Типові слідчі ситуації початкового етапу розслідування злочинів, пов’язаних з порушенням прав споживачів.

Планування є організуючою основою у розслідуванні, засобом цілеспрямованого пошуку доказів. Версія виступає як передумова для планування роботи по справі, будучи одночасно тим орієнтиром, якого дотримується слідчий у процесі збирання, дослідження й оцінки доказів.

До істотних особливостей планування по справах, пов'язаних з порушенням прав споживачів, належить те, що планування містить у собі, особливо на початковому етапі розслідування, елементи організаційного характеру, а також те, що при розслідуванні такої категорії справ планувати доводиться з огляду на матеріали оперативних справ або факт порушення кримінальної справи. План першочергових слідчих дій і оперативно-розшукових заходів розробляється на підставах, що відрізняються від плану подальшого розслідування. Враховуючи той факт, що розслідування злочинів, пов'язаних з порушенням прав споживачів, вимагає взаємодії слідчих та оперативних співробітників, координації їх спільних дій, розроблення комплексу дій з виявлення та подальшого розслідування цих злочинів, однією з особливостей планування за такими справами є можливість планування тактичних операцій (час проведення, послідовність, використання організаційно-технічних заходів тощо).

По справах, пов'язаних з порушенням прав споживачів, здійснюються організаційні заходи, спрямовані на ознайомлення з діяльністю підприємства або установи, де виявлено злочин, умовами зберігання товарно-матеріальних цінностей, документообігом, виявленням документів, об'єктів, що мають значення для справи. До організаційних заходів також належать організація контрольних закупок, перевірок, ревізій, інвентаризацій, добір осіб, що здійснюватимуть зазначені заходи, добір фахівців, необхідних для участі в проведенні слідчих дій, опечатування приміщень для збереження необхідних предметів, документів, виявлення осіб, що можуть виступати як свідки, виявлення об'єктів, дослідження яких матиме значення для справи (товарів, продукції), залучення громадськості до виявлення доказів, розкриття злочину. Розслідування злочинів цієї категорії вимагає погодженості слідчих дій і оперативно-розшукових заходів. Оперативним працівникам доручаються перевірка окремих фактів про участь у злочині певних осіб, виявлення свідків по окремих епізодах, обставинах, перевірка особи обвинувачених та інших осіб, з'ясування способу їхнього життя, попередньої діяльності, зв'язків тощо, визначення місця перебування документів, інших об'єктів, затримання злочинців, проведення обшуків як під керівництвом слідчого, так і самостійно за його дорученням.

Планування першочергових слідчих дій покликано забезпечити вирішення завдань, спрямованих на відшукання і збереження необхідних документів, предметів, що можуть мати значення речових доказів; відшкодування шкоди, завданої злочином. На основі результатів першочергових слідчих дій складається план подальшого розслідування злочину, який передбачатиме перевірку зібраних на початковому етапі фактичних даних шляхом провадження слідчих дій. Планування слідчих та інших дій залежить від того, що стало підставою до порушення кримінальної справи. Так, якщо справа порушувалася за матеріалами ревізії або інвентаризації, то ситуація є такою, що злочинець уже знає, що ним зацікавилися, і може вжити заходів до приховування слідів злочину, втрачається чинник раптовості, а тому немає сенсу проводити, наприклад, контрольні закупки. Якщо ж справа порушується за ініціативою органів дізнання, слідчого або за заявами громадян, підприємств, установ, організацій, посадових осіб, представників влади або громадськості, важливе значення мають раптовість і одночасність проведення дій, оскільки несвоєчасність може призвести до приховування слідів, знищення документів тощо.

Залежно від повноти відомостей після проведення невідкладних слідчих дій і оперативно-розшукових заходів, способу збирання і перевірки доказів визначається подальше планування розслідування. У даному випадку необхідно перевірити всі версії, дослідити всю сукупність доказів, встановити взаємний зв'язок між доказами, усунути суперечності між ними, організувати роботу так, щоб всі одержані висновки були достовірні, але такий план має бути гнучким, коректуватися у разі одержання нових даних.

По складних кримінальних справах (наприклад, про випуск або реалізацію недоброякісної продукції; злочин, пов'язаний із вчиненням інших злочинів, та ін.) нерідко формують бригаду слідчих, яку очолює керівник слідчого підрозділу. Керівник групи (бригади) складає загальний план розслідування, де докладно розробляються кожна версія, епізод. Слідчий згідно з одержаним завданням складає власний план його виконання і погоджує його з керівником групи (бригади).

Не обов'язково планувати всі слідчі дії, але доцільно це робити щодо найбільш складних (наприклад, пов'язаних з вивченням великої кількості бухгалтерських документів). Проведене нами анкетування показало, що найбільш часто плануються допити (32,7% опитаних), очні ставки (22,4%), відтворення обстановки та обставин події (15,5%), інші 10,4% опитаних назвали обшук, 10,4% – виїмку, 8,6 % – пред'явлення для впізнання.

