Діалектика розвитку техніки і суспільного розвитку

Розглянувши сутність техніки і технології, можна сказати що:

по-перше, техніка і технологіяє досить складними явищами суспільного життя і вони пов’язані з гли­бинними засадами людського існування;

по-друге, між ними існують закономірні зв’язки.

Історія свідчить, що технічний розвиток може досягати досить значного рівня навіть у відносно малорозвинених країнах, як це було, наприклад, у Стародавньому Єгипті та Китаї, але наслідки такого розвитку ніколи не досяга­ли тих результатів, яких досягнув сучасний світ. Це свідчить про те, що незважаючи на можливість відносно автономного розвитку технічних знань і умінь, розвиток техніки лише тоді набуває динамічного і стійкого характеру, коли він переплітається і поєднується з розвитком науки та суспільства.

Розвиток знань у Стародавньому світі досить не були пов’язані із роз­витком техніки, хоча окремі напрямки знань поєднувались із практичними потребами, але це було швидше винятком, ніж пра­вилом. Ту ж тенденцію ми спостерігаємо і в Середні віки.

Взаємозв’язок у розвитку тех­ніки та технології починається у Європі з епо­хи Нового часу (XVII ст.). Автор посібника «Філософія» В. Л. Петрушенко виділяє наступні етапи в роз­витку науки та техніки:

перший етап (друга половина ХVІІ – перша половина ХVІІІ ст.ст.) – виникає техніка для наукових експериментів, що розвивається на ґрунті вже існуючих технічних досягнень;

другий етап – початок промислової революції (кінець XVIII – початок XIX ст.ст.) – бурхливий розвиток техніки вимагає, з одного боку використання досягнень науки, а з другого – виникає економічна потреба у втіленні технічних досягнень у виробництво, тобто виникає зустрічний рух техніки і технології одне до одного;

третій етап – це середина XX ст. — тут зв’язок науки і техніки стає систематичним та плановим і починається етап науково-технічної революції.

Деякі автори виділяють інші періоди технічного розвитку:

перший період – Античний світ і Середньовіччя, на якому розвиток техніки ще не відокремився від ремісництва;

другий період – це наукова революція Ново­го часу, коли розвиток техніки ще не був відокремленим від суто практичних потреб суспільства;

третій період – друга половина ХVІІІ – перша половина XX ст.ст. – це період технічної революції, який пов’язувався з розвитком машинного виробництва, коли техніка і технологія стимулювали взаєморозвиток;

четвертий період – розпочався з середини ХХ ст. – це етап науково-технічної революції, на якому відбулася якісна перебудова продуктивних сил і наука, завдяки плідній взаємодії з технікою, безпосередньо перетворилась в продуктивну силу;

п’ятий період – бере свій початок з кінця ХХ ст. і його сутністю є формування і розвиток інформаційного суспільства.

Розглянуті підходи до аналізу розвитку техніки свідчать, що вони, безперечно, взаємопов’язані з розвитком суспільства, з його розвитком, але безпосереднього зв’язку тут нема. Загалом в них перева­жає тенденція до інтенсивного наукового-технічного пошуку, який підводить підсумки розвитку техніки і виробництва.

В історії розвитку цивілізації вчені умовно виділяють наступні етапи взаємозв’язків розвитку техніки і суспільства:

- на першому етапі розвиток техніки, технологій і знань позначалися на якісних змінах епох;

- на другому етапі відбувався поступовий процес накопичення технічних досягнень;

- на третьому етапі розвиток техніки все більше став визначати безперервні і незворотні кроки в розвитку всіх провідних сфер суспільного життя;

- на четвертому етапі основну роль в розвитку суспільства починають відігравати науково-технічні досягнення;

- на п’ятому етапі основне місце в розвитку суспільства починають займати інформація та інформаційні технології.

Отже, техніка і технологія — це надзвичайно складна сфера людської життєдіяльності, а роль техніки в житті суспільства постійно зростає.

На межі тисячоліть розвиток техніки набув усебічного й бурхливого характеру, тому цей період характеризують як технічний, ядерний, космічний, кібернетичний та період автоматизації, роботизації і комп’ютеризації. Але цей етап ознаменувався також надзвичайною напруженістю усіх соціальних протиріч, надзвичайною конфліктністю і навіть трагічними соціальними катастрофами і його неможливо собі уявити без техніки і технічних новацій.

