Індивідуальна відповідальність
У психології й духовно-філософських вченнях сходу і заходу велика увага приділяється відносинам людини із зовнішнім і внутрішнім світами, наукам жити і вмирати, реалізації у власній статі, свободі вибору і відповідальності, самотності і любові, місцю особистості у сучасності.
На історичній людині (Адам-Єва) завершується підсвідоме (біологічне) і починається свідоме (культурне). У ролі кінцевого продукту фізичної природи людина вирішує, чи еволюціонувати їй далі. З усвідомленням нею несвідомої еволюції (групове явище), вона стає індивідуальним явищем, де свідомість породжує індивідуальність.
Разом з свідомістю у життя людини входять не тільки прекрасні осяяння, а й невизначеність, множинність варіантів вибору, звідси неспокій за можливі наслідки на ближню і віддалену перспективу, збільшення відповідальності і, головне, самотність. Вибір стає власною долею, і свідомість вирішує завдання – освоїти правила вірного вибору. Тому, свідомість, будучи гідністю, красою і величчю людини, часто сприймається нею як тягар, висвітлюючи протиріччя між процесами соціалізації й індивідуалізації.
Коли індивідуальна відповідальність за власний розвиток підіймається дуже високо, незріла людина прагне перекласти її на інших, на суспільство. Йде боротьба з власним розумом, яка інколи завершується знищенням можливості вищого у своїй еволюції, сповзанням назад, включенням програм розтягнутого у часі самогубства.
Сильна індивідуальна відповідальність, ведучи боротьбу за людину, у підсумку, підводить її до без-вибіркового самоусвідомлення. Людина знає, що вона повинна і стати, і бути самосвідомою, іншого шляху у неї немає. Важливим є і саме досягнення, і свідоме устремління, зусилля, яке надає нового смислу і значення процесу досягнення людиною своєї нової якості (просвітлення). Свідома еволюція не відбувається з кожним, а йде тоді, коли особистість вирішує розпочати її: змінює позицію «нема куди йти і до чого прагнути» на «маю бути собою, бо інші ролі вже зайняті».
Свідомий вибір еволюціонувати – початок великого шляху істини, життя, єдино гідного людини. Не можна на когось покласти відповідальність за свою еволюцію. Енергія відповідальності – можливість для власної еволюції. Тому, беручи на себе відповідальність за саму себе, особистість стає організованою, її етична і естетична простота народжуються зсередини.
Людина відчуває, що не може жити інакше і перестає бути власником. Зникає жадоба до володіння іншими людьми або речами, за якими ховалось бажання уникнути самотності. Коли ж людина усвідомлює власну самотність, то починає усвідомлювати самотність інших і стає більш милосердною. До неї приходять спів-страждання, простота, доброчесність, цнотливість. Високе, Божественне повертається у її бік, і вона радісно поєднується з Ним у єдине ціле і стає Його частиною.
Відходить ніч, що спородила
Це сяйво світла дня,
В нім над-свідоме, колиска миру,
Колише світ-дитя…
Учитель-шлях, дорога роду,
Що коштує життя,
Веде людей до коло-броду,
На коло-хрест буття….
Я прокидаюсь, моя мандрівка
Скінчилася давно,
З глибин небес на землю рідну
Я повертаюсь знов…
Вода криниці лоскоче очі –
Дивлюсь в люстерко я
І бачу тіні сновидіння –
Пригадує душа…
Класифікація свідомості
Філософія, релігія, наука, міфологія, мистецтво, освіта (способи пізнання), задовольняючи різні потреби людей, нерідко протистоять один одному. Віра-знання, серце-розум, від початку шукаючи загальний знаменник, прагнуть до тієї універсальної мови, де відбудеться їх діалог з метою поєднати силу віри-любові з силою знання у єдине ціле для продуктивного використання енергії і часу життя.
