може виявлятися як бажан­ня одержати загальну освіту, набути певну професію або суміжну спеціальність. Ініціатива у цьому виходить не від адміністрації установи, а від самих засуджених. Такі групи справляють величезний виховний вплив не лише на своє середовище, а й на колектив, у якому вони визна­чили своє позитивне прагнення.

Підставами для формування груп з невизначеною спрямованістю, що при відповідних умовах може стати як позитивною, так і негативною, можуть бути: націо­нальні ознаки, матеріальні інтереси, професійні інтереси, схожі долі, вік. Такі групи характеризуються низькою стійкістю, становлять значну складність для виховного впливу на їх членів. Нестійкість прагнень, відсутність твердої настанови на перевиховання, недостатня спаяність, відсутність рефе­рентів, що комплексом своїх характеристик можуть впливати на них, вимагають індивідуального підходу до таких формувань і обрання нетрадиційних методик ви­ховного впливу на засуджених.

Підставами для формування груп з негативною спря­мованістю є: негативне ставлення їх членів до будь-яких форм виховного впливу, гіперболізація уявлень про влас­ну значущість, прагнення до типових порушень режиму і підвищена у зв'язку з цим конфліктність, однотипність вчинених ними злочинів або співучасть в одному злочині. Перераховані підстави не мають вичерпного характеру, можуть виникнути й інші приводи для створення таких формувань. У названих гру­пах є ватажки, однак немає ні підпорядкування, ні рів­ності, переважають власні інтереси.

Виявлення і вивчення неформальних мікрогруп сприяє прогнозуванню поведінки окремих їх членів, визначенню можливого позитивного або нега­тивного впливу групи на формальне формування, до скла­ду якого вона входить, вибору ефективних психолого-педагогічних при­йомів виховного впливу.

ВИСНОВКИ ДО ТРЕТЬОГО ПИТАННЯ. Вивчення колективів засуджених, їх формування, розвитку, розпаду (розформування) становить значний інтерес, оскільки дає змогу визначити закономірності по­тягу людей один до одного, основи їхньої психологічної сумісності в процесі діяльності. Подальші дослідження мають бути спрямовані на визначення тих параметрів, що сприяють утворенню неформальних об'єднань і розробці ефективних заходів щодо стимулювання їх позитивної спрямованості.