Сучасні підходи до розуміння менеджменту соціальної роботи

Як уже зазначалось. у сучасній вітчизняній літературі із соціальної роботи ще не склалося загальновизнаного розуміння менеджменту соціальної роботи.

Розглянемо шість значень терміну «менеджмент соціальної роботи», представлених різними авторами:

1. Організаційно-структурне.

Ключовими проблемами тут є: «Хто має виконувати (виконує) соціальну роботу?», «Які органи, установи повинні цим займатись?», «Яка ефективність (результативність) їхньої діяльності, функціонування?».

Основним є те, що при цьому управління соціальною роботою організується на різних рівнях – регіональному, локальному і має відповідні організаційні структури управління – міністерство, комітети соціального захисту, територіальні служби, центри тощо.

2. Функціональне.

Різні структури в системі соціального захисту (допомоги) виконують визначені функції – загальні й конкретні.

Загальними вважаються соціальне прогнозування, планування, інновації, надання послуг, облік і контроль.

Конкретні функції – це види робіт стосовно конкретної посади, підрозділу і підприємства, організації, установи.

3. Професійно-діяльнісне (трудове).

Менеджмент у соціальній роботі розглядається як особливий вид професійної діяльності, яким займається цілком визначена категорія людей (кадри або персонал) управління.

4. Процес постановки цілей, завдань і організація практичної діяльності,

спрямована на їхнє досягнення, виконання за допомогою різних засобів, форм і методів. У процесі управління соціальною роботою важливо вказувати цілі й завдання, а також прийняті управлінські рішення з ресурсами – інформаційними, матеріальними, трудовими, фінансовими.

Ресурсне ж забезпечення є важливою умовою виконання поставлених цілей, завдань, рішень.

5. Гносеологічне.

Менеджмент соціальної роботи розглядається як наука, що вивчає структуру, функції, професійну діяльність і процес управління. Її складовими є методології (системи методів пізнання, дослідження), теорії (структур, функцій, управлінських рішень, інформації тощо), методики (дослідницькі, діагностичні, ділові та ін.) і мистецтво практичної діяльності (мистецтво управління, керування людьми, колективом).

6. Навчально-освітнє.

Менеджмент соціальної роботи розглядається як навчальна дисципліна, що є складовою навчальних планів і програм з підготовки і підвищення кваліфікації кадрів системи соціального захисту, допомоги.

 

З точки зору соціальних явищ унікальність менеджменту соціальної роботи визначається наступним:

· соціальні явища, процеси завжди є якісною одиницею аналізу, що носить системний характер і є ймовірною системою (наприклад: ВІЛ-інфіковані, багатодітна сім’я, підлітки, які скоїли злочин);

· соціальні явища процеси (в той же час) існують у конкретних умовах і характеризуються закономірностями, специфічністю відповідної території у відповідний час (наприклад, «діти вулиці» - об’єкт соціального управління, «діти вулиці» з «пропискою» біля Дарницького залізничного вокзалу - об’єкт менеджменту Дарницької районної у місті Києві соціальної служби для молоді);

· соціальні явища, процеси (як системи) не можуть розглядатись поза їх зовнішнім оточенням (соціально-економічні, побутові, моральні умови тощо).

Унікальність, складності та обмеження менеджменту соціальної роботи з точки зору соціальних проблем визначають наступним:

· неповторність будь-якої соціальної проблеми. Безумовно, життя сповнене стереотипів, однак ніщо й ніколи не повторюється в соціальних відносинах однаково;

· складний характер альтернатив, що розглядається при вирішенні будь-якої соціальної проблеми;

· непередбаченість наслідків від рішень, які стосуються конкретної соціальної проблеми (групи проблем);

· наявність великої чисельності факторів, які беруться до уваги;

· обов’язкова наявність кола осіб та організацій, які по відношенню до соціальної проблеми мають приймати рішення, тощо.

Унікальність, складності та обмеження менеджменту соціальної роботи з точки зору професійної соціальної роботи визначаються наступним:

· складніше за процедурою визначення результатів діяльності спеціалістів соціальних служб;

· домінування якісних показників ефективності над кількісними та наявність протиріч якісних і кількісних показників;

· робота, яку виконують соціальні працівники, досить різнорольова, різнопрофільна та складна;

· більшість соціальної роботи за своєю природою вимагає прийняття термінових та невідкладних рішень;

· соціальна робота не допускає невизначеності та помилок (від спеціаліста із соціальної роботи залежить доля людини);

· виробнича діяльність (наприклад, соціальна допомога чи соціальна профілактика) тісно пов’язана із іншими видами роботи (медична, педагогічна, інформаційна тощо), вимагає високого ступеня координації дій різних професійних груп, різних за рівнем та статусом соціальних служб, організацій;

· соціальна робота вимагає одночасно інтегрованого та спеціалізованого підходу, соціальні працівники – фахівці високого рівня, перш за все бережуть честь «мундира» і віддані своїй професії (взаємодія з клієнтом), а інтереси соціальної служби для них нібито на другому місці;

· соціальна робота потребує від фахівця подвійного фокусування: на ресурси клієнта та соціального середовища;

· у багатьох соціальних службах існують подвійні повноваження (наприклад, соціальний контроль – соціальна допомога), що викликає проблеми в координації, підзвітності й призводить до змішування професійних та посадових ролей.

 

Рекомендована література:

1. Анохін С. Ціннісні орієнтації старшокласників // Все для вчителя. – 1998 - №3-4. - С.13-14.

2. Архієпископ Серафим. Християнське виховання молоді: основні проблеми і завдання.: Виховання молодого покоління на принципах християнської моралі в процесі духовного відродження України. Матеріали II Міжнародної науково-практичної конференції. Статті, доповіді, виступи. - Острог, 1997. - С.6-10.

3. Гармаев А. Этапы нравственного развития ребенка. Христианский собеседник. - Волгоград, 1998. - 72с.

4. Єрмаков І., Несен Г. Формування життєвої компетентності учнів шкіл-інтернатів у контексті комплексної реабілітації: орієнтири до прогностичного експерименту.: Реабілітаційна педагогіка на рубежі XXI століття. Науково-методичний збірник. У 2ч. - 4.2. -К, 1998.- С.113-122

5. Как построить свое “Я”? /Под ред. Зинченко В.П. - М, 1991. -133с.

6. Каппони В., Новак Т. Сам себе взрослый, ребенок и родитель. -СПб, 1995.- 188с.

7. Кемпбелл Р. Как на самом деле любить детей. - М, 1992.

8. Комарова Л. Костромичева Н. Прошу помочь! - М, 1992. - 256с.

9. Захаревич Т. Роль християнської моралі у вихованні позитивної “Я-концепції” підлітків: Виховання молодого покоління на принципах християнської моралі в процесі духовного відродження України. Матеріали II Міжнародної науково-практичної конференції. Статті, доповіді, виступи. - Острог, 1997. -С.131-137.