Як першочергові слідчі дії по розглядуваній категорії злочинів треба планувати: слідчі огляди, обшуки, виїмки, допити; слідчі дії, спрямовані на розроблення і перевірку версій, а також дії, що забезпечують нормальний хід слідства (обрання запобіжного заходу, арешт майна та ін.).

При анкетуванні співробітників правоохоронних органів на запитання, які слідчі дії вони виконують на початковому етапі розслідування злочинів, пов'язаних з порушенням прав споживачів, був одержаний такий результат: найчастіше проводяться допит потерпілих (16,6%), допит свідків (16,6%), допит підозрюваних (14,6%), виїмка (13,8%), огляд (11%), обшук (10%); очна ставка (6,4%), пред'явлення для впізнання (3,7%), призначення експертиз (3,7%), огляд (1,8%), відтворення обстановки та обставин події (1,8%). Найбільш ефективною слідчою дією щодо одержання інформації виявився допит (назвали 36% опитаних), призначення експертиз (16%), слідчий огляд (14%), очна ставка (14%), обшук (12%) і виїмка (8%).

Процес розслідування може бути поданий у вигляді сітьового графіка. Він застосовується в разі складної кримінальної справи, особливо якщо вона розслідується бригадним методом. Для складання такого плану потрібно охопити весь процес розслідування, погодити роботу різних виконавців. З цього питання Г. А. Матусовський зазначав, що хоча ідея застосування знакових моделей та сітьового планування і управління для планування розслідування уявлялась перспективною, вона поки що не знайшла належної реалізації у практичній слідчій діяльності через труднощі розроблення знакових моделей та сітьових графіків, особливо складних багатоепізодних і багатооб'єктних справ про економічні злочини.

Дії слідчого спрямовані насамперед на встановлення підозрюваного у вчиненні даного злочину, збирання і дослідження доказів його вини відповідно до вимог закону. Зазначені завдання вирішуються перш за все за допомогою побудови і перевірки слідчих версій.

За категорією злочинів, пов'язаних з порушенням прав споживачів, висуваються такі загальні слідчі версії про характер події, що відбулася.

Вчинено злочин, пов'язаний з порушенням прав споживачів.

Відсутній злочин, пов'язаний з порушенням прав споживачів.

Заявник добросовісно помиляється, і в події, що повідомляється ним, немає названого складу злочину.

Злочин мав місце, але був допущений внаслідок причин, що вказують на відсутність умислу (необережність, непоінформованість осіб, що випустили або реалізовували товар, про його неякісність та ін.).

Серед типових версій важливе місце посідають версії щодо особи, яка вчинила злочин. До питання типових версій зверталося багато вчених-криміналістів. Так, одне з визначень типової версії належить Р. С. Бєлкіну Він під типовою версією розумів найбільш характерне для даної ситуації з точки зору відповідної галузі наукового знання чи узагальненої практики судового дослідження (оперативно-розшукової, слідчої, судової, експертної) припустиме пояснення окремих фактів чи події в цілому. При цьому він зазначав, що, засновуючись на мінімальних вихідних даних, типові версії можуть дати лише загальне пояснення події, ще недостатнє для успішного завершення розслідування.

Можуть бути висунуті такі версії щодо способу вчинення злочину.

При фальсифікації засобів вимірювання: виготовлення засобів вимірювання з метою використання; виготовлення засобів вимірювання з метою збуту; перероблення засобів вимірювання з метою використання; перероблення засобів вимірювання з метою збуту; збут фальсифікованих засобів вимірювання.

При випуску або реалізації недоброякісної продукції: реалізація недоброякісної продукції; випуск недоброякісної продукції.

При обмані покупців і замовників: перевищення встановлених цін і тарифів на побутові і комунальні послуги; одержання від громадян сум, що перевищують вартість виконаної на їхнє замовлення роботи або наданих послуг; передача покупцеві одного предмета під виглядом іншого; обмірювання споживачів; обважування споживачів; обраховування; фальсифікація; перевищення встановлених відпускних цін; продаж товарів нижчого сорту за ціною вищого; продаж неповного комплекту товарів; продаж знижених у ціні товарів за цінами, що існували до їхньої уцінки.

Прикладами типових і конкретних версій по зазначеній категорії справ можуть бути такі: обман покупців вчинювався систематично з метою присвоєння одержуваних при цьому надлишків товарно-матеріальних цінностей або грошового виторгу; мали місце одиничні випадки обману покупців, що припускалися в результаті невмілого або недбалого ставлення працівника торгівлі або громадського харчування, або такі, що відбувалися з причин, від нього незалежних (наприклад, поганий стан торговельного обладнання, ваговимірювальних приладів) та ін. (типові версії); обман покупців вчинено продавцем з відома завідувача магазину; обман покупців вчинено працівником магазину гр. П. (конкретні версії).