Інколи прагнення душі еволюціонувати і пізнавальних потреб розуму обслуговувати тіло стоять по різні боки життя. Посіявши роздвоєння у лоні церкви, всередині самої науки, віра і знання проникли у свідомість, у глибину совісті. Роздвоєння сприяло розвитку науки про душу, перенесенню акценту з вивчення закономірностей функціонування психіки на проникнення духовної культури у внутрішній світ людини, на розкриття ролі її відповідальності у еволюції свідомості. Тому, психологія стала платформою для діалогу різних способів пізнання світу, і шукач довголіття спостерігає це на сторінках твору. Розуміння, що істина перебуває в нас самих (душа – ключ всесвіту), веде до вивчення самосвідомості людини у культурно-історичному часі і просторі.
Свідомість поєднує фізичне, психологічне, соціальне і духовне здоров’я з формуванням внутрішньої картини здоров’я, сумління, слова, любові, образу творення, а також із взаємодією психічних рівнів (свідоме, над-свідоме, до-свідоме, підсвідоме, несвідоме). За традиційними уявленнями сходу фізичне тіло є 1-м рівнем свідомості, а ефірне, або те, що накопичено у підсвідомому, і завдяки чому можна мандрувати у просторі – це її 2-й рівень. Астральне тіло залежить від розвитку над-свідомого і уможливлює мандри як у просторі, так і у минулому часі (3-й рівень). Зріле ментальне тіло (4-й рівень свідомості) може перебувати як в минулому, так і в майбутньому.
І тільки духовне тіло (5-й рівень) здатне вийти за межі індивідуального і часу, зазирнути у вічність, де свідомість зріє минуле усього сущого, але ще не знає його майбутнє, і де народжуються міфи про творення світу, ін. І нарешті – космічне тіло (6-й рівень свідомості), коли підсвідоме і значна частина над-свідомого стають усвідомленими, а індивідуальність здатна переступити межі своєї свідомості туди, де усе стає живим, тим, яке усвідомлює самого себе.
На цьому рівні свідомості реалізуються космічні міфи, здійснюється трансцендентний вимір індивідуального свідомого, простору і часу. Але все ще залишається мова і слово, яке на щось вказує і щось означає, існують лінгвістичні фільтри, які можуть використовуватись для інформаційної зброї. У вимірі космічної свідомості створюються великі релігії, зокрема, релігія про Слово як Бога, Який створив світ людей, культуру і кожну людину окремо і відтворює їх у історичному часі.
Ці ідеї у ролі вищих псих. технологій саморегуляції людини і суспільства є провідниками Божественної енергії, яка освітлює-зігріває океан почуттів, мов сонце. І усе укупі визначає соц.-псих. клімат усієї планети, населення якої переживає різні часи духовно-космічного циклу-року: «сезони» світла, тепла і духовного землеробства й періоди занепаду, холоду, тьми і зледеніння душ.
Сьомий рівень свідомості, «сьоме небо», характеризується єдністю «що» і «ніщо». Тут свідомість виходить за межі проміжного світу слова і опиняється у світі хаосу. Якщо свідомість не дозріла до цього рівня, а опинилася на ньому випадково, то людину може охопити ще більший жах, ніж при зануренні у безодню несвідомого, виникнути панічні атаки. Тому, перебування на 7-му небі підлягає умовчуванню.
Існують й інші класифікації рівнів свідомості (10-12-13-ти чи 22-х рівневі). На особливу увагу заслуговує єдина система координат (ЄСКО), яка має назву «Перехрестя життя». Однак, вважливо мати індивідуальний досвід еволюції самосвідомості через розширення-освоєння тіл усіх рівнів, а не інформацію про них. Він дає розуміння того, на якому рівні свідомості народилася певна теорія, філософська або психологічна концепція, твір у поезії, музиці, графіці, живопису, ін. А також дарує можливість оцінити духовну гідність їх митців або виявити ще один вид інформаційної зброї.
Де низ, де верх – не розпізнати,
Ті води навкруги,
Чекає пам'ять в першо-хаті,
У серденьку моїм…