Розвиток транспорту, зв’язку, засобів комунікації зробили сьогодні планету вседосяжною і досить невеликою. Люди стали жити життям усієї планети і зрозуміли реальний сенс терміну «людство». Але водночас вони відчули і надзвичайну різноманітність, складність, неоднозначність суспільного життя, побачили величезну кількість смертельних небезпек для нього. І знову-таки значну роль у такому усвідомленні відіграла техніка.

Розвиток техніки у XX ст. змусив уважено ставитися до неї і спеціально займатися дослід­женнями її впливу на розвиток суспільства. Унаслідок цього виник такий розділ в філософії як філософія техніки. В ньому виділяють:

Оптимістичний напрямок - в ихідну тезу якого можна сформулювати так: техніка сама здатна ней­тралізувати або й подолати всі ті негативні наслідки, які несе людству її розвиток. Тобто технічні системи самостійно створюють засо­би поступової гармонізації життєвих процесів у суспільстві. Прогрес техніки дає змогу вилікувати раніше смертельні хвороби, зменшувати гостроту екологічної кризи, вирішу­вати конфліктні ситуації у суспільстві.

Песимістичний напрямок вказує, що за кожним новим поворотом технічного прогресу виникають нові небезпеки, причому масштаби їх загроз зростають і невідомо, чим повинно буде людство розраховуватися за чергове технічне досягнення. Крім того, на розвиток техніки впливає і небажання враховувати зворотний негативний вплив технічного розвитку на людину. Технічний прогрес веде до дедалі більшого проник­нення нових технологій у психологічні сфери людського життя. Тут виникають застереження морального і гуманістичного характеру: чи не при­зведе цей розвиток до тотального контролю за людьми з боку інформаційно-міліцейських служб, до тотального контролю за думкою громадян?

Песимістичнийнапрямок оцінки ролі техніки в розвитку суспільства дістав назву технофо­бії - жаху перед можливостями техніки. Прихильники такої оцінки роблять висновок про марність очі­кування добра від розвитку техніки. На їх думку, цей роз­виток не приведе ні до чого іншого, окрім перетворення самої лю­дини на елемент технічних пристроїв. Людина вже відлучена від натуральних форм життя, від природи, а надалі ця тен­денція стане головною. Комп’ютерна техніка не робить людину ні розумнішою, ні щасливішою, а ще більше незахищеною і безпорадною, нездатною протистояти життєвим негараздам. Пла­нета Земля поступово стане непридатною для життя, і ба­жання людини досягнути успіхів за допомогою техніки при­зведе до її виродження.

Нейтральну оцінкунауково-технічного розвитку мож­на передати словами німецького вченого Карла Ясперса (1883-1963):«Одне, в усякому разі, очевидно: техніка – лише засіб, сама собою вона не є ні доброю, ні пога­ною. Усе залежить від того, що з нею зробить людина, чому вона служитиме, в які умови людина її поставить. Оскільки техніка сама не ставить перед собою ніякої мети, вона перебуває по той бік добра та зла або передує їм».

Відомо, що за допомогою хірургічного ножа можна зробити хірургічну операцію та врятувати життя людині, але можна і навпаки – убити людину. Тому необхідно пам’ятати про те, що ніж спеціально зроблений для того, щоб розтинати речовину чи тканину, а факт його створення передбачає таку культуру і таке розуміння існуючого, за яких припускається можливість і виправданість меха­нічного розтину природно існуючого і людського втручання у світ природи. Тобто без певної світоглядно-психологічної та теоретичної підготовки, техніку можна використовувати як у позитивному, так і в негативному сенсі для суспільства. Таким чином не можна штучно відривати техніку від її інтелектуального та психологічного забезпечення.Навіть сумнозвісна Чорнобильська катастрофа засвідчила, що мало мати навчений персонал, треба ще й техніку зробити такою, яка б була макси­мально безпечною, навіть за умов помилок з боку забезпечуючого персоналу.

У техніці дуже виразно постає вихідний драматизм людського життя – ми не можемо бути людьми без техніки, як і не можемо тотально технізуватися. Ми не можемо існувати, не втруча­ючись у самодостатній хід природних процесів, але це втручання може коштувати нам існування і навіть існування нашої пла­нети. Сьогодні ми розуміємо, що людський шлях цивілізованого розвитку – це шлях до диференційованого поєднання розвитку техніки з розвитком культури та інтелекту членів суспільства.